Рішення № 140710360, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 380/10824/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (далі відповідач, ТУ ДСА в Львівській області), в якому просить:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028, 00 грн;

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028, 00 грн;

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328, 00 грн;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області (ЄДРПОУ 26306742), видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду , визначеного, на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області (ЄДРПОУ 26306742), видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного, на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області (ЄДРПОУ 26306742), видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного, на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є суддею у відставці Самбірського міськрайонного суду Львівської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Законами України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня встановлено у розмірі 3028 грн, 3028 грн та 3328 грн відповідно. Однак у виданих відповідачем довідках від 11.05.2026 №№ 804, 805, 806 посадовий оклад визначено з прожиткового мінімуму 2102 грн, а суддівську винагороду зазначено у сумі 113 508,00 грн у 2024 2026 роках. Позивач вважає, що відповідач застосував розрахункову величину, відмінну від визначеної спеціальним законом, чим порушив його право на перерахунок довічного грошового утримання. Посилається на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 та на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що видатки держави визначаються виключно законом про Державний бюджет України (стаття 95 Конституції України, статті 4, 7, 22, 23, 48 Бюджетного кодексу України), а територіальне управління як розпорядник бюджетних коштів діє в межах бюджетних призначень. Статтею 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 грн; ці норми неконституційними не визнавалися, тому підстави для їх незастосування відсутні. На думку відповідача, бюджетні закони змінили не розмір суддівської винагороди, а лише розрахункову величину її визначення.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Самбірського міськрайонного суду Львівської області, що підтверджується посвідченням судді у відставці № НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 01.07.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене на підставі довідки про суддівську винагороду станом на 01.07.2020.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, 3028,00 грн та 3328,00 грн відповідно.

Відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА в Львівській області 11.05.2026 видано позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№ 804, 805, 806 (за формою додатка 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України), згідно з якими станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, щоразу складає 113 508,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 63 060,00 грн, доплата за вислугу років (80 %) 50 448,00 грн. Підставою видачі довідок зазначено частину четверту статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зі змісту довідок та відзиву вбачається, що посадовий оклад 63 060,00 грн розраховано як 30 Ч 2102 грн, тобто із застосуванням величини прожиткового мінімуму «для визначення базового розміру посадового окладу судді», визначеної статтею 7 законів про Державний бюджет України, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України), судоустрій та статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92), а також виключно законами України встановлюється Державний бюджет України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Конституції України).

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

За частиною першою статті 4 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини другої статті 146 Закону № 1402-VIII забезпечення функціонування судової влади передбачає, зокрема, гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Згідно з частинами першоютретьою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 1 частини третьої статті 135). За частиною п`ятою статті 135 цього Закону за наявності стажу роботи більше 35 років судді виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір утримання збільшується на два відсотки. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За частиною першою статті 154 Закону № 1402-VIII територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України, які здійснюють функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

За статтею 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

За статтею 4 цього Закону прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а окремим абзацом - для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначена додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (пункт 1 розділу II).

Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на 01 січня 2025 року (3028,00 грн), на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у даній справі, суд дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу як судді у відставці у видачі довідок про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01.01.2025 абзацом 4 статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», 01.01.2026 абзацом 4 статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», на тій підставі, що станом на 01.01.2024, на 01.01.2025 та на 01.01.2026 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяв необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідача, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04.04.2025 у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

У справі № 240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024, станом на 01.01.2025 та станом на 01.01.2026.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 600/5380/24-а.

Отже, для визначення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, який враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного року: 3028 грн станом на 01.01.2024 та 01.01.2025 і 3328 грн станом на 01.01.2026.

Застосувавши при складенні довідок про суддівську винагороду станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 розрахункову величину 2102 грн і відмовивши у видачі довідок із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідач діяв не у спосіб, визначений статтею 135 Закону № 1402-VIII, тому такі дії є протиправними.

Доводи відповідача про те, що він як розпорядник бюджетних коштів зобов`язаний діяти в межах бюджетних призначень (статті 22, 23, 48, 119 Бюджетного кодексу України), суд відхиляє. Предметом спору є видача довідки про розмір суддівської винагороди, а не здійснення відповідачем видатків. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується органами Пенсійного фонду України (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), тому видача довідки не створює для відповідача бюджетних зобов`язань. Крім того, відсутність бюджетних призначень не може бути підставою для обмеження прав, гарантованих законом.

Не заслуговує на увагу і довід відповідача про те, що стаття 7 законів про Державний бюджет України не визнана неконституційною. Суд не вирішує питання конституційності цих норм, а усуває колізію між нормами різних законів за правилами частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, що визначають пріоритет закону про судоустрій у визначенні суддівської винагороди.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02), тобто забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає необхідним визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його видати позивачу довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, 3028,00 грн та 3328,00 грн відповідно.

Суд зважає, що в пунктах 7 та 8 прохальної частини позовної заяви дату довідки зазначено як « 01.01.2024», проте з посилань на Закони України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки, розмірів прожиткового мінімуму та змісту пунктів 4, 5 прохальної частини вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача видати довідки станом на 01.01.2025 та 01.01.2026. Зазначене суд вважає очевидною опискою та вирішує спір виходячи зі змісту позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач правомірності своїх дій не довів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3993,60 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72 77, 90, 139, 194, 242 246, 255, 262, 263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, 3028,00 грн та 3328,00 грн відповідно.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, 3028,00 грн та 3328,00 грн відповідно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (адреса: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25, ЄДРПОУ: 26306742) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три грн 60 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна