Рішення № 140709859, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/32340/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ-ТРЕЙДИНГ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МЛ-ТРЕЙДИНГ» із позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці №UA100000/2026/000153/2 від 16.07.2026 про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UA100100/2026/000688.

Ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2021 року між компанією «COLE HAAN INTENATIONAL B.V.» («КОУЛ XAAH ІНТЕРНЕШНЛ, Б.В.») та ТОВ «МЛ-ТРЕЙДИНГ» укладено Договір про роздрібну та оптову дистрибуцію та на використання торговельних марок (далі - Договір).

Інвойсами №32296 від 07.07.2026 р., GJG_002 від 16.06.2026 та Специфікацією сторони погодили умови доставки, найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість Товару.

ТОВ «МЛ-ТРЕЙДИНГ» було заявлено до митного оформлення на Київській митниці Державної митної служби України отриманий від компанії «КОУЛ ХААН ІНТЕРНЕШНЛ, Б.В.» згідно інвойсів №32296 від 07.07.2026 р. та GJG 002 від 16.06.2026 товар та подано до Київської митниці митну декларацію 26UA100100038370U3.

Митна вартість Товарів була визначена товариством за ціною господарської операції, визначеної у відповідності до Договору та інвойсів №32296 від 07.07.2026 на суму 8 325,95 дол. США та GJG 002 від 16.06.2026 на суму 29 985,98 дол. США.

16.07.2026 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2026/000153/2, яким митний орган визначив митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови у випуску товару №UA100100/2026/000688.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв`язку з невірно обраним декларантом методом визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, документи подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів:

1. У ДМВ декларантом не заявлено: взаємозалежність між продавцем та покупцем; сплату роялті та інших ліцензійних платежів; сплату частини виручки від подальшого перепродажу; наявність обмежень щодо використання товарів; умови та застереження щодо ціни товарів. Зазначене не відповідає положенням Контракту. Повідомлення декларанта про відсутність впливу відносин сторін на ціну товару не підтверджено документально.

Так, розділом 25 Договору «Взаємовідносини сторін» прямо визначено, що Дистриб`ютор не є агентом чи законним представником компанії «Коул Хаан Інтернешнл», діє від власного імені та за власний рахунок, і що компанія «Коул Хаан Інтернешнл» не має права та повноважень встановлювати або регулювати ціни, за якими Дистриб`ютор продає Продукцію споживачам (п. 6.2 та п. (b) Розділу 25 Договору).

Купівельна ціна товару визначається виключно за уніфікованою формулою п. 9.2 Договору (оптова ціна за балансовою вартістю мінус фіксована знижка «Стандартна знижка» 35%, з коригуванням залежно від складу відвантаження), яка є однаковою для розрахунків і не залежить від будь-яких індивідуальних чи «пов`язаних» домовленостей.

Сторони не перебувають у відносинах контролю чи спільного володіння капіталом одна одної: керівний склад та власники сторін є різними і не перетинаються (Додатки C та G до Договору), що виключає ознаки взаємозалежності (пов`язаності) у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994.

Компанія «Коул Хаан Інтернешнл Б.В.» листом від 15.07.2026 письмово підтвердила і засвідчила печаткою, що ціни, зазначені в спірних інвойсах, є стандартними зниженими цінами на товар попередніх сезонних колекцій, що застосовуються до товарних залишків незалежно від характеру відносин з конкретним контрагентом, а не преференційними умовами, обумовленими взаємовідносинами сторін.

Договір не містить умов про сплату Дистриб`ютором роялті чи інших ліцензійних платежів понад ціну товару, а також не передбачає участі компанії «Коул Хаан Інтернешнл» у виручці Дистриб`ютора від подальшого перепродажу товару. Розділ 20 Договору регулює виключно наслідки закінчення/припинення дії Договору та не встановлює жодних відрахувань з виручки на користь продавця.

Таким чином, підстав для зазначення у графах 9 (а,б), 10 (а,б), 11 (а,б) ДМВ відомостей про пов`язаність, роялті чи договірні обмеження ціни не було, оскільки жодна з цих обставин Договором не передбачена та фактично не мала місця.

2. Не підтвердження транспортних витрат та розбіжності щодо умов поставки. В інвойсах зазначено умови поставки FCA - Magdeburg, тоді як у проформі-інвойсі від 15.05.2026 № SU26 202605 зазначено EXW, що є розбіжністю у документах. Згідно з CMR від 07.07.2026 № 26039101 товар відвантажувався з м. Magdeburg, а не з місця знаходження продавця. Відправником зазначено «ICS Logistik (Deutschland) GmbH», безпосереднім перевізником «OVERTRANS LTD». Декларантом не надано обіцяні акти виконаних робіт за транспортно-експедиційними послугами. Для підтвердження транспортних витрат надано документи від ТОВ «І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.», яке не є безпосереднім перевізником. Від безпосереднього перевізника «OVERTRANS LTD» документи щодо складових митної вартості не надано. Не надано в повному обсязі документи, передбачені наказом № 599 та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у зв`язку з цим неможливо в повному обсязі перевірити узгоджені транспортні послуги, маршрут перевезення та повноту включення транспортних витрат до митної вартості.

Так, судом встановлено, що листом від 15.07.2026 декларант надавав митному органу пояснення й документи щодо транспортної складової: підтверджено, що за умовами FCA Magdeburg витрати на транспортування покладені на покупця; додано Договір-доручення № 47-М від 01.07.2026 разом із заявками, що деталізують маршрут і вартість послуг, рахунки-фактури та акти виконаних робіт, а також підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг. У переліку документів, наданих листом вих. № 14-07/1 від 15.07.2026, транспортні документи (договір, рахунок, акт виконаних робіт) прямо зазначені у п. 7 переліку.

Суд враховує, що проформа-інвойс № SU26202605 від 15.05.2026 є попереднім документом, що використовувався виключно як підстава для здійснення авансового платежу відповідно до п. 9.3 (a) Договору (купівлі здійснюються у формі передоплати до моменту відвантаження). Остаточні умови поставки конкретної партії товару фіксуються сторонами у комерційному інвойсі, що формується компанією «Коул Хаан Інтернешнл» після комплектації партії до відправлення (п. 9.5 Договору). Тому зазначення EXW у попередній проформі не змінює й не спростовує погоджені сторонами остаточні умови поставки FCA, відображені в кінцевих інвойсах № 32296 та № GJG 002, якими й визначається митна вартість товару.

Відвантаження з м. Магдебург, а не з приміщень продавця, узгоджується з умовами FCA (Інкотермс) та прямо допускається п. 9.5 Договору, який передбачає, що постачання Продукції може здійснюватися у формі прямих відправлень з заводу постачальника.

Щодо суб`єктів перевезення, то компанії «ICS Logistik (Deutschland) GmbH» та OVERTRANS LTD» є фактичними виконавцями (логістичними операторами), залученими за дорученням експедитора продавця TOB «І.С.Т. - Р.Е.Й.Л», з яким Дистриб`ютор уклав Договір-доручення № 47-М від 01.07.2026 саме на організацію транспортно-експедиційних послуг щодо цієї поставки. Як вказує позивач, це є звичайною структурою експедирування, за якою експедитор залучає третіх фактичних перевізників, а первинні документи, що підтверджують саме витрати експедитора (рахунки, акти, накладні), надані декларантом до митного оформлення.

Враховуючи вищевикладене, усі документи, що підтверджують транспортну складову митної вартості (договір транспортного експедирування, заявки, рахунки, акти виконаних робіт, платіжні документи), було надано у повному обсязі листом від 15.07.2026; розбіжність в умовах поставки між попередньою проформою та остаточним інвойсом є технічною і пояснюється послідовністю оформлення документів за Договором, а не недостовірністю заявлених відомостей, що підтверджується матеріалами справи.

3. Наданий Контракт не завірений обома сторонами. Проформа-інвойс та інвойс не містять підписів, печаток або інших відміток продавця.

Так, судом встановлено, що оригінал Договору на 47 сторінці містить власноручні підписи уповноважених представників обох сторін: з боку компанії «Коул Хаан Інтернешнл Б.В.» Томаса Дж. Лінко та Баса Мівсена (Директорів), з боку ТОВ «МЛ-ТРЕЙДИНГ» Володимира Черкашина (Директора).

Переклад Договору завірений ТОВ «МЛ-ТРЕЙДИНГ» містить відбиток печатки ТОВ «МЛ-ТРЕЙДИНГ», що безпосередньо відображено, утому числі на сторінці з підписами відповідного примірника Договору. Отже, Договір є двостороннім документом, підписаним уповноваженими особами обох сторін.

Комерційні інвойси, що формуються обліковою системою продавця (№ 32296 та № GJG_002), як вказує позивач, за внутрішньою практикою компанії «Коул Хаан Інтернешнл» не завіряються «мокрим» підписом чи печаткою на кожному окремому документі, що, а думку суду, не є ознакою недостовірності таких документів.

Автентичність та коректність показників, відображених у зазначених інвойсах, окремо письмово підтверджена компанією «Коул Хаан Інтернешнл Б.В.» у листі від 15.07.2026, який підписаний Басом Мівсеном (Віце-президентом, заступником директора з юридичних питань) та скріплений круглою печаткою компанії, що є достатнім документальним підтвердженням у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України.

Сумніви щодо достовірності й автентичності поданих комерційних документів усунуто офіційно засвідченим печаткою листом продавця, який прямо ідентифікує обидва спірні інвойси.

Крім того, митницею не обґрунтовано яким чином відсутність живого підпису та печатки в Договорі впливає на можливість здійснення нею перевірки саме числових показників заявленої митної вартості та не враховано, що надані документи, які підтверджуються дійсність правовідносин та числові показники заявленої митної вартості.

При цьому, декларування товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний цифровий підпис, до якої надавались електронні (скановані) копії усіх документів. Отже, вимога про наявність на таких документах оригіналів печаток та підписів продавця/покупця є безпідставною.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №815/2656/17 суд вказав, що відмова митниці у прийнятті декларації чи випуску товару через формальні недоліки документів (зокрема транспортних) є неправомірною, якщо митниця не довела, що саме ці недоліки перешкоджають встановленню походження, вартості чи інших істотних параметрів товару.

Таким чином, порушення вимог законодавства або недостовірності складових митної вартості товару відсутні, оскільки надані до митного органу документи (Контракт, інвойс, пакувальний лист, декларація, транспортні підтвердження, товаросупровідні документи) підтверджують реальність поставки та вартість товару.

4. Митна декларація країни відправлення не містить вартісних показників товару. Зазначене не дає можливості належним чином зіставити заявлену митну вартість із даними експортного митного оформлення.

Так, позивачем надана експортна декларація сформована відповідно до вимог країни, у якій вона видавалась, і за прийнятим у Німеччині форматом не містить вартісних показників товару окремим полем, однак містить посилання на інвойси, у яких відповідна вартість повністю відображена. Відповідні інвойси (№ 32296 та № GJG_002) надані митному органу одночасно з експортною декларацією, що дозволяє однозначно ідентифікувати вартість задекларованого товару шляхом перехресного співставлення документів.

Таким чином, судом підтверджено, що відсутність вартісних показників безпосередньо у тексті експортної декларації є особливістю формату документа країни відправлення, а не ознакою недостовірності чи неповноти інформації про вартість товару.

5. Надані прайс-листи на умовах РСА без визначення місця, а також ліквідаційний прайс-лист не містять інформації про видавця, реквізитів та термінів дії, отже не є пропозицією товару необмеженому колу покупців і не відповідають поняттю «дійсної вартості товару» у розумінні ст. VII ГАТТ.

Судом встановлено, що прайс-листи є допоміжним (довідковим) джерелом інформації про формування цін компанії «Коул Хаан Інтернешнл» і надавалися на додаткову вимогу митного органу (п. 1 переліку документів у листі вих. № 14-07/1 від 15.07.2026).

«Дійсна вартість» оцінюваного товару в розумінні ст. VII ГАТТ 1994 підтверджується не прайс-листом як таким, а сукупністю первинних розрахункових документів: комерційними інвойсами № 32296 та № GJG_002, платіжними дорученнями, що підтверджують фактичну сплату зазначених у цих інвойсах сум, та офіційним засвідченим печаткою листом компанії «Коул Хаан Інтернешнл Б.В.» від 15.07.2026, який прямо підтверджує, що ціни в спірних інвойсах є коректними зниженими цінами на товар попередніх сезонних колекцій.

На думку суду, формальні недоліки оформлення додаткового довідкового документа (прайс-листа) не спростовують і не применшують доказової сили основних розрахункових документів (інвойсів, платіжних доручень, підтверджувального листа продавця), які містять усі показники, необхідні для визначення ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України.

Митним органом не обґрунтовано, яким чином наявність або відсутність вищевказаних документів або якісь недоліки у них впливають на можливість здійснення митним органом перевірки саме числових показників заявленої митної вартості.

6. Вартісні показники товару в інвойсі від 07.07.2026 № 32296 та від 16.06.2026 № GJG_002 не відповідають умовам ціноутворення, передбаченим п. 9.2 Договору.

Судом встановлено, що різниця (42,45 дол. США) між сумою за проформою-інвойсом № 81126202605 від 15.05.2026, за якою здійснено оплату, та кінцевою сумою за інвойсом № 32296 від 07.07.2026 уже пояснена у листі від 15.07.2026 (відповідь на запит митного органу № 1-10): дві пари взуття - артикул W32495 вартістю 16,20 дол. США та артикул С41536 вартістю 26,25 дол. США - не були фактично відвантажені через їх нестачу у продавця, у зв`язку з чим виключені з фінального інвойсу, а сума переплати зарахована продавцем в рахунок майбутніх замовлень.

Цей факт окремо підтверджено офіційним листом компанії «Коул Хаан Інтернешнл Б.В.» від 15.07.2026, у якому прямо названо ці ж два артикули (W32495 та С41536) як виключені з фінальної поставки.

Щодо інвойсу № GJG_002 від 16.06.2026 та платіжного доручення № 193 від 18.06.2026 - їх вартісні показники повністю співпадають, розбіжності відсутні.

Ціна, вказана в обох інвойсах, розрахована відповідно до формули п. 9.2 Договору: оптова ціна за балансовою вартістю мінус «Стандартна знижка» (35%), скоригована залежно від складу поставки (зменшення знижки на 10% при поповненні запасів зі складу Гренландії або на 5% зі складу Гонг-Конгу). Договір прямо передбачає, що ціни на Продукцію періодично надаються компанією «Коул Хаан Інтернешнл» у формі прайс-листів і підлягають зміні на власний розсуд компанії (п. 9.2(а) Договору), а лист компанії від 15.07.2026 додатково підтверджує, що застосовані у спірних інвойсах ціни є зниженими цінами на товар попередніх сезонів - правомірним варіантом ціноутворення в межах відносин сторін за Договором.

7. Роялті та інші ліцензійні платежі за право використання торговельної марки (п. 3.2 Договору) не включені до митної вартості.

Відповідно до п. 3.2 (а) Договору компанія «Коул Хаан Інтернешнл» надає Дистриб`ютору невиключне право, що не може бути предметом уступки чи передачі, на використання Торговельної марки та Прав інтелектуальної власності виключно у зв`язку з рекламуванням та продажем Продукції на Території через Роздрібну та Оптову дистрибуцію. Договір не передбачає сплати Дистриб`ютором будь-якого окремого роялті, ліцензійного платежу чи іншої винагороди за надання цього права понад Купівельну ціну товару, визначену за формулою п. 9.2 Договору.

Право на використання торговельної марки в цьому випадку є невіддільним елементом самого дистриб`юторства (можливості законного перепродажу оригінального маркованого товару, придбаного у власника марки) і не є самостійним об`єктом ліцензування за окрему плату: Дистриб`ютор оплачує виключно Продукцію за Купівельною ціною відповідно до Розділу 9 Договору, жодних додаткових платежів Договір не передбачає.

Договір також не містить умови, за якою Дистриб`ютор зобов`язаний сплачувати компанії «Коул Хаан Інтернешнл» будь-яку частину виручки від подальшого перепродажу товару на території України: Розділ 20 Договору («Зобов`язання після закінчення терміну дії або припинення дії Договору») регулює виключно долю прав на торговельну марку й нереалізованих товарних залишків після закінчення дії Договору і не встановлює жодних відрахувань з поточної виручки Дистриб`ютора на користь продавця.

Отже, Договором не передбачено роялті чи ліцензійних платежів, що підлягали б сплаті прямо чи опосередковано як умова продажу оцінюваних товарів, а також не передбачено участі продавця у виручці від подальшого перепродажу товару. Відповідно, підстав для коригування митної вартості на виконання п. 4 ч. 10 ст. 58 МК України у даному випадку немає.

8. Щодо недостатність цінової інформації в каталогах та ненадання додаткових документів.

Судом встановлено, що каталоги виробника надані декларантом у повному обсязі в межах наданого переліку документів (п. 6 переліку у листі вих. № 14-07/1 від 15.07.2026). За своєю природою каталоги є маркетинговими матеріалами, що представляють асортимент Продукції поточних колекцій, і не призначені відображати індивідуальні знижені (ліквідаційні) ціни конкретної партії товару попередніх сезонів.

Розбіжність між каталожними (регулярними) цінами та фактурною вартістю товару є об`єктивною і документально поясненою: офіційний лист компанії «Коул Хаан Інтернешнл Б.В.» від 15.07.2026 прямо підтверджує, що ціни у спірних інвойсах № 32296 та № GJG_002 є зниженими цінами на товар попередніх сезонних колекцій і свідомо не відповідають (є нижчими за) регулярним оптовим чи роздрібним цінам на продукцію поточної колекції, відображеним у каталогах. Тобто, невідповідність цін каталогу та інвойсу є очікуваним наслідком ліквідаційного характеру поставки, а не ознакою заниження митної вартості.

Таким чином, на думку суду, надані до митного оформлення документи містять достовірні та об`єктивні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни Товару.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ-ТРЕЙДИНГ» (08141, Київська область, село Святопетрівське, вулиця Господарська, буд. 1-Щ; код ЄДРПОУ 44102386) до Київської митниці (03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці №UA100000/2026/000153/2 від 16.07.2026 про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UA100100/2026/000688.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.