Рішення № 140708343, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19500/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

07.07.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» з позовною заявою до Південно-Східної митниці, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України: 43971371, місцезнаходження: 49038, Україна, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) від 23.02.2026 про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення на період до припинення, чи скасування воєнного стану літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, український реєстраційний номер UR-DNP;

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східної митниці (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України: 43971371, місцезнаходження: 49038, Україна, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) щодо невнесення до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформації про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення літака цивільної авіації Embraer145EP, серійний номер виробника 145290, український реєстраційний номер UR-DNP;

- зобов`язати Південно-Східну митницю (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України: 43971371, місцезнаходження: 49038, Україна, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) внести до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформацію про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, український реєстраційний номер UR-DNP, терміном з 24.02.2022 р. до моменту відкриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Так, позивач, керуючись положеннями абз. 2 ч. 4 ст. 108, ст. 192 Митного кодексу України (далі МК України), звернувся до Південно-Східної митниці із заявою №06/02-01 від 06.02.2026р. про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, український реєстраційний номер UR-DNP на період до припинення чи скасування воєнного стану, в обґрунтування чого вказав, що через обставини непереборної сили (проведення бойових дій, а також заборона польотів цивільної авіації у зв`язку із закриттям повітряного простору України) не має можливості доставити транспортний засіб до митного органу призначення та своєчасно вивезти повітряне судно за межі митної території України, тому строк митного режиму тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин непереборної сили. Однак, митний орган листом від 23.02.2026р. №7.5-03/28-08/13/1123 відмовив у задоволенні заяви про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака цивільної авіації, не зазначивши мотиви відсутності фактичних та юридичних обставин, які унеможливлюють зупинення строку вказаного митного режиму. На думку позивача, факт неможливості прибуття Літака до митного органу призначення для вивезення його за межі території України підтверджено такими документами: інформацією з офіційного сайту Украероруху від 24.02.2022р., листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022р. № 363/4/4854, листами Генерального Штабу ЗСУ від 19.08.2023р. № 304/7/1/2071 та від 20.01.2024 № 300/1/С/3708, сертифікатом Хмельницької ТПП від 03.02.2026 № 6800-26-0269, що свідчить про те, що позивачем було зроблено все можливе для виконання свого обов`язку з вивезення ОСОБА_1 за межі митної території України, проте, з незалежних від його волі обставин (форс-мажору) таке вивезення є неможливим та забороненим законодавством, а тому Літак не міг прибути до митного органу призначення для вивезення його за межі митної території України, про що позивач невідкладно та неодноразово повідомляв відповідача. Позивач зазначив, що митниця у своєму рішенні від 23.02.2026р. навела підстави для відмови у зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 , тобто прийняла відповідне рішення, а тому належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання відповідача внести відповідні відомості до реєстру про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення. На переконання позивача, задоволення таких вимог буде свідчити про дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 28.07.2026р., що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною у справі.

19.08.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідачем надано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Так, відповідач посилається на надані роз`яснення Державної митної служби України листом від 21.11.2022 № 10/10-05/7/260, відповідно до яких при розгляді питань, пов`язаних з неможливістю виконання відповідальними особами зобов`язань, що випливають з митних процедур, необхідно звернути увагу на те, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, сторона, яка посилається на обставини, які виникли у зв`язку з війною повинна довести причинний зв`язок між неможливістю виконання свого обов`язку та військовими діями, зазначена позиція відповідає судовій практиці Верховного Суду у справах: від 31.08.2022 № 910/15264/21, від 30.05.2022 № 922/2475/21, від 19.08.2022 № 908/2287/17. Також, відповідач зазначив, що згідно п.6 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, визначено перелік документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, та які подаються до митного органу разом із письмовою заявою особою, відповідальною за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, однак передбачені цим Порядком документи позивачем до митниці не надано. Відповідач вказав, що ч.4 ст. 108 МК України передбачені виключні обставини, за яких режим тимчасового ввезення зупиняється, а саме: накладення арешту або вилучення у справі про порушення митних правил, оскільки в даному спірному випадку вищевказані обставини не мали місця, тому відмова митниці у зупиненні строку тимчасового ввезення є цілком правомірною. Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність митниці та зобов`язання внести до реєстру інформації про зупиненні строку тимчасового ввезення, відповідач зазначив, що вимога про внесення такої інформації є похідною (технічною) дією, яка відбувається лише і за умови наявності самого рішення, у зв`язку із відсутністю підстав для прийняття такого рішення, відсутній і обов`язок щодо внесення інформації до ЄАІС. Разом з тим, відповідач вказав, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. За викладеного, відповідач вважає, що він діяв законно та обґрунтовано, у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам діючим законодавством, а тому у задоволені позовних вимог позивача слід відмовити.

