Ухвала суду № 140707598, 19.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

19 жовтня 2026 р. Справа № 120/7826/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши звіт про виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року позов задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі уточнених довідок про розмір грошового забезпечення за № ХЛ68688 від 20.02.2025, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.

На адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 11.08.2025 року у справі 120/7826/25 мотивована тим, що відповідач при виконання рішення суду не врахував висновки, викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 року у справі №120/7826/25.

Так, ухвалою суду від 07.09.2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі № 120/7826/25 протягом 1 (одного) місяця з дня отримання цієї ухвали.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов звіт, в якому зазначено, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Головне управління) з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 року здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі уточнених довідок про розмір грошового забезпечення за № ХЛ68688 від 20.02.2025 року, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.

Розмір пенсії заявника на виконання рішення суду після перерахунку склав: з 01.02.2020 року - 15063,95 грн, з 01.02.2021 року - 17690,00 грн, з 01.02.2022 року - 19340,00 грн, та з 01.02.2023 року - 20930,00 грн, що підтверджується перерахунками пенсії з електронної пенсійної справи заявника.

Вказано, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, тому Головним управлінням відповідно до чинного законодавства було застосовано обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (застосування обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, не було предметом розгляду у справі № 120/7826/25).

За результатами перерахунку донараховано заявнику кошти в сумі 5894,45 грн, що підтверджується розрахунком на доплату та наголошено, що виплата нарахованих сум коштів буде виконуватись згідно відповідної бюджетної програми.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зауважує на необхідності розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст. 382 КАС України та ситуації, коли на підставі або у зв`язку з виконанням рішення суду суб`єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча виникли у зв`язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових розрахункових періодів та приймаються у формі окремих індивідуальних актів (протоколу/розпорядження), що безпосередньо впливають на права та обов`язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.

Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права.

Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.

В розглядуваному випадку позивач оскаржував відмову у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року на підставі уточнених довідок про розмір грошового забезпечення за № ХЛ68688.

Протокол/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким оформлено перерахунки пенсії позивача, за своєю суттю та правовими наслідками є новим рішенням суб`єкта владних повноважень. Такий акт не є простою арифметичною дією на виконання рішення суду, а є самостійним актом індивідуальної дії, що породжує нові правовідносини та, відповідно, може бути предметом окремого судового оскарження.

Отже, ключовим для розмежування нового спору від питань, що підлягають вирішенню виключно в порядку ст. 382 КАС України, є те, що позивач оскаржує не сам факт невиконання чи арифметичну помилку при виконанні рішення в справі № 120/7826/25, а законність та правильність застосування відповідачем норм матеріального права при здійсненні перерахунку пенсії, оформленого новим, самостійним рішеннями пенсійного органу.

Тобто, позивач фактично просить не усунути перешкоди у виконанні вже встановлених судом у справі № 120/7826/25 зобов`язань, а перевірити правомірності нових рішень та дій відповідача, що не можуть бути предметом судового розгляду та оцінки в межах справи № 120/7826/25.

Суд вважає, що надання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунків із чітким відображенням періодів виплат, розміру таких виплат (що підлягали виплаті та фактично виплачених) із відображенням підстави для здійснення такого розрахунку (рішення суду у цій справі), підписаних начальником управління та відповідальною особою, а також надання таблиць-перерахунків пенсії за кожен період (з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року) дозволяє забезпечити повний захист порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення.

З вказаних розрахунків судом встановлено, що пенсійним органом на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача, проте здійснено лише часткову виплату нарахованих сум.

Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, що стосується виплати заборгованості з пенсії (ухвала від 13.03.2025 року у справі № 640/16655/21), висловив позицію про те, що не можна вважати фактично виконаною постанову Верховного Суду від 27.11.2023 року у справі № 640/16655/21 шляхом здійснення виключно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.

Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.

Тобто, відсутність фінансування бюджету не свідчить про виконання рішення у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від відповідача.

Так, невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які повною мірою не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.

На даний час затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік Постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 05.02.2026 року Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік.

У бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 року № 127 Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, передбачено кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2026 рік затвердженні в розмірі 500000 тис. грн.

Відповідно до пп. 4 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики, сім`ї та єдності для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.

Відтак, саме на Пенсійний фонд України, в не на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, покладено обов`язок розробки проект бюджету Пенсійного фонду України та здійснення ефективного розподілу фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, тому суд погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке є територіальним органом Пенсійного фонду України та у яке у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.

Обрахована відповідачем на виконання рішення суду у цій справі сума залишку невиплачених позивачу коштів суми доплати пенсії внесена відповідачем до Автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. А отже, Пенсійному фонду України достовірно відомо про наявність заборгованості з виплати пенсії у цій справі та необхідність виділення додаткових коштів для погашення заборгованості з виплати пенсії позивачу, що виникла під час виконання рішення суду у цій справі.

За змістом норм ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 07.09.2026 року у справі №640/16655/21.

У постанові від 09.09.2026 року у справі № 420/31439/24 Верховним Судом викладено такі висновки щодо застосування норм права: чинне законодавче регулювання підкреслює індивідуальний характер відповідальності керівника, оскільки ч. 5 ст. 382-3 цього Кодексу прямо передбачає можливість зменшення штрафу або звільнення від його сплати залежно від дій, здійснених саме керівником суб`єкта владних повноважень з метою виконання судового рішення. У справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат закон окремо зобов`язує оцінити відсутність бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для встановлення таких асигнувань. Водночас Суд зауважує, що положення ст. 382-3 КАС України не визначають встановлення умислу керівника суб`єкта владних повноважень самостійною та обов`язковою передумовою застосування штрафу. Вирішальне значення для застосування частини п`ятої цієї статті має оцінка конкретних дій керівника, спрямованих на виконання судового рішення, їх достатності та вичерпності, а у справах щодо здійснення бюджетних виплат - також наявності бюджетних асигнувань та вжиття всіх необхідних заходів для їх встановлення. Відсутність ознак умисного ухилення від виконання судового рішення може враховуватися судом у сукупності з такими обставинами при оцінці поведінки відповідного керівника.

Отже, накладення штрафу за ст. 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення. З огляду на персональний, примусовий та істотно обтяжливий характер такого заходу суд має надати належну оцінку поведінці конкретного керівника, обсягу його повноважень, наявності об`єктивної можливості забезпечити виконання судового рішення, достатності та вичерпності вжитих ним заходів, а у справах про бюджетні виплати - також фактичній наявності відповідних бюджетних асигнувань та можливості керівника впливати на їх встановлення. Водночас звільнення від сплати штрафу не є безстроковим: під час розгляду кожного наступного звіту суд оцінює правомірність дій керівника, а не лише факт відсутності бюджетних асигнувань.

Відтак, підстави для застосування штрафу відсутні, оскільки неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення відповідача.

Згідно з ч. 11 ст. 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття звіту про виконання рішення суду та необхідність за власною ініціативою встановити новий строк для виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ

Прийняти звіт Головного управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі № 120/7826/25.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі № 120/7826/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати Вінницькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі № 120/7826/25 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альчук Максим Петрович