Рішення № 140710140, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/19936/2610 год 30 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною і скасування постанови, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною і скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) в якому просить визнати безпідставною та скасувати постанову головного державного виконавця від 10.09.2026 ВП № 81565644 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" в розмірі 82% грошового забезпечення. Вважає, що відповідачем протиправно прийнято постанову про накладення штрафу, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 81565644.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що 31.08.2026 на адресу Відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 27.08.2026, якою повідомлено про те, що рішення ЛОАС в справі № 380/2052/26 не виконується боржником, з наданням відповідного документального підтвердження. Вказав, що згідно з долученим перерахунком пенсії за пенсійною справою № 9118267 від 10.08.2026, нарахована сума до виплати становить 37227,58 грн. Однак, фактично виплачується пенсія без урахування рішення суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26. Таким чином, боржник не просто не виплачує ретроспективну заборгованість, а взагалі не виконує рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26, що набрало законної сили 02.07.2026, в частині поточних щомісячних виплат.

Відповідач ствердив, що до боржника було доведено про наявність рішення суду в справі № 380/2052/26, боржник попереджався про необхідність виконати судове рішення, однак вимог виконавчого документа не виконано, поважних причин невиконання не надано, що призвело до вжиття відносно нього заходів примусового виконання. Зазначив, що станом на 28.09.2026 рішення ЛОАС від11.03.2026 у справі № 380/2052/26, що набрало законної сили 02.07.2026, не виконано. Зокрема, відсутнє документальне підтвердження виконання рішення ЛОАС від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26 в частині поточних виплат та виплати заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позову.

На адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли пояснення, у яких виклав свої заперечення щодо позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження пенсії максимальним розміром.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання вищевказаного рішення проведено перерахунок пенсії.

Як стверджує позивач, Головним управлінням виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26 в межах покладених судом зобов`язань. Виплата пенсії здійснюється з врахуванням Постанови-1046, яка є чинною та обов`язковою до виконання Головним управлінням.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.07.2026 відкрито виконавче провадження № 81565644.

Позивач 03.08.2026 скерував відповідачу лист щодо виконання судового рішення, у якому вказав, що рішення суду виконано. Повідомив про те, що проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом від 13.08.2026 позивач повідомив ОСОБА_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/2052/26.

Позивач долучив копію, проведеного на виконання рішення суду, перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з якого слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 40471,33 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 37227,58 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управ4ління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.09.2026 за невиконання без поважних причин рішення на Головне управління Пенсійного фонду України накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято постанову про накладення штрафу, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний принцип обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За змістом абзацу 1 частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

В оскаржуваній постанові зазначено, про те що 31.08.2026 на адресу Відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 27.08.2026, якою повідомляється, що рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/2052/26 не виконується боржником.

Згідно з долученим перерахунком пенсії за пенсійною справою № 9118267 від 10.08.2026, нарахована сума до виплати становить 37227,58 грн. Однак, фактично стягувач отримує пенсію без урахування рішення суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26.

Боржник не просто не виплачує ретроспективну заборгованість, а взагалі не виконує рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26, що набрало законної сили 02.07.2026, в частині поточних щомісячних виплат. Пенсія перерахована, та виплачується із обмеженням максимальним розміром пенсії, без урахування рішення ЛОАС від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26.

Боржник ігнорує судове рішення та здійснює виплату стягувачу в заниженому розмірі, що підтверджується долученим перерахунком пенсії за пенсійною справою № 9118267 від 10.08.2026 та випискою по картковому рахунку стягувача.

Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області продовжує щомісячно вчиняти протиправні дії, виплачуючи занижену пенсію, всупереч існуванню рішення суду від в 11.03.2026 в справі № 380/2052/26 (що набрало законної сили 02.07.2026).

Як встановив суд, Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 380/2052/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих (обмежувальних) коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження пенсії максимальним розміром.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Суд зауважує, що до матеріалів справи долучено копію, проведеного на виконання рішення суду, перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з якого слідує, що підсумок пенсії (з надбавками) становить 40471,33 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 37227,58 грн.

Наведене свідчить про не повне виконання позивачем рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/2052/26 від 11.03.2026.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому немає підстав для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, та вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 139, 242-246, 257-262, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 Львівська область місто Львів, вул. Митрополита Шептицького 10, код ЄДРПОУ 13814885)

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79007 Львівська область місто Львів, пл. Шашкевича 1, код ЄДРПОУ 45813957)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Качур Р.П.