Ухвала суду № 140707983, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/15418/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/15418/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність службових/посадових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у не вжитті невідкладних заходів реагування, щодо звільнення незаконно позбавленого волі ОСОБА_1 , якого протиправно утримували у гаражному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , без складання протоколу затримання, та без вмотивованого рішення суду, в проміжок часу приблизно 19:00 години 22.02.2026 року, до приблизно 11:00 години 23.02.2026 року, про що поліція була повідомлена дружиною позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.02.2026 року, зателефонувавши на екстрену лінію « 102».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що незважаючи на неодноразові повідомлення на лінію «102» про незаконне його утримання, невжиття працівниками поліції невідкладних заходів щодо припинення незаконного позбавлення волі та звільнення позивача, призвело до порушення його гарантованого статтею 29 Конституції України права на свободу та особисту недоторканність, що свідчить про протиправність бездіяльності службових/посадових осіб відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15418/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.07.2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав доказів того, що працівники поліції були очевидцями незаконного позбавлення його волі, встановили наявність складу кримінального правопорушення або мали законні підстави для застосування заходів поліцейського примусу. Твердження позивача про вчинення працівниками поліції службової недбалості є його оціночними судженнями та не підтверджені жодними доказами. Посилання позивача на те, що його в подальшому було мобілізовано до військової частини не свідчить про протиправність дій або бездіяльності працівників поліції, оскільки здійснення заходів мобілізації належить до компетенції ТЦК та СП, а не органів Національної поліції. Вказує, що жодним нормативно-правовим актом на поліцейських не покладено обов`язку здійснювати контроль за законністю діяльності ТЦК та СП або приймати рішення про звільнення осіб із їх приміщень.

03.07.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Згідно електронного рапорту поліцейського патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції вбачається, що 22.02.2026 о 17.10 під час патрулювання за адресою м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район вул. Миколаївське шосе, 1б. було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає: АДРЕСА_2 , якого було перевірено через логістичний пристрій по наявним службовим базами ІТС системи «ІПНП» та встановлено, що позивач має статус особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку, мобілізацію та встановлені правила військового обліку, ініціатор звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.09.2025.

22.02.2026 року о 18:53 працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.02.2026 року.

Відповідно до відомостей ІКС ІПНП від громадянки ОСОБА_2 , до відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП у період часу з 18.00 22.02.2026 до 12.00 23.02.2026 надійшли повідомлення щодо можливого незаконного затримання та утримання її чоловіка ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

22.02.2026 о 21:03 год. надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 працівники ТЦК забрали з місця проживання, після чого його було затримано та доставлено до РТЦК. Повідомлення зареєстровано в ІКС ІПНП № 265288170 та ЄО Криворізького РУП № 7050 з первинною кваліфікацією «Інші правопорушення проти волі, честі та гідності». О 21:06 год. прийнято рішення про дистанційне реагування та призначено наряд поліції. О 21:21 год. складено рапорт про надання заявниці консультації в межах компетенції.

22.02.2026 о 22:41 год. надійшло повторне повідомлення про перебування ОСОБА_1 у Центрально-Міському ТЦК. Повідомлення зареєстровано в ІКС ІПНП № 265299969 та ЄО № 7055. О 22:45 год. визначено дистанційне реагування, а о 23:59 год. складено рапорт про те, що повідомлення раніше зареєстроване за ЄО № 7043. Матеріали розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та 05.03.2026 списано до справи.

23.02.2026 о 11:24 год. надійшло чергове повідомлення, в якому ОСОБА_2 зазначила, що її чоловіка працівники поліції забрали напередодні, після чого повідомили про його перебування у ТЦК на АДРЕСА_1 , однак на момент звернення його місцезнаходження не було встановлено. Також заявниця повідомила, що ОСОБА_1 є батьком чотирьох дітей. Повідомлення зареєстровано в ІКС ІПНП № 265407863 та ЄО № 7080 з первинною кваліфікацією «Інші правопорушення проти волі, честі та гідності». О 11:29 год. визначено дистанційне реагування, а о 12:02 год. складено рапорт про надання консультації в межах компетенції. Матеріали ЄО № 7080 приєднано до ЄРДР № 12026046230000050 за ознаками ч. 1 ст. 126 КК України.

Крім того, 23.02.2026 о 11:37 год. ОСОБА_2 особисто звернулася до чергової частини Криворізького РУП із письмовою заявою, в якій просила вжити необхідних заходів щодо працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 , які, на її думку, застосували фізичну силу та незаконно утримували її чоловіка ОСОБА_1 на території ТЦК та СП. Заяву зареєстровано в ІКС ІПНП № 265409884 та ЄО № 7079 з первинною кваліфікацією «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».

За результатами організації реагування на зазначене повідомлення в АРМ «диспетчер» системи ІПНП було проставлено статус «Без реагування» відповідно до підпункту 5 пункту 21 розділу III Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357. Матеріали ЄО № 7079 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та 20.03.2026 списано до справи.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 22.02.2026 року №399 молодшого сержанта ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність службових та посадових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягала у невжитті невідкладних заходів щодо його звільнення, незаконно позбавленого волі та утримуваного у гаражному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У той же час, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2026 року о 18:53 працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.02.2026 року.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 22.02.2026 року №399 молодшого сержанта ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією.

Предметом позову є невжиття посадовими особами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області невідкладних заходів щодо звільнення його як особи, незаконно позбавленої волі та утримуваної у гаражному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на переконання позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Однак, в даній справі, позивач звертається з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вжитті невідкладних заходів реагування, щодо звільнення незаконно позбавленого волі ОСОБА_1 , без складання протоколу затримання, та без вмотивованого рішення суду, в проміжок часу приблизно 19:00 години 22.02.2026 року, до приблизно 11:00 години 23.02.2026 року, про що поліція була повідомлена дружиною позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.02.2026 року, зателефонувавши на екстрену лінію «102».

Отже, позивач оскаржує бездіяльність вчинену посадовими/службовими особами відповідача за результатом звернення його дружини ОСОБА_2 на екстренну лінію « 102».

При цьому, сама ОСОБА_2 , яка неодноразово зверталась з відповідними заявами до відповідача, позивачем в даній справі не виступає.

Позивач, ОСОБА_1 , хоча і має безпосереднє відношення до поданих звернень , не є особою, яка їх подавала та яка може ставити питання про допущену протиправну бездіяльність. Позивач у даному випадку не може оскаржувати протиправну бездіяльність за заявою іншої особи.

В свою чергу, позивачем не зазначено, а судом не встановлено, здійснення ним особисто будь-яких звернень до відповідача у вказаний період.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання наявності адміністративно- правового спору, суд розглядає конкретні рішення, дію або бездіяльність, що допущені у відношення особи позивача саме у публічно-правових відносинах.

Наведені позивачем обставини та доводи свідчать про наявність у нього переконання в протиправності поведінки працівників поліції, що в даному випадку потребує особистого його звернення з відповідною заявою. А у випадку, коли він вважає, що відносно нього вчинено кримінальне правопорушення, має звернутися саме з заявою про вчинення кримінального правопорушення, з метою встановлення/спростування такої події.

Суд вказує, якщо спір виникає у зв`язку з протиправними, на переконання певної особи, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб органів досудового розслідування, вчинених або не вчинених останніми у рамках кримінального провадження, перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року (справа № 826/2004/18) та від 18 листопада 2019 року у справі № 826/12608/17.

При цьому, доречно зауважити, що у розглядуваному випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку із чим не зазначає, до юрисдикції якого суду належить вирішення цієї справи.

Так, у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що вжите в пункті 1 частини першої статті 238 КАС України формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.

Крім того, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Подібну за змістом правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

Отже, зазначені вимоги, заявлені позивачем не належать до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного, провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі №160/15418/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність закрити.

Роз`яснити позивачу, що відповідно частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивачу та відповідачу надіслати копію ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська