Рішення № 140706939, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9848/26

2/212/6548/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2026 року позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8874036 в розмірі 19 190,00 грн, з яких 5 000 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 1 350,00 грн - сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 5 840,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 7 000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

В обґрунтування позову зазначено, що 09 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8874036 в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС Товариства та за умовами якого відповідачу були надані кредитні кошти за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем з метою отримання кредиту. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором і має заборгованість в сумі 19 1902,00 грн. 24 квітня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача в зазначеній сумі. Після відступлення права вимоги позивачем не здійснювалися жодні нарахування.

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, призначено судовий розгляд на 27 липня 2026 року, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, витребувано докази за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року судовий розгляд відкладений на 17 вересня 2026 року за клопотанням представника відповідача для надання часу на подачу відзиву.

07 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зарівної С.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у позові, посилаючись на те, що за відсутності належних та допустимих доказів ідентифікації особи, яка підписала договір та належності платіжних реквізитів відповідачу, обставини укладення ОСОБА_1 кредитного договору і фактичного отримання ним коштів не можна вважати доведеними. Заперечила проти нарахування комісії за надання кредиту та за обслуговування кредиту, вважаючи договір не містить переліку конкретних додаткових чи супутніх послуг, які надаються відповідачу за плату за обслуговування кредиту, що прямо суперечить п. 6 ч. 1 ст. 12Закону України «Про споживче кредитування», а отже відповідна умова кредиту є недійсною і несправедливою в розумінні ст. 18 Закону. Також, вважала нарахування неустойки в період воєнного стану не відповідають чинному законодавству і не підлягають задоволенню. Крім того, зазначає про недоведеність факту набуття права вимоги позивачем за договором факторингу саме до відповідача. ОСОБА_1 не отримував повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу.

10 серпня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Піскуровської А.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів представника відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на те, що позивачем доведений факт укладення кредитного договору з відповідачем в електронній формі, обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором та отримання відповідачем кредитних коштів, натомість відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, а саме в частині що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний рахунок йому не належить. Також, вказала, що Договір факторингу між первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача, а неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору і не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Щодо нарахування комісії зазначила, що такі умови були включені до кредитного договору і відповідачем при його підписанні не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування комісії. Також, вважала нарахування неустойки правомірним, посилаючись на дію Закону України «Про споживче кредитування», який після внесення змін Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, не містить заборону нарахування штрафу у період воєнного стану.

20 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зарівної С.В. надійшли заперечення, у якому вона, не погоджуючись із доводами представника позивач у відповіді на відзив, виклала доводи, аналогічні викладеним у відзиві.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувані докази, у зв`язку з чим судовий розгляд відкладений на 15 жовтня 2026 року.

24 вересня 2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані судом докази.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Учасники справи скористалися своїм право на подачу заяв по суті справи, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялися.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 8874036 (індивідуальна частина) в електронній формі з використанням електронного підпису (а.с. 8-13).

За умовами Кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 5 000 грн на строк 360 днів з датою остаточного погашення кредиту 04.12.2026 (пункти 1.1 - 1.3 Договору).

Пунктом 1.5 Кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту: 1350 грн, яка нараховується за ставкою 27 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16 060 грн, що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного дня наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (пункт 2.1 Договору).

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та /або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання (пункт 4.1 Кредитного договору).

Відповідно до пунктів 6.4 - 6.7 Кредитного договору сторони погодили, що укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Згідно з пунктом 7.1 Договору останній набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі. Строк дії договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, 1.4 Договору.

У розділі 10 Кредитного договору зазначені реквізити сторін, зокрема відповідача.

Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 707417 09.12.2025 16.24, що відображено на першій сторінці договору (а.с. 8).

У Графіку платежів, який є додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 8874036 від 09.12.2025, зазначено дату видачі кредиту - 09.12.2025, кількість днів в розрахунковому періоді 360 днів з 09.12.2025 по 04.12.2025, сума кредиту 5000 грн, комісія за обслуговування кредиту 16060 грн, комісія за надання кредиту 1350 грн, періодичність платежів та їх розмір протягом розрахункового періоду (а.с. 14).

Згідно з інформацією, що міститься в Паспорті споживчого кредиту №8874036, сума кредиту становить 5 000 грн, строк кредитування 360 днів, комісія за надання кредиту 1350 грн, комісія за обслуговування кредиту 16060 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього), що встановлені графіком платежів. У разі прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань з договором про споживчий кредит може нараховуватися штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 2 дні. (а.с. 15-16).

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 707417 09.12.2025 16.23, що відображено на першій його сторінці.

Укладенню кредитного договору передувало звернення ОСОБА_1 до Товариства з заявою на отримання кредиту № 8874036 від 09.12.2025, що є додатком № 2 до Договору, та Анкетою-заявою від 09.12.2025, у яких він зазначив свої анкетні дані, реквізити паспорту, місце реєстрації та проживання, місце роботи, номер телефону НОМЕР_2 , номер картки отримувача НОМЕР_1 (а.с. 6-7).

Відповідно до копії платіжного доручення 167905422 від 09.12.2025, підписаного електронним підписом представником ТОВ «Мілоан», останнє перерахувало грошові кошти в сумі 5000 грн ОСОБА_1 згідно договору 8874036 на картку НОМЕР_1 (а.с. 18).

Відповідно до інформації, наданої АТ «Універсал Банк» від 24.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 09.12.2025 надійшло зарахування коштів у сумі 5000 грн від Tov Miloan (а.с. 112-113).

Відповідно до ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, кредитний договір № 8874036 від 09.12.2025 укладений за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням ним своїх персональних даних, та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства (кредитодавця ТОВ «Мілоан»), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом ознайомлення, заповнення та підписання ним за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором самого договору, додатків до Договору, паспорту споживчого кредиту, Заяви на отримання кредиту та Анкети-заяви. За таких обставин, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 8874036 від 09.12.2025 за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитного договору з ТОВ «Мілоан», у зв`язку із чим доводи відповідача про недоведеність укладання договору та його підписання, судом відхиляються.

Отримання відповідачем кредитних коштів також знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, наведеними вище, зокрема і інформацією наданою АТ «Універсал Банк».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок грошових коштів в сумі 5000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів: Договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», Акту прийому-передачі Реєстру боржників № 2 від 24.04.2026 за Договором факторингу № 24042026, витягу з Реєстру боржників № 1 від 24.04.2026, у якому зазначений аід № 2971 ОСОБА_1 як боржник за договором 8874036 від 09.12.2025, платіжної інструкції № 85 від 28.04.2026 про перерахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів у якості оплати згідно договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026, право установчих документів обох сторін Договору факторингу (а.с. 20-42).

Отже, надані позивачем вище перелічені і досліджені судом письмові докази підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 8874036 від 09.12.2025, укладеним ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 .

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначених договором строки і обсяг не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаним договором повністю чи частково відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 8874036 від 09.12.2025 в сумі 5000 грн (тіло кредиту).

Щодо стягнення комісії за кредитним договором № 8874036 від 09.12.2025 у розмірі 1350 грн, то суд звертає увагу, що в договорі сторонами погоджена комісія, пов`язана з наданням кредиту - 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пп.1.5.1 Кредитного договору), яка відповідає умовам договору і визначення її у договорі не суперечить Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтям 1 та 8, яким безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію.

Натомість щодо позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 5 840 грн суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зазначивши, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як плати за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), яка нараховується за процентною ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду, при цьому не зазначено, за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником, періодичність надання такої послуги.

Більш того, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення будь-яких дій, які могли б бути розцінені як надання послуг кредитором позичальнику за обслуговування кредиту, а отже ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 840 грн не може бути стягнута і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 7000 грн суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та /або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання.

Вказана умова відповідальності позичальника також відображена в Паспорті споживчого кредиту, як наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав про правомірність нарахування неустойки, посилаючись на дію спеціального акту - Закону України «Про споживче кредитування», який після внесення змін Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, не містить заборону нарахування штрафу у період воєнного стану.

Суд не погоджується з такими доводами позивача щодо пріоритету застосування норм спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України, який є основним регулятором договірних відносин, а не окремі закони.

З огляду на наведене, суд відхиляє позовну вимогу про стягнення з позичальника штрафу, нарахованого кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 8874036 від 09.12.2025 в загальному розмірі 6 350 грн, з яких 5000 грн - заборгованість по кредиту (тіло кредиту), 1350 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (33,1 % від заявленої ціни позову 19 190 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 881,25 грн (33,1 % від 2662,40 грн).

Керуючись ст. 4, 12-13, 76, 81, 82, 89, 133, 139, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 02001-12/2021 в сумі 6 350 (шість тисяч триста п`ятдесят) гривень, з яких 5 000 гривень заборгованість за основним зобов`язанням, 1 350 гривень заборгованість по комісії за надання кредиту.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на оплату судового збору в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривень 25 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко