Рішення № 140708136, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13257/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення її пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,121, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт збільшення 1,121, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115, та у зв`язку із цим здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду;

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.03.2023 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн. Позивач вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі №160/18325/25 відповідача зобов`язано здійснити індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796 та 1,115, провести відповідний перерахунок та виплату пенсії. На виконання зазначеного рішення відповідач здійснив перерахунок, унаслідок якого показник середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, становив 14 729,99 грн. Водночас, за доводами позивача, з 01.03.2026 року відповідач не провів належної індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку, однак листом від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748 пенсійний орган повідомив про відсутність підстав для індексації в запитуваному розмірі. Позивач вважає, що положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, передбачають щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який застосований для обчислення її пенсії, з урахуванням його підвищення у попередніх роках. Тому, на її переконання, з 01.03.2026 року пенсія має обчислюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 16 512,32 грн, визначеного шляхом послідовного множення первинного показника 12 236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121. Також позивач зазначає, що належний судовий захист має забезпечувати не лише перерахунок пенсії, а й фактичну виплату належних сум. У зв`язку із цим просить зобов`язати відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у загальному порядку за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій відповідного виду, без віднесення таких сум до окремих видатків на виконання судових рішень, обмежених бюджетними асигнуваннями та черговістю виплати. На думку позивача, застосування такого окремого механізму перешкоджатиме своєчасному відновленню її права та зумовлюватиме необхідність повторного звернення до суду. Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що про порушення свого права дізналася після отримання відповіді пенсійного органу від 15.04.2026 року, а вимоги про перерахунок пенсії з 01.03.2026 року заявлено в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.03.2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відомостями пенсійної справи №047050015122 із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 15.02.2023 року. Загальний страховий стаж, врахований пенсійним органом, становить 40 років 11 місяців 29 днів, із яких страховий стаж до 01.01.2004 року - 22 роки 2 місяці 28 днів, після 01.01.2004 року - 18 років 9 місяців 1 день. Коефіцієнт страхового стажу, застосований для обчислення пенсії, становить 0,40917.

При призначенні пенсії середньомісячний заробіток позивача визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.

Питання проведення індексації пенсії позивача у попередніх періодах було предметом судового розгляду у справі №160/18325/25. Як убачається з листа відповідача від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 року в зазначеній справі, виконано пенсійним органом у межах установлених судом зобов`язань.

Зокрема, на виконання зазначеного судового рішення позивачу з 24.12.2024 року проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,0796. За наведеним відповідачем розрахунком величина цього показника після збільшення становила 13 210,75 грн: 12 236,71 грн Ч 1,0796.

Із 01.03.2025 року пенсійним органом застосовано коефіцієнт збільшення 1,115 з урахуванням попереднього підвищення. Відповідно, показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії позивача становив 14 729,99 грн: 12 236,71 грн Ч 1,0796 Ч 1,115.

У листі від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748 відповідач повідомив, що розмір пенсійної виплати позивача з 24.12.2024 року становив 12 180,25 грн, а з 01.03.2025 року - 13 556,91 грн.

Зазначені відомості узгоджуються з долученою до матеріалів справи копією рішення про перерахунок пенсії від 30.12.2025 року №047050015122. Відповідно до цього розрахунку середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії становить 32 621,18 грн, а розмір пенсії за віком, обчислений із застосуванням коефіцієнта страхового стажу 0,40917, - 13 347,61 грн.

Крім того, до основного розміру пенсії встановлено доплату за понаднормовий страховий стаж за 10 років у сумі 209,30 грн. Загальний розмір пенсії з урахуванням зазначеної доплати становить 13 556,91 грн. У розрахунку місяцем підвищення розміру пенсії зазначено 01.03.2025 року.

02.04.2026 року представник позивача, адвокат Ольховський Олег Геннадійович, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом №8935-04/2026 щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 . Зазначений запит зареєстровано відповідачем 03.04.2026 року за вхідним №17552/8.

За результатами його розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748, у якій виклало відомості про призначення пенсії позивачу, виконання судового рішення у справі №160/18325/25 та підстави нездійснення нового підвищення пенсії з 01.03.2026 року.

Зокрема, відповідач зазначив, що при проведенні індексації пенсій з 01.03.2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 для відповідної категорії пенсій застосовується коефіцієнт 1,048. У листі наведено розрахунок показника середньої заробітної плати за 2020 2022 роки з урахуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048, результат якого становить 13 266,50 грн: 12 236,71 грн Ч 1,0345 Ч 1,048.

Водночас пенсійний орган указав, що для обчислення пенсії позивача вже застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 14 729,99 грн, який перевищує визначений ним показник 13 266,50 грн. Із цих підстав відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для обчислення пенсії позивача з 01.03.2026 року із застосуванням показника 13 266,50 грн.

Таким чином, за змістом наданої відповіді, при вирішенні питання про індексацію пенсії позивача з 01.03.2026 року відповідач виходив із порівняння показника середньої заробітної плати, застосованого на виконання попереднього судового рішення, із показником, визначеним ним із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048. Збільшення вже застосованого для обчислення пенсії показника 14 729,99 грн на коефіцієнт 1,121, як того просить позивач, пенсійним органом не проведено.

