Ухвала суду № 140709746, 13.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 жовтня 2026 року м. Київ № 320/32808/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ободовського О.В.,

представника позивача: Цветкової К.В.,

представників відповідачів: Холявки І.Я., Помалюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в електронній формі клопотання Головного управління ДПС у Львівській області від 17 вересня 2026 року та Головного управління ДПС у Донецькій області від 21 вересня 2026 року про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНТЕР АГРОЛАЙН» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/32808/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНТЕР АГРОЛАЙН» (далі позивач, ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН», Товариство) до Головного управління ДПС у Донецькій області та Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області № 5591/13-01-07-07, № 5592/13-01-07-07, № 5593/13-01-07-07 від 25 серпня 2022 року та № 6007/13-01-07-07, № 6008/13-01-07-07 від 06 вересня 2022 року, а також зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2021 року суму 32 347 474,00 грн як суму, узгоджену до відшкодування з бюджету, з дня визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 6007/13-01-07-07 від 06 вересня 2022 року.

17 вересня 2026 року Головним управлінням ДПС у Львівській області подано клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України. На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що починаючи з вересня 2022 року позивач неодноразово звертався до адміністративних судів із позовами щодо оскарження тих самих п`яти податкових повідомлень-рішень. За твердженням відповідача, упродовж 2022 2026 років Товариство щонайменше 16 разів подавало позови з тотожним або аналогічним предметом спору та підставами до різних адміністративних судів, унаслідок чого відповідні справи розподілялися між різними суддями. Відповідач наголошує, що щонайменше у шести випадках позивач самостійно відкликав подані позови до відкриття провадження у справі, зокрема у справах № 380/12546/22, № 380/12480/22, № 380/13341/22, № 380/5606/23, № 320/4826/23 та № 320/38747/25. На думку відповідача, послідовність подання позовів та їх відкликання після визначення судді свідчить не лише про повторне звернення за судовим захистом, а й про спрямованість відповідної поведінки на отримання бажаного складу суду шляхом маніпуляції автоматизованим розподілом справ. Окремо Головне управління ДПС у Львівській області звертає увагу на процесуальну поведінку позивача у 2025 2026 роках. Зазначає, що у справі № 320/38747/25 позивач оскаржував три податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2022 року, а у справі № 320/38751/25 два податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2022 року. Перша позовна заява була повернута за заявою позивача про її відкликання, друга - у зв`язку з неусуненням недоліків. Після цього 05 серпня 2026 року Товариство знову звернулося до суду, об`єднавши вимоги щодо всіх п`яти податкових повідомлень-рішень у межах цієї справи. На переконання відповідача, розділення одного податкового спору на дві справи з подальшим повторним об`єднанням вимог не мало об`єктивного процесуального обґрунтування та збільшувало кількість спроб отримати сприятливий результат автоматизованого розподілу справ. Крім того, відповідач посилається на попередній розгляд справи № 200/2262/23, у якій рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року позов Товариства було задоволено, а постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року це рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року зазначені судові рішення скасовано, а позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та недостатністю підтвердження поважності причин його пропуску. Відповідач також наводить відомості про подальше звільнення судді, яка розглядала справу № 200/2262/23, та обставини, що стали підставою для відповідного рішення органу суддівського врядування. Водночас у клопотанні зазначено, що відповідач не стверджує про безпосередній зв`язок конкретних судових рішень у справі № 200/2262/23 із установленими порушеннями судді. Посилаючись на частину першу статті 44, пункт 2 частини другої, частини третю та четверту статті 45 КАС України, Головне управління ДПС у Львівській області просить визнати дії ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН», що полягають у систематичному поданні численних позовів із тотожним предметом і підставами до різних суддів адміністративних судів протягом 2022 2026 років, включно з розділенням предмета спору на дві частини у 2025 2026 роках, зловживанням процесуальними правами та застосувати передбачені законом процесуальні наслідки.

21 вересня 2026 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області подано окреме клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами. На обґрунтування клопотання відповідач наводить аналогічні доводи щодо неодноразового звернення Товариства до адміністративних судів із позовами стосовно тих самих п`яти податкових повідомлень-рішень, систематичного подання позовів до різних суддів, відкликання окремих позовних заяв, а також розділення позовних вимог у справах № 320/38747/25 та № 320/38751/25 із подальшим повторним об`єднанням вимог у справі № 320/32808/26. Головне управління ДПС у Донецькій області вважає, що зазначена поведінка позивача не відповідає завданню адміністративного судочинства, свідчить про недобросовісне використання процесуальних прав та має ознаки маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями. Відповідач також посилається на постанову Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23 та наводить аргументи щодо процесуальної історії попередніх звернень позивача. На підставі частини першої статті 44, частин другої - четвертої статті 45 КАС України просить визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами та застосувати відповідні процесуальні наслідки. Крім того, у клопотанні Головного управління ДПС у Донецькій області порушено питання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДПС у Донецькій області з кодом ЄДРПОУ 43142826 на правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області як відокремлений підрозділ з кодом ЄДРПОУ 44070187.

Позивач подав письмові заперечення на клопотання Головного управління ДПС у Львівській області, у яких просить відмовити в його задоволенні. У запереченнях позивач зазначає, що сама по собі кількість попередніх звернень до суду та різні процесуальні результати розгляду відповідних позовів не підтверджують наміру маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями. Позивач наголошує, що для визнання процесуальної поведінки зловживанням недостатньо встановити факт неодноразового звернення до суду. Необхідно з`ясувати характер відповідних дій, їхню спрямованість, наявність недобросовісної мети та те, чи суперечили вони завданню адміністративного судочинства. Товариство звертає увагу, що попередні судові провадження мали різну процесуальну історію, а повернення позовних заяв або залишення їх без розгляду відбувалися з різних підстав. За позицією позивача, окремі позови не були тотожними за своїм змістом, а поділ вимог у справах № 320/38747/25 та № 320/38751/25 був пов`язаний із різними податковими повідомленнями-рішеннями та не доводить наміру вплинути на визначення судді. Позивач також зазначає, що в окремих випадках позовні заяви поверталися не внаслідок їх відкликання, а через неусунення процесуальних недоліків, що, на його думку, не може автоматично свідчити про недобросовісну поведінку. Щодо справи № 200/2262/23 позивач указує, що справа розглядалася судами першої та апеляційної інстанцій по суті, а Верховний Суд у подальшому залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Позивач вважає, що цей процесуальний результат сам по собі не підтверджує маніпулювання автоматизованим розподілом справ у межах попереднього провадження або в цій справі. Позивач посилається також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01 липня 2026 року у справі № 910/10837/25, щодо необхідності встановлення очевидних, належно підтверджених і достатньо мотивованих ознак недобросовісного використання процесуальних прав, а також дотримання принципів пропорційності, справедливості й забезпечення доступу до суду. На думку позивача, відповідач не навів достатніх доказів того, що подання попередніх позовів мало на меті маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями, а тому просить відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області.

У судовому засіданні представники відповідачів Холявка І.Я. та Помалюк І.В. підтримали подані ними клопотання, просили визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами та застосувати передбачені статтею 45 КАС України процесуальні наслідки.

Представник позивача Цветкова К.В. проти задоволення клопотань заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила врахувати, що відповідачами не доведено наявності у позивача мети маніпулювання автоматизованим розподілом справ або іншої недобросовісної процесуальної мети.

Дослідивши матеріали справи, клопотання Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області, письмові заперечення позивача, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 44 КАС України учасники справи та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас реалізація права на звернення до суду є складовою права на судовий захист. Сам по собі факт повторного звернення до суду, подання декількох позовних заяв або отримання різних процесуальних результатів у попередніх справах не означає автоматичного зловживання процесуальними правами. Для належної правової оцінки необхідно встановити конкретні обставини поведінки учасника справи та її відповідність завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача або відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Отже, наведена норма передбачає можливість визнання зловживанням не лише прямо визначених нею дій, а й інших дій, які за конкретних обставин свідчать про недобросовісне використання процесуальних прав. При цьому правова кваліфікація таких дій має здійснюватися з урахуванням усіх істотних обставин, а не виключно за формальною ознакою кількості поданих заяв або позовів.

Частиною третьою статті 45 КАС України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами застосовувати заходи, визначені цим Кодексом.

Таким чином, вирішуючи питання за поданими клопотаннями, суд має з`ясувати, чи підтверджено належними матеріалами справи, що процесуальна поведінка позивача виходила за межі добросовісного здійснення права на судовий захист та мала ознаки, визначені статтею 45 КАС України.

Як убачається з матеріалів клопотань, відповідачі посилаються на неодноразові звернення ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» до адміністративних судів у 2022 2026 роках з вимогами щодо оскарження п`яти податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області.

У підтвердження своїх доводів відповідачі наводять, зокрема, справи № 380/12546/22, № 380/12480/22, № 380/13341/22, № 380/13460/22, № 640/22124/22, № 320/2848/23, № 320/3648/23, № 380/5606/23, № 320/4826/23, № 200/1417/23, № 200/2262/23, № 320/7412/25, № 320/14115/25, № 320/38747/25 та № 320/38751/25.

На думку відповідачів, подання позовів у зазначених справах забезпечувало повторне автоматизоване визначення судді, а відкликання частини позовних заяв після їх подання свідчить про намір позивача досягти бажаного розподілу справи.

Суд бере до уваги наведені відповідачами відомості та погоджується з тим, що значна кількість звернень з вимогами щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень, особливо у поєднанні з повторним поданням позовів після їх повернення або відкликання, потребує оцінки з погляду добросовісності процесуальної поведінки.

Водночас для висновку про зловживання процесуальними правами недостатньо лише встановити, що позивач неодноразово звертався до суду з вимогами, які стосувалися одного податкового спору. Необхідно оцінити процесуальну історію відповідних справ, підстави їх завершення, зміст заявлених вимог, а також наявність достатніх даних, які б свідчили про спрямованість поведінки позивача на досягнення мети, несумісної із завданням адміністративного судочинства.

Суд враховує, що наведені відповідачами справи завершувалися з різних процесуальних підстав. Частина позовних заяв поверталася за заявами позивача про їх відкликання, в інших випадках мали місце неусунення недоліків позовної заяви, питання сплати судового збору, оформлення повноважень представника, визначення складу учасників справи та інші процесуальні питання.

Факт повернення позовної заяви або залишення її без розгляду не дає підстав без додаткового встановлення обставин вважати, що відповідні дії були вчинені саме з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями.

Разом із тим суд не залишає поза увагою доводи відповідачів про те, що повторні звернення відбувалися протягом значного періоду часу та стосувалися тих самих податкових повідомлень-рішень. Однак для застосування наслідків, передбачених статтею 45 КАС України, необхідно встановити не лише повторюваність відповідних дій, а й наявність обставин, які дають змогу кваліфікувати їх як зловживання процесуальними правами.

Також, відповідачі наголошують, що у справах № 380/12546/22, № 380/12480/22, № 380/13341/22, № 380/5606/23, № 320/4826/23 та № 320/38747/25 позивач самостійно ініціював повернення позовних заяв шляхом їх відкликання до відкриття провадження.

На думку відповідачів, послідовне відкликання позовів після автоматизованого визначення судді свідчить про те, що позивач не мав наміру домогтися розгляду спору по суті, а прагнув повторно звертатися до суду для отримання іншого суддівського складу.

Суд ураховує, що відкликання позовної заяви є процесуальною дією, наслідки якої передбачені КАС України. Водночас сама можливість учасника справи вчинити відповідну дію не означає, що в усіх випадках її вчинення є добросовісним та таким, що відповідає завданню адміністративного судочинства.

Разом із тим правова оцінка відкликання позову має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин відповідного провадження. Сам факт відкликання позовної заяви не є безумовним доказом наміру маніпулювати автоматизованим розподілом справ. Для такого висновку необхідно встановити обставини, які підтверджують відповідну мету, зокрема причинно-наслідковий зв`язок між процесуальною поведінкою позивача та наміром вплинути на визначення судді або іншим чином перешкодити належному здійсненню правосуддя.

У поданих клопотаннях відповідачі наводять послідовність попередніх звернень і відкликань позовів та вважають її достатнім підтвердженням відповідного наміру. Проте наведена хронологія, хоча й має значення для оцінки процесуальної поведінки позивача, сама по собі не дає змоги однозначно встановити, що кожне або сукупність зазначених відкликань були вчинені саме з метою вплинути на автоматизований розподіл справ.

Крім того, з доводів сторін убачається, що окремі позови поверталися не за заявою позивача про відкликання, а з інших процесуальних підстав. Зокрема, у справі № 320/38751/25 позовну заяву повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків. Така відмінність у процесуальній долі справ має значення для оцінки доводів відповідачів про єдину спрямованість усіх попередніх звернень.

Отже, суд не вважає доведеним, що сам факт неодноразового відкликання позовних заяв у попередніх справах у сукупності з іншими встановленими обставинами є достатнім для висновку про зловживання позивачем процесуальними правами у межах цієї справи.

Щодо доводів про розділення позовних вимог у справах № 320/38747/25 та № 320/38751/25

Окремим аргументом обох відповідачів є те, що у 2025 році позивач звернувся до суду з двома позовами: у справі № 320/38747/25 оскаржувалися три податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2022 року, а у справі № 320/38751/25 - два податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2022 року. Надалі позивач звернувся з позовом у справі № 320/32808/26, об`єднавши вимоги щодо всіх п`яти податкових повідомлень-рішень.

Відповідачі вважають, що поділ вимог на дві справи не мав об`єктивної процесуальної мети, оскільки всі п`ять податкових повідомлень-рішень стосуються одного податкового спору та раніше вже оскаржувалися в межах одного позову. На їхню думку, відповідна поведінка була спрямована на збільшення кількості спроб отримати сприятливий автоматизований розподіл справ.

Суд бере до уваги, що подання окремих позовів щодо частини податкових повідомлень-рішень, які раніше оскаржувалися спільно, а надалі повторне об`єднання вимог справді потребує пояснення з огляду на послідовність процесуальної поведінки позивача.

Водночас сам по собі поділ позовних вимог не заборонений процесуальним законом. Такий поділ не може автоматично розцінюватися як зловживання без установлення конкретних обставин, які свідчили б про його штучний характер і спрямованість на маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями.

Позивач у запереченнях зазначає, що відповідні позови стосувалися різних податкових повідомлень-рішень, а відмінність їх предмета була пов`язана зі змістом оскаржуваних актів. Також позивач звертає увагу на те, що процесуальна доля цих справ була різною: у справі № 320/38747/25 позовну заяву повернуто за заявою про її відкликання, тоді як у справі № 320/38751/25 - через неусунення недоліків.

Суд зазначає, що наведені обставини не спростовують необхідності оцінити загальну послідовність звернень позивача, однак самі по собі не доводять наявності наміру вплинути на автоматизований розподіл справ. Для такого висновку необхідні достатні та переконливі дані, які підтверджують не лише факт подання окремих позовів, а й спрямованість відповідних дій на досягнення неправомірної процесуальної мети.

За відсутності достатніх даних про таку спрямованість суд не вбачає підстав визнати саме розділення позовних вимог у зазначених справах зловживанням процесуальними правами.

Крім того, відповідачі посилаються на постанову Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2262/23, якою скасовано рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» щодо тих самих податкових повідомлень-рішень, а позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та недостатністю підтвердження поважності причин його пропуску.

Суд ураховує зазначене судове рішення та не ставить під сумнів його процесуальне значення для оцінки історії судового оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень. Водночас предметом розгляду в цій частині є не повторне вирішення питання про дотримання строку звернення до суду та не перевірка правильності судових рішень в іншій справі, а встановлення наявності чи відсутності ознак зловживання процесуальними правами в діях позивача.

Факт того, що Верховний Суд залишив позов у справі № 200/2262/23 без розгляду, не є самостійним доказом того, що позивач подавав попередні позови з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ.

Так само відомості, наведені відповідачем щодо подальшого звільнення судді, яка розглядала справу № 200/2262/23, не можуть свідчити про недобросовісність процесуальної поведінки позивача. Зі змісту клопотань убачається, що відповідач не стверджує про встановлення безпосереднього зв`язку між конкретними судовими рішеннями у справі № 200/2262/23 та порушеннями, які стали підставою для звільнення судді.

За таких обставин наведені відомості не підтверджують, що позивач у цій справі діяв із метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ або іншим чином зловживав процесуальними правами.

Суд також бере до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2026 року у справі № 910/10837/25.

Як убачається з доводів сторін, у зазначеному судовому рішенні наголошено на необхідності встановлення очевидних, належно підтверджених та достатньо мотивованих ознак недобросовісного використання права на судовий захист, перш ніж застосовувати процесуальні наслідки, пов`язані зі зловживанням процесуальними правами.

Суд погоджується, що вирішення питання про зловживання процесуальними правами має ґрунтуватися на встановлених фактах і належній оцінці їх сукупності. При цьому суд повинен розмежовувати, з одного боку, реалізацію особою права на судовий захист, навіть якщо така реалізація супроводжується процесуальними помилками або неодноразовими зверненнями, а з іншого - умисне використання процесуальних прав усупереч їх призначенню.

Застосування частини третьої статті 45 КАС України передбачає наявність достатніх підстав для висновку про зловживання процесуальними правами. Відповідний процесуальний наслідок не може застосовуватися лише з огляду на припущення щодо мотивів учасника справи або на підставі виключно кількісної оцінки його попередніх звернень до суду.

Оцінюючи доводи обох відповідачів у сукупності, суд бере до уваги тривалу історію звернень ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» до адміністративних судів із вимогами щодо оскарження тих самих податкових повідомлень-рішень, факти відкликання частини позовних заяв, різні процесуальні результати попередніх проваджень, а також подання окремих позовів у 2025 році з подальшим повторним об`єднанням вимог у цій справі.

Досліджуючи доводи відповідачів у контексті наведених положень, суд бере до уваги відомості про попередні звернення позивача до суду, на які відповідачі посилаються в обґрунтування своїх клопотань.

Так, 13.02.2025 приватне акціонерне товариство «ІНТЕР АГРОЛАЙН» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити певні дії. Позов зареєстровано за № 320/7412/25 та передано судді Дудіну С.О. Позовні вимоги стосувалися податкових повідомлень-рішень № 6007/13-01-07-07 і № 6008/13-01-07-07 від 06.09.2022, а також № 5591/13-01-07-07, № 5592/13-01-07-07 і № 5593/13-01-07-07 від 25.08.2022. Крім того, позивач просив зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести відповідні суми бюджетного відшкодування ПДВ до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 320/7412/25 позовну заяву повернуто позивачу. Як убачається зі змісту ухвали, суд дійшов висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог, оскільки податкові повідомлення-рішення від 06.09.2022 були прийняті за результатами перевірки декларування від`ємного значення ПДВ за жовтень 2021 року, тоді як податкові повідомлення-рішення від 25.08.2022 стосувалися результатів перевірки за грудень 2021 року. Суд виходив із того, що відповідні вимоги ґрунтуються на різних актах перевірок, різних фактичних обставинах і доказах, а тому не відповідають правилам об`єднання позовних вимог, установленим статтею 172 КАС України. Отже, у цій справі позовну заяву повернуто з процесуальних підстав, пов`язаних із формуванням і об`єднанням позовних вимог, а не у зв`язку з установленим судом фактом маніпуляції автоматизованим розподілом справ.

25.03.2025 позивач повторно звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, зареєстрованим за № 320/14115/25. Справу передано судді Лапію С.М. У цьому позові позивач заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 5591/13-01-07-07, № 5592/13-01-07-07 та № 5593/13-01-07-07 від 25.08.2022, а також похідні вимоги щодо внесення сум бюджетного відшкодування ПДВ до відповідного реєстру. Ухвалою від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків з дати вручення копії ухвали. Копію ухвали вручено позивачу 29.04.2025. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №320/14115/25 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням у встановлений судом строк недоліків позовної заяви та відсутністю клопотання про продовження відповідного строку. Таким чином, у справі № 320/14115/25 позовну заяву повернуто через неусунення її недоліків у встановлений строк.

31.07.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов, зареєстрований за №320/38747/25. Справу передано судді Басаю О.В. У зазначеній справі позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 5591/13-01-07-07, № 5592/13-01-07-07 і № 5593/13-01-07-07 від 25.08.2022 та зобов`язати відповідний контролюючий орган вчинити дії щодо внесення сум бюджетного відшкодування ПДВ до реєстру. До суду від позивача надійшла заява про відкликання позовної заяви. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 320/38747/25 позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з поданням заяви про її відкликання до відкриття провадження у справі. Отже, у цій справі позивач реалізував передбачене процесуальним законом право на відкликання позовної заяви до відкриття провадження. Зазначена ухвала не містить висновку про те, що відповідні дії вчинялися з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ.

31.07.2025 до суду також надійшов позов, зареєстрований за № 320/38751/25, який передано судді Скрипці І.М. У цій справі позивач заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 6007/13-01-07-07 та № 6008/13-01-07-07 від 06.09.2022, а також похідну вимогу щодо внесення відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ до реєстру. Ухвалою від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху, зокрема у зв`язку з питанням дотримання строку звернення до суду та необхідністю подання документа про сплату судового збору. 06.10.2025 позивач подав заяву про неможливість усунення недоліків позову у зв`язку з введеним в Україні воєнним станом. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №320/38751/25 позовну заяву повернуто позивачу. Із наданого тексту ухвали вбачається, що суд урахував неусунення недоліків позовної заяви. Отже, повернення позовної заяви у справі № 320/38751/25 було пов`язане з процесуальними недоліками позову та питанням дотримання строку звернення до суду. Зазначена ухвала не встановлює, що позов було подано з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Крім того, 13.11.2025 у Київському окружному адміністративному суді перебувала справа №640/22124/22 за позовом приватного акціонерного товариства «ІНТЕР АГРОЛАЙН» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Львівській області, органів Державної казначейської служби України та Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №640/22124/22 позовну заяву повернуто у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження повноважень адвоката, який підписав позовну заяву. Зі змісту ухвали вбачається, що справа була передана до Київського окружного адміністративного суду в межах передбаченого законом порядку передачі нерозглянутих справ Окружного адміністративного суду міста Києва. Отже, наведена справа мала окрему процесуальну історію, а позовну заяву повернуто через відсутність належного підтвердження повноважень особи, яка її підписала. Ці обставини також не є самостійним доказом наміру позивача вплинути на автоматизований розподіл справ.

Суд також бере до уваги, що позивач раніше звертався з позовом щодо оскарження всіх п`яти спірних податкових повідомлень-рішень у справі № 200/2262/23. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 позов у цій справі було задоволено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 07.11.2024 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин. Таким чином, у справі № 200/2262/23 Верховний Суд вирішив питання дотримання строку звернення до суду. Водночас із наведеного процесуального результату не випливає, що Верховний Суд установив факт маніпуляції позивачем автоматизованим розподілом справ або визнав його дії зловживанням процесуальними правами саме з таких підстав.

Наведена хронологія підтверджує, що позивач неодноразово звертався до суду з вимогами, пов`язаними з оскарженням спірних податкових повідомлень-рішень, а частина позовних заяв поверталася з різних процесуальних підстав. Водночас характер таких підстав є неоднаковим: порушення правил об`єднання позовних вимог, неусунення недоліків позову у встановлений строк, відкликання позовної заяви до відкриття провадження, а також відсутність належного підтвердження повноважень представника.

Відтак, повернення позовної заяви не означає, що відповідне звернення було недобросовісним. Правові наслідки повернення позову визначаються відповідною процесуальною підставою, а тому такі випадки не можуть без додаткової оцінки ототожнюватися з умисним зловживанням процесуальними правами.

Суд враховує, що пункт 2 частини другої статті 45 КАС України прямо передбачає можливість кваліфікації подання декількох тотожних або аналогічних позовів як зловживання процесуальними правами. Тому доводи відповідачів щодо повторних звернень позивача потребують належної оцінки та не можуть бути відхилені лише з мотивів реалізації позивачем права на судовий захист.

Разом із тим застосування зазначеної норми потребує встановлення конкретних обставин, які дають змогу зробити висновок про наявність відповідних ознак зловживання. Зокрема, у частині доводів про маніпуляцію автоматизованим розподілом необхідно встановити обставини, які свідчать про спрямованість процесуальної поведінки саме на досягнення такого результату.

Із наданих матеріалів убачається, що позови подавалися щодо різних податкових повідомлень-рішень, а їх повернення було зумовлено різними процесуальними обставинами. Зокрема, у справі № 320/7412/25 суд повернув позов у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог; у справі № 320/14115/25 - через неусунення недоліків позовної заяви; у справі № 320/38747/25 - у зв`язку з поданням позивачем заяви про відкликання позову; у справі № 320/38751/25 - через неусунення недоліків позовної заяви та обставини пропуску строку звернення до суду; у справі № 640/22124/22 - через відсутність належних документів на підтвердження повноважень представника.

Отже, процесуальні наслідки в зазначених справах були різними та самі по собі не свідчать про наявність єдиної недобросовісної мети всіх відповідних звернень.

Суд ураховує, що обидва відповідачі фактично обґрунтовують свої клопотання однією загальною тезою: повторні звернення до різних суддів, відкликання позовів і поділ вимог свідчать про намір позивача вплинути на автоматизований розподіл справ. Проте для визнання відповідних дій зловживанням процесуальними правами суд має встановити, що така мета підтверджується належними матеріалами справи, а не лише припускається на підставі послідовності процесуальних подій.

Сукупність наведених відповідачами обставин свідчить про неодноразову реалізацію позивачем права на звернення до суду з вимогами щодо оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень. Однак у межах розгляду цих клопотань суд не встановив достатніх підстав для висновку, що така поведінка була спрямована саме на маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями або на інше використання процесуальних прав усупереч їх призначенню.

При цьому суд не ототожнює відсутність достатніх підстав для задоволення клопотань із позитивною оцінкою кожної попередньої процесуальної дії позивача. Питання про те, чи були належно оформлені попередні позовні заяви, чи дотримано вимог процесуального закону та чи були обґрунтованими причини відкликання окремих позовів, оцінювалися або підлягали оцінці в межах відповідних проваджень. У цій справі вирішується лише питання про наявність підстав для застосування статті 45 КАС України.

Відповідачі не надали суду достатніх доказів, які б у сукупності з наведеними обставинами давали змогу дійти обґрунтованого висновку про наявність у позивача недобросовісної мети, визначеної пунктом 2 частини другої статті 45 КАС України. Зокрема, не встановлено достатніх обставин, які підтверджували б, що відкликання позовів або розділення вимог здійснювалися саме для маніпулювання автоматизованим розподілом справ, а не були наслідком інших причин, пов`язаних із процесуальним оформленням і веденням відповідних спорів.

Суд також ураховує, що застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 45 КАС України, має бути обґрунтованим та пропорційним установленим обставинам. Застосування такого заходу без достатнього підтвердження зловживання створювало б ризик необґрунтованого обмеження права особи на доступ до суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи, викладені в клопотанні Головного управління ДПС у Львівській області від 17 вересня 2026 року та клопотанні Головного управління ДПС у Донецькій області від 21 вересня 2026 року, не підтверджують наявності достатніх правових підстав для визнання дій ПрАТ «ІНТЕР АГРОЛАЙН» зловживанням процесуальними правами та застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 45 КАС України.

Отже, у задоволенні клопотань відповідачів слід відмовити.

Керуючись статтями 44, 45, 160, 165, 240, 243-248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позову без розгляду через зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.

Суддя Лисенко В.І.

Повний текст ухвали виготовлено 16.10.2026.