Рішення № 140710106, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14926/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При призначенні пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2018 2020 роки), в сумі 9118,81 грн.

Позивач вказує, що згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановами Кабінету Міністрів України встановлювалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій: з 01 березня 2022 року - 1,14 (постанова від 16.02.2022 № 118); з 01 березня 2023 року - 1,197 (постанова від 24.02.2023 № 168); з 01 березня 2024 року - 1,0796 (постанова від 23.02.2024 № 185); з 01 березня 2025 року - 1,115 (постанова від 25.02.2025 № 209); з 01 березня 2026 року - 1,121 (постанова від 25.02.2026 № 236).

Проте відповідач щорічну індексацію пенсії позивача шляхом збільшення індивідуального показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн) на встановлені урядовими постановами коефіцієнти не проводив, натомість обмежувався встановленням фіксованих щомісячних доплат (135 грн, 100 грн), а у 2025 та 2026 роках застосував штучно занижені понижуючі коефіцієнти (1,0575 та 1,061 відповідно).

04 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку (індексації) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного множення показника заробітної плати 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 18 червня 2026 року № 33526-34436/А-02/8-1300/26 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для проведення перерахунку, зазначивши, що пенсія позивача індексувалася у відповідності до чинних порядків та урядових постанов, а показник середньої заробітної плати 9118,81 грн не підлягав множенню на встановлені загальні коефіцієнти індексації.

Позивач вважає таку відмову та бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яка має вищу юридичну силу за підзаконні акти Уряду, а також правовій позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 та низці інших постанов, у зв`язку з чим звернувся за судовим захистом.

Ухвалою від 24 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Як беззаперечно свідчать матеріали справи та електронна довідка про доставку документа, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 24 липня 2026 року відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області отримав до свого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС 28 липня 2026 року.

Встановлений судом п`ятнадцятиденний строк для надання відзиву на адміністративний позов закінчився.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву або клопотання про визнання позову не скористався, відзиву на позов до суду не надіслав, про причини неможливості надання відзиву суд не повідомив.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право ухвалити судове рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем аргументи суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий 12.01.2021 року).

Відповідно до рішення органу Пенсійного фонду та наданого відповідачем розрахунку заробітної плати пенсію позивачу призначено з 12 жовтня 2020 року (заява про призначення пенсії зареєстрована 12.01.2021 року) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2018-2020 роки), в розмірі 9118,81 грн.

Як встановлено з рішення відповідача від 27 лютого 2026 року № 134850005599 про масовий перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено за загального страхового стажу 47 років 02 місяці 23 дні (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,47167) та коефіцієнта заробітної плати 1,08580.

При цьому, як свідчить зміст листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18 червня 2026 року № 33526-34436/А-02/8-1300/26, пенсійний орган під час щорічних індексацій:

з 01 березня 2022 року - перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14 не проводив, встановивши доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн за пунктом 4 Постанови КМУ № 118;

з 01 березня 2023 року - перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 не проводив, встановивши щомісячну доплату в сумі 100,00 грн за пунктом 6 Постанови КМУ № 168;

з 01 березня 2024 року - перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 не проводив, встановивши доплату в сумі 100,00 грн за підпунктом 6 пункту 2 Постанови КМУ № 185;

з 01 березня 2025 року - застосував до показника заробітної плати 9118,81 грн знижений коефіцієнт 1,0575 замість загального коефіцієнта індексації 1,115 (за підпунктом 6 пункту 2 Постанови КМУ № 209);

з 01 березня 2026 року - застосував до показника заробітної плати додатковий знижений коефіцієнт 1,061 замість встановленого пунктом 1 Постанови КМУ № 236 загального коефіцієнта індексації 1,121, визначивши середньомісячний заробіток для обчислення пенсії у сумі 11 109,22 грн (9118,81 грн х 1,0575 х 1,061 х 1,08580) та загальний розмір пенсії з доплатами в сумі 5579,07 грн.

04 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 9118,81 грн на встановлені нормативними актами коефіцієнти індексації: 1,14 (у 2022 році), 1,197 (у 2023 році), 1,0796 (у 2024 році), 1,115 (у 2025 році) та 1,121 (у 2026 році).

Листом від 18 червня 2026 року № 33526-34436/А-02/8-1300/26 пенсійний орган відмовив у проведенні перерахунку, мотивуючи відсутністю правових підстав, оскільки перерахунки пенсій проводилися відповідно до урядових постанов і положень Порядку № 124.

Незгода позивача із зазначеними діями та відмовою відповідача стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць;

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Судом установлено, що позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком призначено з 12 жовтня 2020 року (заява зареєстрована 12 січня 2021 року) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні календарні роки (2018, 2019 та 2020 роки), розмір якого становив 9118,81 грн.

Спеціальний порядок та вимогу щодо щорічного осучаснення раніше призначених пенсій з метою підтримання їх реальної купівельної спроможності в умовах інфляційних процесів та економічних змін закріплено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:

Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Аналогічні за змістом державні гарантії закріплено статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05 жовтня 2000 року № 2017-III та статтею 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), за якою індексація пенсій проводиться за нормами законодавства із обов`язковим застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Механізм реалізації зазначеної законодавчої гарантії регламентовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 3 Порядку № 124 чітко визначено коло осіб, на яких поширюється перерахунок: перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Оскільки заяву про призначення пенсії позивачем було подано у січні 2021 року, пенсія ОСОБА_1 підлягала щорічній індексації та обов`язковому перерахунку згідно зі статтею 42 Закону № 1058-IV, починаючи з 01 березня 2022 року та в кожному наступному 2023, 2024, 2025 і 2026 роках.

Суд наголошує, що буквальний зміст частини другої статті 42 Закону № 1058-IV визначає безальтернативний спосіб проведення індексації - виключно шляхом збільшення (множення) показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати, який є базою для розрахунку пенсії конкретної особи, не є незмінною або раз і назавжди зафіксованою константою. У кожної пенсії існує свій базовий показник середньої заробітної плати в Україні, визначений на підставі частини другої статті 40 Закону № 1058-IV залежно від року виходу на пенсію (для позивача - 9118,81 грн), і саме до цього показника під час щорічного осучаснення пенсії закон вимагає застосовувати встановлені коефіцієнти зростання.

На виконання статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України відповідними щорічними нормативними актами встановлював розміри коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в Україні:

з 01 березня 2022 року - у розмірі 1,14 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118);

з 01 березня 2023 року - у розмірі 1,197 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168);

з 01 березня 2024 року - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185);

з 01 березня 2025 року - у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209);

з 01 березня 2026 року - у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236).

Натомість, як беззаперечно підтверджується дослідженими судом матеріалами пенсійної справи та розрахунком пенсії позивача від 27 лютого 2026 року, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області:

У 2022, 2023 та 2024 роках фактично усунувся від виконання імперативних приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та взагалі не збільшував базовий показник заробітної плати позивача (9118,81 грн) на встановлені коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, підмінивши законодавчо гарантовану індексацію встановленням незначних щомісячних фіксованих доплат (135,00 грн у 2022 році та по 100,00 грн у 2023 і 2024 роках);

У 2025 році відповідач проіндексував заробіток позивача не на встановлений пунктом 1 Постанови КМУ № 209 загальний коефіцієнт 1,115, а застосував штучно занижений, дискримінаційний коефіцієнт 1,0575 з посиланням на пункт 6 цієї постанови;

У 2026 році відповідач аналогічно замість встановленого пунктом 1 Постанови КМУ № 236 коефіцієнта 1,121 застосував черговий занижений коефіцієнт 1,061.

Суд вважає таку практику та правозастосовну позицію пенсійного органу протиправною, такою, що грубо нівелює сутність соціальних гарантій та порушує конституційний принцип верховенства права.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України:

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Закон № 1058-IV, маючи статус акта вищої юридичної сили в ієрархічній системі нормативно-правових актів України, делегував Кабінету Міністрів України виключно повноваження щодо визначення розміру та порядку збільшення показника середньої заробітної плати, виходячи з економічних розрахунків (інфляції та росту зарплат по країні).

Жодна норма статті 42 чи будь-якої іншої статті Закону № 1058-IV не наділяла Кабінет Міністрів України повноваженнями:

підміняти законодавчо закріплений механізм індексації базової заробітної плати виплатою фіксованих компенсаційних сум (доплат);

штучно встановлювати різні, знижені або обмежувальні коефіцієнти збільшення залежно від року призначення пенсії для громадян, які отримують пенсію за одним і тим самим Законом;

обмежувати проведення повноцінної індексації лише показником середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як це передбачено застарілими перехідними нормами пункту 5 Порядку № 124.

Питання правомірності проведення індексації пенсій особам, яким пенсію призначено після 2019 року із застосуванням показників середньої заробітної плати за відповідні трирічні періоди (зокрема за 2018 2020 роки), неодноразово було предметом поглибленого розгляду судом касаційної інстанції.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 сформувала висновок щодо застосування норм права:

Аналіз положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у їх системному взаємозв`язку зі статтями 27, 40 цього Закону свідчить про те, що перерахунку з 1 березня підлягають усі раніше призначені пенсії без винятку, шляхом збільшення на відповідний коефіцієнт саме того показника середньої заробітної плати в Україні, який застосовувався при первинному призначенні або наступному перерахунку пенсії конкретного пенсіонера.

Норма пункту 5 Порядку № 124 щодо збільшення показника станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) була розрахована виключно на проведення масового осучаснення пенсій у 2019 році і не може застосовуватися як підстава для невиконання вимог закону щодо осіб, пенсію яким призначено у наступних періодах (2020 2023 роках) із застосуванням вищих показників заробітної плати.

Заміна визначеного статтею 42 Закону № 1058-IV обов`язку збільшення показника заробітної плати виплатою щомісячної доплати (100 грн чи 135 грн) є неправомірною, оскільки істотно занижує реальний розмір пенсійних виплат, не забезпечує компенсації інфляційних процесів та порушує конституційне право особи на належне пенсійне забезпечення.

Аналогічний правовий висновок щодо протиправності обмеження прав пенсіонерів та обов`язку пенсійних органів індексувати фактично врахований показник середньої заробітної плати за 2018 2020 роки послідовно підтверджений Верховним Судом у постановах: від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23; від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24; від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24; від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24; від 24 квітня 2025 року у справі № 560/17154/24.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2025 року у справі № 440/6585/25 надав окрему правову оцінку спробам Уряду встановити дискримінаційні понижуючі коефіцієнти (зокрема коефіцієнт 1,0575 за Постановою № 209) для пенсій, призначених у попередні роки:

Встановлення Кабінетом Міністрів України понижуючих або обмежуючих коефіцієнтів індексації для пенсій, призначених у 2021 2024 роках, суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, яка передбачає єдиний та уніфікований коефіцієнт зростання заробітної плати для всіх пенсіонерів. Введення таких обмежень створює штучну нерівність, поглиблює диспропорції у пенсійному забезпеченні та звужує обсяг набутих соціальних прав.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи вказаний принцип та норми статті 42 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку: застосований при призначенні пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в сумі 9118,81 грн підлягає послідовному, щорічному кумулятивному підвищенню на всі встановлені законодавством загальні коефіцієнти збільшення:

З 01 березня 2022 року - на коефіцієнт 1,14 (Постанова КМУ № 118);

З 01 березня 2023 року - на коефіцієнт 1,197 (Постанова КМУ № 168);

З 01 березня 2024 року - на коефіцієнт 1,0796 (Постанова КМУ № 185);

З 01 березня 2025 року - на повний коефіцієнт 1,115 (пункт 1 Постанови КМУ № 209);

З 01 березня 2026 року - на повний коефіцієнт 1,121 (пункт 1 Постанови КМУ № 236).

За таких обставин відмова відповідача у проведенні належної індексації та перерахунку пенсії позивача є протиправною, а заявлена позовна вимога про зобов`язання пенсійного органу провести перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року шляхом послідовного множення базового заробітку 9118,81 грн на встановлені коефіцієнти підлягає повному задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області копію ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі отримав до свого офіційного електронного кабінету ЄСІТС. Проте суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подав, законності та правомірності своїх дій суду не довів та доводів позивача не спростував.

Згідно з частиною шостою статті 162 та частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки адміністративний позов задоволено повністю, відповідно до частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1065,00 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 162, 175, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118 (дев`ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 81 копійка на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний