Рішення № 140705461, 19.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9015/26

Провадження №: 2/755/8226/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика будівництва», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Хоумс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу «Наумової Наталії Аркадіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування рішення про державну реєстрацію права на квартиру,

у с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 1/14/141 від 08 вересня 2015 року укладеного між ТОВ «Ред Хоумс» та ОСОБА_2 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ченцової (Наумової) Наталії Аркадіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на однокімнатну квартиру, загальною площею 37,3 кв. м, житловою площею 15,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер 1401), номер запису про право власності 41092316, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57203308 від 22 березня 2021 року, власник ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що згідно з пунктом 1.1 попереднього договору купівлі-продажу від 08 квітня 2014 року ТОВ «Класика будівництва» зобов`язалось передати у власність (продати) ОСОБА_4 окрему квартиру АДРЕСА_2 кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:055:0020, ЖК «Лего Хаус», та яка має наступні характеристики: секція - 1, поверх 14, кількість кімнат - 1, загальна площа 37,39 кв. м.

02 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Класика будівництва» було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань КБ2/1/14/1401, відповідно до якого встановлено наступний порядок оплати за квартиру: в строк до 12 квітня 2014 року - 120 000,00 грн; в строк до 31 травня 2024 року 97 609,80 грн.

ОСОБА_4 свої зобов`язання за вказаним договором виконав, що підтверджується квитанціями від 13 квітня 2014 року на суму 120 000,00 грн, та від 02 червня 2014 року на суму 97 609,80 грн.

ТОВ «Класика будівництва» листом від 03 квітня 2023 року підтвердив що ОСОБА_4 є інвестором будівництва вищезазначеної квартири, що отримав від ОСОБА_4 оплату за квартиру в повному обсязі. Також надало інформацію, що крім ОСОБА_4 до нього не надходили кошти від жодної іншої особи, та не зараховувалися в якості сплати за об`єкт інвестування, а також те, що ЖК «Лего Хаус» не введений в експлуатацію. Сертифікат введення об`єкту в експлуатацію у ЖК «Лего Хаус» відсутній.

Згідно пунктів 4, 6, 8, 9 Акту зміни будівельних номерів квартир на експлуатаційні та присвоєння експлуатаційних номерів квартир в житловому будинку від 01 липня 2019 року, квартирі було присвоєно експлуатаційний номер № 127 та ОСОБА_4 як інвестора, який здійснив повну оплату за квартиру, було допущено до придбаної квартири для здійснення ремонтних робіт. ТОВ «Класика будівництва» передав в управління цими процесами ОК «ЖБК «Сиваський».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув під час захисту України від збройної агресії. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є його мати, позивач по справі ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року визнано за ОСОБА_1 майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:055:0020, ЖК «Лего Хаус».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А. О., зареєстрованого в реєстрі за № 3521, за яким ОСОБА_2 продав та передав у власність ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Первинна реєстрація права власності на спірну квартиру здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ченцовою Н. А. індексний номер 57203308 від 22 березня 2021 року.

Підставою для первинної реєстрації права власності стали документи вилані ТОВ «Ред Хоумс», а саме: договір купівлі-продажу майнових прав № 1/14/141 від 08 вересня 2015 року, укладений між ТОВ «Ред Хоумс» та ОСОБА_2 ; додаткова угода № 1 від 05 серпня 2016 року укладена між ТОВ «Ред Хоумс» та ОСОБА_2 ; виписка з переліку осіб, які брали участь у інвестуванні будівництва квартир в ЖК «Лего хаус»; акт приймання - передачі нерухомого майна від 08 вересня 2015 року укладений між ТОВ «Ред Хоумс» та ОСОБА_2 ; довідка про 100% фінансування згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 1/14/141 від 08 вересня 2015 року.

Позивач зазначає, що станом на 03 квітня 2023 року будинок не був ведений в експлуатацію, а тому право власності на спірну квартиру не могло бути зареєстровано за ОСОБА_2 .

В той же час, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 який виконав умови договору інвестування, не може здійснити первинну реєстрації спірної квартири.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі будучи повідомлені належним чином про розгляд справи, не скористалися процесуальним правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Класика будівництва» укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири та Договір про забезпечення виконання зобов`язань КБ2/1/14/1401, за умовами яких Товариство зобов`язалось передати у власність інвестору ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:055:0020, ЖК «Лего Хаус, секція 1, поверх 14, кімнат - 1, загальна площа - 37,39 кв. м.

За даними Листа ТОВ «Класика Будівництва» від 03 квітня 2023 року № 03-04-2023-1 інвестором ОСОБА_4 сплачено повну вартість об`єкта нерухомості двома платежами: 120 000,00 грн - 13 квітня 2014 року та 97 609,80 грн - 02 червня 2014 року. (а.с. 31-32)

01 липня 2019 року ТОВ «Класика будівництва» складено Акт зміни будівельних номерів квартир на експлуатаційні та присвоєння експлуатаційних номерів квартирам в житловому будинку, за яким квартира з будівельним номером АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:055:0020, АДРЕСА_4 , - отримала номер - АДРЕСА_5 , загальна площа квартири 37,67 кв.м, житлова - 15,96 кв. м, що відповідає даним технічного паспорту на квартиру від 24 квітня 2015 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 грудня 2021 року, 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ченцовою Н. А. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 , загальна площа 37,3 кв. м, житлова площа 15,6 кв. за ОСОБА_2 .

20 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А. О., реєстровий номер № 3521, за умовами якого ОСОБА_2 передано у власність ОСОБА_5 квартиру

АДРЕСА_6 , загальна площа 37,3 кв. м, житлова площа 15,6 кв. м, вартість квартири за домовленістю сторін 100 000,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року у справі № 755/6066/25 визнано за ОСОБА_1 майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:055:0020, ЖК «Лего Хаус».

За положенням статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес, крім визначених цією частиною статті способів, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 4 Закону України від 18.09.1991 р. №1560-ХП "Про інвестиційну діяльність" фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, може здійснюватися в тому числі шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Згідно з статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами інвестицій, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного Кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Водночас, в статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

З матеріалів справи відомо, що первинна реєстрація права власності на об`єкт інвестування була здійснена 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ченцовою Н. А. за ОСОБА_2 .

20 грудня 2021 року ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А. О., реєстровий номер № 3521 відчужив на користь ОСОБА_5 спірну квартиру.

Отже ОСОБА_5 станом на подання позовної та ухвалення судового рішення є власником спірної квартири на підставі оплатного договору купівлі- продажу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.

Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Встановивши що однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , введена в цивільний обіг як об`єкт права власності, зареєстрована за ОСОБА_3 , на підставі відплатного договору купівлі- продажу, суд дійшов висновку, що обраний спосіб захисту не захистить порушеного права позивача, оскільки в даному випадку належним способом захисту цивільного права позивача буде звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зазначила, що, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) дійшла висновку, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та забезпечує ефективний захист прав власника. У тих випадках, коли належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння, вимоги про визнання права власності, визнання недійсними правочинів або інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, не є ефективними способами захисту. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів та інших правочинів щодо такого майна не є необхідним та ефективним способом захисту права власника.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Власник із дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

В той же час задоволення позову про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ченцової (Наумової) Наталії Аркадіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на однокімнатну квартиру, загальною площею 37,3 кв. м, житловою площею 15,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер 1401), номер запису про право власності 41092316, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57203308 від 22 березня 2021 року, власник ОСОБА_2 , та договору на підставі якого така реєстрація була вчинена, не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки в державному реєстрі право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А. О., реєстровий номер № 3521.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика будівництва», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Хоумс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу «Наумової Наталії Аркадіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування рішення про державну реєстрацію права на квартиру не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 328, 331, 334, 509, 526, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 2, 49, 76, 77-81, 141, 142, 200, 223, 247, 263-265, 354, 355, ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика будівництва», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Хоумс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу «Наумової Наталії Аркадіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування рішення про державну реєстрацію права на квартиру - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Класика Будівництва» (м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19 ,ЄДРПОУ 32918429);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред Хоумс» (м. Київ, вул. Світла, буд. 3, ЄДРПОУ 39159797);

Відповідач - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Наумова Наталія Аркадіївна ( АДРЕСА_8 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_10 РНОКПП НОМЕР_3 ).

С у д д я -