Рішення № 140709050, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/215/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0847850011323 від 18.04.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачці;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період здійснення нею підприємницької діяльності з 15 березня 1995 року по 31 грудня 2004 року;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 10.04.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До загального страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 15.03.1995 по 31.12.2004 у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих сплату страхових внесків. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив у зарахуванні до її страхового стажу періодів підприємницької діяльності, посилаючись на відсутність деталізації в поданих позивачем квитанціях. Водночас, зазначені квитанції є розрахунковими документами встановленого зразка, чинними на момент їх видачі та містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством. Відсутність в цих квитанціях детальної розшифровки «виду платежу» не може бути підставою для невизнання стажу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.01.2026 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо витребувано від ГУ ПФУ в Харківській області докази у справі.

04.02.2026 третя особа надала до суду пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 10.04.2025 позивачка звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, прийняте відповідачем рішення містить відомості про неврахування органом Пенсійного фонду України до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 15.03.1995 по 31.12.2004 у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків. При цьому, відповідно до пункту абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування доходів з 01 травня 1993 року до 01 липня 2000 рік зараховуються до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Таким чином періоди підприємницької діяльності позивачки з 15.03.1995 по 31.12.2004 не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки в Державному реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків та надані позивачкою квитанції установ банку не можливо взяти до уваги, оскільки в квитанціях не зазначено саме за що був здійсненний платіж (вид платежу). Враховуючи наведене представник третьої особи вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволенні позову.

Протягом строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

10.04.2025 позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі-Порядок 22-1), з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Заява позивачки від 10.04.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням від 18.04.2025 № 084750011323, прийнятим ГУ ПФУ в Харківській області, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявниці 60 років 00 місяців 23 дні. Страховий стаж заявниці становить 30 років 05 місяців 29 днів. Страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абзацу 3 підпункту 1 пункту 31 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить: 32 років 11 місяців 13 днів. Необхідний страховий стаж становить 32 роки. До загального страхового стажу не зараховані періоди ведення підприємницької діяльності з 15.03.1995 по 31.12.2004 у зв`язку з відсутністю документів підтверджуючих сплату страхових внесків. Взяти до уваги надані квитанції установ банку неможливо, оскільки в квитанціях не зазначено за що саме був здійснений платіж (вид платежу). Згідно даних паспорта та заяви заявниця зареєстрована та фактично проживає м. Пологи Запорізької області, яке віднесено до тимчасово окупованої території. В ЕПС відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, що є порушенням вимог пункту 14-4 розділу ХV Прикінцевих положень Закону. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У даній справі спірним є питання щодо наявності у позивачки страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 15.03.1995 по 31.12.2004 суд зазначає таке.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 2.7 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 21-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом третім підпункту 2 пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 22-1 закріплено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а та від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-VI (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути наступні документи, а саме: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Тобто, особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), та/або сплату страхових внесків.

Згідно пункту 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Враховуючи зазначене, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності зараховується до стажу для визначення права на призначення пенсії за віком за довідкою про реєстрацію як фізичної особи-підприємця лише за умови підтвердження, що діяльність здійснювалась із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №084750011323 від 18.04.2025 слідує, що до страхового стажу позивачки не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 15.03.1995 по 31.12.2004, оскільки відсутні документи які підтверджують сплату страхових внесків. Взяти до уваги надані квитанції установ банку неможливо, оскільки в квитанціях не зазначено за що саме був здійснений платіж (вид платежу).

На підтвердження ведення підприємницької діяльності у спірний період позивачкою до пенсійного органу надавались свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №62468699, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №030534 від 20.12.2000, а також квитанції про сплату коштів на адресу Пенсійного фонду.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №62468699, виданого 15.03.1995 Пологівським райвиконкомом, 15.03.1995 до Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів внесена позивачка як суб`єкт підприємницької діяльності.

На підтвердження факту перенесення відомостей про реєстрацію до загальнодержавної бази даних, позивачкою було отримано Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 030534.

Крім того, до пенсійного органу позивачем було надано: квитанцію Укрсоцбанку про сплату на рахунок Пенсійного фонду суми 1000000 крб. (за період ІІІ кв 1995 р.); квитанцію Укрсоцбанку про сплату на рахунок Пенсійного фонду суми 758 000 крб (борг за ІІ кв 1995); квитанцію Ощадбанку про сплату на рахунок Пенсійного фонду України суми 1548000 крб (ІІІ-ІV кв 1995); квитанцію Укрсоцбанку про сплату на рахунок Пенсійного фонду України борг за ІV кв 1995 у сумі 1199000 крб, аванс І кв 1996 у сумі 3938000 крб; квитанцію Сбербанк про сплату на рахунок Пенсійного фонду України аванс ІІ кв 1996 у сумі 1000000 крб.

Дослідивши надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії докази на підтвердження ведення позивачем підприємницької діяльності у період з 15.03.1995 по 31.12.2004, суд зазначає, що такі є підтвердженням здійснення позивачкою підприємницької діяльності, проте такі документи не підтверджують факт сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.

Суд зауважує, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати нею відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до її страхового стажу періоду підприємницької діяльності та не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків. При цьому суд погоджується з позицією пенсійного органу щодо неможливості врахування квитанцій про сплату внесків, оскільки в них не зазначено вид платежу, відтак не видається за можливе встановити призначення переказу відповідних сум, що перераховані на рахунок Пенсійного фонду України кошти є сумами страхових внесків.

Суд враховує, що матеріали стосовно сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 15.03.1995 по 31.12.2004 знаходяться у м. Пологи Запорізької області, який наразі є тимчасово окупованою територією України, що позбавляє як позивача, так і пенсійний орган зробити запит для надання додаткових документів. Разом з тим, зважаючи на визначений законодавством перелік документів на підтвердження сплати страхових внесків за період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування, надані позивачем документи для призначення пенсії не є належними і достатніми доказами. Водночас зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду ведення підприємницької діяльності позивача за відсутності належних доказів сплати страхових внесків є безпідставним.

Таким чином, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивачки спірного періоду ведення нею підприємницької діяльності.

Щодо посилання на відсутністю інформації про неодержання пенсії від органів забезпечення російської федерації, суд зазначає таке.

За приписами п. 14-4 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ (далі - Закону №1207-VІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.7 Закону №1207-VІІ, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно до підпункту 9 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.

Таким чином, призначення та виплата позивачу пенсії за віком згідно Закону №1058-IVможливе за умови неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

У алгоритмі призначення пенсії орган, що призначає пенсію, звертається із запитом до органів пенсійного забезпечення російської федерації стосовно перебування особи на обліку як одержувача пенсії. Разом з тим, у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

При цьому, суд зазначає, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено, що Пенсійний орган зобов`язаний робити запит про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсі, а не перекладати цей обов`язок на громадянина, усвідомлюючи і достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану це зробити неможливо.

Разом з тим, суд зазначає, про невиконання відповідачем свого обов`язку - запропонувати позивачу надати документи яких не вистачає для прийняття рішення (п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1).

Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IVта Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання підтвердження щодо не перебування позивача на обліку як одержувача пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації.

Отже, суд вважає, що відмова пенсійного органу у призначені позивачці пенсії, яка обґрунтована неподанням позивачкою документів на підтвердження не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації, суперечить вимогам принципу законності, оскільки відповідач не навів жодного положення законодавства, яке б зобов`язувало саме позивачку надавати такі документи, та не зазначив положення законодавства, яке б передбачало наслідком неподання таких документів прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.

Відповідач, встановивши відсутність вищевказаного підтвердження в документах для призначення пенсії, мав можливість роз`яснити позивачці необхідність надання такого підтвердження та надати для цього час.

Слід вказати, що відмова у призначенні пенсії на підставі відсутності повідомлення позивачки про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації за умови наявності інших необхідних документів, є проявом надмірного формалізму. Позивачка як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 18.04.2025 року №084750011323 про відмову у призначенні позивачу пенсії прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), наведені у такому рішенні підстави не зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів роботи є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про його невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірного рішення.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.

Разом із тим, суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу роботи особи та визначати його достатність для призначення пенсії.

За наведеного вище, суд висновує про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 10.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1064,96 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.04.2025 №084750011323 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 10.04.2025, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «19» жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль