Рішення № 140709595, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Київ справа №320/19790/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул.Саєнка Андрія, будинок 10; ЄДРПОУ 22933548 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточненої позовної заяви),

встановив:

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що полягає у неналежному розгляді звернення №1162 про перерахунок пенсії (допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами) від 09.02.2026, а також у ненаданні повної, обґрунтованої та вмотивованої відповіді на звернення Позивача.

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлене за результатами розгляду звернення №1162 від 09.02.2026, як таке, що прийняте без належного обґрунтування, без надання повного розрахунку та без дотримання вимог законодавства.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із правильним застосуванням положень частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у частині оптимізації періодів страхового стажу); із врахуванням усіх періодів страхового стажу, підтверджених поданими Позивачем документами; із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (індексації), встановленого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026; із дотриманням вимог статей 27, 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 суми недоотриманих пенсійних виплат (пенсій) з 09.02.2026.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.

У подальшому, 18.05.2026 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 09 лютого 2026 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України сформував та направив звернення № 1162 про перерахунок пенсії у зв`язку з наданням додаткових документів. 17 лютого 2026 року зазначене звернення було опрацьовано фахівцем Пенсійного фонду України Степаненко Іриною Олександрівною , а його статус змінено на «Призначено». Водночас розмір пенсійної виплати не змінився. У зв`язку з цим 11 березня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з клопотанням ВЕБ-10001-Ф-С-26-161612, у якому зазначив, що за результатами опрацювання звернення № 1162 його статус визначено як «Виконано», а результат «Призначено», проте відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії її розмір залишився незмінним і становить 5 919,63 грн. Крім того, у рішенні щодо перерахунку пенсії була відсутня відповідь по суті порушених питань. У зв`язку з цим позивач просила надати інформацію про страховий стаж у роках, місяцях і днях, урахований після перерахунку від 09 лютого 2026 року, розмір коефіцієнта страхового стажу, застосованого під час останнього перерахунку, а також перелік періодів страхового стажу, додатково зарахованих на підставі поданих документів. Також позивач просила надати детальний письмовий розрахунок розміру пенсії після перерахунку із зазначенням формули обчислення, пояснити причини відсутності змін у розмірі пенсійної виплати в разі уточнення страхового стажу або інших складових пенсії та надати текст рішення щодо перерахунку. Зазначене звернення було зареєстровано 24 березня 2026 року, а відповідь надано за номером 18236-15828/Т-02/8-1000/26 від 24 березня 2026 року. У відповіді, наданій фахівцем Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Коваль Лілією Павлівною , зазначено місце перебування позивача на обліку, коефіцієнт страхового стажу 0,5525, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 0,90961 та середньомісячний заробіток для обчислення пенсії в розмірі 9 089,19 грн. ОСОБА_1 вважає, що відповідач неналежним чином розглянув його звернення про перерахунок пенсії та клопотання, оскільки на запитувану інформацію не було надано змістовної відповіді, а частина поставлених питань залишилася без відповіді. На думку позивача, зазначені дії та бездіяльність відповідача ставлять під сумнів правильність обчислення пенсії загалом. Посилаючись на частину першу статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач зазначає, що має право на виключення до 10 відсотків періодів страхового стажу під час визначення коефіцієнта заробітної плати, що безпосередньо впливає на розмір пенсії відповідно до статті 27 цього Закону. При цьому позивач вказує, що відповідні періоди було виключено, однак правильність виключення саме тих періодів, які визначені в документі «report.html», викликає у неї сумніви. Крім того, позивач стверджує, що до її пенсії не було застосовано показник індексації у розмірі 1,121, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», прийнятою відповідно до пункту 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». За твердженням позивача, на момент проведення індексації розмір її пенсії становив 5 428,48 грн, а після індексації 5 970,53 грн. На підтвердження цього позивач посилається на довідку про доходи № 5429 1777 0544 8425, файл якої зазначено в додатках під назвою « 1098964682_202605081430_info_inc». ОСОБА_1 визнає, що у раніше поданих зверненнях не порушував питання щодо незастосування показника індексації, однак вважає, що відсутність належної індексації пенсії з боку відповідача сама по собі є протиправною. На обґрунтування звернення до суду позивач також зазначає, що багаторічна практика інших громадян України свідчить про неможливість вирішення цього питання в досудовому порядку. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідач неналежним чином здійснив розгляд звернень щодо перерахунку пенсії, не надав повної інформації стосовно проведеного перерахунку та не забезпечив належної індексації пенсійної виплати.

29.07.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами та не працює. Відповідно до частини четвертої статті 42 зазначеного Закону, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення або попереднього перерахунку пенсії незалежно від перерв у роботі. Такий перерахунок здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої обчислено пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії може проводитися із заробітної плати за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії. Якщо після призначення або перерахунку пенсії застрахована особа має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок проводиться не раніше ніж через два роки після призначення або попереднього перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення або попереднього перерахунку пенсії, та заробітної плати, з якої було призначено або попередньо перераховано пенсію. У разі звільнення або припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, особа повідомляє про це орган Пенсійного фонду України шляхом подання відповідної заяви встановленого зразка із зазначенням дати звільнення або припинення такої діяльності. відповідач вказує, що на підставі заяви від 18 липня 2025 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 серпня 2025 року відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітної плати та страхового стажу. 08 січня 2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням. До заяви було додано трудову книжку від 10 серпня 1974 року серії НОМЕР_2 , яка містить запис про звільнення позивача з роботи з 12 липня 2025 року з комунального некомерційного підприємства «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги». Відповідач зазначає, що розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 55 років 03 місяці 07 днів, врахованого по 30 червня 2025 року. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,55250. Заробітну плату для обчислення пенсії визначено за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2025 року. Осучаснений показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосовано в розмірі 8 913,83 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,89963, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 8 019,15 грн, який визначено шляхом множення 8 913,83 грн на 0,89963. За інформацією відповідача, розмір пенсії позивача станом на лютий 2026 року становить 5 379,33 грн.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18 липня 2025 року позивач подала заяву, на підставі якої їй проведено перерахунок пенсії з 01 серпня 2025 року відповідно до частини четвертої статті 42 зазначеного Закону з урахуванням заробітної плати та страхового стажу.

08 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням, до якої додала трудову книжку від 10 серпня 1974 року серії НОМЕР_2 із записом про звільнення з роботи з 12 липня 2025 року з комунального некомерційного підприємства «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Як зазначає відповідач, розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 55 років 03 місяці 07 днів, врахованого по 30 червня 2025 року, коефіцієнт страхового стажу становить 0,55250. Заробітну плату для обчислення пенсії визначено за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2025 року. Осучаснений показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосовано в розмірі 8 913,83 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,89963, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 8 019,15 грн. За інформацією відповідача, розмір пенсії позивача станом на лютий 2026 року становить 5 379,33 грн.

Зазначені показники відображені в рішенні про перерахунок пенсії від 15 січня 2026 року № 932390151016, яке прийняте Васильківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України (код 10375) у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму. Згідно з цим рішенням пенсія складалася з пенсії за віком за статтею 27 Закону у розмірі 4 430,58 грн, доплати за понаднормовий стаж (25 років) у розмірі 648,75 грн та компенсаційної виплати у зв`язку з 70-річним віком у розмірі 300,00 грн, а всього 5 379,33 грн.

09 лютого 2026 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою (звернення № 1162) про перерахунок пенсії (допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами). До заяви додано скан-копії дипломів від 17 січня 1972 року серії НОМЕР_3 (навчання з 01 вересня 1969 року) та від 30 червня 1984 року серії НОМЕР_4 (навчання з 01 вересня 1982 року по 30 червня 1984 року). За даними відповідача, зазначені періоди навчання були враховані до страхового стажу ще при первинному призначенні пенсії. Це підтверджується даними форми «РС-розр.» інформаційно-комунікаційної системи Пенсійного фонду, відповідно до якої періоди з 01 вересня 1969 року по 17 січня 1972 року та з 01 вересня 1982 року по 30 червня 1984 року зараховано до страхового стажу.

17 лютого 2026 року за результатами розгляду цього звернення Васильківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення № 932390151016 про перерахунок пенсії з 01 лютого 2026 року у зв`язку з уточненням даних в Єдиній інформаційній системі Пенсійного фонду. Страховий стаж (55 років 03 місяці 07 днів), заробіток (8 019,15 грн) та розмір пенсії (5 379,33 грн) залишилися без змін. Саме у зв`язку з цим позивач вважає, що за зверненням розмір пенсії не змінився.

Суд встановив, що 12 лютого 2026 року в порядку автоматичного звернення сформовано картку перевірки № 808020. На підставі наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20 лютого 2026 року № 1227 та направлення від 20 лютого 2026 року № 727/КПР управлінням контрольно-перевірочної роботи проведено перевірку достовірності довідок про заробітну плату, виданих комунальною установою «Васильківський міський трудовий архів» для обчислення пенсії позивача за період роботи у Васильківському підприємстві по забезпеченню нафтопродуктами з 01 червня 1994 року по 31 травня 1998 року. Перевірку розпочато та закінчено 23 лютого 2026 року.

За результатами перевірки складено акти від 23 лютого 2026 року № 1000-1102-1/977 (щодо довідки від 05 червня 2007 року № 18) та № 1000-1102-1/978 (щодо довідки від 08 листопада 2017 року № 208/04-01). Актом № 1000-1102-1/977 встановлено розбіжності між сумами заробітної плати, зазначеними у довідці, та даними первинних документів на загальну суму 64,97 грн (за жовтень 1997 року та травень 1998 року). Актом № 1000-1102-1/978 встановлено розбіжності на загальну суму 918,94 грн, а також невірне зазначення в описі довідки місяців особових рахунків. В обох актах комунальній установі рекомендовано надати уточнену довідку з урахуванням результатів перевірки. Інші суми заробітної плати відповідали даним первинних документів, а утримання проводилися у повному обсязі. Акти підписані головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи та завідувачем архіву.

23 лютого 2026 року комунальна установа «Васильківський міський трудовий архів» на анкету-заяву позивача видала архівну довідку № 64/04-01-м про нараховану заробітну плату за період з червня 1994 року по травень 1998 року.

27 лютого 2026 року Васильківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення № 932390151016 про перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року у зв`язку з індексацією заробітку (масовий перерахунок). Середньомісячний заробіток визначено в розмірі 8 989,46 грн (8 019,15 грн Ч 1,121), а розмір пенсії становив 5 915,43 грн.

Суд встановив, що 19 березня 2026 року, за результатами акта перевірки, управлінням прийнято рішення про перерахунок пенсії з 01 лютого 2026 року у зв`язку з уточненням даних в Єдиній інформаційній системі Пенсійного фонду. Середньомісячний заробіток визначено в розмірі 8 108,11 грн, розмір пенсії склав 5 428,48 грн, зокрема 4 479,73 грн за статтею 27 Закону, 648,75 грн доплати за понаднормовий стаж та 300,00 грн компенсаційної виплати. Того ж дня (19 березня 2026 року) прийнято рішення про перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року в частині індексації заробітку. Середньомісячний заробіток визначено в розмірі 9 089,19 грн, розмір пенсії склав 5 970,53 грн, з яких 5 021,78 грн за статтею 27 Закону, 648,75 грн доплати за понаднормовий стаж та 300,00 грн компенсаційної виплати. Із 03 липня 2027 року розмір пенсії становитиме 6 126,53 грн (з урахуванням компенсаційної виплати у зв`язку з 75-річним віком). Страховий стаж (55 років 03 місяці 07 днів) та коефіцієнт стажу (0,55250) у всіх зазначених рішеннях залишилися незмінними.

11 березня 2026 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України подала клопотання (звернення) № ВЕБ-10001-Ф-С-26-161612 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. У ньому вказала, що за зверненням від 09 лютого 2026 року статус «Виконано», результат «Призначено», проте розмір пенсії не змінився та складає 5 919,63 грн, а відповідь у рішенні відсутня. Позивач просила надати: інформацію про страховий стаж, врахований після перерахунку від 09 лютого 2026 року, коефіцієнт стажу та перелік додатково зарахованих періодів; детальний письмовий розрахунок розміру пенсії із зазначенням формули; пояснення причин відсутності зміни розміру пенсії; текст рішення про перерахунок.

За результатами розгляду цього клопотання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 24 березня 2026 року № 18236-15828/Т-02/8-1000/26 повідомило позивача, що її страховий стаж складає 55 років 03 місяці 07 днів (враховано по 30 червня 2025 року), коефіцієнт стажу становить 0,55250; заробітна плата визначена за періоди з 01 червня 1993 року по 31 травня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 30 червня 2025 року; осучаснена середня заробітна плата в Україні застосована в розмірі 9 992,40 грн; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,90961, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 9 089,19 грн (9 992,40 Ч 0,90961); розмір пенсії станом на березень 2026 року становить 5 970,53 грн, з яких 5 021,78 грн розмір пенсії, 648,75 грн доплата за понаднормовий стаж (за 25 років), 300,00 грн компенсаційна виплата у зв`язку з 70-річним віком. Також у листі зазначено, що додані до заяви від 09 лютого 2026 року дипломи враховано при первинному призначенні пенсії.

Позивач вважає, що її звернення розглянуто формально, на частину запитаної інформації змістовної відповіді не надано, а виключення періодів страхового стажу при визначенні коефіцієнта заробітної плати (частина перша статті 40 Закону) проведено, на її думку, невірно. Крім того, позивач стверджує, що до її пенсії не застосовано показник індексації 1,121, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236, посилаючись на довідку про доходи, згідно з якою розмір пенсії до індексації становив 5 428,48 грн, а після неї 5 970,53 грн.

Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, позивач 11 травня 2026 року звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спірні відносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV), Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788-XII).

Статтею 1 Закону України № 1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, врегульовані положеннями Закону України № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до Закону України № 1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закон України № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України № 1058-IV).

У частині першій статті 9 України № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 2 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції чинній на момент призначення позивачці пенсії за вислугу років) призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 6 Закону України № 1788-ХІІ, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Приписами статті 10 Закону України № 1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а також у разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії додатково враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з частиною другою статті 40 зазначеного Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс Ч (Ск : К),

де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за відповідний місяць, на середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за відповідний місяць.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону, для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність та обрали особливий спосіб оподаткування доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), а також членів їхніх сімей, які брали участь у здійсненні підприємницької діяльності, заробітна плата (дохід), з якої фактично сплачено страхові внески за відповідний місяць, визначається за встановленою цією частиною формулою з урахуванням суми фактично сплаченого податку, відсотка відрахувань до Пенсійного фонду та розміру страхового внеску до солідарної системи.

Згідно з частиною четвертою статті 40 Закону, для застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також інших визначених цією нормою осіб, заробітна плата (дохід), з якої фактично сплачено страхові внески за відповідний місяць, визначається за встановленою формулою з урахуванням суми фактично сплаченого єдиного внеску та розміру внеску, установленого для відповідної категорії осіб у відповідному місяці.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неналежному розгляді звернення № 1162 від 09.02.2026 та ненаданні повної, обґрунтованої відповіді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі №9901/345/20 зазначила, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у неприйнятті рішення або нездійсненні юридично значущих та обов`язкових дій на користь заінтересованої особи, які відповідно до закону належать до компетенції такого суб`єкта, є об`єктивно необхідними та реально можливими для виконання, проте фактично не вчинені.

При цьому для визнання бездіяльності протиправною недостатньо встановлення лише факту неналежного або несвоєчасного виконання певних дій. Під час вирішення питання щодо наявності протиправної бездіяльності необхідно враховувати конкретні причини, умови та обставини, через які відповідні дії не були виконані або були виконані з порушенням установлених строків, юридичний зміст та значущість таких дій, тривалість бездіяльності, а також її вплив на права та інтереси особи.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що звернення № 1162 від 09.02.2026 розглянуто. За його результатами 17.02.2026 прийнято рішення про перерахунок пенсії з 01.02.2026.

Одночасно на підставі автоматичного звернення від 12.02.2026 проведено перевірку достовірності довідок про заробітну плату. Перевірка розпочата та закінчена 23.02.2026. Актами від 23.02.2026 № 1000-1102-1/977 та № 1000-1102-1/978 встановлено розбіжності між довідками та первинними документами. Архів видав уточнену довідку від 23.02.2026 № 64/04-01-м.

За результатами перевірки 19.03.2026 прийнято рішення про перерахунок пенсії з 01.02.2026. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати змінився з 0,89963 на 0,90961. Пенсія з урахуванням індексації з 01.03.2026 становить 5 970,53 грн. Отже, звернення позивача призвело до перевірки документів та виправлення даних на її користь.

Клопотання від 11.03.2026 розглянуто листом від 24.03.2026 № 18236-15828/Т-02/8-1000/26, тобто протягом місяця. Строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», не порушено.

У листі відповідач повідомив, що страховий стаж позивача становить 55 років 03 місяці 07 днів, а коефіцієнт страхового стажу - 0,55250. Також зазначено періоди, за які враховано заробітну плату, осучаснену середню заробітну плату в розмірі 9 992,40 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,90961 та середньомісячний заробіток 9 089,19 грн. Розмір пенсії складається з 5 021,78 грн, 648,75 грн та 300,00 грн, що загалом становить 5 970,53 грн. Крім того, відповідач зазначив, що дипломи, додані до звернення, були враховані ще під час первинного призначення пенсії. Вказане підтверджується даними форми «РС-розр.», згідно з якими періоди навчання з 01.09.1969 по 17.01.1972 та з 01.09.1982 по 30.06.1984 зараховано до страхового стажу. Тому відповідь на питання про причини незмінності розміру пенсії за зверненням від 09.02.2026 позивач отримала.

Суд зазначає, що хоча лист відповідача не містить тексту відповідного рішення, позивач не довела, у чому саме полягає порушення її прав внаслідок надання такої відповіді. При цьому рішення про перерахунок пенсії наявні в матеріалах справи, а позивач мала можливість ознайомитися з їх змістом.

Суд зауважує, що незгода позивача зі змістом наданої відповіді сама по собі не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Крім того, права позивача, які вона вважає порушеними, були відновлені шляхом прийняття відповідачем рішень від 19.03.2026.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами розгляду звернення № 1162 від 09.02.2026, суд зазначає таке.

Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного рішення відсутністю належного обґрунтування, повного розрахунку та недотриманням вимог законодавства. Водночас у позовній заяві позивач не конкретизувала, яке саме рішення оскаржує. Із матеріалів справи судом установлено, що за результатами розгляду звернення № 1162 від 09.02.2026 відповідачем прийнято рішення від 17.02.2026.

Суд зазначає, що рішення від 17.02.2026 містить відомості про страховий стаж позивача, заробітну плату, коефіцієнт страхового стажу та розрахунок складових пенсії. При цьому позивач не зазначила, яку саме норму законодавства порушено відповідачем під час прийняття цього рішення.

Як встановлено судом вище, рішення від 17.02.2026 застосовувалося з 01.02.2026 та надалі було замінене рішеннями відповідача від 27.02.2026 і 19.03.2026. Зокрема, рішенням від 19.03.2026 пенсію позивача перераховано з 01.02.2026, а з 01.03.2026 - з урахуванням індексації. Отже, рішення від 17.02.2026 не визначає розміру пенсії, що виплачується позивачу на цей час.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, право на звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів передбачає наявність відповідного порушення, яке потребує судового захисту.

Однак позивач не довела, що рішення відповідача від 17.02.2026 порушило її права, свободи чи інтереси. Саме по собі оскарження рішення без доведення факту такого порушення не є достатньою підставою для його визнання протиправним.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним рішення відповідача від 17.02.2026, прийнятого за результатами розгляду звернення № 1162 від 09.02.2026. У зв`язку з цим у задоволенні відповідної позовної вимоги доцільно відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії

ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії за трьома напрямами: оптимізація періодів страхового стажу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахування всіх періодів страхового стажу та застосування коефіцієнта індексації, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236.

Щодо врахування страхового стажу.

Як встановлено судом, страховий стаж позивача становить 55 років 03 місяці 07 днів та залишався незмінним у всіх рішеннях відповідача, прийнятих у 2026 році.

Водночас ОСОБА_1 не зазначила конкретних періодів страхового стажу, які, на її думку, не були зараховані до страхового стажу під час обчислення пенсії. Дипломи, додані до звернення від 09.02.2026, підтверджують періоди навчання, які були зараховані до страхового стажу ще під час первинного призначення пенсії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не навела обставин, які б свідчили про необхідність повторного обчислення страхового стажу або про неврахування відповідачем окремих його періодів.

Щодо застосування коефіцієнта індексації.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України Питання проведення індексації пенсій у 2019 році від 20.02.2019 № 124.

Пунктом 1 Порядку № 124 встановлено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з Перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону України № 1058-IV (абз. другий пункту 2 Порядку № 124).

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Відповідно до пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінет Міністрів України прийняв 25.02.2026 постанову № 236.

Згідно з п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №236 установлено, що:

у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Щомісячна доплата до пенсії, встановлена цим абзацом, не встановлюється у разі, коли в результаті перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 і підпунктів 1-7 пункту 2 цієї постанови, розмір пенсії обчислено в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, або в максимальному розмірі, визначеному частиною третьою статті 27 Закону, а також у разі перерахунку частини розміру пенсії, передбаченого абзацом першим пункту 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663);

розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень;

пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану (Офіційний вісник України, 2026 р., № 6, ст. 525).

З метою забезпечення проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема:

- у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" починаючи з 01 березня 2025 року;

- у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», починаючи з 01 березня 2026 року.

Таким чином, індексація пенсій повинна проводитись відповідно до вищезазначених постанов КМУ щодо індексації пенсій, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення з 01.03.2021 щороку в розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 відповідно.

Так, у даній справі ОСОБА_1 стверджує, що відповідач не застосував до її пенсії коефіцієнт індексації 1,121.

Однак зазначені доводи спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до рішення відповідача від 19.03.2026, середньомісячний заробіток позивача збільшено з 8 108,11 грн до 9 089,19 грн, що відповідає застосуванню коефіцієнта 1,121. Водночас розмір пенсії збільшився з 5 428,48 грн до 5 970,53 грн, тобто на 542,05 грн. Саме ці суми зазначені у довідці про доходи, на яку посилається позивач, що підтверджує проведення індексації.

Крім того, з листа відповідача від 24.03.2026 вбачається, що показник середньої заробітної плати, використаний для обчислення пенсії, становить 9 992,40 грн, що є результатом множення показника 8 913,83 грн, застосованого до індексації, на коефіцієнт 1,121.

Доводи позивача про необхідність застосування зазначеного коефіцієнта до загального розміру пенсії суд оцінює критично, оскільки позивач не навела положень законодавства, які б передбачали застосування цього коефіцієнта також до доплати за понаднормовий страховий стаж та компенсаційної виплати.

За таких обставин суд не встановив порушення відповідачем порядку індексації пенсії позивача.

Посилання позивача на порядок збільшення показника заробітної плати у 2019- 2020 роках, передбачений Порядком № 124, застосування показника прожиткового мінімуму за 2017 рік та невстановлення щомісячної доплати в розмірі 100 грн суд не бере до уваги, оскільки позивач не обґрунтувала, яким чином незастосування відповідних положень вплинуло на розмір її пенсії та призвело до порушення її прав. При цьому збільшення розміру пенсії у 2026 році становило 542,05 грн, що перевищує 100 грн.

Окрім цього позивач вважає, що виключення окремих періодів страхового стажу під час обчислення заробітної плати для призначення пенсії здійснено відповідачем неправильно, всупереч вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас ОСОБА_1 не конкретизувала, які саме періоди підлягали виключенню з розрахунку заробітної плати, не надала відповідного розрахунку та не довела, що застосування іншого варіанта оптимізації призвело б до збільшення розміру пенсії.

Суд зазначає, що самі лише сумніви позивача щодо правильності проведеного відповідачем розрахунку не є достатньою підставою для висновку про його протиправність за відсутності належного обґрунтування відповідних доводів.

Водночас із листа відповідача від 24.03.2026 вбачається, що для визначення заробітної плати враховано періоди з 01.06.1993 по 31.05.1998 та з 01.07.2000 по 30.06.2025. Крім того, відповідачем проведено перевірку заробітної плати за 1994- 1998 роки та виправлено відповідні дані в Єдиній інформаційній системі Пенсійного фонду України.

Наведене свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо перевірки достовірності даних, використаних для обчислення пенсії. Водночас ОСОБА_1 не надала доказів, які б спростовували правильність визначених відповідачем періодів заробітної плати або свідчили про необхідність застосування іншого варіанта їх оптимізації.

Оцінивши доводи позивача в сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позивач не довела порушення відповідачем вимог статей 27, 40 та 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час обчислення та перерахунку її пенсії.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для зобов`язання відповідача провести повторний перерахунок пенсії за заявленими позивачем напрямами. У зв`язку з цим у задоволенні відповідної позовної вимоги належить відмовити.

Щодо вимоги про стягнення недоотриманих пенсійних виплат.

Суд зазначає, що позивач не визначила конкретної суми недоотриманих пенсійних виплат, яку просить стягнути, а також не зазначила періоду, за який такі виплати підлягають нарахуванню. При цьому в позовній заяві позивач самостійно вказала, що позов не містить вимог майнового характеру.

Суд зауважує, що вимога про стягнення недоотриманих пенсійних виплат є похідною від вимоги про проведення перерахунку пенсії, у задоволенні якої судом відмовлено. Водночас під час розгляду справи суд не встановив порушень з боку відповідача щодо порядку обчислення та виплати пенсії позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії здійснюється в розмірі, визначеному рішеннями відповідача від 19.03.2026. При цьому ОСОБА_1 не надала доказів того, що перерахована пенсія в установленому розмірі їй не виплачена або що відповідач допустив утворення заборгованості з пенсійних виплат.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача недоотриманих пенсійних виплат, у зв`язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Розглянувши дану справу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даній справі ОСОБА_1 не довела порушення її прав, свобод чи інтересів, водночас відповідач довів правомірність своїх рішень та дій.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул.Саєнка Андрія, будинок 10; ЄДРПОУ 22933548 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточненої позовної заяви) - відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.