Не погодившись із таким підходом, позивач звернулася до суду із цим позовом, у якому наполягає на проведенні з 01.03.2026 року перерахунку пенсії шляхом застосування коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати, збільшеного у попередніх роках на коефіцієнти 1,0796 та 1,115. За наведеним у позові розрахунком показник середньої заробітної плати після такого послідовного збільшення має становити 16 512,32 грн.

Крім проведення перерахунку, позивач просить здійснювати виплату перерахованої пенсії в повному обсязі у загальному порядку за рахунок видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій відповідного виду, без віднесення відповідних сум до окремих видатків на погашення заборгованості та виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень.

Отже, спір між сторонами виник щодо проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для її обчислення після виконання судового рішення у справі №160/18325/25, на коефіцієнт 1,121, а також щодо порядку виплати сум пенсії за результатами такого перерахунку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Однією з гарантій реалізації цього права є проведення передбачених законодавством перерахунків пенсії, спрямованих на підтримання її купівельної спроможності.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади призначення, обчислення, перерахунку та виплати пенсій у солідарній системі визначено Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини загальнообов`язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом. Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат установлюються законом.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, законодавчо визначений механізм індексації передбачає збільшення розрахункової величини, яка безпосередньо впливає на розмір конкретної пенсії. Саме збереження раніше встановленого розміру пенсійної виплати не свідчить про виконання обов`язку щодо її щорічної індексації.

Механізм проведення відповідного перерахунку деталізований Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі - Порядок №124).

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Таким чином, щорічна індексація має послідовний характер. Збільшення, проведені у попередні роки, враховуються при визначенні бази наступного перерахунку, а не замінюють його.

При вирішенні спірного питання суд ураховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

У постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд виходив із того, що при індексації підлягає збільшенню показник середньої заробітної плати, фактично застосований для обчислення пенсії конкретної особи.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 підтримала зазначений підхід і не встановила підстав для відступлення від нього. Судова палата також наголосила на необхідності застосування Порядку №124 у частині, яка відповідає Закону №1058-IV, з дотриманням пріоритету закону над підзаконним актом.

Наведені висновки враховуються судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас питання застосування конкретного коефіцієнта у 2026 році суд вирішує з урахуванням нормативного регулювання відповідного періоду, оскільки зазначені постанови Верховного Суду безпосередньо не стосувалися постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій відповідно до Порядку №124 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 з урахуванням положень пункту 3 цієї постанови.

Водночас зазначена постанова передбачає диференційовані коефіцієнти, зокрема коефіцієнт 1,048 для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році.

Суд ураховує наявність такого регулювання, однак зазначає, що положення підзаконного нормативно-правового акта мають застосовуватися у взаємозв`язку із Законом №1058-IV та не можуть тлумачитися як підстава для відмови у щорічному збільшенні показника, який фактично використовується для обчислення пенсії.

Як установлено судом, позивачу з 17.03.2023 року призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 року у справі №160/18325/25, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 24.12.2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796, а з 01.03.2025 року - коефіцієнта 1,115.

За результатами зазначених перерахунків показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії позивача, становив 14 729,99 грн.

Обставини проведення таких перерахунків та застосування зазначеної величини підтверджені самим відповідачем у листі від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748. Розмір пенсійної виплати після перерахунку з 01.03.2025 року становив 13 556,91 грн.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин для обчислення пенсії позивача фактично застосовувався показник середньої заробітної плати з урахуванням попередніх індексацій.

Проведення цих перерахунків на виконання судового рішення не змінює правової природи відповідного показника. Судовим рішенням відновлено право особи на належне обчислення пенсії, а тому результати його виконання мають ураховуватися при подальших перерахунках на загальних законодавчих засадах.

Натомість відповідач при вирішенні питання про індексацію пенсії з 01.03.2026 року застосував інший підхід.

У листі від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748 пенсійний орган навів розрахунок показника середньої заробітної плати шляхом множення первинної величини 12 236,71 грн на коефіцієнти 1,0345 та 1,048. За наведеними відповідачем відомостями результат такого розрахунку становив 13 266,50 грн.

Оскільки ця величина є меншою за показник 14 729,99 грн, який уже застосовується для обчислення пенсії позивача, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для нового підвищення пенсії.

Проте наведене порівняння не підтверджує проведення індексації за 2026 рік. Воно свідчить лише про збереження раніше застосованої розрахункової величини.

Коефіцієнти 1,0796 та 1,115, застосовані на виконання попереднього судового рішення, забезпечували підвищення пенсії за відповідні попередні періоди. Вони не можуть зараховуватися як виконання обов`язку щодо індексації, який виник з 01.03.2026 року.

Інше тлумачення призводило б до того, що особа, право якої на попередню індексацію було поновлене судом, втрачала б можливість отримати наступне щорічне підвищення саме через виконання такого рішення. Зазначений наслідок не узгоджується з послідовністю перерахунків, передбаченою частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Суд також звертає увагу, що для спірного перерахунку має значення показник, який фактично застосовується для обчислення пенсії, з урахуванням попередніх законних збільшень. Заміна його іншим розрахунковим показником із подальшим висновком про відсутність підстав для підвищення не забезпечує реалізації законодавчо визначеного механізму індексації.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Застосовуючи наведений припис у цій справі, суд виходить із необхідності забезпечення щорічного збільшення фактичного показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії позивача. Тому підзаконні положення в тому їх застосуванні, яке призводить до відмови у відповідному збільшенні, не можуть мати перевагу над законодавчим механізмом індексації.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідач протиправно не здійснив з 01.03.2026 року перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати, визначеного з урахуванням попереднього застосування коефіцієнтів 1,0796 та 1,115.

При цьому врахування зазначених попередніх коефіцієнтів не означає повторного проведення індексації за минулі роки та не змінює змісту рішення у справі №160/18325/25. Вони визначають розрахункову базу нового перерахунку, який є предметом цього спору.

Оскільки належний перерахунок пенсії з 01.03.2026 року відповідачем не проведено, ефективне поновлення порушеного права потребує покладення на нього обов`язку здійснити як відповідний перерахунок, так і виплату належних за його результатами сум.

Отже, задоволенню підлягають вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення відповідного перерахунку та зобов`язання здійснити з 01.03.2026 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,121, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115 і раніше виплачених сум.

Визначення остаточного розміру пенсії та суми доплати за відповідний період має здійснити пенсійний орган на підставі матеріалів пенсійної справи та встановленого судом порядку застосування коефіцієнтів. Водночас відповідач не має розсуду щодо можливості відмовитися від проведення такого перерахунку.

Щодо вимоги здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості та виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає порушене право особи. Обраний спосіб захисту має відповідати змісту такого права, характеру встановленого порушення та фактичним обставинам справи.

У постановах від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 року у справі №160/6762/21 Верховний Суд наголосив, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати дієве поновлення порушеного права, бути адекватним обставинам справи та узгоджуватися з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти в установлених законом межах.

У цій справі встановлене порушення полягає у не проведенні належної індексації пенсії з 01.03.2026 року. Натомість вимога щодо конкретних видатків бюджету стосується механізму виплати сум, які ще належить нарахувати за результатами виконання цього рішення.

Матеріалами справи не підтверджено прийняття відповідачем рішення про віднесення саме цих сум до певної черги, обмеження їх виплати або відмову у виплаті з підстав фінансування за конкретним напрямом бюджетних видатків.

Лист відповідача від 15.04.2026 року №0400-010303-8/68748 містить мотиви не проведення запитуваної індексації, однак не визначає порядку виконання майбутнього судового рішення та джерела виплати сум за його результатами.

Суд ураховує доводи позивача про наявність нормативного механізму виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, та можливий вплив такого механізму на строки отримання коштів. Водночас сама наявність відповідного регулювання не підтверджує факту порушення права позивача при виплаті сум, які на час звернення до суду ще не були визначені за спірним перерахунком.

Навіть якщо позивач обґрунтовує цю вимогу безпосередньою дією чинного правового регулювання, її вирішення потребує встановлення конкретних обставин застосування відповідного механізму до спірних сум. Припущення щодо подальших дій пенсійного органу не є достатньою підставою для покладення на нього додаткового зобов`язання щодо бюджетного фінансування.

У рішенні від 14.09.2020 року в зразковій справі №560/2120/20 Верховний Суд визнав передчасними вимоги щодо окремих параметрів майбутнього перерахунку пенсії, оскільки відповідного перерахунку ще не здійснено та спору щодо цих параметрів не виникло. Суд ураховує цей підхід стосовно необхідності існування конкретного порушення, зважаючи на відмінність предмета зазначеної справи.

Покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату пенсії забезпечує захист установленого в цій справі порушення. Відповідний обов`язок охоплює фактичну виплату належних сум, а не лише проведення розрахунку чи відображення заборгованості в облікових документах.

Водночас визначення наперед конкретного напряму бюджетних видатків і заборона застосування інших механізмів фінансування за відсутності встановленого порушення саме в цій частині виходили б за межі фактичних обставин спору.

Посилання позивача на необхідність уникнення повторного звернення до суду не усуває обов`язку встановити порушення, для захисту від якого заявлено відповідну вимогу. Ефективність судового захисту не передбачає вирішення всіх можливих питань виконання рішення до виникнення конкретних обставин його виконання.

При цьому відмова в зазначеній частині позову не звільняє відповідача від обов`язку повного виконання цього рішення та не свідчить про правомірність можливих майбутніх обмежень виплати. Правомірність конкретних рішень, дій або бездіяльності під час виконання судового рішення підлягає оцінці за наявності відповідних обставин у встановленому процесуальному порядку.

Отже, вимога про здійснення виплати перерахованої пенсії виключно з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, без віднесення відповідних сум до видатків на виконання судових рішень, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог: у частині визнання протиправними дій щодо не проведення належної індексації пенсії та зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121, з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115 і раніше виплачених сум. У задоволенні вимоги щодо визначення конкретних видатків бюджету Пенсійного фонду України, за рахунок яких має здійснюватися виплата, належить відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1064,96 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 709,97 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт 1,121, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт 1,121, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115 і раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 709,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна