Рішення № 140706978, 19.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11086/25

Провадження № 2/202/1515/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі

в порядку загального позовного провадження цивільну справу №202/11086/25

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Созидательский дім»,

про відшкодування моральної шкоди,

завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Заніної Я.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Маслака І.П.

представника третьої особи АТ «НВО «Созидатель» адвоката Бурчака П.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18.10.2024 року ОСОБА_1 в межах кримінального провадження

№ 12024041030002205 від 26.06.2024 (справа № 202/11790/24) пред`явила цивільний позов до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» (далі АТ «НВО «Созидатель»), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі АТ «СГ «ТАС») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.07.2025 у справі

№ 202/11790/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Цим же вироком цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПрАТ

«СГ «ТАС» на її користь 296 743,44 грн матеріальної шкоди та 14 837,17 грн моральної шкоди, з АТ «НВО «Созидатель» 400 000,00 грн моральної шкоди; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.11.2025 вирок скасовано в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок набрав законної сили 06.11.2025.

13.11.2025 року цивільний позов ОСОБА_1 з кримінального провадження надійшов до канцелярії Індустріального районного суду і після автоматизованого розподілу справа передана в провадження судді Михальченко А.О.

14.11.2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання та відповідачам встановлений строк для подання відзиву на позов.

16.12.2025 року представник позивача адвокат Муха С.С. подав позовну заяву в новій редакції, у якій позивач просила стягнути з АТ «СГ «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 296 743,44 грн та моральну шкоду в розмірі 14 837,17 грн, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 985 162,83 грн, покласти на відповідачів понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.06.2024 близько 13:10 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить АТ «НВО «Созидатель», рухаючись просп. Слобожанським у м. Дніпрі, в порушення вимог пп. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України допустила наїзд на позивачку, яка перетинала проїзну частину нерегульованим пішохідним переходом. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що підтверджено висновком експерта № 2832е від 17.09.2024. Посилаючись на ч. 6 ст. 82 ЦПК України, позивач вважала факт ДТП та вину ОСОБА_2 встановленими вироком суду, а тому такими, що не підлягають доказуванню.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом № АТ/4951594 від 26.03.2024. Матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням, позивач визначила в розмірі 296 743,44 грн, що складається з витрат на транспортування до закладу охорони здоров`я в м. Києві та назад (45 384,00 грн), на доставку до лікарів і на реабілітаційні процедури (1 876,06 грн), на придбання комплекту імплантів

(102 300,00 грн), на лікування (144 698,48 грн) та на лабораторні дослідження (2 484,90 грн). Позивач вважала, що ця шкода, а також моральна шкода в розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (п. 26-1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), що становить 14 837,17 грн, підлягають відшкодуванню страховиком.

Завдану їй моральну шкоду позивач оцінила в 1 000 000,00 грн, посилаючись на тривале стаціонарне лікування, у тому числі в реанімаційному відділенні, оперативне втручання з установлення імплантів тазової кістки в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8», тривале перебування в лежачому стані, постійний фізичний біль, порушення сну, втрату здатності до самообслуговування, численні шрами, вимушені обмеження в сімейному житті та вихованні сина, втрату можливості працювати, встановлення їй з 07.10.2024 другої групи інвалідності, а також на поведінку відповідачки після ДТП.

За вирахуванням суми, що підлягає відшкодуванню страховиком, моральну шкоду в розмірі 985 162,83 грн позивач просила стягнути з ОСОБА_2 як з особи, яка її завдала

(ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України).

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивач визначила в розмірі

84 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

23.02.2026 представник позивача подав заяву про часткову відмову від позову в частині вимог до АТ «СГ «ТАС», зазначивши, що 16.02.2026 страховик виплатив позивачці страхове відшкодування за договором № АТ/4951594 від 26.03.2024 в розмірі 319 950,00 грн. В іншій частині позовні вимоги до ОСОБА_2 позивач підтримала.

Ухвалою суду від 06.03.2026 прийнято відмову позивача від позову в частині вимог до АТ «СГ «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 296 743,44 грн та моральної шкоди в розмірі 14 837,17 грн і закрито провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ «Созидательский дім» (код ЄДРПОУ 25533111) та витребувано в нього документи щодо працевлаштування ОСОБА_2 станом на 25.06.2024 (наказ про призначення, посадову інструкцію тощо).

У зв`язку зі зміною представника позивача адвокат Заніна Я.В. 26.05.2026 та 30.06.2026 подала додаткові пояснення у справі, у яких просила стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 985 162,83 грн та понесені судові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу.

У письмових поясненнях зазначено, що належним відповідачем у справі є саме

ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять доказів того, що в момент ДТП вона виконувала трудові (службові) обов`язки. За доводами представника позивача, обставина виконання відповідачкою службових обов`язків не встановлена ні обвинувальним актом, ні вироком; посадова інструкція заступника директора ТОВ «Созидательский дім» не передбачає обов`язків з керування транспортними засобами; автомобіль зареєстровано за АТ «НВО «Созидатель», яке не було роботодавцем відповідачки, а поліс ОСЦПВ від 26.03.2024 укладено саме цим товариством як власником. Документи на підтвердження відчуження автомобіля (видаткова накладна № 9 від 19.10.2023, платіжна інструкція № 362 від 19.10.2023, довідки ТЦК про зняття та взяття на облік) представник позивача вважає неналежними та недостовірними доказами, оскільки договір купівлі-продажу відсутній, ціна відчуження (4 450,00 грн) є явно неринковою, перереєстрацію транспортного засобу не здійснено, а у відзиві АТ «НВО «Созидатель» покупцем названо то відповідачку, то ТОВ «Созидательский дім».

Посилаючись на п. 2.2 Правил дорожнього руху, ч. 2 ст. 1187 ЦК України та постанову Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 335/5060/24, представник позивача вважає, що в момент ДТП ОСОБА_2 була фактичним володільцем транспортного засобу, а тому моральну шкоду має відшкодувати вона.

На підтвердження відсутності службового характеру поїздки представник позивача послалася на матеріали кримінального провадження: пояснення ОСОБА_2 від 25.06.2024, протоколи її допиту як свідка (09.07.2024) та підозрюваної (26.09.2024), протокол слідчого експерименту від 06.09.2024, у яких відповідачка не зазначала про виконання службових обов`язків, а напрямок руху зазначено по-різному; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 30.07.2024, який назвав відповідачку «знайомою»; копію паспорта відповідачки, зареєстрованої в с. Спаське; характеристику з місця роботи. Крім того, зазначено, що з 18.04.2024 відповідачка є директором ТОВ «Малий груповий будинок «Созидательский» (код ЄДРПОУ 32952868), що, на думку представника позивача, ставить під сумнів достовірність документів про її працевлаштування в ТОВ «Созидательский дім» на повну ставку.

Щодо розміру моральної шкоди в поясненнях додатково зазначено, що позивачка перенесла оперативні втручання 25.06.2024, 19.07.2024, 18.03.2025 та 17.03.2026, продовжує реабілітаційне лікування, потребує подальшого оперативного лікування, перебуває під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом «посттравматичний стресовий розлад» (консультативний висновок від 21.05.2026), а друга група інвалідності їй продовжена з 01.11.2025 (рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 258/25/3765/В від 20.11.2025).

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подала, ні під час розгляду кримінального провадження, ні у цій справі.

Третя особа - АТ «НВО «Созидатель» під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначило, що автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був проданий та переданий разом із документами в господарське управління, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 19.10.2023, платіжною інструкцією № 362 від 19.10.2023 та довідкою про постановку на облік у ТЦК та СП, проте з певних причин не був перереєстрований; фактично автомобіль перебував у господарському віданні та оперативному управлінні ТОВ «Созидательский дім».

Третя особа - ТОВ «Созидательский дім» пояснення на позов не подало.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підтримала у повному обсязі та додатково пояснила, що внаслідок наїзду на неї відповідачки 25.06.2024 року на пішохідному переході вона стала особою з інвалідністю пожиттєво. До ДТП вона була активною жінкою, повноцінно виконувала обов`язки матері, доньки та дружини.

Після ДТП вона щодня відчуває сильний фізичний біль під час руху, а також душевні страждання. Її тіло вкрите численними шрамами та гематомами, через що вона майже щодня плаче. Вона постійно перебуває у стані втоми, не має сил на базові потреби, догляд за собою та спілкування із сином. Для збереження здатності пересуватися їй потрібні значні зусилля і кошти.

Зазначила, що внаслідок численних операцій, медикаментозного лікування, регулярних рентгенологічних обстежень та стресу в неї випала значна частина волосся, виникли проблеми зі шлунково-кишковим трактом, а також гінекологічні та урологічні захворювання. Кістки тазу, за її словами, не зростаються, і через ризик ускладнень вона втратила можливість народити дитину. Пошкодження м`язів спричиняють їй біль навіть у стані спокою. Вона страждає на порушення сну, нічні кошмари, постійну тривожність і страхи.

Позивач вимушено приймає антидепресанти, протитривожні та знеболювальні препарати. Вона постійно звертається до психотерапевта, невролога, реабілітологів і травматологів. Значну частину часу вона витрачає на лікування та на роботу для його оплати. Через свій стан вона не може приділяти належну увагу сину, батькам пенсійного віку (один з яких має інвалідність) і чоловікові. За її словами, подружнє життя звелося до догляду за нею. Пошук лікарів та організацію лікування здійснювали її рідні.

Щодо поведінки відповідачки позивач пояснила таке.

За майже два місяці стаціонарного лікування ні ОСОБА_2 , ні її представники не відвідали її. Відповідачка один раз, приблизно через місяць після ДТП, зателефонувала її чоловікові. Цей дзвінок не мав на меті висловити співчуття чи вибачення, а відповідачка запитала, чому вони відмовляються від запропонованої допомоги. Під час першої зустрічі в суді, приблизно через три місяці після ДТП, відповідачка заявила, що позивач зруйнувала їй життя.

Позивач визнала, що протягом першого року відповідачка частково брала участь у фінансуванні її лікування. Проте, на думку позивачки, це робилося з метою пом`якшення покарання, і після ухвалення вироку така допомога припинилася. Позивач вважає, що відповідачка затягує розгляд справи. Просила ухвалити законне рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні, не заперечуючи своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді, позовні вимоги про стягнення з неї моральної шкоди не визнала у повному обсязі, оскільки під час ДТП керувала автомобілем, виконуючи свої службові обов`язки заступника директора ТОВ «Созидательский дім», фактично як водій ОСОБА_3 , який є директором вказаного Товариства, у робочий день та час, автомобіль є службовим і переданий ТОВ «Созидательский дім», де вона працює, але право власності на нього не переоформлено, а відтак вона є неналежним відповідачем у справі. Також зазначила, що у момент ДТП її пасажиром був ОСОБА_3 . Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача адвокат Маслак І.П. також просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі.

Представник третьої особи АТ «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» - адвокат Бурчак П.І. у судовому засіданні пояснив, що АТ «НВО «Созидатель» передало автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ТОВ «Созидательский дім», де працює заступником директора ОСОБА_2 .

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 показав суду, що є чоловіком позивача ОСОБА_1 , яка постраждала внаслідок ДТП 25.06.2024 року. Одразу після ДТП йому зателефонував лікар з телефону дружини та повідомив, що ОСОБА_5 у тяжкому стані у травматологічному відділенні шостої лікарні. Також детально показав суду про усі етапи лікування, транспортування та оперативного втручання, які перенесла позивач.

Зазначив, що тілесні ушкодження, які завдані ОСОБА_1 , дуже змінили життя не тільки ОСОБА_5 , а і усієї їх сім`ї. Так, до аварії дружина виховувала дитину, займалася спортом, вела активне соціальне життя та працювала. У перший рік після ДТП все це стало неможливим. ОСОБА_5 самостійно не могла нічого робити. Зараз усі сили родини йдуть на реабілітацію ОСОБА_1 , яка досі не може повноцінно виконувати свої материнські функції та робити звичайні побутові справи через постійний сильний фізичний біль та тяжкий психологічний стан. Для допомоги залучаються усі родичі.

Одразу після ДТП їх син взагалі не бачив маму, що дуже негативно впливало і на ОСОБА_5 і на дитину. Коли дружині зняли шви і син вперше її побачив, то він розплакався та дуже злякався.

Наслідки ДТП є дуже тяжкими як для самої ОСОБА_1 , так і для усіх членів сім`ї. До аварії ОСОБА_5 допомагала своїм батькам фізично, оскільки вони живуть на дачі і також допомагала матеріально. Після ДТП це стало неможливим і тепер батьки, які є пенсіонерами, допомагають ОСОБА_5 .

Також показав суду, що дружина постійно відвідує психотерапевта.

Отримані ОСОБА_5 травми вплинули і на їх подружні стосунки. Вони планували другу дитину, але лікарі не рекомендують цього, оскільки це є дуже небезпечним для ОСОБА_5 і може призвести до катастрофічних наслідків.

Наразі ОСОБА_1 на постійній основі продовжує приймати ліки (знеболювальні, заспокійливі, снодійні тощо), а травматологи радять зробити ще одну операцію, оскільки кістки тазу не зростаються. Все це тільки посилює тривогу та страх ОСОБА_5 .

Щодо поведінки відповідача ОСОБА_2 після ДТП показав, що з самого початку вона намагалась зв`язатися з ними і питала чому вони відмовляються від фінансової допомоги, але вони не відмовлялися, а запропонували їй приїхати до лікарні та побачити ОСОБА_5 та її стан. Телефоном відповідач погодилась приїхати, але так цього і не зробила.

Через деякий час ОСОБА_2 повідомила, що страхова компанія відшкодує витрати на лікування, які будуть підтверджені чеками. А інші витрати на лікування компенсує вона і передала на лікування сукупно приблизно 85 000,00 гривень.

Також показав, що ОСОБА_5 була у лежачому стані приблизно 3 місяці, потім пересувалась на візку, а зараз може ходити лише з милицями і відчуває при цьому сильний біль.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідка, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпра у справі № 202/11790/24 від 31.07.2025 визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.11.2025 вирок скасовано в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок набрав законної сили 06.11.2025.

Означеним вироком встановлено, що 25.06.2024 о 13:10 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПрАТ НВО «СОЗИДАТЕЛЬ», рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському збоку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни.

Під час руху водій ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою та дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 Правил дорожнього руху України, розташованого в районі буд. № 12 на проспекті Слобожанському у м. Дніпрі, перед яким зупинилися транспортні засоби в сусідніх смугах праворуч, не переконалась у відсутності на пішохідному переході пішоходів, заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання їм дороги не прийняла і, продовживши рух, виїхала на нерегульований пішохідний перехід де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, не підлягає доказуванню у цій справі питання щодо винуватості ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої позивачу ОСОБА_1 завдані тяжкі тілесні ушкодження, а саме: сумісна травма тіла: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана в лобній області по центру з переходом ліворуч, садна в лобно-скроневій області справа з переходом на волосисту частину голови, закрита травма грудної клітини з переломом правої ключиці в середній третині та переломами 4-7 ребер справа з явищами правостороннього пневмотораксу, закрита травма тазу з порушенням цілісності тазового кільця (уламковими переломами обох лонних та сідничних кісток, переломом крила правої клубової кістки з розривом крижово-клубового зчленування справа), розрив сечового міхура, глибокі садна та поверхневі забійні рани: на внутрішній поверхні правого колінного суглобу з переходом на стегно, на зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині та на внутрішній поверхні лівого гомілковостопного суглобу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-л,н,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. №6.

З копії свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу САО810798 судом встановлено, що легковий універсал В «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з 11.04.2013 належить АТЗТ НВО «СОЗІДАТЕЛЬ» (ЄДРПОУ 13416334) (нині - АТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ») на підставі довідки-рахунку від 03.04.2013 року, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, які перевірені судом.

26.03.2024 АТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з АТ «СГ «ТАС» (поліс №АТ/4951594). Забезпеченим транспортним засобом є легковий універсал В «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суду не надано доказів продажу або передачі в оренду Приватним акціонерним товариством «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Созидательский дім», натомість надані копія платіжного доручення №362 від 19.10.2023 на суму 4 450,00 гривень та видаткова накладна №9 від 19.10.2023 де товаром зазначено автомобіль «HYUNDAI TUCSON», а також довідка про перебування вказаного транспортного засобу на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка видана представнику ТОВ «Созидательский дім».

З копії наказу про прийняття на роботу №3 від 04.08.2021 ТОВ «Созидательский дім» та копії трудової книжки ОСОБА_2 судом встановлено, що ОСОБА_2 з 05.08.2021 року прийнята на посаду заступника директора та на неї покладені обов`язки по веденню кадрових справ та бухгалтерського обліку.

З відповіді №2378445 від 24.02.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків вбачається, що станом на 25.06.2024 року ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Созидательский дім», де отримувала заробітну плату.

Відповідно до посадової інструкції заступника директора ТОВ «Созидательский дім» до посадових обов`язків ОСОБА_2 не входять обов`язки водія директора Товариства.

З наданих позивачем медичних документів, судом встановлено, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № Е10154 центру нейрохірургії хребта та спинного мозку КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР від 08.07.2024, після ДТП позивачку бригадою екстреної медичної допомоги доставили до КНП «МКЛ № 6» ДМР, звідки її перенаправили до КП «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова» ДОР. Їй встановлено клінічний діагноз: політравма (25.06.2024); відкрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; забійні рани лобної ділянки; закрита травма грудної клітки; переломи 4-7 ребер праворуч; правобічний пневмоторакс; закритий уламковий перелом обох лонних та обох сідничних кісток; перелом крила правої здухвинної кістки з розривом крижово-підздухвинного зчленування праворуч; закритий перелом правої ключиці; розрив сечового міхура; закрита хребетно-спинномозкова травма, забій корінців крижового сплетення, порушення функції тазових органів; травматичний шок.

25.06.2024 позивачці виконано первинну хірургічну обробку ран, дренування плевральної порожнини та оперативне втручання з встановлення апарата зовнішньої фіксації на таз. Після цього її госпіталізували до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. З 01.07.2024, у зв`язку з наростанням оніміння та слабкості в нижніх кінцівках, вона лікувалася в центрі нейрохірургії хребта та спинного мозку. 08.07.2024 її переведено до центру травматології та ортопедії.

З виписки із медичної карти № Е10164 центру травматології та ортопедії того самого закладу вбачається, що позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 25.06.2024 по 15.07.2024; 25.06.2024 і 27.06.2024 їй проводилися гемотрансфузії, а також вона отримувала знеболювальну терапію, зокрема морфін. На момент виписки її загальний стан був середнього ступеня тяжкості, положення в ліжку вимушене, сечовиділення здійснювалося через катетер і її виписано для подальшого лікування в іншому закладі охорони здоров`я.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 16519/570 КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8» від 02.08.2024, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні з 16.07.2024 по 02.08.2024 з діагнозом «наслідки політравми (25.06.2024)». Крім раніше встановлених ушкоджень, у неї діагностовано симптоми подразнення попереково-крижового сплетення з нейропатичним больовим синдромом. 19.07.2024 їй виконано друге оперативне втручання (відкриту репозицію уламків заднього та переднього відділів кісток тазу з металоостеосинтезом пластинами та гвинтами). Того ж дня проведено гемотрансфузію.

Згідно з висновком ЛКК № 77/19 КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8» ДМР, позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні в лікаря-травматолога з діагнозом «наслідки політравми (25.06.2024)». Вона не мобільна, не пересувається в межах кімнати і за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Консультативним висновком лікаря-травматолога КНП «МКЛ № 6» ДМР позивачці рекомендовано лікувальну фізкультуру, фізіотерапію та санаторно-курортне реабілітаційне лікування. Також рекомендовано після повної консолідації переломів (до 6 місяців) пройти огляд лікаря-гінеколога для планування строків майбутньої вагітності.

У консультаційному висновку Центру фізичної терапії MAXKIN від 28.08.2024 зазначено, що позивачка самостійно не пересувається, пересувається за допомогою візка і не може стояти; її турбують головний біль, біль у правому плечовому суглобі, грудині, попереку і тазі, задишка, запаморочення та безсоння. Фізичний терапевт констатував, зокрема, нестабільність і нахил тазу, дисфункцію правого плечового суглоба та м`язові дисбаланси. Їй рекомендовано курс фізичної терапії тривалістю 12-18 місяців з контрольними візитами кожні 4 тижні.

Відповідно до консультаційного висновку лікаря-психіатра ОСОБА_6 від 10.10.2024 позивачка вперше в житті звернулася до лікаря-психіатра 02.09.2024. Вона скаржилася на поганий сон, частий сильний головний біль, запаморочення, швидку втомлюваність, дратівливість, тривогу, стійко знижений настрій, відчуття безпорадності та безнадії і пов`язувала свій стан з ДТП. За шкалою HADS рівень тривоги становив 15 балів, депресії 14 балів, за шкалою GAD-7 18 балів, що відповідає вираженій тривозі. ОСОБА_1 встановлено діагноз: «розлад адаптації: змішана тривожна та депресивна реакція, поєднана з підгострим періодом ВЧМТ, струсу головного мозку (внаслідок ДТП 25.06.2024), посткомоційний синдром, цереброастенічний варіант, хронічний посттравматичний головний біль (F43.22/F07.2)». Призначено антидепресивну терапію тривалістю щонайменше 6 місяців, протитривожну терапію, індивідуальну психотерапію і спостереження психіатра раз на 14 днів. На час складення висновку за результатами лікування спостерігалося лише незначне покращення, зберігалися депресивна і тривожна симптоматика помірного ступеня.

Згідно з інформацією з електронного реєстру листків непрацездатності КП «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова» ДОР, КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8» та КНП «МКЛ № 6» ДМР, позивачка безперервно перебувала на лікарняному з 25.06.2024 по 07.10.2024.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 087441 від 10.10.2024 позивачці за результатами первинного огляду встановлено другу групу інвалідності з 07.10.2024 строком до 01.11.2025. Згідно з висновком про умови та характер праці вона може бути адаптована до роботи відповідно до освіти в індивідуальному режимі. Рекомендовано спостереження ортопеда-травматолога та сімейного лікаря.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7158 КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8», позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 17.03.2025 по 21.03.2025. Вона скаржилася на періодичний біль у ділянці тазу, дискомфорт під час тривалого сидіння та обмежений обсяг рухів у правому кульшовому суглобі. Їй встановлено діагноз «консолідовані переломи з наявністю металофіксаторів, больовий синдром». 18.03.2025 їй виконано третє оперативне втручання з видалення двох гвинтів. Рекомендовано обмежити підйом ваги до 5 кг протягом місяця і пройти повторний огляд через 6 місяців для оцінки стану металофіксаторів.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР від 20.11.2025 № 258/25/3765/В, за результатами повторного оцінювання позивачці встановлено другу групу інвалідності з 01.11.2025, дата повторного оцінювання - 01.11.2026. У вказаному рішенні зазначено - наслідки політравми (25.06.2024); закритий консолідуючий перелом кісток тазу з порушенням цілісності тазового кільця, стан після металоостеосинтезу, з наявністю металофіксаторів; закритий уламковий слабоконсолідуючий перелом обох лонних та сідничних кісток; закритий консолідуючий перелом здухвинної кістки з розривом крижово-підздухвинного зчленування; закритий перелом тіла правої ключиці.

За висновком експертної команди, наслідки травми спричинили порушення функції руху та опори 2 ступеня, що призвело до помірного порушення здатності до трудової діяльності. Потреби в постійному сторонньому догляді не встановлено.

Пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Пенсійним фондом України 24.12.2025 року, підтверджено, що позивачці призначено пенсію по інвалідності II групи строком до 31.10.2026 року.

Відповідно до виписки ТОВ «Клініка «ДЕНИС» позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 17.03.2026 по 19.03.2026. 17.03.2026 їй виконано четверте оперативне втручання з видалення металофіксаторів з переднього відділу кісток тазу. Рекомендовано протягом місяця ходити з милицями та обмежувати фізичне навантаження, а також фізичну реабілітацію та спостереження травматолога.

Згідно з консультаційним висновком лікаря-психіатра консультативно-діагностичного кабінету «Remedium» від 21.05.2026, за результатами психодіагностики встановлено: за шкалою HADS рівень тривоги 12 балів, депресії - 10 балів; за шкалою GAD-7 - 14 балів; за шкалою PHQ-9 - 14 балів; за шкалою PCL-5 - 56 балів. Позивачці встановлено діагноз «посттравматичний стресовий розлад (F43.1)». Рекомендовано динамічне спостереження психіатра раз на 14 днів, індивідуальну психотерапію та групову терапію в групах підтримки, а також тривалу антидепресивну терапію під контролем лікаря і протитривожну терапію до 6 місяців.

Відповідно до консультативного висновку лікаря фізичної та реабілітаційної медицини ТОВ «ЕМБІ МЕДІКАЛ ЦЕНТР» ОСОБА_7 від 22.05.2026 лікар встановив - регіональний постуральний м`язовий дисбаланс і порушення рухових патернів поперекового відділу хребта, тазового регіону та кульшових суглобів; переломи крижово-клубового зчленування та крила клубової кістки з наявністю металофіксаторів (операція від 19.07.2024), які лікар оцінив як неконсолідовані; консолідовані переломи лобкових і сідничної кісток, деформацію затульних отворів; остеоартроз обох кульшових суглобів I ступеня. ОСОБА_1 лікарем рекомендована подальша нестаціонарна медична реабілітація: заняття фізичною терапією 2-3 рази на тиждень і щоденні заняття вдома, лікувальний масаж, голкорефлексотерапія, ударно-хвильова терапія.

Згідно з консультативним висновком лікаря ортопеда-травматолога ТОВ «Клініка «ДЕНИС» ОСОБА_8 від 25.05.2026, позивачці встановлено діагноз: уповільнене зрощення перелому, ділянка таза та стегно (M84.25): консолідований перелом крижово-клубового зчленування, лонного зчленування, повільно консолідуючий перелом крила клубової кістки з наявністю металофіксаторів. Рекомендовано фізичну реабілітацію, знеболювальну терапію при загостренні больового синдрому, фізіотерапевтичні процедури та контрольну МСКТ тазу через два місяці з повторною консультацією травматолога. Лікар зазначив, що пацієнтка працездатна.

Згідно з довідкою RB Clinic від 25.05.2026, виданою лікарем-психоневрологом ОСОБА_9 , позивачка з 08.01.2025 дотепер проходить амбулаторне лікування з діагнозом: наслідки політравми (25.06.2024); закритий перелом кісток тазу; симптоми подразнення попереково-крижового сплетення, нейропатичний больовий синдром; перелом правої ключиці; перелом 4-7 ребер праворуч; струс головного мозку. Їй проводяться курси рефлексотерапії, фармакопунктури, остеопатичних маніпуляцій і психотерапевтичної реабілітації.

Отже, судом встановлено, що з 25.06.2024 позивачка перенесла чотири оперативні втручання (25.06.2024, 19.07.2024, 18.03.2025, 17.03.2026); перебувала на стаціонарному лікуванні загалом понад 40 днів; безперервно була непрацездатною з 25.06.2024 по 07.10.2024; близько двох місяців перебувала в лежачому положенні і тривалий час потребувала постійного стороннього догляду; приблизно до грудня 2024 року не могла пересуватися самостійно; з 07.10.2024 є особою з інвалідністю II групи (інвалідність продовжено до 01.11.2026).

З сукупності наданих медичних документів судом встановлено, що станом на травень 2026 року в позивачки зберігаються больовий синдром і уповільнене зрощення перелому кісток тазу, їй діагностовано посттравматичний стресовий розлад. Вона потребує подальшого медичного спостереження, медикаментозного лікування та реабілітації.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Вирішуючи питання про належність відповідача у цій справі суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 та третьої особи - АТ «НВО «Созидатель» про те, що станом на 25.06.2024 автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у господарському віданні та оперативному управлінні ТОВ «Созидательский дім», яке є роботодавцем ОСОБА_2 , з огляду на таке.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність 28.08.2025 у зв`язку з набранням чинності Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX. Тому до цих правовідносин суд застосовує норми Господарського кодексу України в редакції, чинній на 19.10.2023 і 25.06.2024.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основою правового режиму майна суб`єктів господарювання є право власності та інші речові права - право господарського відання і право оперативного управління.

Правом господарського відання є речове право суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника (ч. 1 ст. 136 ГК України).

Правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності (ч. 1 ст. 137 ГК України).

Отже, обидва права є похідними від права власності. Вони виникають лише з акта власника про закріплення майна за створеним ним суб`єктом господарювання, тобто за унітарним підприємством (ст. 63, 73-78 ГК України). При цьому власник зберігає право власності на закріплене майно. Право оперативного управління, крім того, може мати лише суб`єкт некомерційної господарської діяльності.

ТОВ «Созидательский дім» є господарським товариством, тобто комерційною організацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками, та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. АТ «НВО «Созидатель» не було власником майна цього товариства в розумінні ст. 136, 137 ГК України. Тому закріпити за ТОВ «Созидательский дім» автомобіль на праві господарського відання чи оперативного управління воно не могло, а таке речове право в останнього виникнути не могло.

Крім того, згідно з п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документом, що підтверджує правомірність набуття транспортного засобу у такий спосіб, є рішення власника про закріплення транспортного засобу на праві оперативного управління чи господарського відання. Такого рішення суду не надано.

Крім того, позиція третьої особи є внутрішньо суперечливою.

Так, АТ «НВО «Созидатель» одночасно стверджує, що автомобіль продано (видаткова накладна № 9 від 19.10.2023, платіжна інструкція № 362 від 19.10.2023), і що він перебуває у господарському віданні та оперативному управлінні ТОВ «Созидательский дім». Ці правові режими взаємовиключні.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, продаж за ст. 655 ЦК України має наслідком перехід права власності до покупця, тоді як закріплення майна на праві господарського відання чи оперативного управління передбачає збереження права власності за тим, хто його закріплює.

Покупцем у відзиві названо то ОСОБА_2 , то ТОВ «Созидательский дім».

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У цій справі суд вважає недоведеним перехід права власності на автомобіль до ТОВ «Созидательский дім», оскільки договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного в письмовій формі (ст. 207, 208 ЦК України), суду не надано, як і акта приймання-передачі транспортного засобу. Видаткова накладна сама по собі не свідчить, кому саме і на якій підставі передано автомобіль, а зазначена в ній ціна 4 450,00 гривень, вочевидь не відповідає вартості такого транспортного засобу. Крім того, суд враховує, що 26.03.2024, тобто після нібито відчуження, саме АТ «НВО «Созидатель» як страхувальник уклало щодо цього автомобіля договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № АТ/4951594) і продовжувало діяти як його власник.

Доказів наявності у ТОВ «Созидательский дім» іншої правової підстави володіння (договору оренди, позички тощо) суду не надано.

Суд критично оцінює пояснення представника третьої особи ОСОБА_10 та відповідачки ОСОБА_2 про фактичне передання автомобіля ТОВ «Созидательский дім» (ч. 2 ст. 76, ст. 89 ЦПК України). Ці учасники справи заінтересовані в її результаті, а їхні версії щодо правової підстави передання автомобіля непослідовні.

Так, у кримінальному провадженні АТ «НВО «Созидатель» стверджувало, що автомобіль продано, називаючи покупцем то ОСОБА_2 , то ТОВ «Созидательский дім», і водночас що автомобіль перебуває в господарському віданні та оперативному управлінні цього товариства.

У судовому засіданні у цій справі АТ «НВО «Созидатель» послалося вже на передання автомобіля. Крім того, після нібито передання саме АТ «НВО «Созидатель» як власник застрахувало цивільно-правову відповідальність щодо цього транспортного засобу, а свідоцтво про його реєстрацію під час ДТП перебувало в особистому розпорядженні відповідачки. За таких обставин видача довідки ТЦК та СП представнику ТОВ «Созидательский дім» не свідчить про набуття цим товариством права володіння транспортним засобом.

Довідки ТЦК та СП про зняття автомобіля з обліку та взяття на облік стосуються виконання військово-транспортного обов`язку. Вони не є документами, що встановлюють право власності або володіння на транспортний засіб.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що станом на 25.06.2024 ТОВ «Созидательский дім» не було володільцем автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відповідній правовій підставі в розумінні ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Власником цього транспортного засобу залишалося АТ «НВО «Созидатель».

Доводи про те, що ОСОБА_2 керувала автомобілем під час виконання трудових обов`язків, суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків. Проте шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовує особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тому особа, яка керує транспортним засобом, звільняється від відповідальності перед потерпілим лише тоді, коли вона керує ним у силу трудових відносин з його володільцем (п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»; постанова Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 534/872/16-ц).

Доказів перебування ОСОБА_2 у трудових чи цивільно-правових відносинах з АТ «НВО «Созидатель», яке є власником автомобіля, або виконання нею 25.06.2024 завдання цього товариства суду не надано, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, покладається на відповідачку. Її роботодавець, ТОВ «Созидательский дім», як встановлено вище, володільцем цього транспортного засобу не було. За таких обставин мета поїздки 25.06.2024 і те, чи виконувала відповідачка в цей час обов`язки заступника директора ТОВ «Созидательский дім», не мають значення для визначення особи, відповідальної за завдану шкоду.

Посилання відповідачки на те, що вона керувала автомобілем, фактично виконуючи обов`язки водія директора ТОВ «Созидательский дім» Турчина Л.А., висновку суду не змінює. Кожна з юридичних осіб, АТ «НВО «Созидатель» і ТОВ «Созидательский дім», має самостійну цивільну правоздатність, відокремлене майно і самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (ст. 80, 91, 96 ЦК України), а посадова особа діє як орган конкретної юридичної особи (ст. 92 ЦК України).

Під час ДТП ОСОБА_2 керувала автомобілем, маючи при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тобто на підставі передання їй власником транспортного засобу у користування в порядку п. 2.2 Правил дорожнього руху. Отже, саме вона була володільцем джерела підвищеної небезпеки в розумінні ч. 2 ст. 1187 ЦК України і є належним відповідачем у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі

985 162,83 грн, позивач зазначила, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 , вона понад два роки щодня відчуває фізичний біль і страждання, які з часом не зменшуються. На її думку, ушкодження мають для неї невідворотні наслідки: у зовнішності (шрами, випадіння волосся); у фізичних можливостях (неможливість вільно пересуватися без милиць, повноцінно доглядати дитину, займатися спортом, народити другу дитину); у психічному стані (депресія, посттравматичний стресовий розлад, порушення сну, тривожність).

Відповідно до ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних чи інших платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування визначається залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступеня вини відповідача, інших обставин, що мають значення, зокрема характеру і тривалості страждань, стану здоров`я потерпілого, тяжкості завданої травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Сам факт завдання позивачці тяжких тілесних ушкоджень унаслідок дорожньо-транспортної пригоди 25.06.2024 встановлено вироком суду (ч. 6 ст. 82 ЦПК України). Дослідивши медичну документацію та показання свідка ОСОБА_4 , суд вважає доведеним, що позивачка зазнала моральної шкоди, яка полягає в такому.

По-перше, позивачка зазнала фізичного болю значної інтенсивності і тривалості. Після травми їй проводилося знеболення наркотичними анальгетиками (морфін). Надалі в неї діагностовано нейропатичний больовий синдром і хронічний посттравматичний головний біль. Станом на травень 2026 року, після чотирьох оперативних втручань (25.06.2024, 19.07.2024, 18.03.2025, 17.03.2026), больовий синдром у ділянці тазу та поперекового відділу хребта зберігається і, за даними лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, після останнього оперативного втручання посилився.

По-друге, позивачка зазнала душевних страждань, підтверджених медичними документами. Через два місяці після ДТП, вперше в житті, вона звернулася до лікаря-психіатра, і в жовтні 2024 року їй встановлено розлад адаптації зі змішаною тривожною та депресивною реакцією. У травні 2026 року діагностовано посттравматичний стресовий розлад, що потребує тривалої медикаментозної терапії та психотерапії. Отже, душевні страждання з часом не минули, а набули стійкого характеру.

По-третє, мали місце істотні вимушені зміни в житті позивачки. Так, близько двох місяців вона перебувала в лежачому положенні; тривалий час потребувала постійного стороннього догляду і до грудня 2024 року не могла самостійно пересуватися; з 25.06.2024 по 07.10.2024 вона була безперервно непрацездатною. З 07.10.2024 вона є особою з інвалідністю II групи, у неї встановлено порушення функції руху та опори 2 ступеня, що призвело до помірного порушення здатності до трудової діяльності; понад два роки вона змушена постійно лікуватися і проходити реабілітацію в різних закладах охорони здоров`я, зокрема за межами міста проживання. Обмеження фізичних можливостей позбавили її змоги повноцінно доглядати малолітню дитину і вести звичний спосіб життя, що підтвердив і свідок ОСОБА_4 .

Моральна шкода не має точного грошового вираження. Її відшкодування має компенсаційний, а не каральний характер. Воно повинно бути співмірним з глибиною і тривалістю страждань потерпілої і відповідати вимогам розумності та справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Збільшують розмір відшкодування такі обставини: тяжкість і множинність тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; тривалість лікування, яке не завершене й донині; чотири оперативні втручання; встановлення інвалідності II групи; стійкий психічний розлад; молодий вік позивачки (34 роки на момент ДТП) і наявність у неї малолітньої дитини.

Водночас суд враховує обставини, які зменшують розмір відшкодування. Кримінальне правопорушення вчинене відповідачкою з необережності. Свою вину вона не заперечувала. Як визнала позивачка та підтвердив свідок ОСОБА_4 , після ДТП відповідачка частково відшкодувала витрати на лікування, передавши сім`ї позивачки приблизно 85 000,00 грн.

Суд вважає недоведеними твердження позивачки та свідка ОСОБА_4 про невідворотність окремих наслідків, а саме про втрату можливості народити дитину, випадіння волосся, неможливість пересуватися без милиць і про те, що кістки тазу не зростаються. Ці твердження не підтверджуються медичною документацією. Лікар-травматолог рекомендував позивачці після консолідації переломів огляд лікаря-гінеколога для планування вагітності. За висновком лікаря фізичної та реабілітаційної медицини від 22.05.2026, позивачка пересувається самостійно приблизно з грудня 2024 року, а ходьбу з милицями їй було рекомендовано лише протягом місяця після оперативного втручання 17.03.2026. Станом на травень 2026 року в неї діагностовано уповільнене, а не відсутнє зрощення перелому, а частину переломів визнано консолідованими. Показання свідка в цій частині суд оцінює критично, оскільки він є чоловіком позивачки, а його показання суперечать медичним документам.

Висновок лікаря-травматолога від 25.05.2026 про працездатність пацієнтки суд оцінює в контексті тимчасової непрацездатності. Він не спростовує встановленого експертною командою помірного обмеження здатності позивачки до трудової діяльності.

Європейський суд з прав людини послідовно вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Саме тому розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого й не повинен призводити до його збагачення.

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) вказано, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд у цій справі виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення, тривалості фізичного болю, страждань і переживань ОСОБА_1 , беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши в сукупності обставини, що збільшують і зменшують розмір відшкодування, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 850 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди.

Заявлений позивачкою розмір відшкодування 985 162,83 грн, суд вважає завищеним, оскільки частина наслідків, на які вона посилається як на невідворотні, не підтверджена доказами, а необережна форма вини та часткове відшкодування відповідачкою витрат на лікування дають підстави для зменшення розміру відшкодування.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача у дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 8 500,00 гривень, оскільки при зверненні до суду позивач звільнена від сплати судового збору в силу п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача адвокатом Заніною Я.В., до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з чим суд вважає за необхідне встановити позивачу строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання, у відповідності до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України.

Керуючись ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 263265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 850 000,00 грн (вісімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 8 500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивачу ОСОБА_1 подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи (витрати на правову допомогу).

Згідно п. 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 04.11.2026 року о 14 год. 00 хв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абзацу 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 19.10.2026 року.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО