Рішення № 140709187, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/4151/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2) в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування при призначення пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994 та з 17.02.1994 по 31.07.1995;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994 та з 17.02.1994 по 31.07.1995, починаючи з 20.11.2025;

Також просить стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивачка звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до відповідача 2. За результатами розгляду заяви позивачці було призначено пенсію за віком, проте незараховано до страхового стажу періоди роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994 та з 17.02.1994 по 31.07.1995, оскільки в першому періоді у записах в трудовій книжці наявні виправлення у даті звільнення та даті наказу про звільнення, в другому виправлення в даті прийняття та наказу про прийняття на роботу.. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивачка просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

У поданому до суду 22.05.2026 відзиві на позовну заяву відповідач 2 заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не було зараховано вказані у позовній заяві періоди роботи позивачки, оскільки в датах про звільнення/прийняття та в датах наказів про звільнення/прийняття на роботу наявні виправлення, що порушує вимоги Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзиву на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду не надходило.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 08.01.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон від 09.07.2003 №1058-ІV).

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі-Порядок 22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи наведене, заява позивача від 08.01.2026 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За результатами розгляду вказаної заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення від 21.01.2026 №262240035272 про призначення пенсії за віком.

Листом від 01.04.2026 №2600-0202-8/49838 відповідач 1 повідомив, що відповідно до трудової книжки позивачки не зараховано до страхового стажу період роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994, оскільки вбачається виправлення в даті звільнення та даті наказу про звільнення та з 17.02.1994 по 31.07.1995, оскільки вбачається виправлення в даті в прийняття та в даті наказу про прийняття на роботу.

Позивачка вважаючи такі дії протиправними звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно ч.2 ст.26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

В рішення про відмову у призначенні пенсії органом ПФУ було зазначено про те, що до страхового стажу не враховано період роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994 у зв`язку з наявністю виправлень у даті звільнення та даті наказу про звільнення та з 17.02.1994 по 31.07.1995 у зв`язку з наявністю виправлень у даті призначення та наказі про призначення на посаду.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Суд зазначає, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 15.07.1985 містить записи про роботу позивачки у період з 08.07.1993 по 16.02.1994 та з 17.02.1994 по 31.07.1995.

Суд зазначає, що записи про вищевказані періоди роботи позивачки у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.07.1985 виконані у встановленому порядку та у повній мірі надають можливість перевірити та підтвердити зайнятість позивача протягом спірного періоду.

Разом з тим, суд зазначає, що основним документом, яким підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а довідки мають допоміжний характер та мають братися до уваги додатково до записів трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19 наголосив, що недоліки оформлення трудової книжки, на які працівник не міг впливати, не можуть самі по собі бути підставою для позбавлення його права на врахування фактично набутого трудового стажу; визначальним є підтвердження факту трудової діяльності.

А у постанові від 17 вересня 2024 року у справі №440/4164/23 Верховний Суд підтримав висновок про те, що неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу, оскільки відповідальність за її ведення покладається на роботодавця, а не на працівника.

Суд враховує і правовий висновок Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі №300/8132/23, за яким запис у трудовій книжці не є безумовним доказом у випадку існування обґрунтованих сумнівів щодо достовірності зазначеної в ній інформації, а за наявності таких сумнівів повинні досліджуватися інші документи.

Відповідачем 2 не наведено відомостей про підроблення трудової книжки позивачкою, невідповідність періодів роботи хронології трудової діяльності, відсутність самого роботодавця чи інші об`єктивні обставини, які б спростовували факт роботи позивачки. Зауваження стосується оформлення дати звільнення у першому спірному періоді та прийняття на роботу у другому спірному періоді, тоді як самі записи про трудову діяльність та трудову участь не спростовані.

Враховуючи наведені норми та актуальні правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідач 2 повинен був зарахувати до страхового стажу позивачки спірні періоди, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , однак протиправно не зробив цього.

Щодо визначення належного способу захисту порушеного права та відповідачів у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

У справах щодо призначення пенсій за принципом екстериторіальності рішення про призначення пенсії та обчислення страхового стажу приймає орган Пенсійного фонду України, визначений за допомогою автоматизованого розподілу (у даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області). Натомість орган Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера (Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) здійснює технічне обслуговування та виплату вже нарахованих сум.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не було зараховано до страхового стажу позивачки спірні періоди роботи, що призвело до обрахунку пенсії у неповному розмірі, саме цей суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність.

Для ефективного відновлення порушеного права позивачки, застосовуючи приписи частини другої статті 9 КАС України шляхом виходу за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та зобов`язати вказаний орган зарахувати ці періоди й здійснити відповідний перерахунок пенсії з дати її призначення.

Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії суд вважає передчасними, оскільки даний відповідач здійснює виплату на підставі відомостей, внесених до електронної пенсійної справи органом, що здійснював обробку заяви. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не приймало рішення про відмову в зарахуванні стажу і на даний час не ухилялося від виплати пенсії за оновленими розрахунками, правові підстави для зобов`язання його вчинити такі дії на даній стадії відсутні. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку з виплати перерахованої пенсії після прийняття відповідного рішення Запорізьким управлінням, позивачка не позбавлена права на звернення до суду з відповідним позовом до органу виплати.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 242 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступали суб`єкти владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог. Оскільки порушення прав позивачки сталося внаслідок прийняття протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань саме цього органу.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 241246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994 та з 17.02.1994 по 31.07.1995.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоди роботи з 08.07.1993 по 16.02.1994 та з 17.02.1994 по 31.07.1995 та здійснити відповідний перерахунок пенсії за віком, починаючи з дати призначення пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 19 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький