Рішення № 140709202, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 320/30330/26 ЗП/280/83/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Департаменту державної виконавчої служби (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 33743494)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 320/30330/26 за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту державної виконавчої служби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неперерахування присуджених грошових коштів ОСОБА_2 за наданими банківськими реквізитами представника стягувача при виконанні рішення Європейського суду з прав людини № 12164/24, виконавче провадження 79823753;

зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського суду з прав людини № 12164/24, виконавче провадження 79823753, шляхом перерахування присуджених ОСОБА_2 грошових коштів за наданими банківськими реквізитами представника стягувача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження № 79823753 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2025 № 12164/24, ухваленого на користь ОСОБА_2 . Позивач, як представник стягувача, який перебуває на тимчасово окупованій території України, звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання зазначеного судового рішення. При цьому, до заяви додано належно оформлені та засвідчені документи на підтвердження повноважень представника. Однак, після відкриття виконавчого провадження, відповідач повідомив про неможливість перерахування присуджених грошових коштів на надані банківські реквізити, оскільки ці реквізити належать не стягувачу, а його представнику. Позивач із такою бездіяльністю не погоджується та із посиланням, крім іншого, на статтю 16 Закону України «Пров иконавче провадження», просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/30330/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; зобов`язано відповідача в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до суду засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 79823753.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 06.10.2026 № 57829), в якому зазначив, що 18.02.2026 на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України надійшли кошти в сумі 153 484,20 грн (еквівалент 3000 євро), призначені для виплати на користь ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що останнє відоме місце проживання стягувача ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює здійснення поштового зв`язку та виконання фінансових зобов`язань у загальному порядку, позивачу повідомлено про необхідність надання актуальних банківських реквізитів рахунку безпосередньо стягувача, відкритого в установі банку-резидента України, а також документів, необхідних для здійснення відповідної виплати. Позивач натомість наполягає на перерахуванні коштів на його особистий банківський рахунок, посилаючись на наявність у нього повноважень представника стягувача. Слід врахувати, що відповідно до Моніторингу виплати сум, присуджених як справедлива сатисфакція, затвердженого Комітетом Міністрів Ради Європи 31.05.2007, у більшості справ заявник, який є жертвою порушення, визнається Судом отримувачем присудженої суми. Відтак виплата такої суми має здійснюватися особі, на користь якої постановлено відповідне рішення. Позивач стягувачем за вказаним виконавчим документом не є. Законодавством передбачена можливість реалізації стягувачем своїх прав через представника, однак статус представника не є тотожним статусу стягувача. Представник здійснює відповідні права та обов`язки від імені та в інтересах стягувача, але не набуває статусу особи, на користь якої видано виконавчий документ. При цьому питання саме виплати стягнутих коштів врегульоване статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що позовна заява не відповідає вимогам пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в частині обґрунтування порушення прав, свобод чи інтересів позивача. Просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 240 КАС України; у разі якщо суд не вбачатиме підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Стосовно клопотання про залишення позову без розгляду слід зазначити наступне.

Пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України унормовано, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

В позовній заяві зазначаються: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9 частини п`ятої статті 160 КАС України).

Дослідивши зміст позовної заяви, суд доходить висновку, що вона відповідачє вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, зокрема, містить обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю прав та інтересів позивача.

Звідси, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні; відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із заявою від 28.11.2025 про виконання рішення Європейського суду з прав людини та виплату відшкодування. У цій заяві заявник просив відкрити виконавче провадження та виплатити відшкодування на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2025 № 12164/24. У зв`язку із відсутністю відкритих рахунків стягувача в установах банків виплату відшкодування здійснити на банківськиій рахунок представника стягувача Ковальова Д.В. за зазначеними у заяві реквізитами. До заяви додано: ордер на надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги; копію паспорта заявника; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику; копію рішення ЄСПЛ від 27.11.2025; копію довідки про відкриття рахунку та банківські реквізити.

16.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем відкрито виконавче провадження № 79823753 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2025 № 12164/24. Згідно цієї постанови, стягувачем є ОСОБА_2 , боржником Держава Україна.

Листом від 23.12.2025 № 184552/210932-31-25/20.1 позивача повідомлено, що до заяви не додано оригіналу довіреності, посвідченої в установленому законом порядку, щодо можливості отримання присуджених коштів за рішенням ЄСПЛ на користь ОСОБА_2 .

Також, листом від 19.02.2026 № 20.1/В-7/79823753 позивача повідомлено про надходження коштів на спеціальний рахунок Міністерства юстиції України, призначених для виплати ОСОБА_2 . Запропоновано надати актуальні реквізити банківського рахунку стягувача, відкритого в установі банку-резидента України; засвідчену копію документа, що посвідчує особу та копію РНОКПП. Також зазначено, що якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок, то такі суми зараховуються до Державного бюджету України.

Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За правилами частин пешої статі 16 Закону України «Про виконавче провадження», сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Як вже зазначалося вище, неперерахування присуджених на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2025 № 12164/24 грошових коштів ОСОБА_2 зумовлене тим, що банківські реквізити для зарахування коштів надані та належать його представнику адвокату Ковальову Д.В. Також, у листі від 23.12.2025 № 184552/210932-31-25/20.1 позивача повідомлено, що до заяви не додано оригіналу довіреності, посвідченої в установленому законом порядку, щодо можливості отримання присуджених коштів за рішенням ЄСПЛ на користь ОСОБА_2 .

Водночас, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Згідно із пунктами 1, 2, 4, 7 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно пунктів 2, 4, 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що стягувач може реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. При цьому, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Також, підтвердженням повноважень адвоката може бути договір про надання правової допомоги, в пунктах якого мають міститись чітко визначені повноваження адвоката.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу разом із заявою від 28.11.2025 надано ордер на надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги; копію паспорта заявника; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику; копію рішення ЄСПЛ від 27.11.2025; копію довідки про відкриття рахунку та банківські реквізити.

За змістом Договору про надання правової допомоги від 17.05.2024, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковальовим Дмитром Валерійовичем, Адвокат має право, зокрема, представляти інтереси Клієнта в органах ДВС та Державної казначейської служби з правом отримання присуджених Клієнту грошових коштів (п. 3.1. Договору).

Отже, суд доходить висновку, що позивачем надано належні документи на підтвердження його права як представника Ганчева П.І. на отримання присуджених стягувачу грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ від 27.11.2025 № 12164/24, а саме ордер на надання правової допомоги та Договір про надання правової допомоги від 17.05.2024, що пітверджують повноваження адвоката як представника та межі таких повноважень.

Покликання відповідача на те, що позивачем не надано оригіналу довіреності, посвідченої в установленому законом порядку, щодо можливості отримання присуджених коштів за рішенням ЄСПЛ на користь Ганчева П.І., суд не приймає та зазначає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Тобто, достатньо одного з цих документів: або довіреності, або ордеру, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, а не сукупності цих документів. Також, довіреність не є єдиним документом, що може підтверджувати повноваження адвоката як представника стягувача у спірних правовідносинах.

Посилання відповідача на статтю 47 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини 5 якої не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону) суд відхиляє, оскільки в даному випадку виплата коштів здійснюватиметься не «іншій особі», а адвокату Ганчева П.І. як представнику, уповноваженому на отримання таких коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 33743494) щодо неперерахування присуджених грошових коштів ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 79823753 за наданими його представником Ковальовим Дмитром Валерійовичем ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом із заявою від 28.11.2025 банківськими реквізитами.

3. Зобов`язати Департамент державної виконавчої служби (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 33743494) перерахувати присуджені ОСОБА_2 грошові кошти в межах виконавчого провадження № 79823753 за наданими його представником Ковальовим Дмитром Валерійовичем ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом із заявою від 28.11.2025 банківськими реквізитами.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 33743494) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено та підписано 19.10.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко