Рішення № 140705353, 19.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12045/26

Справа №754/12414/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 19 383,90 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У червні 2026 року Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 102415018 від 30.11.2025 у загальному розмірі 19 383,90 грн, яка складається з 5 000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 2 973,90 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 450,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту, 2 960,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Позов обґрунтовано тим, що 30.11.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 102415018 в електронній формі, за умовами якого Позичальник отримав кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 360 днів до 25.11.2026.

24.04.2026 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого Позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

27.07.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводиться.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 279 ЦПК України). Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.

Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача ( АДРЕСА_1 ). Поштовий конверт R067292981276 повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним врученням ухвали про відкриття провадження у справі (частина перша статті 190, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

З метою належного інформування Відповідача суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано на відому електронну адресу Відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявив. Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

Суд встановив, що 30.11.2025 Відповідач подав електронну Заяву на отримання кредиту № 102415018 через Особистий кабінет на сайті tengo.ua, запросивши кредит у сумі 5 000,00 грн на строк 360 днів для задоволення власних потреб, зазначивши свої персональні дані, фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_1 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та реквізити платіжної картки № НОМЕР_5.

До укладення договору ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) надав Відповідачу в Особистому кабінеті Паспорт споживчого кредиту № 102415018 від 30.11.2025 зі стандартизованою інформацією про умови кредитування, а також проект Кредитного договору з додатками та Правилами надання коштів у кредит, з якими Відповідач ознайомився.

Перед укладенням договору Відповідач проходив електронну ідентифікацію та верифікацію в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця, зокрема через Систему BankID НБУ. Зазначені дії дозволили кредитодавцю однозначно встановити особу Відповідача, який пройшов процедуру реєстрації на вебсайті Первісного кредитора (tengo.ua) та отримав доступ до Особистого кабінету.

30.11.2025 між ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачем, ОСОБА_1 , укладено Договір про споживчий кредит № 102415018 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну комерцію" та "Про споживче кредитування".

Договір про споживчий кредит № 102415018 від 30.11.2025 укладено шляхом пропозиції (оферти) Первісного кредитора в Особистому кабінеті та її прийняття (акцепту) Відповідачем. На виконання вимог статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" Відповідач підписав цей договір та електронне повідомлення про прийняття пропозиції за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю), який Первісний кредитор надіслав у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_1 . Кредитодавець в особі Генерального директора ТОВ "МІЛОАН" ОСОБА_2 підписав вказаний Договір із застосуванням кваліфікованого електронного підпису з позначкою часу.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 та 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн, дата надання кредиту 30.11.2025, а строк кредитування становить 360 днів з датою остаточного погашення заборгованості 25.11.2026. Повернення кредиту, сплата процентів та комісій узгоджені сторонами у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), згідно з яким визначено 23 розрахункові періоди сплати заборгованості.

30.11.2025 Первісний кредитор, ТОВ "МІЛОАН", перерахував Відповідачу, ОСОБА_1 , кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн у безготівковій формі, що підтверджується наданим Позивачем первинним документом - підтвердженням перерахування коштів № 112609882 від 30.11.2025.

Згідно зі змістом цього первинного документа, 30.11.2025 через платіжну систему MASTERCARD та за участю АТ КБ "ПриватБанк" здійснено безготівкову операцію з перерахування коштів у розмірі 5 000,00 грн з призначенням платежу "Кошти згідно договору 102415018". Платником зазначено ТОВ "МІЛОАН" (код ЄДРПОУ 40484607), а отримувачем - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із зарахуванням на реквізити його платіжної картки № НОМЕР_6, яку Відповідач особисто вказав у Заяві на отримання кредиту № 102415018 від 30.11.2025.

Відповідач не заперечував обставини укладання договору та отримання кредитних коштів, маючи безперешкодний доступ до інформації про рух власних коштів, не надав виписки з банківського рахунку чи інших доказів на спростування позову.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З огляду на положення статей 31, 46 Закону України "Про платіжні послуги" та принцип змагальності цивільного процесу, суд визнає відомості щодо успішної платіжної транзакції з перерахування 5 000,00 грн на банківську картку Відповідача належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом фактичного надання та отримання заборгованості за тілом кредиту.

24.04.2026 між ТОВ "МІЛОАН" та Позивачем укладено Договір факторингу № 24042026, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило Позивачу право вимоги за Кредитним договором № 102415018 від 30.11.2025 у розмірі 19 383,90 грн (Витяг з Реєстру боржників № 2 від 24.04.2026, порядковий номер 238).

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). Усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню у разі неспростування презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту)

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн.

Суд встановив, що відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 2.4.1 Договору про споживчий кредит № 102415018 від 30.11.2025 Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти та комісії у розмірі та терміни, що встановлені у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

За Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору) повернення заборгованості за кредитом у сумі 5 000,00 грн визначено у 23 розрахункові періоди з кінцевою датою остаточного погашення 25.11.2026.

Відповідно до Графіку платежів станом на 19.10.2026 настав строк сплати 20 розрахункових періодів (з 30.12.2025 по 11.10.2026), у межах яких сума тіла кредиту, що підлягала сплаті Позичальником, становить 95,00 грн (19 платежів по 5,00 грн). Решта суми тіла кредиту у розмірі 4 905,00 грн за Графіком платежів підлягає сплаті у періоди з 26.10.2026 по 25.11.2026, тобто строк її сплати станом на 19.10.2026 ще не настав.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина четверта статті 16 Закону України "Про споживче кредитування").

Отже, за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені (пункти 50, 51 постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 585/1140/24).

Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-145цс20)).

Договором передбачено право кредитора на дострокове повернення боргу. Зокрема, згідно з пунктом 2.4.3 Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, повідомивши про це Позичальника у письмовій формі.

Позивач до позовної заяви не надав доказів отримання Позичальником відповідної вимоги у порядку, встановленому договором та законом.

З огляду на те, що станом на 19.10.2026 строк повернення частини тіла кредиту у розмірі 4 905,00 грн ще не настав, а Позивач не надав доказів надсилання Відповідачеві вимоги про дострокове повернення боргу відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 2.4.3 Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 4 905,00 грн є передчасними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Водночас вимога про стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 95,00 грн, строк сплати якого за Графіком платежів настав станом на 19.10.2026, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом

Позивач просить стягнути заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2 973,90 грн.

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Суд встановив, що згідно з пунктами 1.5.3 та 1.5.4 Договору про споживчий кредит № 102415018 від 30.11.2025 за користування кредитом установлено процентну ставку в розмірі 36,00% річних протягом першого розрахункового періоду (30 днів, з 30.11.2025 по 30.12.2025) та стандартну процентну ставку в розмірі 180,00% річних починаючи з другого розрахункового періоду за весь решту строку кредитування.

Тип процентної ставки за вказаним Договором визначено як фіксовану (пункт 1.6 Договору).

Нараховані відповідно до пунктів 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь 360-денний строк кредитування становлять 8 199,30 грн, що зафіксовано у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

Частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX) імперативно встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Суд перевірив розрахунок денної процентної ставки за Кредитним договором № 102415018 від 30.11.2025. За формулою, визначеною частиною четвертою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" та пунктом 1.5 Договору, денна процентна ставка становить: ДПС = (16 789,30 грн / 5 000,00 грн) / 360 днів х 100% = 0,93%.

Отже, встановлений у Договорі розмір денної процентної ставки (0,93%) не перевищує граничного розміру (1%), визначеного частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд встановив, що заявлена Позивачем до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 2 973,90 грн нарахована за період із 30.11.2025 по 24.04.2026 (дата укладення Договору факторингу № 24042026), тобто виключно в межах узгодженого сторонами 360-денного строку кредитування (з 30.11.2025 по 25.11.2026). Нарахування процентів поза межами строку кредитування або після відступлення права вимоги Позивачем не здійснювалося.

Відповідач порушив умови Договору, не здійснював сплату процентів у визначені Графіком платежів строки, внаслідок чого утворилася заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 2 973,90 грн.

Відповідач не надав суду жодних заперечень проти позову чи контррозрахунку заборгованості за процентами, а також не надав доказів сплати нарахованих процентів у повному обсязі або частково.

