Рішення № 140709527, 15.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/14950/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_4

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене витягом з протоколу засідання ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_4) від 02.01.2024 № 52, у частині встановлення причинного зв`язку травми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : «Наслідки застарілої травми (1993 р.) правого колінного суглобу у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій» - «ТРАВМА, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4) провести повторний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дотриманням належної процедури ВЛК та з урахуванням таких медичних та інших документів: МРТ-дослідження № 005179 від 30.06.2023; медичного висновку ГВКГ від 20.07.1993; рішення ВЛК № 8/4/35 від 21.01.2022; консультаційного висновку № 275940-479312 від 05.07.2023; довідки про проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 № 2105 від 01.08.2022; довідки про участь у бойових діях № 3404 від 31.08.2023; інших медичних документів, доданих до заяви;

- за результатами повторного медичного огляду зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4) при прийнятті рішення щодо ОСОБА_1 змінити причинний зв`язок у частині: «Наслідки застарілої травми (1993 р.) правого колінного суглобу у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій» на «Захворювання, ТАК, пов`язано із Захистом Батьківщини», з дотриманням приписів наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_4, оформлена протоколом від 02.01.2024 № 52, у частині визначення причинного зв`язку захворювання правого колінного суглоба як такого, що не пов`язане з проходженням військової служби, є протиправною та необґрунтованою. Позивач вказує, що до проходження військової служби був придатним за станом здоров`я, тривалий час не мав істотних функціональних обмежень з боку правого колінного суглоба, а після призову на військову службу з 15.07.2022 виконував обов`язки військової служби, у тому числі в районах ведення бойових дій. 05.06.2023 під час виконання бойового завдання він отримав вогнепальне осколкове поранення обох нижніх кінцівок, мінно-вибухову травму та акубаротравму, після чого стан правого колінного суглоба істотно погіршився. При цьому ВЛК військової частини НОМЕР_2 постановою від 26.06.2023 № 14 визначила травму правого колінного суглоба як таку, що пов`язана з проходженням військової служби, однак ЦВЛК надалі скасувала цей висновок та пов`язала наявну патологію з травмою 1993 року.

На думку позивача, ЦВЛК не надала належної оцінки всій сукупності медичних документів, відомостям про проходження ним військової служби, характер та умови виконання службових обов`язків, отримане 05.06.2023 бойове поранення, а також динаміку погіршення стану правого колінного суглоба. Позивач наголошує, що сама по собі наявність травми коліна у 1993 році не свідчить про те, що встановлений у 2023 році тяжкий стан суглоба та істотне порушення його функції не пов`язані з проходженням військової служби. У зв`язку з цим вважає висновок ЦВЛК недостатньо обґрунтованим та просить скасувати його у спірній частині і зобов`язати відповідача повторно вирішити питання про причинний зв`язок відповідної травми (захворювання).

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що визначення діагнозу, ступеня придатності до військової служби і причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій та каліцтв належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій. За позицією відповідача, ЦВЛК діяла в межах повноважень, визначених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, дослідила наявну медичну документацію та правомірно врахувала відомості про отриману позивачем у 1993 році травму правого колінного суглоба і подальші дегенеративні зміни. Відповідач також наголошує, що суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати медичний причинний зв`язок або підміняти висновки ВЛК власною оцінкою медичних показників, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови ЦВЛК не вбачає.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/14950/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

05.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у 1992- 1993 роках.

21.01.2022 за результатами медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого довідкою № 8/4/35, позивача визнано здоровим та придатним до військової служби.

З 15.07.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Матеріалами справи підтверджено його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зокрема у періоди з 14.02.2023 по 11.03.2023 та з 15.05.2023 по 05.06.2023.

05.06.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Діброва Луганської області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, позивач отримав бойове ураження: вогнепальне осколкове поранення обох нижніх кінцівок, мінно-вибухову травму та акубаротравму. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2023 № 1643/1158.1 зазначене поранення отримано під час проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини. Після надання першої медичної допомоги позивача евакуйовано та надалі він проходив лікування на відповідних етапах медичної евакуації.

26.06.2023 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 проведено медичний огляд позивача та видано довідку № 14, якою, серед іншого, встановлено посттравматичний деформуючий остеоартроз правого колінного суглоба II-III ступеня з больовим синдромом та тимчасовим порушенням функції. Щодо вказаного стану ВЛК прийняла постанову: «Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби».

За результатами МРТ правого колінного суглоба від 30.06.2023 у позивача виявлено, зокрема, деформуючий артроз IV ступеня, хондромаляцію медіальних виростків IV ступеня, дегенеративні зміни та розриви менісків, ознаки тотального застарілого розриву передньої хрестоподібної зв`язки, лігаментопатію. Консультаційним висновком спеціаліста Інституту травматології та ортопедії НАМН України від 05.07.2023 встановлено правобічний гонартроз III-IV ступеня з варусною деформацією та рекомендовано оперативне лікування - тотальне ендопротезування правого колінного суглоба. 12.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 позивача направлено на госпіталізацію для проведення такого лікування.

11.08.2023 госпітальною військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ» за результатами огляду оформлено свідоцтво про хворобу № 453-т. У ньому, зокрема, зазначено, що зі слів позивача біль у правому колінному суглобі турбує його з 1993 року після травми, при цьому медична документація щодо такого ушкодження не надана. За результатами огляду ВЛК діагностовано наслідки застарілої травми правого колінного суглоба у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III ступеня зі значним порушенням функцій та щодо цього стану прийнято постанову: «Травма, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ». Водночас наслідки бойового поранення від 05.06.2023 визнано такими, що пов`язані із захистом Батьківщини.

02.11.2023 позивачу проведено тотальне ендопротезування правого колінного суглоба, що підтверджується медичними документами, наявними в матеріалах справи.

23.11.2023 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про перегляд медичних документів та встановлення причинного зв`язку захворювання правого колінного суглоба з проходженням військової служби.

За результатами розгляду звернення Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України 02.01.2024 прийняла постанову, оформлену витягом із протоколу засідання № 52. У частині наслідків бойового поранення від 05.06.2023 ЦВЛК погодилась із наявністю причинного зв`язку із захистом Батьківщини. Водночас щодо наслідків застарілої травми (1993 року) правого колінного суглоба у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій ЦВЛК визначила: «ТРАВМА, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ», одночасно скасувавши постанову ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 № 14 у частині встановленого нею причинного зв`язку зазначеної травми з проходженням військової служби.

Не погоджуючись із постановою ЦВЛК від 02.01.2024 № 52 у наведеній частині, позивач звернувся до суду з цим позовом. Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з правомірністю визначення ЦВЛК причинного зв`язку патології правого колінного суглоба позивача та належністю оцінки відповідачем медичних і військово-облікових документів, у тому числі попередньої постанови ВЛК від 26.06.2023 № 14, при прийнятті оскаржуваного рішення.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України встановлено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (пункт 1.2 розділу І Положення № 402).

Пунктом 1.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Отже, встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби є самостійним завданням військово-лікарської експертизи та здійснюється уповноваженими військово-лікарськими комісіями шляхом прийняття відповідної постанови у порядку, визначеному Положенням №402.

Відповідно до підпунктів «а», «ґ» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту.

Водночас підпунктом «е» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 передбачено формулювання «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.

З системного аналізу підпунктів «ґ» та «е» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 суд дійшов висновку, що сам по собі факт виникнення захворювання до призову на військову службу не є достатнім для визначення його причинного зв`язку у формулюванні «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби». Вирішальне значення у такому випадку має також з`ясування впливу проходження військової служби на перебіг уже наявного захворювання та придатність військовослужбовця до військової служби. Водночас у разі, якщо захворювання, яке виникло раніше, у період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності до військової служби, за наявності інших передбачених підпунктом «ґ» умов Положення №402 передбачає можливість установлення причинного зв`язку у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Такий підхід до визначення нормативних умов установлення причинного зв`язку узгоджується зі змістом постанови Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а, у якій Суд, аналізуючи пункт 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, окремо навів умови застосування формулювань «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби».

Наведене нормативне регулювання та правозастосовний підхід свідчать про необхідність оцінки обставин виникнення і перебігу захворювання у їх сукупності, а не виключно встановлення часу його первинного виникнення (діагностування).

При цьому відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право:

- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

- перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах;

- перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;

- витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

- залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;

- перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів;

- направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників;

- запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;

- надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту;

- розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

- надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Отже, під час перегляду постанови ВЛК ЦВЛК наділена необхідним обсягом повноважень для повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про причинний зв`язок захворювання.

Таким чином, системний аналіз наведених положень свідчить, що сам по собі факт отримання позивачем травми правого колінного суглоба у 1993 році не був достатньою правовою підставою для визначення причинного зв`язку сформованого у подальшому захворювання у формулюванні «Травма, НІ, не пов`язана з проходженням військової служби».

Для застосування відповідного негативного формулювання відповідачу належало також з`ясувати, чи вплинуло проходження позивачем військової служби на вже наявні наслідки травми, перебіг захворювання правого колінного суглоба та його придатність до військової служби.

Разом з тим, підпункт «ґ» пункту 21.5 Положення №402 прямо передбачав можливість встановлення причинного зв`язку у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» і щодо захворювання, яке виникло до відповідного періоду військової служби, якщо у цей період воно досягло такого розвитку, що обмежило придатність або призвело до непридатності до військової служби.

Тобто нормативне регулювання, чинне на час прийняття оскаржуваного рішення, вимагало від ЦВЛК не лише встановити походження первинної травми, а й оцінити динаміку стану здоров`я позивача та можливий вплив проходження військової служби на розвиток її наслідків.

Як установлено судом, позивач дійсно отримав травму правого колінного суглоба у 1993 році.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що за результатами огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.01.2022 позивача було визнано здоровим та придатним до військової служби.

У подальшому позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а матеріалами справи підтверджується його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

05.06.2023 під час виконання бойового завдання позивач отримав вогнепальні осколкові поранення обох нижніх кінцівок, мінно-вибухову травму та акубаротравму. Обставини отримання зазначених поранень підтверджені довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2023 №1643/1158.1, а їх причинний зв`язок із захистом Батьківщини відповідачем не заперечується.

Разом з тим у цей же період за результатами МРТ правого колінного суглоба від 30.06.2023 №005179 у позивача встановлено виражені дегенеративні зміни правого колінного суглоба, а консультаційним висновком спеціаліста від 05.07.2023 діагностовано правобічний гонартроз III-IV ступеня з варусною деформацією та рекомендовано оперативне лікування - тотальне ендопротезування правого колінного суглоба.

Направленням військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 позивача направлено на госпіталізацію для тотального ендопротезування правого колінного суглоба.

Свідоцтвом про хворобу від 11.08.2023 №453-т встановлено, зокрема, «наслідки застарілої травми (1993 р.) правого колінного суглобу у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій», а позивача за станом здоров`я визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

02.11.2023 позивачу проведено тотальне цементне ендопротезування правого колінного суглоба.

Таким чином, на момент звернення позивача до ЦВЛК у матеріалах, поданих для перегляду причинного зв`язку, були наявні відомості, які характеризували стан його правого колінного суглоба до початку проходження військової служби, під час такої служби та після істотного погіршення стану здоров`я, а саме: висновок про придатність до військової служби у 2022 році; документи про проходження військової служби та безпосередню участь у заходах із захисту Батьківщини; документи про бойове поранення 05.06.2023; МРТ-дослідження від 30.06.2023; висновок спеціаліста від 05.07.2023; направлення на тотальне ендопротезування; свідоцтво про хворобу №453-т та документи щодо проведеного у листопаді 2023 року ендопротезування.

Наведені обставини самі по собі не дають суду підстав установлювати медичний причинний зв`язок між проходженням позивачем військової служби та розвитком гонартрозу правого колінного суглоба, однак вони мали безпосереднє значення для вирішення ЦВЛК питання, передбаченого підпунктами «ґ» та «е» пункту 21.5 Положення №402, а саме: чи вплинула військова служба на перебіг уже наявного патологічного стану та чи досягло відповідне захворювання у період участі позивача у заходах із захисту Батьківщини такого розвитку, який обмежив його придатність або призвів до непридатності до військової служби.

При цьому суд звертає увагу на відмінність між фактом отримання позивачем травми правого колінного суглоба у 1993 році та питанням про причинний зв`язок сформованого в подальшому захворювання у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу.

Позивач не заперечує факту отримання первинної травми у 1993 році. Предмет спору фактично стосується того, чи могли наслідки цієї травми, які на момент початку військової служби не перешкоджали визнанню позивача придатним до військової служби, у період її проходження та участі у заходах із захисту Батьківщини досягнути такого ступеня розвитку, який призвів до значного порушення функцій, необхідності тотального ендопротезування та непридатності до військової служби.

Саме ця обставина має принципове значення для розмежування передбачених пунктом 21.5 Положення №402 формулювань причинного зв`язку.

Водночас ані зі змісту оскаржуваного рішення Центральної військово-лікарської комісії, оформленого витягом із протоколу від 02.01.2024 №52, ані з наданих відповідачем матеріалів, що стали підставою для його прийняття, не вбачається, яким чином відповідачем оцінено наведені обставини у контексті підпунктів «ґ» та «е» пункту 21.5 Положення №402.

Зокрема, оскаржуване рішення не містить мотивів щодо того, чи вплинуло проходження позивачем військової служби на стан правого колінного суглоба та його придатність до військової служби; яким чином у цьому контексті оцінено факт визнання позивача придатним до військової служби у 2022 році та подальше встановлення у 2023 році гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій; чи досліджувався розвиток захворювання протягом періоду проходження військової служби та безпосередньої участі позивача у заходах із захисту Батьківщини; а також чому наведені обставини не дають підстав для застосування умов, передбачених підпунктом «ґ» пункту 21.5 Положення №402.

Саме посилання у діагнозі на «застарілу травму (1993 р.)» не може замінити такої оцінки, оскільки відповідно до підпункту «е» пункту 21.5 Положення №402 для визначення негативного причинного зв`язку має значення не лише час виникнення первинної травми або захворювання, а й відсутність впливу військової служби на вже наявний стан та придатність особи до військової служби.

Суд також ураховує правові висновки Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій.

Так, у постанові від 09.10.2019 у справі №802/468/17-а Верховний Суд зазначив, що встановлення причинного зв`язку травми з проходженням військової служби віднесено до компетенції військово-лікарської комісії, а спосіб захисту, який фактично передбачає зобов`язання судом встановити конкретний причинний зв`язок, призводить до втручання в повноваження ВЛК.

У постанові від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а Верховний Суд, узагальнивши також попередню практику, виходив з того, що перевірка правильності рішення ВЛК виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Суд вправі здійснювати контроль за рішенням суб`єкта владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проте не вправі підміняти ВЛК та самостійно вирішувати питання, які потребують спеціальних медичних знань.

Разом із тим наведені висновки Верховного Суду не означають, що рішення ВЛК або ЦВЛК взагалі перебувають поза межами судового контролю.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Тому у цій справі суд не встановлює самостійно медичного причинного зв`язку між захворюванням позивача та військовою службою, не визначає ступеня розвитку гонартрозу в окремі періоди та не вирішує замість ЦВЛК питання про те, яке саме формулювання причинного зв`язку є медично правильним.

Предметом судової перевірки є, зокрема, питання, чи застосував відповідач при прийнятті рішення від 02.01.2024 №52 усі юридично значимі критерії, установлені пунктом 21.5 Положення №402, та чи врахував усі обставини, які мали значення для їх застосування.

Верховний Суд у справі №600/3273/22-а розглядав спір щодо рішення ВЛК, прийнятого у 2022 році, і відповідно застосовував Положення №402 у редакції, чинній на час тих правовідносин. Натомість оскаржуване у цій справі рішення прийняте 02.01.2024, коли вже діяли зміни, внесені наказом Міністерства оборони України №490 від 18.08.2023, якими, зокрема, було уточнено умови застосування підпунктів «ґ» та «е» пункту 21.5 Положення №402. Відтак висновки Верховного Суду щодо меж судового втручання є релевантними для визначення обсягу судового контролю, однак матеріально-правові умови встановлення причинного зв`язку у цій справі мають оцінюватися саме за редакцією Положення №402, чинною 02.01.2024.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_4, оформлене витягом із протоколу засідання від 02.01.2024 №52, у спірній частині не відповідає критерію обґрунтованості, установленому пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки його зміст не дає можливості встановити, що відповідачем при визначенні причинного зв`язку враховано та оцінено всі обставини, які відповідно до підпунктів «ґ» та «е» пункту 21.5 Положення №402 мають значення для вирішення питання щодо причинного зв`язку захворювання позивача.

За таких обставин рішення в зазначеній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про проведення повторного огляду та встановлення причинного зв`язку у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За правилами частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначено вище, встановлення причинного зв`язку захворювання, визначення його медичної природи, оцінка динаміки патологічного процесу та вирішення питання щодо необхідності повторного або контрольного медичного огляду належать до спеціальної компетенції військово-лікарських комісій.

Верховний Суд послідовно виходить з того, що адміністративний суд не може самостійно встановити медичний причинний зв`язок чи зобов`язати ВЛК прийняти конкретний медичний висновок, оскільки це означало б підміну уповноваженого медичного органу.

Водночас у цій справі встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав належної оцінки обставинам, які відповідно до пункту 21.5 Положення №402 мають істотне значення для визначення причинного зв`язку.

Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювання позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Під час такого повторного розгляду відповідачу належить, зокрема, надати оцінку стану здоров`я позивача до початку проходження військової служби та у період її проходження; факту визнання його придатним до військової служби у 2022 році; обставинам проходження служби та безпосередньої участі у заходах із захисту Батьківщини; медичній документації щодо стану правого колінного суглоба у 2023 році; факту виникнення значного порушення функцій та подальшої непридатності до військової служби; а також з`ясувати питання, чи вплинула військова служба на вже наявний патологічний стан та чи досягло відповідне захворювання у період проходження служби такого розвитку, який відповідає умовам підпункту «ґ» пункту 21.5 Положення №402.

При цьому питання щодо необхідності проведення повторного медичного огляду позивача, додаткового обстеження, залучення відповідних медичних фахівців чи витребування додаткових медичних документів підлягає вирішенню ЦВЛК у межах повноважень, наданих їй Положенням №402.

Відтак вимога позивача про зобов`язання ЦВЛК провести повторний огляд підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку з урахуванням висновків суду, тоді як визначення конкретного обсягу медичного огляду належить до компетенції відповідача.

Водночас вимога позивача про зобов`язання ЦВЛК за результатами такого розгляду встановити конкретне формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення потребувало б здійснення судом самостійної медичної оцінки та фактично означало б підміну Центральної військово-лікарської комісії у здійсненні належних їй повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, з урахуванням установленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку відповідача довести правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами обґрунтованості оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_4, оформленого витягом із протоколу від 02.01.2024 №52, у частині визначення причинного зв`язку «наслідків застарілої травми (1993 р.) правого колінного суглобу у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій», та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку відповідного захворювання з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4, оформлену витягом із протоколу засідання від 02.01.2024 №52, у частині визначення причинного зв`язку наслідків застарілої травми (1993 року) правого колінного суглоба у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій у формулюванні «ТРАВМА, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - наслідків застарілої травми (1993 року) правого колінного суглоба у вигляді вторинного посттравматичного правобічного гонартрозу III стадії зі значним порушенням функцій з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.