Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/4919/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 006069 від 10.02.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу MERCEDES-BENZ днз НОМЕР_1 з напівпричепом BESTTRAILERS B25 днз АС8910XF, за результатами якої складено Акт №ОАР 071988 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.12.2025.
На розгляд справи 10.02.2026 позивачем було подано пояснення та надано достатньо доказів (відмітки закордонного паспорту водія, вказано маршурт виконання міжнародних перевезень, і тд.) в підтвердження факту здійснення 16.12.2025 міжнародних вантажних перевезень, окрім того всі необхідні документи для здійснення міжнародних вантажних перевезень у водія були на момент перевірки. Також просив перенести розгляд справи на інший день з метою отримання відповіді на надіслані запити, однак у задоволенні такого клопотання було відмовлено.
Зауважує, що в Акті №071988 вказано, що 16.12.2025 водій, ОСОБА_2 , виконував внутрішні вантажні перевезення та у водія відсутні на момент перевірки тахокарти або бланк підтвердження, відсутня товарно транспортна накладна.
Переконаний, що перевезення за своєю правовою природою були міжнародним, а не внутрішнім. Таким чином, навіть у випадку наявності порушень, вони повинні були кваліфікуватися за іншою нормою, що виключає відповідальність, передбачену абзацом 11 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На відеозаписі нагрудної камери чітко видно, що водію кажуть що саме він має написати. Також важливим є те, що відеозапис нагрудної камери починається не з моменту зупинки транспортного засобу, а вже під час написання акту. Тобто на камері відсутній момент представлення посадової особи Укртрансбезпеки, зупинки транспортного засобу, відсутній момент надання водієм документів, відсутній момент де посадова особа Укртрансбезпеки відмовляється приймати до уваги міжнародну товарно-транспортну накладну.
Також зауважує, що відповідачем порушено право позивача на участь у розгляді справи та принцип змагальності, оскільки надані докази та пояснення не були належним чином розглянуті, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-3).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України (арк. спр. 21).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 12.05.2026 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що наявний відеозапис відображає процес проведення перевірки з моменту зупинки транспортного засобу, в тому числі представлення інспектора, а тому доводи позивача про порушення відповідачем Порядку №590 не відповідають дійсності.
Повідомляє, що 16.12.2025 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №002734 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ОСОБА_1 . Водій надав для перевірки митні декларації, посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, тахокарту за 16.12.2025. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що транспортний засіб Мерседес-Бенц, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом Бесттрейлерс, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки тахокарт або бланку підтвердження водія за період 18.11.2025 15.12.2025, товарно-транспортної накладної, що зафіксовано в Акті №ОАР071988 від 16.12.2025.
Згідно з положеннями статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Окрім того, під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю тахокарти за 28 днів, що передують дню перевірки, або бланк підтвердження діяльності. При цьому, на момент перевірки такі документи були відсутні.
Відеозапис перевірки та зафіксовані пояснення водія підтверджують факт виконання водієм внутрішніх (з Білої Церкви) перевезень вантажу. Водночас, у матеріалах справи відсутні документи, що свідчили б про виконання водієм під час перевірки саме міжнародних перевезень вантажів.
Із митних декларацій, наданих водієм під час перевірки слідує, що перевозиться вантаж ОСОБА_2 . Таким чином, міжнародне перевезення вантажу здійснювалось до прийняття такого вантажу ОСОБА_2 (який є водієм). Зважаючи на пояснення водія розгрузка і прийняття вантажу ним же ( ОСОБА_2 ) у м. Біла Церква свідчить про закінчення міжнародного перевезення та згідно тих же пояснень водія початок перевезень внутрішніх.
Окремо звертає увагу суду, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Водночас, положеннями Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та прийняття органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу (арк. спр. 24-32).
Позивач у відповіді на відзив від 14.05.2026 підтримав позицію, викладену в позові та додав, що твердження відповідача про те, що перевезення було внутрішнім, оскільки водій повідомив про рух з м. Біла Церква є припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами (арк. спр. 55-57).
У своїх запереченнях від 18.05.2026 представниця Укртрансбезпеки повідомляє, що при проведенні перевірки встановлено саме факт виконання водієм ОСОБА_2 саме внутрішніх перевезень (міжнародні заперечувались) (арк. спр. 61-66).
На адресу суду від ФОП ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі від 09.06.2026, у яких зазначено, що відповідач доводить порушення саме через відсутність документів «на момент перевірки». Якщо початковий момент перевірки не зафіксовано, відеозапис не може підтверджувати, що певний документ не існував або не був пред`явлений водієм під час первинного спілкування (арк. спр. 67-70).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Позивач з 16.01.2025 зареєстрована, як фізична особа-підприємець із наявним основним видом економічної діяльності за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (зворот арк. спр. 45).
Посадовими особами Укртрансбезпеки 23.10.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку від 10.12.2025 №002734 (арк. спр. 33) проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП ОСОБА_1 на підставі якої складено акт від 16.12.2025 № ОАР071988 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі акт перевірки) (зворот арк. спр. 33).
Вказаним актом виявлено порушення перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III), а саме: у водія ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачено законодавством (з 18.11.2025 по 15.12.2025) Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 р. №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, або бланку підтвердження діяльності водія, відсутня товарно-транспортна накладна.
Відповідальність за вказане порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Укртрансбезпекою 09.01.2026 на адресу позивача надіслано лист №2017/25/24-26, яким повідомлено, що розгляд справи відбудеться у приміщення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 26.01.2026 з 10 по 12 годину (зворот арк. спр. 36-37).
ФОП ОСОБА_3 листом від 23.01.2026 повідомив про неможливість прибуття на розгляд справи, у зв`язку із чим просив його перенести на 09.02.2026 для можливості ознайомлення з матеріалами справи та залучення адвоката, а також надання пояснень (зворот арк. спр. 37).
Окрім того, позивачем 23.01.2026 направлено до відповідача запит на отримання публічної інформації, у якому просив надати всі документи, які були складені за результатами перевірки транспортного згідно акту перевірки (арк. спр. 38).
Листом від 29.01.2026 №312/25.2/23-26 надано відповідні матеріали та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 10.02.2026 з 10 по 12 годину (зворот арк. спр. 38).
ФОП ОСОБА_3 листом від 10.02.2026 повідомив Укртрансбезпеку, що ним подано запити з метою отримання інформації, яка має важливе значення при розгляді справи, а тому просив перенести даний розгляд на 24.02.2026 (арк. спр. 39). Одночасно позивачем надано пояснення до розгляду справи (арк. спр. 42).
Укртрансбезпекою 10.02.2026 винесено постанову №006069 про застосування адміністративного-господарського штрафу щодо порушення статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III та застосування до ФОП ОСОБА_3 адміністративного господарського штрафу у сумі 17 000 грн (зворот арк. спр. 43-44).
Позивач не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-III.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частин чотирнадцятої та сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2025 за №666/44072) (далі Вичерпний перелік).
Пунктом 1 глави ІІ Вичерпного переліку наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення:
1) посвідчення водія відповідної категорії;
2) реєстраційні документи на транспортний засіб;
3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж;
4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;
5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв);
7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія;
8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду;
9) у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-III «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)».
Воднораз водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи (пункт 12 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
З акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлено, що водій здійснював вантажні перевезення та на момент проведення перевірки не надано тахокарт або бланку підтвердження водія за період 18.11.2025 15.12.2025, а також товарно-транспортну накладну, що визначено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ. Відповідальність за вказане порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ (зворот арк. спр. 33).
Статтею 60 закону № 2344-III визначено, що за такий вид порушення законодавства про автомобільний транспорт як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як випливає з матеріалів справи, 10.02.2026 згідно з оскаржуваною постановою №006069 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Зважаючи на зміст вказаної норми Закону, перелік документів, які повинні мати водії для здійснення внутрішніх перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи передбачені законодавством.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.
Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване частиною третьою статті 18 Закону №2344-ІІІ, яка є відсильною до інших нормативно-правових актів.
На виконання вимог статті 18 Закону №2344-ІІІ, Міністерством транспорту та зв`язку України видано наказ від 07.06.2010 № 340 про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про облік робочого часу та відпочинку водіїв автомобільних перевізників, що надають послуги перевезення пасажирів (далі - Положення №340).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Положення №340 воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водив, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно із пунктом 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно- кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.
Таким чином, Положенням чітко визначено 4 ознаки, які повинні бути наявними одночасно, що виключають дію Положення №340 на автомобільного перевізника: 1) транспортні засоби спеціального та спеціалізованого призначення; 2) транспортними засобами здійснюється експлуатаційне утримання, ремонт, будівництво доріг; 3) обладнання ТЗ світловими сигнальними пристроями; 4) наявність у водія документу щодо маршруту руху.
Як зазначає ФОП ОСОБА_1 , він не виконував внутрішніх перевезень вантажу, а тому вимоги Положення №340 на нього не поширюється, як і не може застосовуватись абзац третій частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Так, судом встановлено, що 15.12.2025 ОСОБА_2 здійснював міжнародне перевезення транспортних засобів (легкових автомобілів) через митний пост «Грушів» Львівської області у сполученні Королівство Бельгія Україна із використанням транспортних засобів Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_3 та Besttrailers B25, державний номер НОМЕР_4 , що підтверджується митними деклараціями №25UA205140078638U1, №25UA205140078633U6 та №25UA205140078632U7 (арк. спр. 6-7), а також листом Волинської митниці від 13.02.2026 №7.3-3/28-05//1999 (арк. спр. 16).
Так, під час проведення рейдової перевірки 16.12.2025 інспектор з`ясовував маршрут перевезення вантажу. Як убачається із відеозапису перевірки, на запитання інспектора про місце, звідки прибув водій, останній повідомив, що на день проведення перевірки здійснює перевезення з м. Білої Церкви (02 хв. 00 с. частина 1 відеозапису).
Після дослідження змісту митних декларацій інспектор, з метою з`ясування виду перевезення (міжнародного чи внутрішнього), уточнив у водія: «Скажіть будь ласка, Ви перевозите по Україні?». У відповідь водій зазначив: «ну так, просто пригнали автовоза» (04 хв. 06 с. частина 1 відеозапису).
Надалі водій повідомив, що автовоз прямує на розвантаження на майданчик, розташований у м. Білій Церкві. З метою уточнення обставин перевезення інспектор перепитав, чи забирає водій автовоз із м. Білої Церкви, на що останній надав ствердну відповідь (10 хв. 10 с. частина 1 відеозапису).
Як видно із листа Волинської митниці, міжнародна автотранспортна накладна (CMR) у сторони позивача, під час митного оформлення товару була відсутня. Із відеозапису також видно, що жодної міжнародної автотранспортної накладної (CMR), як товарно-транспортної накладної під час проведення перевірки надано не було, що спростовує твердження ФОП ОСОБА_1 , що посадова особа Укртрансбезпеки відмовлялась приймати таку до уваги.
Крім того, у відповідь на роз`яснення інспектора щодо необхідності оформлення товарно-транспортної накладної при здійсненні перевезення вантажу у внутрішньому сполученні водій повідомив, що має лише митні декларації, які перебували у транспортному засобі.
Отже, зміст відеозапису рейдової перевірки та зафіксовані на ньому пояснення водія свідчать про здійснення ним внутрішнього перевезення вантажу, пов`язаного з м. Біла Церква.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що на момент проведення рейдової перевірки водій здійснював або завершував саме міжнародне перевезення вантажу. Зокрема, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), яка могла б підтверджувати відповідні обставини та відомості про маршрут перевезення, під час перевірки інспектору не надано, як і не подано її до суду.
Надані митні декларації та лист Волинської митниці самі собою не дають змоги встановити кінцевий пункт призначення міжнародного перевезення та підтвердити, що на момент перевірки таке перевезення ще тривало або завершувалося. Інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем також не надано.
За таких обставин доводи позивача про здійснення водієм міжнародного перевезення на момент проведення рейдової перевірки не знайшли належного підтвердження матеріалами справи.
Таким чином, під час проведення рейдової перевірки посадові особи Укртрансбезпеки, оцінивши пояснення водія та надані їм документи, дійшли висновку про здійснення внутрішнього перевезення вантажу. При цьому об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що водій виконував саме міжнародне перевезення, встановлено не було, зокрема митні декларації не містять жодних доказів здійснення саме міжнародних перевезень, з огляду на відсутність міжнародної автотранспортної накладної (CMR) та неможливість визначити з наявних документів кінцевий пункт призначення такого перевезення.
За таких обставин саме на позивача, як перевізника, покладається обов`язок навести належні та достатні докази на спростування обставин, встановлених під час перевірки, та довести, що на момент її проведення водій здійснював саме міжнародне, а не внутрішнє перевезення вантажу. Однак позивачем таких доказів суду не надано, а тому його доводи щодо безпідставного визначення посадовими особами Укртрансбезпеки виду перевезення не можуть бути визнані обґрунтованими.
Отже, суд приходить до переконання, що вимоги Положення №340 поширюються на позивача.
Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
Пунктом 7.2. Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Факт обладнання транспортний засіб Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_3 аналоговим тахографом та на момент перевірки тахокарт або бланку підтвердження водія за період 18.11.2025 15.12.2025 зафіксовано актом перевірки та позивачем не заперечується.
Обов`язок для автомобільного перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.
При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 є фізичною особо-підприємцем та при здійсненні господарської діяльність використовує КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, як встановлено судом вище, товарно-транспортної накладної водієм під час здійснення рейдової перевірки надано також не було.
Суд повторює, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено:
вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відтак, відсутність обов`язку оформлювати товарно-транспортну накладну має місце тільки у випадку перевезення вантажу для власних потреб та за власний рахунок фізичною особою (не фізичною особою-підприємцем).
Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин відповідальність за абзацом третім частиною першою статті 60 Закону №2344-ІІІ настає незалежно від того, чи надаються послуги перевезення (тобто договірні умови), чи перевозиться вантаж для власних потреб, оскільки Законом №2344-ІІІ чітко визначено випадки, в котрих немає обов`язку оформляти товарно-транспортну накладну - лише для фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.03.2020 по справі № 826/2239/16, відсутність документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.
В контексті зазначеного, оскільки 16.12.2025 під час рейдової перевірки було виявлено відсутність товарно-транспортної накладної, також тахокарт або бланку підтвердження водія за період 18.11.2025 15.12.2025 відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно господарський штраф відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону).
Щодо здійснення посадовими особами Укртрансбезпеки відеофіксації суд враховує, що Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 №590 (далі Порядок №590).
Відповідно до пункту 1 Порядку №590, цей Порядок регулює застосування, зберігання, видачу, приймання (повернення) засобів фото- і відеофіксації, доступу до фото- і відеозаписів посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення їхніх повноважень, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої за допомогою засобів фото- і відеофіксації.
Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Порядку №590, портативний відеореєстратор, як правило, закріплюється на форменому одязі посадової особи Укртрансбезпеки або іншим способом, який забезпечує ефективну та якісну відеозйомку заходів, визначених пунктом 3 розділу I цього Порядку.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №590 визначено, що портативний відео реєстратор вмикається посадовою особою Укртрансбезпеки та повинен перебувати в режимі відеозйомки з аудіо супроводженням під час здійснення відповідних заходів, визначених пунктом 3 розділу I цього Порядку, крім випадків, пов`язаних з виникненням у посадової особи Укртрансбезпеки приватного становища (відвідування вбиральні, кімнати відпочинку, перерви для приймання їжі тощо).
Посадова особа Укртрансбезпеки зобов`язана вмикати портативний відеореєстратор під час:
1) рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами;
2) планових, позапланових перевірок: під час спілкування з суб`єктами господарювання, визначеними Законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування видів господарської діяльності", та їхніми представниками; процесу вручення посвідчення (направлення); виявлення недоліків у процесі перевірки (на усну вимогу не надано запитуваної інформації); процесу вручення акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) та ознайомлення з ним; процесу вручення припису/розпорядження; процесу вручення протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, обов`язок здійснювати відеофіксацію рейдової перевірки передбачено абзацом 7 частини дев`ятнадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ, частиною восьмою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підпунктом 10 пункту 7 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Розділу І Порядку №590, станція для заряджання та зберігання відеозаписів - програмно-апаратний комплекс, призначений для зберігання цифрової фото- і відеоінформації, а також автоматичного заряджання їхніх акумуляторних батарей (далі - док-станція).
Пунктом 13 Розділу ІІ Порядку №590 передбачено, відповідальна особа зобов`язана забезпечити заряджання портативного відеореєстратора та експорт інформації шляхом приєднання до док-станції та подальше зберігання інформації з них.
При досліджені судом відеоматеріалів встановлено, що вказаний відеозапис відображає процес проведення перевірки з моменту зупинки транспортного засобу, в тому числі представлення інспектора (00 хв. 33 с. частина 1 відеозапису), а тому посилання позивача на початок здійснення відеофіксації з моменту складання акту перевірки є безпідставним.
Також сторона позивача зауважує, що ФОП ОСОБА_3 подав пояснення, клопотання про перенесення розгляду справи та докази здійснення міжнародних вантажних перевезень, однак, їх не розглядали, не врахували, проігнорували, не надали аргументованої відповіді та просто застосували постанову.
Як встановлено судом вище, Укртрансбезпекою 09.01.2026 на адресу позивача надіслано лист №2017/25/24-26, яким повідомлено, що розгляд справи відбудеться у приміщення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 26.01.2026 з 10 по 12 годину (зворот арк. спр. 36-37).
ФОП ОСОБА_3 листом від 23.01.2026 повідомив про неможливість прибуття на розгляд справи, у зв`язку із чим просив його перенести на 09.02.2026 для можливості ознайомлення з матеріалами справи та залучення адвоката, а також надання пояснень (зворот арк. спр. 37).
Окрім того, позивачем 23.01.2026 направлено до відповідача запит на отримання публічної інформації, у якому просив надати всі документи, які були складені за результатами перевірки транспортного згідно акту перевірки (арк. спр. 38).
Листом від 29.01.2026 №312/25.2/23-26 надано відповідні матеріали та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 10.02.2026 з 10 по 12 годину (зворот арк. спр. 38).
ФОП ОСОБА_3 листом від 10.02.2026 повідомив Укртрансбезпеку, що ним подано запити з метою отримання інформації, яка має важливе значення при розгляді справи, а тому просив перенести даний розгляд на 24.02.2026 (арк. спр. 39). Одночасно позивачем надано пояснення до розгляду справи (арк. спр. 42).
Укртрансбезпекою 10.02.2026 винесено постанову №006069 про застосування адміністративного-господарського штрафу щодо порушення статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III та застосування до ФОП ОСОБА_3 адміністративного господарського штрафу у сумі 17 000 грн (зворот арк. спр. 43-44).
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Окрім того, частиною третьою статті 15 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» визначено, що адміністративно-господарські санкції застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем було відкладено розгляд справи з 26.01.2026 на 10.02.2026, що надало позивачу додатковий час для підготовки до розгляду справи та збору необхідних доказів. Водночас ФОП ОСОБА_3 повторно звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи його необхідністю отримання відповідей на запити, направлені до відповідних органів.
Як встановлено судом, запит на отримання публічної інформації до Волинської митниці позивач направив лише 10.02.2026, тобто безпосередньо в день розгляду справи про порушення. При цьому після отримання 29.01.2026 відповіді Укртрансбезпеки з матеріалами справи позивач мав можливість завчасно звернутися до митного органу для отримання інформації, яку вважав необхідною для свого захисту, однак скористався такою можливістю лише в день розгляду справи.
Крім того, у клопотанні про відкладення розгляду справи позивач не вказав конкретних обставин, які обумовлювали необхідність такого відкладення, та не обґрунтував, які саме обставини, що мають значення для вирішення справи, могли бути підтверджені відповіддю Волинської митниці.
Водночас позивач не навів переконливих аргументів щодо того, яким чином зазначена відповідь могла вплинути на встановлення обставин порушення та результати розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України Про адміністративну процедуру.
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Отож, положеннями Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та прийняття органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Суд також враховує постанову Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, у якій, досліджуючи питання дотримання чи недотримання відповідачами порядку обліку об`єктів культурної спадщини та визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру та впливу даних порушень при умові усунення їх в майбутньому, зазначив наступне: « Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне також звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.».
Позивачем не надано доказів на підтвердження його доводів про неврахування відповідачем поданих пояснень. Саме по собі твердження про їх ігнорування без наведення конкретних обставин, які свідчили б про залишення відповідних доводів поза увагою під час розгляду справи, не є достатньою підставою для висновку про порушення відповідачем порядку розгляду справи.
Отже, наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про те, що нерозгляд клопотання про повторне відкладення справи та прийняття постанови 10.02.2026 призвели до порушення його права на участь у розгляді справи або унеможливили належне подання пояснень і доказів на свій захист.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд уважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Судове рішення № 140707846, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/4919/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: