Рішення № 140709840, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/1155/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1411/6/35-00-04-03-22 від 30.09.2022 про відмову у врахуванні повідомлення «Про неможливість вивезення первинних документів».

Ухвалою суду від 22.01.2024 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем не було без наявних на те підстав відмовлено позивачу у врахуванні його повідомлення про неможливість вивезення первинних документів.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду.

Такі доводи заперечені позивачем у поданій до суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з тимчасовою окупацією окремих територій України російською федерацією, позивач, відповідно до норм підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, подав до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків:

- повідомлення №88 від 29.08.2022 про те, що з офісних приміщень позивача, що розташовані за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км, неможливо було і станом на 29.08.2022 неможливо вивезти на підконтрольну територію України первинні документи за податкові (звітні) періоди, починаючи з 01.04.2021 відповідно до переліку;

- повідомлення №89 від 29.08.2022 про те, що з офісних приміщень позивача, що розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 6, неможливо було і станом на 29.08.2022 неможливо вивезти на підконтрольну територію України первинні документи за податкові (звітні) періоди, починаючи з 01.04.2021 відповідно до переліку;

- повідомлення №90 від 29.08.2022 про те, що з офісних приміщень позивача, що розташовані за адресою: м. Мелітополь. вул. Інтеркультурна, 195/2, неможливо було і станом на 29.08.2022 неможливо вивезти на підконтрольну територію України первинні документи за податкові (звітні) періоди, починаючи з 01.04.2021 відповідно до переліку;

- повідомлення №91 від 29.08.2022 про те, що з офісних приміщень позивача, що розташовані за адресою: м. Сєвєродонецьк. вул. Шевченка. буд. 3, неможливо було і станом на 29.08.2022 неможливо вивезти на підконтрольну територію України первинні документи за податкові (звітні) періоди, починаючи з 01.04.2021 відповідно до переліку.

Відповідачем було розглянуто повідомлення позивача від 29.08.2022 №91, №90, №89, №88 (вх. від 01.09.2022 №1038/8, №1037/6, №1035/6, №1036/6) «Про неможливість вивезення первинних документів» (далі - Повідомлення про неможливість вивезення первинних документів) і прийнято рішення №1411/6/35-00-04-03-22 від 30.09.2022 про відмову у врахуванні повідомлення позивача «Про неможливість вивезення первинних документів».

Підставами для відмови у такому рішенні зазначено:

1) станом на дату винесення рішення неможливо підтвердити віднесення територій, на яких розташовано офісні приміщення позивача - м. Херсон, м. Сєверодонецьк, м. Мелітополь, м. Маріуполь, до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, за відсутності відповідного переліку територій, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

2) позивач виконує свої податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, надає до контролюючого органу фінансову звітність, податкові декларації з податку на прибуток та податкові декларації з ПДВ. Таким чином, факт подання статистичної та податкової звітності спростовує відсутність доступу до первинних документів.

3) відповідно до наказу позивача «Про облікову політику підприємства» від 29.12.2016 №42, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у відповідності до Положеннями (стандартами) бухгалтерського облік всі первинні документи підприємства, а також загальні регістри бухгалтерського обліку, податкова та фінансова звітність повинні складатись в центральній бухгалтерії (м. Київ, вул. Харченко Євгенія, буд.42), а зберігаються в архіві за адресою: м. Кривий Ріг. вул. Шмідта, 10.

Позивач не погодився з доводами та висновками такого рішення та подав скаргу від 03.07.2023 №03/07 (вх. ДПС №22149/6 від 07.07.2023) на це рішення відповідача до Державної податкової служби України.

02 жовтня 2023 року позивач отримав від Державної податкової служби України рішення про результати розгляду скарги від 29.09.2023 №29132/6/99-00-06-01-02-06, яким ДПС України залишила скаргу позивача без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд наголошує, що відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, на застосуванні якої наполягає відповідач, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Між тим, позивачем у межах даної справи не оскаржується податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, а тому положення п. 56.19 ст. 56 ПК України, у даному випадку, не підлягає застосуванню.

Так, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позов поданий позивачем 29.12.2023, в той час як рішення Державної податкової служби України про результати розгляду його скарги отримане позивачем 02.10.2023. Відтак, позивачем дотримано визначений ст. 122 КАС України строку звернення до суду.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає таке.

Абзац 13 підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на який посилається контролюючий орган в оскаржуваному рішенні, з урахуванням змін внесених Законом № 3050-ІХ від 11.04.2023 передбачає, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Тобто, Кабінет Міністрів України не затверджує перелік таких територій, а лише встановлює порядок визначення такого переліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 було затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022: Херсонська міська територіальна громада, Сєвєродонецька міська територіальна громада, Мелітопольська міська територіальна громада, Маріупольська міська територіальна громада були зазначені в такому Переліку як станом на 25.04.2022, так і в подальшому, в тому числі і на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 562 було зобов`язано Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Мінреінтеграції), Міністерство оборони, обласних. Київську міську військову адміністрацію забезпечити невідкладне внесення відповідних даних до інформаційної системи переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, у порядку, визначеному Положенням про інформаційну систему переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим згідно з пунктом І цієї постанови.

Згідно із п. 3 цього Положення власником і розпорядником інформаційної системи є держава в особі Мінреінтеграції. Володільцем інформації, що обробляється в інформаційній системі та/або завантажується з інформаційної системи є Мінреінтеграції. Адміністратором інформаційної системи є Мінреінтеграції. Технічний адміністратор інформаційної системи визначається власником інформаційної системи. Уповноваженим суб`єктом інформаційної системи є Мінреінтеграції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, у переліку, зокрема, визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

На виконання цієї постанови відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до цього Переліку Херсонська міська територіальна громада з 11.11.2022 є територією можливих бойових дій, Сєвєродонецька міська територіальна громада з 25.06.2022 є територією тимчасово окупованою російською федерацією, Мелітопольська міська територіальна громада з 25.02.2022 є територією тимчасово окупованою російською федерацією, вся територія Маріупольського району з 05.03.2022 також є територією тимчасово окупованою російською федерацією.

Більше того, суд зазначає, що факт тимчасової окупації цих територій станом на 30.09.2022 (дата винесення оскаржуваного рішення) є загальновідомим і загальновизнаним фактом, а тому формальний підхід контролюючого органу в даній ситуації є неприпустимим.

Іншою підставою для відмови контролюючого органу у врахуванні повідомлень «Про неможливість вивезення первинних документів» в оскаржуваному рішенні, є факт подання статистичної та податкової звітності позивачем, що на думку контролюючого органу, спростовує відсутність доступу до первинних документів.

При цьому, в оскаржуваному рішенні є посилання на п.44.1 ст.44 ПК України, в якому зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

В п.1.3 Положення №88 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.3.6 цього Положення інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з регістрів бухгалтерського обліку переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

У повідомленнях позивача зазначено про неможливість вивезення первинних документів за податкові (звітні) періоди, починаючи з 01.04.2021, що свідчить про те, що господарські операції за такими первинними документами знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача, і відповідно, у статистичній та податковій звітності.

Крім того, відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності господарських операцій на підставі первинних документів та підтвердження даних, визначених у такій податковій звітності під час перевірок це різні за часом та за змістом процеси.

В абзаці першому підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Тобто, норми в підпункті 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не позбавляють платника податків від обов`язку подавати податкову звітність, а лише як виняток із положень статті 44 цього Кодексу, визначають спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у такій податковій звітності, а саме ці правила передбачають, що:

- дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів.

- подані повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних праву та/або від 'ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від ємного значення, податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

- після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

З огляду на викладене вище, обставини подання позивачем статистичної, фінансової, податкової звітності, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних тощо, не спростовують неможливість вивезення первинних документів і очевидно такі обставини не можуть бути підставою для відмови контролюючого органу у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Позивач у своїй діяльності керується Обліковою політикою, затвердженою наказом позивача від 19.12.2019 і в цьому документі не зазначено місце складення та зберігання первинних документів підприємства, а також загальних регістрів бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності. Тому посилання контролюючого органу на наказ позивача «Про облікову політику підприємства» від 29.12.2016 №42 є безпідставним.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку та зобов`язані надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

З огляду на наведене вище, первинні документи відповідно до переліків, наведених у повідомленнях позивача від 29.08.2022 знаходилися в приміщеннях структурних підрозділів (баз) позивача в м. Херсон, м. Маріуполь, м. Мелітополь, м. Сєвєродонецьк, оскільки ці документи стосувалися діяльності таких баз та, зокрема, підтверджували облік та походження товарних запасів, які знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) на таких базах, що спростовує протилежні доводи відповідача.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення є таким, що суперечить вимогам законодавства України, з огляду на що підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що, в свою чергу, свідчить про правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, місто Київ, вулиця Євгена Харченка, будинок 42; код ЄДРПОУ 35871504) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (61052, місто Харків, вулиця Благовіщенська, будинок 30; код ЄДРПОУ ВП 44131658) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1411/6/35-00-04-03-22 від 30.09.2022 про відмову у врахуванні повідомлення «Про неможливість вивезення первинних документів».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.