З огляду на зазначене, перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості за процентами та визнавши його правильним і таким, що відповідає умовам Договору та вимогам Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 973,90 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення комісій

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 450,00 грн та заборгованість за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 2 960,00 грн, що загалом становить 3 410,00 грн.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення комісій, Суд виходить із того, що відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії або інші платежі за дії, які не є послугами у розумінні цього Закону.

Щодо вимоги про стягнення разової комісії за надання кредиту в розмірі 450,00 грн

Суд встановив, що згідно з пунктом 1.5.1 Кредитного договору № 102415018 від 30.11.2025 та Графіком платежів на позичальника покладено обов`язок сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 450,00 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 9,00% від суми кредиту за підготовку, організацію та надання фінансової послуги.

У справі № 582/202/22 Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 (провадження № 61-13417св21), розглядаючи справу, де предметом спору була недійсність окремих пунктів договору споживчого кредиту, укладеного з ТОВ "Мілоан" (зокрема щодо разової комісії за надання кредиту за п. 1.5.1 договору), зробив висновок, що такі умови договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на викладене, ураховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 (провадження № 61-13417св21), у задоволенні вимоги щодо стягнення разової комісії за надання кредиту в розмірі 450,00 грн за Договором про споживчий кредит від 30.11.2025 слід відмовити з підстав нікчемності відповідних умов договору.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2 960,00 грн

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічна правова позиція щодо нікчемності умов договорів про споживчий кредит про сплату комісій за обслуговування за відсутності переліку додаткових та супутніх послуг викладена у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 та від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 (провадження № 61-13417св21).

Суд встановив, що у пункті "Терміни та визначення" та пункті 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 102415018 від 30.11.2025 як послуги за обслуговування кредиту зазначено цілодобове надання облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів та консультування.

Вказані дії належать до стандартних обов`язків кредитодавця щодо забезпечення інформування споживача та ведення обліку заборгованості і не є додатковими чи супутними послугами у розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" така інформація має надаватися споживачу безоплатно.

Зважаючи на наведену сталу практику Верховного Суду, положення пункту 1.5.2 Кредитного договору № 102415018 від 30.11.2025 щодо обов`язку Позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а тому у задоволенні позову в цій частині на суму 2 960,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Суд встановив, що згідно з пунктом 4.1 Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів чи комісій Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Відповідно до пункту 4.3 Договору про споживчий кредит сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником.

Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000,00 грн слід відмовити, оскільки 15.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні за змістом приписи містилися у пункті 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX (тобто до 22.01.2024 включно), споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань, а нарахована неустойка підлягає списанню.

Суд зазначає, що виключення пункту 6-1 з розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" не впливає (не скасовує) на застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), наразі положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час дії воєнного стану, колізія норм права відсутня.

Суд встановив, що Договір про споживчий кредит укладено між ТОВ "МІЛОАН" та Відповідачем 30.11.2025, тобто під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.

Прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним Договором виникло у Відповідача в період дії воєнного стану (починаючи з грудня 2025 року).

Ураховуючи, що прострочення виконання зобов`язання відбулося під час дії воєнного стану в Україні, нарахування Первісним кредитором неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000,00 грн є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу прямої вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 8 000,00 грн слід відмовити в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, Суд визнає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 3 068,90 грн (95,00 грн - тіло кредиту, 2 973,90 грн - проценти).

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Ціна позову становить 19 383,90 грн. Суд задовольнив вимоги на суму 3 068,90 грн, що становить 15,83% від ціни позову (3 068,90 грн / 19 383,90 грн х 100%).

Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 421,52 грн (2 662,40 грн х 15,83%).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за Кредитним договором № 102415018 від 30.11.2025 у розмірі 3 068,90 грн (три тисячі шістдесят вісім гривень 90 коп), з яких: 95,00 грн (дев`яносто п`ять гривень 00 коп) - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 2 973,90 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три гривні 90 коп) - заборгованість за процентами; а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 421,52 грн (чотириста двадцять одна гривня 52 коп). Загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить 3 490,42 грн (три тисячі чотириста дев`яносто гривень 42 коп).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; поточний рахунок IBAN: НОМЕР_4 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 19.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО