Ухвала суду № 140705264, 08.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/21303/26

провадження № 4-с/753/119/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді -Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

В С Т А Н О В И В:

03.09.2026 представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Савинський Сергій Миколайович через електронний суд подав до суду скаргу на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві у виконавчому провадженні № 49748545 з виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/17487/14, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 110946,31 грн.

В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві перебував виконавчий лист № 753/17487/14.

26 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження. В ході примусового виконання на майно та кошти скаржника були накладені арешти та обтяження.

29 жовтня 2020 року державний виконавець, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. При цьому, всупереч вимогам законодавства та фактичним обставинам, арешт з майна скаржника знято не було.

Скаржник вважає, що наразі існують усі законні підстави для зняття арешту, у зв`язку з чим 17 липня 2026 року представник скаржника звернувся до Дарницького ВДВС із вимогою, до якої було долучено докази остаточної ліквідації стягувача ПАТ «ВТБ Банк» щодо ліквідації та відсутності правонаступництва, а також було наголошено на безповоротному спливі встановлених законом строків для повторного пред`явлення виконавчого документа, який закінчився ще 29 жовтня 2023 року. Однак, Дарницький ВДВС у м. Києві відмовив у знятті арешту.

Вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне та безперешкодне володіння своїм майном.

З цих підстав представник заявниці просив визнати неправомірною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту, накладеного на усе майно боржника ОСОБА_1 , за результатом завершення виконавчого провадження №49748545; зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення шляхом зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного (внесеного) 14.09.2016р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в рамках виконавчого провадження №49748545.

В судове засідання представник скаржника не з`явилася, направила суду заяву з проханням слухати скаргу без її участі. Вимоги скарги підтримала та просила задовольнити.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

На виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №49748545 з примусового виконання виконавчого листа №753/17487/14, виданого 18.03.2015 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 110 946,31 грн.

26 листопада 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49748545.

В ході примусового виконання на майно скаржника було накладено арешт та обтяження.

29 жовтня 2020 року державний виконавець, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

В інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості про обтяження арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження № 16387373, зареєстроване 14.09.2016 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Обтяжувач: Дарницький РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Київ

17.07.2026 представник заявниці звернувся до відділу ДВС з заявою про зняття арешту та обтяжень, посилаючись на те, що боргове зобов`язання виконано у повному обсязі та те, що стягувач - ПАТ «ВТБ Банк», за заявою якого відкрито виконавче провадження, ліквідований.

Як установлено судом, арешт на підставі цієї заяви не знятий.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 18.03.2015 № 753/17487/14, пред`явлення його до виконання та накладення арешту були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, та діяв на час накладення арешту відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Одним із аргументів заявниці щодо наявності підстав зняття арешту з майна є завершення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно зі статтею 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Відповідно ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, від 10.01.2024 у справі № 569/6234/22.

У постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Зокрема, в цій справі ВП ВС висловила правову позицію, зміст якої полягає в тому, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків. ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС, викладеного в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15 щодо можливості зняття арешту з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу та зазначила, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

З урахуванням зазначеного, не є обґрунтованими доводи представника заявниці про те, що повернення стягувачу виконавчого листа в даному випадку з підстави, передбаченої п. 2 ст. 37 Закону є підставою зняття арешту з майна.

При цьому суд також ураховує, що згідно з вимогами ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, причому цей строк переривається в разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, та в разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення цей строк встановлюється з дня його повернення, а відповідно до п. 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Щодо тверджень представника заявниці про відсутність боргу, то судом не здобуто належних доказів на підтвердження цієї обставини так само і не здобуто доказів ліквідації стягувача.

При цьому суд враховує, що такої підстави як відсутність боргу для закінчення виконавчого провадження статтею 39 Закону № 1404-VIII не передбачено. Виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю здійснених виконавцем відповідно до цього Закону заходів щодо розшуку такого майна.

Статтею 59 Закону № 1404-VIII визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини (частина 4 вказаної статті), якими є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Таким чином, підстави, на які вказує представник заявниці, не входять до визначеного законом переліку підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Відтак, суд не вбачає у діях відділу ДВС порушень при вирішенні заяви представника заявниці про зняття арешту з майна.

Крім цього, суд вважає, що посилання представника заявниці на постанови Верховного Суду від 03 листопада 2021 року (справа № 161/14034/20), від 22 грудня 2021 року (справа № 645/6694/15-ц), у яких, як зазначено у скарзі, сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном не є відповідними до обставин справи, яка розглядається, оскільки судом не встановлено ні відсутності виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 2 ст. 37 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону), ні відсутності майнових претензій з боку стягувача (у частині наведених представником заявника справ, зокрема, № 2-356/12, № 161/14034/20, № 645/6694/15-ц, мало місце повне погашення боргу боржниками за погодженням зі стягувачами після повернення виконавчих документів.

При вирішенні скарги ОСОБА_1 судом ураховано правову позицію ВП ВС від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11, яка є релевантною до обставин даної справи, та відповідно до якої повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

З урахуванням установлених судом обставин, вимог суд вважає, що скарга ОСОБА_1 не є обґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 450-452, 260 261, 353 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Олена ЛУЖЕЦЬКА