21.08.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивачем надано відповідь на відзив, в якому він посилається на ті ж самі обставини, що були викладені в позовній заяві.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

02.10.2017 між ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (позивач у справі) та компанією DILORSANO CONSULTING LTD, Республіка Кіпр укладено Договір оперативного лізингу повітряного судна б/н від 02.10.2017, відповідно до умов якого позивач отримав в операційну оренду одне повітряне судно моделі Embraer EMB-145EP (виробник Embraer Empresa Brasileira de Aeronautica S.A.) із серійним номером виробника 145290, що підтверджується копією цього договору, наявного в матеріалах справи.

Державною авіаційною службою України видано Реєстраційне посвідчення повітряного судна № РП 3655/5 від 26.10.2017, яким Літак зареєстровано у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за державним та реєстраційним знаком UR-DNP, власник DILORSANO CONSULTING LTD (Республіка Кіпр), орендар ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» та видано Сертифікат експлуатанта (Air Operator Certificate) №UA004 від 01.11.2021, яким ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» надано право здійснювати комерційну повітряну експлуатацію повітряних суден, що підтверджується змістом цих документів наявних у справі.

20.01.2022 з метою поміщення в митний режим тимчасового ввезення Дніпровською митницею було оформлено митну декларацію типу «ІМ 31 АА» № UA110160/2022/000565, за якою зазначений Літак цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP, поміщено у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

Заявою № 04/01-1 від 04.01.2021 митному органу позивачем надано зобов`язання здійснити зворотне вивезення Літака у встановлений строк або заявити про зміну митного режиму.

У зв`язку із військовою з військовою агресією рф проти України та запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Украерорух) 24.02.2022р. на офіційному сайті було опубліковане повідомлення про закриття повітряного простору України, що підтверджується скріншотом з цього сайту.

З урахуванням цього, з метою виконання свого обов`язку щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення, позивачем було вжито заходи щодо вивезення Літака за межі митної території України, а саме: підприємством були направлені відповідні звернення до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального Штабу ЗСУ та Міністерства розвитку громад з питання можливості евакуації літаків компанії з аеродромів на території України, відповідно до яких листами від 04.11.2022р. № 363/4/4854, від 19.08.2023р. № 304/7/1/2071 та від 20.01.2024 №300/1/С/3708, від 09.02.2024 № 2541/42/10-24 позивачу була надана відповідь про неможливість виконання зазначених перельотів до закінчення правового режиму воєнного стану та скасування заборони використання повітряного простору України, що підтверджується змістом цих листів в матеріалах справи.

Також, листом ПАТ «АК «Дніпроавіа» № 1.1.26-02 від 28.01.2026 засвідчено, що станом на 27.01.2026 Літак цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP, знаходиться на території міжнародного аеропорту Дніпро в цілому стані.

Впродовж дії воєнного стану, в період з 12.10.2022р. по 15.10.2025 ТОВ «Авіаційна компанією «Роза Вітрів» до начальника митного поста «Спеціалізований» Дніпровської митниці систематично подавалися відповідні заяви аналогічного змісту про продовження строку тимчасового ввезення Літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290 на підставі п.9-12 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про визнання військової агресії рф проти України форс-мажорною обставиною, що підтверджується заявами позивача №12/10-1 від 12.10.2022р., №10/10-1 від 17.10.2023р., №01/10-01 від 01.10.2024р., за результатами розгляду яких відповідачем неодноразово приймалися рішення (від 19.10.2022р., від 03.10.2024р.) про продовження строку тимчасового ввезення Літака.

15.10.2025 позивачем подано до митного поста «Слобожанський» Південно-Східної митниці заяву № 15/10-01 аналогічного змісту про продовження строку тимчасового ввезення Літака, однак рішенням митниці від 28.10.2025 позивачу було відмовлено у продовженні строку тимчасового ввезення обґрунтовуючи це тим, що ним не надано документів, які підтверджують наявність обставин, що обумовлюють необхідність продовження строку тимчасового ввезення, та причинний зв`язок між неможливістю виконання свого обов`язку та військовими діями, водночас, цим рішенням встановлено строк, у який Літак повинен бути реекспортований або поміщений в інший митний режим, до 28.11.2025.

Так, позивач звернувся до Південно-Східної митниці із заявою №06/02-01 від 06.02.2026р. про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, на підставі ч. 4 ст. 108, ст. 192 МК України на період до припинення чи скасування воєнного стану, до якої додав Сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати № 6800-26-0269 від 03.02.2026 про засвідчення форс-мажорних обставин, що підтверджується копією заяви та сертифікату ТППУ в справі.

Згідно змісту сертифікату Хмельницької ТППУ № 6800-26-0269 від 03.02.2026 видно, що даним документом були засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості позивачем вчасно виконати зобов`язання по зворотньому вивезенню за межі митної території України (шляхом реекспорту) повітряного судна «Літака цивільної авіації для перевезення пасажирів моделі Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP», що підтверджується копією цього сертифікату в матеріалах справи.

Проте, Рішенням Південно-Східної митниці від 23.02.2026, оформленого листом від 23.02.2026р. №7.5-03/28-08/13/1123, в задоволенні заяви №06/02-01 від 06.02.2026 позивача відмовлено, мотивуючи це тим, що п.8 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 671, визначено, що ПС, які переміщуються через митний кордон України на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) та декларуються у відповідному митному режимі з поданням митної декларації, мають статус товару. Зупинення перебігу строку тимчасового ввезення ПС з причин, визначених статтею 108 МК України, не відноситься до повітряного судна, поміщеного у митний режим за митною декларацією від 20.01.2022 № UA110160/2022/000565 у статусі товару. Такі повітряні судна не мають статусу транспортних засобів комерційного використання.

Не погодившись із даним рішенням Південно-Східної митниці, позивач 18.03.2026 оскаржив його до Державної митної служби України, за результатами розгляду якого Держмитслужбою рішенням № 17/17-02/13/180 від 10.04.2026 скаргу позивача залишено без задоволення, обґрунтовуючи це тим, що зупинення перебігу строків щодо товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, відповідно до ч.4 ст. 108 МК України можливо або внаслідок накладення на них арешту або вилучення у справі про порушення митних правил, зупинення такого строку внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 Кодексу, не передбачено.

Вважаючи рішення митниці про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення Літака протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з п. (а) ч. 1 ст. 1 Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.1990, ратифікованою Законом України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24 березня 2004 року № 1661-IV (далі - Конвенція) «тимчасове ввезення» означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Частиною 1 статті 7 Конвенції передбачено, що товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку.

Відповідно до статті 9 Конвенції звичайне припинення режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом вивезення товарів (у тому числі транспортних засобів), на які поширюється режим тимчасового ввезення.

Аналіз п. (а) ч. 1 ст. 1 Конвенції дає підстави дійти висновку, що вказаною Конвенцією поняття «транспортні засоби» відокремлено як особливий різновид товару, яке має певні особливості правового регулювання, про що свідчить поєднання у багатьох нормах Конвенції термінів «товари» та «транспортні засоби» сполучником «у тому числі».

Пунктом (а) ст. 1 Додатку С Конвенції надається окреме визначення терміну "транспортні засоби", який означає будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів) і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів).

Згідно п.79 ч.1 ст.1 Повітряного кодексу України визначено, що повітряне судно - апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні.

Пунктом (b) ст. 1 Додатку С Конвенції надано визначення терміну "комерційне використання", який означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Відповідно до п.59 ч.1 ст.4 МК України, транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є орендарем повітряного судна - Літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP, головне призначення якого полягає у здійсненні комерційного повітряного перевезення пасажирів.

Зазначене також підтверджується змістом Сертифікату експлуатанта (Air Operator Certificate) №UA004 від 01.11.2021 Державної авіаційної служби України, яким позивачу надано право здійснювати комерційну повітряну експлуатацію повітряних суден.

Отже, з огляду на вищенаведене, Літак цивільної авіації повністю підпадає під поняття «транспортний засіб комерційного призначення» в розумінні митного законодавства, оскільки є судном (тобто самохідним літальним апаратом), яке безпосередньо використовується для господарської діяльності та ввезено на митну територію України з метою його комерційного використання в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб.

З огляду на викладене, враховуючи те, що транспортні засоби є одним із різновидів товару відповідно до термінологічного визначення, наведеного в п. (а) ч. 1 ст. 1 Конвенції, суд приходить до висновку, що Літак цивільної авіації поміщений в митний режим тимчасового ввезення саме як транспортний засіб комерційного призначення, а тому посилання відповідача на те, що повітряні судна не мають статусу транспортних засобів комерційного призначення, а перебувають у статусі товару, є безпідставним.

Щодо правових підстав для зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2, абзацу 2 ч. 4 ст. 108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

Якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; у разі зберігання таких транспортних засобів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі здійснення інших операцій з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.

Частиною 1 ст. 192 МК України визначено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що якщо у разі дії обставин непереборної сили транспортний засіб не зміг прибути до митного органу призначення, внаслідок чого не може бути своєчасно вивезений за межі митної території України, строк митного режиму тимчасового вивезення зупиняється на час дії таких обставин непереборної сили.

Як встановлено судом, відповідно до інформації наданої листом ПАТ «АК «Дніпроавіа» № 1.1.26-02 від 28.01.2026 засвідчено, що станом на 27.01.2026 Літак цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP, знаходиться на території міжнародного аеропорту Дніпро в цілому стані.

У зв`язку із військовою з військовою агресією рф проти України та запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, повітряний простір України був закритим, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Украероруху від 24.02.2022р.

З урахування аналізу наведених норм та встановлених обставин справи у їх сукупності слідує, що Літак цивільної авіації не міг прибути до митного органу призначення для вивезення його за межі митної території України у зв`язку з воєнними діями та закриттям повітряного простору, при цьому, позивач неодноразово повідомляв про вказані обставини відповідача листами №12/10-1 від 12.10.2022р., №10/10-1 від 17.10.2023р., №01/10-01 від 01.10.2024р.

Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що в силу абзацу другого ч.4 ст. 108 МК України перебіг строку тимчасового ввезення Літака повинен бути зупинений на час дії таких обставин.

Щодо протиправності рішення про відмову у задоволенні заяви про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака, оформленого листом відповідача від 23.02.2026р. №7.5-03/28-08/13/1123, суд зазначає наступне.

Приписи розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок № 657) регулюють, зокрема, процедуру позбавлення можливості виконання відповідною особою вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

У справі, що розглядається, такими діями з транспортними засобами, вчинити які позбавлений можливості позивач, є завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом реекспорту ОСОБА_1 , а також неможливість транспортного засобу прибути до митного органу призначення.

Отже, розділ VIII Порядку № 657 регулює спірні правовідносини в частині підтвердження факту позбавлення позивача можливості завершити митний режим тимчасового ввезення шляхом реекспорту Літака, а також позбавлення можливості прибути Літаку позивача до митного органу призначення.

Так, згідно з абз. 4 п. 2 розділу VIII Порядку № 657 факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно п. 3 розділу VІІІ Порядку №657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Нормами пункту 6 розділу VIII Порядку № 657 передбачено, що у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом із заявою подаються:

документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку;

примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд;

письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу.

Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання.

За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом.

Рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.

Рішення оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві та засвідчується підписом особи, яка його винесла, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки.

У разі прийняття рішення про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити заявника про причини і підстави такої відмови.

Таким чином, перелік документів на підтвердження обставин непереборної сили та суб`єктів владних повноважень, які мають надавати такі документи не є вичерпним та чітко визначеним. Положення Порядку №657 не містять імперативної норми щодо необхідності надання переліку лише тих документів, які наведені в положенні п.6 розділу VIII Порядку №657.

Так, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач звернувся до Південно-Східної митниці із заявою №06/02-01 від 06.02.2026р. про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, на підставі ч. 4 ст. 108, ст. 192 МК України на період до припинення чи скасування воєнного стану, до якої додав Сертифікат Хмельницької торгово-промислової палати № 6800-26-0269 від 03.02.2026 про засвідчення форс-мажорних обставин, що підтверджується копією заяви та сертифікату ТППУ в справі.

Згідно змісту сертифікату Хмельницької ТППУ № 6800-26-0269 від 03.02.2026 видно, що даним документом були засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості позивачем вчасно виконати зобов`язання по зворотньому вивезенню за межі митної території України (шляхом реекспорту) повітряного судна «Літака цивільної авіації для перевезення пасажирів моделі Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP», що підтверджується копією цього сертифікату в матеріалах справи.

Проте, Рішенням Південно-Східної митниці від 23.02.2026, оформленого листом від 23.02.2026р. №7.5-03/28-08/13/1123, в задоволенні заяви №06/02-01 від 06.02.2026 позивача відмовлено, мотивуючи це тим, що п.8 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 671, визначено, що ПС, які переміщуються через митний кордон України на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) та декларуються у відповідному митному режимі з поданням митної декларації, мають статус товару. Зупинення перебігу строку тимчасового ввезення ПС з причин, визначених статтею 108 МК України, не відноситься до повітряного судна, поміщеного у митний режим за митною декларацією від 20.01.2022 № UA110160/2022/000565 у статусі товару. Такі повітряні судна не мають статусу транспортних засобів комерційного використання.

Разом з тим, як встановлено судом, внаслідок обставин непереборної сили (проведення бойових дій, а також заборона польотів цивільної авіації у зв`язку із закриттям повітряного простору України), з 24.02.2022 Літак цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, реєстраційний номер UR-DNP, не має можливості покинути місце своєї стоянки у міжнародному аеропорті Дніпро, та, як наслідок, не може бути своєчасно вивезеним за межі митної території України та прибути до митного органу призначення.

Системний аналіз наведених положень Порядку №657 дає підстави вважати, що хоча Літак не є знищеним, повністю та безповоротно пошкодженим внаслідок обставин непереборної сили, однак, з урахуванням об`єктивних чинників, викликаних військовою агресією рф проти України та, як наслідок, закриття повітряного простору задля убезпечення безпеки цивільної авіації та її пасажирів, зазначені події знаходяться за межами впливу позивача та не дають змоги виконати у повній мірі свій обов`язок щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом реекспорту Літака.

Вказане підтверджується такими документами: інформацією з офіційного сайту Украероруху від 24.02.2022р., листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022р. №363/4/4854, листами Генерального Штабу ЗСУ від 19.08.2023р. № 304/7/1/2071 та від 20.01.2024 № 300/1/С/3708, сертифікатом Хмельницької ТПП від 03.02.2026 № 6800-26-0269, що свідчить про те, що позивачем було зроблено все можливе для виконання свого обов`язку з вивезення Літака за межі митної території України, проте, з незалежних від його волі обставин (форс-мажору) таке вивезення є неможливим та забороненим законодавством.

Таким чином, суд доходить висновку, що встановлені судом обставини в даній справі відповідають юридично визначеним у абз. 2 ч.4 ст. 108, ст.192 МК України умовам, а тому перебіг строку тимчасового ввезення Літака зупиняється на час дії обставин непереборної сили, у зв`язку з тим, що транспортний засіб комерційного призначення не може бути вивезений за межі митної території України внаслідок бойових дій та закриття повітряного простору для цивільної авіації, тому, відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у задоволенні заяви №06/02-01 від 06.02.2026 про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення на період до припинення чи скасування воєнного стану, що підлягає захисту в судовому порядку.

Водночас, висновок про відсутність підстав для зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака відповідачем зроблено на підставі абзацу першого ч. 4 ст. 108 МК України, проте відповідачем проігноровано положення абзацу другого ч. 4 ст. 108 МК України та не мотивовано, з яких причин відповідач вважає, що норми саме абзацу другого ч.4 ст. 108 МК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Тож, на переконання суду, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим.

Суд наголошує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Зважаючи на викладене, вивчивши надані докази, фактичні обставини справи у сукупності з нормами чинного законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача у частині визнання протиправним та скасування рішення Південно-Східної митниці від 23.02.2026 про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення на період до припинення, чи скасування воєнного стану, підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, з урахування того, що перебіг строку митного режиму тимчасового ввезення Літака зупиняється на час дії обставин непереборної сили, що прямо передбачено абз.2 ч. 4 ст. 108 МК України, у зв`язку з тим, що транспортний засіб комерційного призначення не може бути вивезений за межі митної території України внаслідок бойових дій та закриття повітряного простору для цивільної авіації, враховуючи той факт, що дані обставини знаходяться за межами впливу позивача та не дають змоги виконати у повній мірі свій обов`язок щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення шляхом його реекспорту, суд доходить висновку, що рішення від 23.02.2026 про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення на період до припинення, чи скасування воєнного стану прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Також, суд зауважує, оскільки закриття повітряного простору для цивільної авіації перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із бойовими діями, які відбуваються на території України, тому транспортування даного транспортного засобу наразі є фактично неможливим та небезпечним, виходячи із сьогоднішньої безпекової ситуації в регіоні, а отже доводи відповідача щодо необхідності доведення позивачем причинного зв`язку між неможливістю виконання свого обов`язку по завершенню митного режиму тимчасового ввезення та військовими діями, судом не беруться до уваги та відхиляються як такі, які спростовуються наявними документами у справі та загальновідомими обставинами щодо введення воєнного стану в державі.

Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення від 23.02.2026 про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без належного на те обґрунтування підстав неможливості зупинення режиму тимчасового ввезення до Літака цивільної авіації допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання рішення протиправним та його скасування.

Так, відповідачем жодними належними та допустимими доказами на спростуванні встановлених обставин справи до суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача внести до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформацію про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака цивільної авіації, терміном з 24.02.2022р. до моменту відкриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору, то в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню з урахуванням приписів ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом встановлено протиправність рішення Південно-Східної митниці від 23.02.2026 про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення на період до припинення, чи скасування воєнного стану літака цивільної авіації, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача внести до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформацію про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення Літака цивільної авіації, терміном з 24.02.2022р. до моменту відкриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах з урахуванням приписів ст.13 Конвенції.

Разом з тим, позовна вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Південно-Східної митниці щодо невнесення до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформації про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення літака не підлягає задоволенню, оскільки є не належним способом захисту порушеного права.

З урахуванням цього, для захисту повного права позивача достатньою вимогою є визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду згідно платіжної інструкції №12793045 від 13.07.2026р. в сумі 5 324,80 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України: 43971371, місцезнаходження: 49038, Україна, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) від 23.02.2026 про відмову в зупиненні строку тимчасового ввезення на період до припинення, чи скасування воєнного стану літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, український реєстраційний номер UR-DNP.

Зобов`язати Південно-Східну митницю (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України: 43971371, місцезнаходження: 49038, Україна, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) внести до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби інформацію про зупинення строку митного режиму тимчасового ввезення літака цивільної авіації Embraer-145EP, серійний номер виробника 145290, український реєстраційний номер UR-DNP, терміном з 24.02.2022 р. до моменту відкриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України: 43971371, місцезнаходження: 49038, Україна, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (ідентифікаційний код юридичної особи: 32657656, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Волоська, буд. 50/38, офіс 134) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук