Рішення № 140710255, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 380/17809/26Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №36226/13-01-24-11/2303306815 від 06 серпня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.05.2026 отримав запит відповідача від 07.05.2026 №212324/6/13-01-24-11 щодо причин неподання декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік та звіту про контрольовані іноземні компанії за 2025 рік. 28.05.2026 позивач надав контролюючому органу пояснення, у яких обґрунтував відсутність у нього у 2025 році статусу податкового резидента України та обов`язку подавати зазначену звітність. Незважаючи на це, відповідач склав акт перевірки від 14.07.2026 №31538/6/13-01-24-11/ НОМЕР_1 та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосував штраф у сумі 340,00 грн за порушення підп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України. На думку позивача, відповідач ототожнив факт неподання декларації з податковим правопорушенням і не встановив наявність у позивача обов`язку її подавати. Позивач стверджує, що протягом тривалого часу, у тому числі у 2025 році, постійно проживає у Республіці Польща, є громадянином Республіки Польща, разом із дружиною володіє квартирою у м. Варшаві, не має житла в Україні, у 2025 році перебував в Україні менше 183 днів, є податковим резидентом Республіки Польща, має там зареєстрований транспортний засіб, водійське посвідчення та медичне страхування. Його економічні інтереси також зосереджені у Республіці Польща, оскільки він є учасником та членом органу управління польського товариства і працює за наймом у польських компаніях. В Україні позивач не здійснює трудової чи підприємницької діяльності та не отримує доходів. Посилаючись на п.179.1 ст.179, п.162.1 ст.162 та підп.14.1.213 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, позивач вважає, що у 2025 році він не був податковим резидентом України, не отримував доходів з джерелом їх походження в Україні, а тому обов`язок подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік у нього не виникав. Позивач також вказує, що навіть за умови застосування ст.4 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень його резидентський статус визначається вже за першим критерієм - наявністю постійного житла у Республіці Польща.

Ухвалою від 31.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 07.09.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є встановлений факт неподання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік у граничний строк, який припадав на 30.04.2026. За твердженням відповідача, відповідно до висновку Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області обов`язок подати декларацію та додаток до неї, пов`язаний із розрахунком податкових зобов`язань з доходів від операцій з інвестиційними активами, виник у позивача згідно з п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України у зв`язку з його виходом 04.08.2025 зі складу засновників ТОВ «Єврограф». Крім того, контролюючий орган встановив, що у 2025 році позивач був фактичним контролером іноземної юридичної особи ТОВ «ПМ Проджект Груп», а відповідно до підп.39-2.5.2 п.39-2.5 ст.39-2 Податкового кодексу України контролюючі особи зобов`язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії одночасно з річною декларацією про майновий стан і доходи. Відповідач також послався на те, що у декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, поданій у 2025 році, позивач самостійно зазначив податкову адресу у м. Львові, яка відповідала даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Відповідач не заперечує обставин, наведених позивачем щодо його проживання у Республіці Польща, однак вважає, що вони не можуть оцінюватися ізольовано від податкової адреси позивача в Україні, його участі в українському товаристві до 04.08.2025 та статусу фактичного контролера іноземної компанії. На думку відповідача, перебування в Україні менше 183 днів не є самостійною підставою для висновку про відсутність статусу податкового резидента, а сертифікат податкового резидентства Республіки Польща підтверджує статус особи лише за законодавством цієї держави. Відповідач наголосив, що громадянство позивача не було єдиною підставою для прийняття спірного рішення, а акт перевірки та податкове повідомлення-рішення були належним чином доставлені до електронного кабінету позивача.

24.09.2026 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач не спростував жодного з доказів, поданих позивачем щодо місця проживання, місця постійного проживання, центру життєвих інтересів та строку перебування в Україні. Підп.14.1.213 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не передбачає такого критерію, як поведінка платника у податкових правовідносинах. Податкова адреса не є тотожною місцю постійного проживання і стосується іншого податкового періоду. Щодо ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» позивач пояснив, що 04.08.2025 відбувся не його вихід зі складу учасників, а державна реєстрація припинення товариства за спрощеною процедурою на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі №2а-5863/10/1370. Відповідач не встановив повернення позивачу коштів чи майна у зв`язку з ліквідацією, а тому відсутня операція з інвестиційним активом. Позивач звернув увагу, що відповідач неправильно зазначив найменування та код товариства, правильним є ТОВ «ЄВРО-ГРАФ», код ЄДРПОУ 23966981. Щодо статусу фактичного контролера позивач зазначив, що контролюючою особою може бути лише резидент України, тому такий статус є похідним від резидентства і не може слугувати доказом резидентства. У відповіді на відзив позивач також просив витребувати у відповідача копію висновку Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області, на який відповідач посилається у відзиві.

14.10.2026 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді структурного підрозділу на службовий допис від 11.09.2026 та врахування її змісту під час розгляду справи. До клопотання додано лист Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області «Про надання висновку», адресований Управлінню правового забезпечення ГУ ДПС у Львівській області.

15.10.2026 представник позивача подала заперечення на це клопотання, у яких просила відмовити у його задоволенні в частині врахування зазначеного документа як доказу правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначив, що документ не має дати та реєстраційного номера, тому неможливо встановити дату його створення та реєстрації, а також чи є він завершеним офіційним документом і тим висновком, на який відповідач посилався у відзиві. Документ складено у відповідь на службовий допис від 11.09.2026, тобто після прийняття податкового повідомлення-рішення, і він не містить посилання на будь-який висновок, складений до 06.08.2026. Документ повторює неточності щодо найменування та коду ЄДРПОУ товариства і неправильно кваліфікує подію 04.08.2025 як вихід позивача зі складу засновників. На думку позивача, документ містить лише висновки структурного підрозділу відповідача та не підтверджує первинними даними ні отримання позивачем коштів чи майна у зв`язку з припиненням ТОВ «ЄВРО-ГРАФ», ні здійснення ним фактичного контролю над іноземною юридичною особою.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд дослідив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які мають значення для вирішення спору, та встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України про перетинання ним державного кордону за паспортом громадянина України НОМЕР_2 . Крім того, позивач має паспорт громадянина Республіки Польща НОМЕР_3 , виданий 09.09.2017 Мазовецьким воєводою, строк дії до 09.09.2027, у якому зазначено громадянство «Польща».

Згідно з довідкою Мера столичного міста Варшави від 13.06.2025 у справі №AO-D-IV-1.5345.5.5459.2025.API позивач з 22.07.2016 зареєстрований на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Нотаріальним актом від 01.06.2016 (реєстр А №5050/2016), посвідченим нотаріусом у м. Варшаві Себастьяном Кубанем, підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору про встановлення окремої власності на житлове приміщення та його продажу набули у спільну сумісну власність подружжя квартиру АДРЕСА_2 , за ціною 980000,00 злотих.

Дружина позивача ОСОБА_2 має посвідку на проживання у Республіці Польща НОМЕР_4 - дозвіл на постійне проживання, виданий 04.02.2021 Мазовецьким воєводою, строк дії до 04.02.2031.

Відповідно до довідки про місце проживання для податкових цілей (сертифіката резиденції) форми CFR-1 від 16.06.2025 №1433-SOB-1.4060.2.1332.25, виданої Начальником податкового управління Варшава-Мокотув, позивач за період з 19.08.2020 має місце проживання у Польщі за адресою: АДРЕСА_1 , та підлягає необмеженому податковому обов`язку. Аналогічна довідка від 02.04.2026 №1433-SOB-1.4060.976.2026 видана щодо дружини позивача за період з 01.01.2025 із зазначенням договірної держави - України.

Згідно з інформацією, що відповідає актуальному витягу з Національного судового реєстру Республіки Польща (KRS №0000478521) станом на 25.05.2026, позивачу належать 90 часток загальною вартістю 4500,00 злотих у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «PM PROJECT GROUP» (м. Варшава), розмір якого становить 5000,00 злотих. Позивач є головою правління цього товариства.

Відповідно до заяви на медичне страхування (форма ZUS ZZA), поданої платником страхових внесків PM PROJECT GROUP SP. Z O.O., позивач як громадянин Польщі підлягає обов`язковому медичному страхуванню з 01.01.2022 за адресою проживання у м. Варшаві. Інформацією про відправлення та підтвердження від 04.05.2026 підтверджується опрацювання Закладом соціального страхування (ZUS) розрахункових декларацій щодо позивача за березень 2026 року.

Позивачу 03.08.2022 Президентом столичного міста Варшави видано водійське посвідчення № НОМЕР_5 строком дії до 03.08.2037. За свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 позивач є власником автомобіля JAGUAR F-PACE 2017 року випуску, вперше зареєстрованого у Польщі 31.12.2025, адреса власника - м. Варшава, Алея Віляновська, 67Е/79.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2026 №478157667 відомості про права позивача на нерухоме майно в Україні відсутні.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.05.2026 №19.5.1/32985-26-Вих позивачу надано витяг з бази даних щодо перетинання ним державного кордону України у період з 01.01.2025 по 31.12.2025. За цими відомостями позивач протягом 2025 року шістнадцять разів в`їжджав в Україну та виїжджав з неї: з 15.01.2025 по 25.01.2025, з 03.02.2025 по 09.02.2025, з 25.02.2025 по 04.03.2025, з 13.03.2025 по 18.03.2025, з 09.04.2025 по 14.04.2025, з 22.04.2025 по 03.05.2025, з 11.05.2025 по 20.05.2025, з 02.06.2025 по 11.06.2025, з 26.06.2025 по 06.07.2025, з 23.07.2025 по 30.07.2025, з 15.08.2025 по 21.08.2025, з 04.09.2025 по 16.09.2025, з 30.09.2025 по 15.10.2025, з 26.10.2025 по 04.11.2025, з 18.11.2025 по 02.12.2025 та з 11.12.2025 по 23.12.2025. Загальна тривалість перебування позивача в Україні у 2025 році, обчислена судом з урахуванням дня приїзду та від`їзду, становить 163 дні.

Позивач разом із ОСОБА_4 був учасником ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» (код ЄДРПОУ 23966981) з часткою 50% статутного капіталу (внесок 5900,00 грн). Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі №2а-5863/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова припинено юридичну особу ТОВ «Євро-граф» у зв`язку з неподанням нею більше року податкової звітності. Цією постановою встановлено, що станом на 11.06.2010 товариство заборгованості перед бюджетом не мало. Постанова набрала законної сили 27.09.2010. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 18.09.2026 04.08.2025 внесено запис №1004151720005024617 про державну реєстрацію припинення ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» з підставою «ДР припинення ЮО за СПП». 04.08.2025 товариство знято з обліку в органах ДПС як платника податків та платника єдиного внеску.

Відповідач надіслав позивачу запит від 07.05.2026 №212324/6/13-01-24-11 «Про подання Декларації про майновий стан і доходи та додатку КІК» за адресою: м. Львів, вул. Ак. Івана Крип`якевича, буд.16-В, кв.1. У запиті відповідач послався на вимоги ст.39-2 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані іноземні компанії, повідомив позивача про необхідність дотримання обов`язку подання декларації про майновий стан і доходи та додатку КІК «у зв`язку із здійсненням фактичного контролю за іноземною юридичною особою» та запропонував протягом 15 робочих днів надати пояснення щодо причин неподання відповідної звітності. Позивач отримав запит 13.05.2026.

28.05.2026 позивач надав відповідачу пояснення, у яких повідомив про відсутність у нього обов`язку подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік та звіт про контрольовані іноземні компанії за 2025 рік у зв`язку з відсутністю статусу податкового резидента України та доходів з джерелом їх походження в Україні. До пояснень позивач долучив копії документів про громадянство Республіки Польща, право власності на житло у м. Варшаві, реєстрацію постійного місця проживання, сертифікати податкового резидентства, посвідку на проживання дружини, реєстрацію транспортного засобу, водійське посвідчення, медичне страхування, відомості KRS, а також відомості про відсутність нерухомого майна в Україні та про перетинання державного кордону. У поясненнях позивач також повідомив, що знятий з реєстрації місця проживання в Україні.

14.07.2026 головний державний інспектор Львівського західного відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області склав акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи №31538/6/13-01-24-11/2303306815. Перевірку проведено з використанням автоматизованої системи «Податковий блок» та баз даних ДПС України. В акті зазначено податкову адресу позивача: АДРЕСА_3 . Як підставу для виникнення обов`язку подання податкової звітності за 2025 рік в акті вказано підп.39-2.5.2 п.39-2.5 ст.39-2, п.49.1, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України. Розділ акта «Наявність об`єктів, які підлягають оподаткуванню», у якому мають бути зазначені об`єкти, що підлягають декларуванню, та документи, що підтверджують виникнення обов`язку подання звітності, не заповнено. Висновком акта встановлено неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік з граничним терміном подання 30.04.2026, чим порушено вимоги підп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України. Акт доставлено до електронного кабінету позивача 16.07.2026 о 16:15.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 06.08.2026 №36226/13-01-24-11/2303306815, яким за порушення гл.2, ст.49, п.49.18, підп.49.18.4 Податкового кодексу України застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (код 11010500). Податкове повідомлення-рішення доставлено до електронного кабінету позивача 06.08.2026.

Позивач не оскаржував податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та 25.08.2026 звернувся до суду з цим позовом.

У відповідь на службовий допис від 11.09.2026 №360/13-01-05-07-10 Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області надало Управлінню правового забезпечення ГУ ДПС у Львівській області лист «Про надання висновку», підписаний заступником начальника управління - начальником відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_5 . Лист не містить дати та реєстраційного номера. У ньому зазначено, що позивач у 2025 році не перебував на обліку як фізична особа - підприємець; що згідно з п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України обов`язок подання декларації про майновий стан і доходи та додатка 1 до неї виник у позивача при виході з числа засновників ТЗОВ «Єврограф» (ЄДРПОУ 23666981) 04.08.2025; що позивач у 2025 році був фактичним контролером в іноземній юридичній компанії ТзОВ «ПМ Проджект Груп»; що при поданні декларації про доходи за 2024 рік у 2025 році позивач вказав податкову адресу: АДРЕСА_3 , що відповідає даним центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб. Як додаток до листа зазначено копію матеріалів перевірки та листування, однак до клопотання відповідача від 14.10.2026 ці матеріали не долучено.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення платників податків, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів та відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до підп.«в» підп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України резидентами є фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно з підп.«в» підп.14.1.122 п.14.1 ст.14 ПК України нерезидентами є фізичні особи, які не є резидентами України.

Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підп.162.1.1); фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання (підп.162.1.1-1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підп.162.1.2); податковий агент (підп.162.1.3).

Згідно з п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з абз.1 підп.39-2.1.2 п.39-2.1 ст.39-2 ПК України з урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Відповідно до абз.1 підп.39-2.5.2 п.39-2.5 ст.39-2 ПК України контролюючі особи зобов`язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з підп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Відповідно до ч.12 ст.111 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі ЦК України) майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Згідно з п.2 ч.6 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі Закон №755-IV) спрощена процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації проводиться на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з банкрутством юридичної особи, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року, і в разі якщо голова ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи або ліквідатор юридичної особи протягом трьох років з дати оприлюднення повідомлення про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з банкрутством юридичної особи не надав суб`єкту державної реєстрації документи, необхідні для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Відповідно до п.1 ст.4 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 (далі Конвенція) при застосуванні цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

Згідно з п.2 ст.4 Конвенції у випадку, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил: a) він вважається резидентом Договірної Держави, де він має постійне житло. Якщо він має постійне житло в обох Договірних Державах, він вважається резидентом тієї Держави, де він має найбільш тісні особисті й економічні зв`язки (центр життєвих інтересів); b) у разі, коли Договірна Держава, в якій він має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли він не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, він вважається резидентом тієї Договірної Держави, де він звичайно й проживає; c) якщо він звичайно проживає в обох Державах або коли він звичайно не проживає в жодній з них, він вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої він є; d) якщо він є громадянином обох Договірних Держав або коли він не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Сторони не заперечують, що позивач не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік. Спір стосується того, чи був позивач зобов`язаний її подати. Штраф, передбачений п.120.1 ст.120 ПК України, застосовується за неподання звітності, обов`язок подання якої передбачено ПК України. Отже, застосування цього штрафу можливе лише тоді, коли контролюючий орган встановив і довів наявність у особи такого обов`язку. Сам факт відсутності декларації у базах даних контролюючого органу не є податковим правопорушенням.

Аналіз п.179.1 ст.179 та п.162.1 ст.162 ПК України дає підстави для висновку, що обов`язок подати річну декларацію про майновий стан і доходи покладено на платника податку на доходи фізичних осіб. Фізична особа - резидент є платником цього податку щодо доходів як з українських, так і з іноземних джерел. Фізична особа - нерезидент є платником податку лише у разі отримання доходів з джерела їх походження в Україні. Таким чином, для висновку про наявність у позивача обов`язку подати декларацію за 2025 рік відповідач мав встановити одну з двох обставин: або що позивач у 2025 році був податковим резидентом України, або що він як нерезидент отримав у 2025 році доходи з джерела їх походження в Україні, які підлягали декларуванню.

Щодо резидентського статусу позивача у 2025 році суд зазначає таке.

Підп.«в» підп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює критерії визначення резидентського статусу фізичної особи у певній послідовності: місце проживання, місце постійного проживання, центр життєвих інтересів, перебування в Україні не менше 183 днів протягом податкового року, громадянство. З буквального змісту норми слідує, що кожен наступний критерій застосовується лише тоді, коли попередній не дає змоги визначити статус особи. Зокрема, критерій 183 днів застосовується лише тоді, коли державу центру життєвих інтересів не можна визначити або особа не має місця постійного проживання у жодній з держав. Критерій громадянства застосовується лише тоді, коли статус неможливо визначити за всіма попередніми критеріями.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 22.07.2016 зареєстрований на постійне місце проживання у м. Варшаві, з 01.06.2016 разом із дружиною є власником квартири за цією адресою, з 2017 року є громадянином Республіки Польща, а польський податковий орган засвідчив його місце проживання у Польщі для податкових цілей з 19.08.2020 та необмежений податковий обов`язок у цій державі. Ці обставини свідчать, що позивач має місце постійного проживання у Республіці Польща. Натомість, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач не має в Україні житла на праві власності. Доказів того, що позивач має в Україні житло на іншій правовій підставі, у якому він проживає постійно, відповідач суду не надав.

Навіть якщо виходити з того, що позивач у 2025 році мав місце проживання в Україні з огляду на тривалість його перебування на території України, він за правилами підп.«в» підп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України міг вважатися резидентом лише за умови наявності місця постійного проживання в Україні. Таких доказів матеріали справи не містять. Якщо ж припустити наявність у позивача місця постійного проживання в обох державах, то визначальним є центр життєвих інтересів. Дружина позивача має дозвіл на постійне проживання у Республіці Польща і зареєстрована за тією ж адресою, що й позивач. Відповідно до ПК України місце постійного проживання членів сім`ї особи є достатньою умовою визначення місця знаходження центру її життєвих інтересів. Економічні зв`язки позивача також зосереджені у Польщі: йому належать 90 з 100 часток у статутному капіталі польського товариства «PM PROJECT GROUP», він очолює правління цього товариства і з 01.01.2022 перебуває у системі обов`язкового медичного страхування Республіки Польща як застрахована особа цього товариства. Доказів наявності у позивача в Україні членів сім`ї, місця роботи, підприємницької діяльності чи джерел доходу у 2025 році відповідач не надав.

Отже, державу, у якій позивач має центр життєвих інтересів, можна визначити, і нею є Республіка Польща. За таких обставин критерії перебування в Україні не менше 183 днів та громадянства України до позивача не застосовуються. Крім того, за даними Державної прикордонної служби України у 2025 році позивач перебував в Україні 163 дні, тобто менше 183 днів.

Аналогічного висновку суд доходить і за правилами ст.4 Конвенції. Республіка Польща визнає позивача своїм резидентом, що підтверджено довідкою форми CFR-1. Навіть якби позивач одночасно відповідав критеріям резидентства України, відповідно до підп.«a» п.2 ст.4 Конвенції він вважається резидентом Договірної Держави, де має постійне житло. Постійне житло позивача, що належить йому на праві власності, знаходиться у м. Варшаві. Доказів наявності у позивача постійного житла в Україні у справі немає.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що поведінка позивача у податкових правовідносинах, зокрема зазначення ним у декларації за 2024 рік податкової адреси у м. Львові, свідчить про наявність у нього статусу податкового резидента України у 2025 році. Підп.«в» підп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України не передбачає такого критерію, як поведінка особи у податкових правовідносинах. Податкова адреса фізичної особи є обліковими даними контролюючого органу та не є тотожною місцю постійного проживання особи чи центру її життєвих інтересів. Відомості про податкову адресу позивача в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків самі по собі не підтверджують, що позивач у 2025 році постійно проживав за цією адресою.

Суд також враховує, що відповідач не подав суду декларацію позивача за 2024 рік. Тому суд позбавлений можливості встановити, з якою метою, у якому статусі та щодо яких доходів позивач подавав цю декларацію. Зазначена декларація стосується іншого податкового періоду і не може підтверджувати місце постійного проживання позивача у 2025 році. Відповідач не довів і того, що позивач у 2025 році самостійно визначив основне місце проживання на території України у порядку, встановленому ПК України, або був зареєстрований як самозайнята особа. Сам відповідач у відзиві визнав, що зазначення податкової адреси у декларації за 2024 рік не визначає автоматично податковий статус позивача у 2025 році.

Доводи відповідача про те, що сертифікат податкового резидентства Республіки Польща підтверджує статус особи лише за законодавством цієї держави, суд оцінює критично. Суд не розглядає зазначений сертифікат як єдиний і безумовний доказ відсутності статусу резидента України. Водночас цей документ узгоджується з іншими доказами у справі - довідкою про реєстрацію постійного місця проживання, нотаріальним актом про придбання житла, посвідкою на постійне проживання дружини, відомостями KRS та документами про медичне страхування. Відповідач не навів жодного доказу, який би спростовував зазначені обставини. Більше того, у відзиві відповідач прямо зазначив, що не заперечує ці обставини як фактичні дані та визнає, що вони можуть свідчити про наявність у позивача істотних зв`язків із Республікою Польща.

Суд також відхиляє посилання відповідача на корпоративні правовідносини позивача з ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» як на доказ наявності центру економічних інтересів позивача в Україні. Матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі №2а-5863/10/1370 зазначене товариство припинено у зв`язку з неподанням податкової звітності більше одного року, а 04.08.2025 державну реєстрацію його припинення проведено за спрощеною процедурою. Відповідач не надав доказів здійснення товариством господарської діяльності після 2010 року, участі позивача в управлінні товариством чи отримання ним будь-яких доходів від участі в ньому. За таких обставин формальне збереження за позивачем частки у товаристві до дати державної реєстрації його припинення не свідчить про зосередження центру його економічних інтересів в Україні.

Щодо доводів відповідача про виникнення у позивача обов`язку подати декларацію у зв`язку з операцією з інвестиційним активом суд зазначає таке.

Відповідач стверджує, що позивач вийшов зі складу засновників ТОВ «Єврограф» (код ЄДРПОУ 23666981) 04.08.2025, і з цією обставиною пов`язує виникнення обов`язку подати декларацію та додаток до неї відповідно до п.170.2 ст.170 ПК України. Суд встановив, що юридичної особи з таким найменуванням і кодом матеріали справи не містять. Позивач був учасником ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» (код ЄДРПОУ 23966981). 04.08.2025 стосовно цього товариства внесено запис не про вихід позивача зі складу учасників, а про державну реєстрацію припинення юридичної особи за спрощеною процедурою, яка відповідно до п.2 ч.6 ст.25 Закону №755-IV проводиться на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, якщо документи для державної реєстрації припинення в результаті ліквідації не були подані протягом встановленого строку.

За змістом підп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України до продажу інвестиційного активу прирівнюється не сам факт ліквідації емітента корпоративних прав, а операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу, у разі ліквідації емітента. Відповідно до ч.12 ст.111 ЦК України учасникам передається лише майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів. Відповідач не надав суду доказів того, що у ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» залишилося майно після задоволення вимог кредиторів, що таке майно чи кошти були передані позивачу, а також не визначив дату, вид і вартість такого повернення та розмір інвестиційного прибутку. Державна реєстрація припинення юридичної особи за спрощеною процедурою сама по собі таких обставин не підтверджує. Отже, відповідач не довів отримання позивачем у 2025 році доходу з джерелом його походження в Україні, з яким ПК України пов`язує обов`язок подати декларацію.

Суд також звертає увагу, що ця підстава не зазначена ні в акті перевірки від 14.07.2026, ні в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. Як підставу для виникнення обов`язку подати декларацію за 2025 рік в акті вказано підп.39-2.5.2 п.39-2.5 ст.39-2 ПК України, тобто норму про звіт про контрольовані іноземні компанії. Розділ акта про наявність об`єктів, що підлягають декларуванню, не заповнено.

Суд оцінив поданий відповідачем 14.10.2026 лист Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області «Про надання висновку» та заперечення позивача щодо нього. Цей документ складено у відповідь на службовий допис від 11.09.2026, тобто після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 06.08.2026 та після звернення позивача до суду 25.08.2026. Документ не містить дати та реєстраційного номера, а також посилання на висновок чи інший документ, складений до 06.08.2026. Отже, він не підтверджує, що викладені в ньому обставини були встановлені контролюючим органом до прийняття спірного рішення та покладені в його основу. За змістом документ відтворює позицію відповідача, викладену у відзиві.

Зазначений документ не є первинним доказом обставин, на які посилається відповідач. У ньому лише констатовано вихід позивача 04.08.2025 зі складу засновників ТЗОВ «Єврограф» (ЄДРПОУ 23666981) та наявність у позивача статусу фактичного контролера іноземної компанії. Документ містить ті самі неточності щодо найменування і коду юридичної особи та кваліфікації події 04.08.2025, що й відзив, і ці відомості спростовуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЄВРО-ГРАФ» (код ЄДРПОУ 23966981), з яких вбачається, що 04.08.2025 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, а не зміну складу її учасників. Документ не містить відомостей про отримання позивачем коштів чи майна у зв`язку з припиненням товариства, їх вид, вартість і дату отримання, розмір інвестиційного прибутку, а також про обставини та документи, на підставі яких зроблено висновок про фактичний контроль позивача над іноземною юридичною особою. Копії матеріалів перевірки та листування, зазначені як додаток до листа, відповідач суду не подав, інших доказів на підтвердження викладених у листі обставин також не надав.

Крім того, лист не містить відомостей щодо резидентського статусу позивача у 2025 році, його місця постійного проживання чи центру життєвих інтересів, тобто щодо обставин, від яких залежить, чи є позивач платником податку на доходи фізичних осіб. Водночас у листі підтверджено, що у 2025 році позивач не перебував на обліку як фізична особа - підприємець. Відомості про податкову адресу позивача, зазначену в декларації за 2024 рік, суд оцінив вище. Отже, поданий відповідачем документ не спростовує висновків суду щодо відсутності у позивача у 2025 році статусу податкового резидента України та доходів з джерелом їх походження в Україні.

Щодо доводів відповідача про статус позивача як фактичного контролера іноземної юридичної особи суд зазначає таке.

Відповідно до абз.1 підп.39-2.1.2 п.39-2.1 ст.39-2 ПК України контролюючою особою може бути лише фізична або юридична особа - резидент України. Тобто наявність статусу податкового резидента України є необхідною умовою для визнання фізичної особи контролюючою особою. Обов`язок подати звіт про контрольовані іноземні компанії одночасно з річною декларацією, передбачений підп.39-2.5.2 п.39-2.5 ст.39-2 ПК України, також покладено саме на контролюючих осіб. Оскільки суд дійшов висновку, що у 2025 році позивач не був податковим резидентом України, він не може вважатися контролюючою особою щодо іноземної компанії, а володіння часткою у польському товаристві не створює для нього обов`язку подавати декларацію про майновий стан і доходи та звіт про контрольовані іноземні компанії в Україні. Висновок відповідача про те, що позивач є фактичним контролером іноземної компанії, не може слугувати доказом його резидентства, оскільки сам цей висновок можливий лише за умови резидентства. Водночас участь позивача у польському товаристві та керівництво ним підтверджують зосередження економічних інтересів позивача у Республіці Польща.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач, обізнаний з позицією контролюючого органу, свідомо не подав декларацію. Платник податків зобов`язаний подавати лише ту звітність, обов`язок подання якої передбачено ПК України. Надання позивачем у встановлений строк пояснень на запит контролюючого органу з обґрунтуванням відсутності обов`язку подати декларацію не є порушенням, а незгода позивача з позицією відповідача не створює для нього обов`язку, який не передбачений законом.

Доводи відповідача щодо належного вручення позивачу акта перевірки та податкового повідомлення-рішення позивач не заперечує. Ці обставини стосуються дотримання процедури доведення рішення до відома платника податків і не підтверджують правомірності висновку про наявність у позивача обов`язку подати декларацію.

Щодо клопотання позивача про витребування у відповідача копії висновку Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області та клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи відповіді структурного підрозділу на службовий допис від 11.09.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. 14.10.2026 відповідач подав документ, на який посилався у відзиві, тому підстави для його витребування відсутні, і клопотання позивача задоволенню не підлягає. З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи суд долучив поданий відповідачем документ до матеріалів справи та оцінив його разом з іншими доказами відповідно до ст.90 КАС України. Заперечення позивача щодо цього документа суд врахував під час оцінки його належності, допустимості та достовірності, як зазначено вище.

Посилання позивача на постанови Другого апеляційного адміністративного суду, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та індивідуальну податкову консультацію ДПС України суд до уваги не бере як на обов`язкові для застосування, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки суду у цій справі ґрунтуються на нормах ПК України, Конвенції та доказах, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 у справі №826/6382/17 зазначив: «Обов`язок доказування правомірності своїх дій та рішень в адміністративних справах покладається на суб`єкта владних повноважень, який подає докази та обґрунтування правомірності своїх рішень та дій у судах першої та апеляційної інстанцій.»

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження відсутності у нього у 2025 році статусу податкового резидента України. Відповідач цих доказів не спростував, у тому числі поданим 14.10.2026 листом Управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області, і не довів отримання позивачем у 2025 році доходів з джерелом їх походження в Україні.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що у 2025 році позивач не був платником податку на доходи фізичних осіб в Україні, а тому не був зобов`язаний подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік. За відсутності такого обов`язку неподання декларації не утворює складу податкового правопорушення, передбаченого п.120.1 ст.120 ПК України, а застосування до позивача штрафу у сумі 340,00 грн є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема без оцінки наданих позивачем пояснень і документів щодо його резидентського статусу, а тому не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті спору не спростовують. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін та інші проти України») суд зобов`язаний обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.08.2026 №36226/13-01-24-11/2303306815.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.