Рішення № 140708188, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13575/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2026 року №047150036529 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2026 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), з дати звернення - 24.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зазначає, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та на дату звернення досягла 45-річного віку, мала загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 тривалістю 31 рік 21 день, у тому числі стаж роботи за Списком №1 - 8 років 7 місяців 15 днів. Позивач вказує, що працює у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рудозбагачувальній фабриці №1 машиністом конвеєра, зайнятим помелом і збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію. Стверджує, що її зайнятість повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та тривалість відповідного пільгового стажу підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , довідкою підприємства від 13.04.2026 року №55-592 та результатами атестації робочих місць за умовами праці. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2026 року №047150036529 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням 50-річного віку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач наполягає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020. За її доводами, зазначене правове регулювання передбачає право жінок на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення 45 років за наявності загального стажу роботи не менше 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців - на відповідних роботах. Посилаючись на наведені у позові правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування найбільш сприятливого для особи підходу за наявності неоднозначного або множинного тлумачення її прав та обов`язків, позивач вважає неправомірним застосування відповідачем вимоги про досягнення 50-річного віку. На переконання позивача, на дату звернення із заявою вона виконала необхідні умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а тому оскаржуване рішення порушує її право на пенсійне забезпечення та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

11.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що 24.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності зазначену заяву та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. За результатами опрацювання поданих документів встановлено, що страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 31 рік 21 день, а пільговий стаж роботи за Списком №1 - 8 років 7 місяців 6 днів. Відповідач визнав достатність тривалості стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте зазначив, що на дату звернення позивач, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла встановленого законодавством пенсійного віку. Відповідач послався на пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 мають жінки після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з яких не менше 7 років 6 місяців - на відповідних роботах. З огляду на недосягнення позивачем зазначеного віку рішенням від 01.05.2026 року №047150036529 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з поданням документів раніше встановленого законодавством строку. Стосовно посилань позивача на пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 відповідач зазначив, що цим рішенням передбачено застосування відповідних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених зазначеними нормами. Водночас відповідач вважає, що за наявності колізії між положеннями законодавчих актів застосуванню підлягають норми, прийняті пізніше. У цьому зв`язку послався на роз`яснення Міністерства юстиції України щодо практики застосування норм права у випадку колізії та пункт 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак наполягав на застосуванні до спірних правовідносин саме статті 114 зазначеного Закону та відсутності підстав для призначення позивачу пенсії після досягнення 45-річного віку. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення судового збору, посилаючись на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України, заборону їх використання на цілі, не передбачені законом, та необхідність здійснення бюджетних платежів виключно в межах відповідних бюджетних призначень. З огляду на викладене відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

24.04.2026 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. На дату звернення позивач досягла віку 45 років.

До заяви про призначення пенсії позивачем подано, зокрема, трудову книжку, паспорт, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, витяги з наказів про підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць, а також наказ про надання повноважень щодо підписання довідок.

Заяву позивача від 24.04.2026 року за принципом екстериторіальності передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області.

На підтвердження характеру виконуваної роботи та наявності пільгового стажу позивачем надано довідку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 13.04.2026 року №55-592. У зазначеній довідці наведено відомості про роботу ОСОБА_1 повний робочий день на рудозбагачувальній фабриці №1 (на правах цеху), виробництво - збагачення, машиністом конвеєра, зайнятим помелом і збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію.

Зокрема, довідкою підприємства підтверджено виконання зазначеної роботи у періоди з 20.01.2017 року по 21.09.2017 року, з 23.09.2017 року по 25.03.2020 року, з 27.03.2020 року по 22.07.2020 року, з 24.07.2020 року по 21.09.2020 року та з 23.09.2020 року по 30.03.2022 року. Довідка також містить відомості про подальші періоди відповідної роботи протягом 2022-2026 років.

У довідці зазначено, що відповідна професія та характер виконуваних робіт передбачені розділом II Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461.

Матеріали справи містять витяги з наказів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 30.03.2015 року №347, від 30.03.2020 року №315 та від 28.03.2025 року №270 «Про підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць».

Згідно із зазначеними витягами за результатами атестації робочих місць на рудозбагачувальній фабриці №1 підтверджено право на пенсійне забезпечення за Списком №1 за професією машиніста конвеєра, зайнятого помелом і збагаченням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2 відсотки і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію. У витягу з наказу від 30.03.2015 року №347 зазначено Список №1, розділ II, підрозділ «а», позицію 2а-3а; у витягах з наказів від 30.03.2020 року №315 та від 28.03.2025 року №270 - Список №1, розділ II.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 01.05.2026 року №047150036529 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

У зазначеному рішенні відповідачем визначено, що страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 31 рік 21 день, а пільговий стаж роботи за Списком №1 - 8 років 7 місяців 6 днів. При цьому відповідач прямо зазначив, що тривалість страхового стажу позивача є достатньою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас, обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії, пенсійний орган послався на пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за яким пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначається жінкам після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з яких не менше 7 років 6 місяців - на відповідних роботах.

Також у рішенні наведено посилання на пункт 1.7 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, щодо можливості звернення за призначенням пенсії після виникнення права на неї або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Підставою відмови у призначенні пенсії відповідач визначив подання документів раніше встановленого законодавством строку, оскільки на дату звернення із заявою позивач не досягла 50-річного віку.

Отже, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відмова у призначенні пенсії обумовлена саме недосягненням позивачем пенсійного віку, який відповідач визначив відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Недостатність страхового або пільгового стажу як підстава для відмови в оскаржуваному рішенні не зазначена.

Разом із тим у позовній заяві позивач визначає тривалість свого пільгового стажу за Списком №1 як 8 років 7 місяців 15 днів, тоді як в оскаржуваному рішенні та відзиві відповідачем зазначено 8 років 7 місяців 6 днів. Таким чином, наведені сторонами показники тривалості пільгового стажу відрізняються на 9 днів, однак за обома показниками його тривалість перевищує 7 років 6 місяців.

Не погодившись із рішенням від 01.05.2026 року №047150036529, позивач звернулася до суду із цим позовом. Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 45 років відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, та просить призначити їй пенсію з 24.04.2026 року.

Таким чином, спір між сторонами виник щодо правомірності відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з підстав недосягнення 50-річного віку та щодо визначення законодавчих положень, які підлягають застосуванню при вирішенні її заяви від 24.04.2026 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон № 1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону № 1788.

Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

ПФУ у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що ПФУ протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином позивач має право на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2026 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), з дати звернення - 24.04.2026 року, суд зазначає наступне.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1064,96 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління в Полтавській області судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2026 року №047150036529 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.04.2026 року за Списком №1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна