Ухвала суду № 140704174, 19.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11524/24

Провадження № 6/752/1211/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

заявника- ОСОБА_1

заінтересованої особи- ОСОБА_2

представника заінтересованої особи - Гайдай О.В.

представника заінтересованої особи - ОСОБА_3

представника заінтересованої особи - Ніколаєнко Н.М.

розглянувши заяву представника заявника - адвоката Кушніренко Ю.М. про зміну способу і порядку виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство юстиції України, Сужба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним утримування малолітньої дитини в Україні, повернення дитини до місця її постійного проживання, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України, Служба в справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Голосіївський відділ державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Голосіївська окружна прокуратура м.Києва, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Визнано незаконним утримання ОСОБА_2 на території України сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця його постійного проживання в АДРЕСА_1 ).

Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року рішення суду залишено без змін.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва шляхом постановлення ухвали про передачу дитини йому від матері ОСОБА_2 , будь де, будь-якого закладу (установи, організації) або інших осіб для подальшого повернення до місця його постійного проживання .

Посилається на те, що 29 липня 2026 року ним до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління

Міністерства юстиції України подано виконавчий лист з метою виконання рішення суду.

У той же день державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, копію якої направлено до відома боржнику, яка нею отримана власноручно.

Згідно акту державного виконавця від 13 серпня 2026 року рішення суду боржником не виконано, у зв`язку з чим в порядку вимог статей 63, 75 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1 700 грн.

Повторна перевірка виконання рішення суду, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», мала відбутись 28 серпня 2026 року, однак 21 серпня 2026 року представником відповідачки подано клопотання про зупинення виконавчого провадження в зв`язку з перебуванням дитини у Центрі соціально - психологічної реабілітації № 1 в м. Києві на підставі Розпорядження Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про тимчасове відібрання дитини у матері, що, нібито, унеможливлює нею виконання рішення.

03 вересня 2026 року виходом державного виконавця підтверджено факт перебування дитини в даному закладі, про що складено акт державного виконавця.

З урахуванням цього просить розглянути питання поверенння дитини до країни постійного місця проживання негайно, та змінити спосіб виконання рішення суду, в якому зазначено, що повернення дитини до США покладається на нього, як позивача в справі.

Зазначає, що статтею 2 Гаазької Конвенції 1980 року на договірні держави покладено зобов`язання вживати всіх належних заходів для повернення дітей, протиправно вивезених або утримуваних на території іноземної держави, до держави їх постійного місця проживання.

Для цього вони використовують самі швидкі процедури, наявні в їхньому розпорядженні.

Враховуючи, що дитина не досягла 16 років та що її постійним місцем проживання до переміщення були Сполучені Штати Америки, до якої вона не була повернута ще з 2019 року, а також відсутність згоди на її подальше перебування в Україні батька, має місце незаконне утримування дитини в контексті статті 3 Гаазької конвенції.

З урахуванням цього, просить задовольнити заяву.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримав.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечувала.

Зазначає, що дитина перебуває в незадовільному психологічному стані, хворіє, психологічно зламана, кашляє, плаче.

Дозвільні документи на виїзд до США в неї відсутні, термін дії грін-карти закінчився, а 10 липня 2026 року їй відмовлено в видачі візи.

В подальшому вона повторно звернулася до посольства, однак розгляд клопотань становить приблизно 6 місяців.

Зазначила також, що повідомляла посольство США про всі дії щодо дитини з метою її повернення до США.

Вважає, що дитина не може жити без матері на території США, а тому просить відмовити в задоволенні заяви.

Представник заінтересованої особи Полієвець Г.О. проти задоволення заяви також заперечувала.

Зазначила, що заява є фактично новим способом захисту і змінює суть рішення.

Крім того, вважає зазначений позивачем спосіб зміни виконання рішення суду протиправним.

Представник заінтересованої особи - Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації в судовому засіданні заяву не підтримала.

Інші учасники справи заяву підтримали.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 26 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, визнано незаконним утримання ОСОБА_2 на території України сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця його постійного проживання в США, штат І ллінойс, Кук Кавнті, 2444, В.Блумінгдейл Еве (2444, USA, W. Bloomingdale, Chieago, II, 60647 ).

Відповідно до частини 2 статті 273, статті 384 ЦПК України рішення суду набрало законної сили з дня ухвалення постанови Київським апеляційним судом, тобто 10 вересня 2025 року.

Виконавчий документ знаходиться на виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою державного виконавця від 29 липня 2026 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 та вживалися заходи, визначені Законом України «Про виконавче провадження», направлені на виконаня рішення суду.

Судом встановлено, що рішення суду не виконано до цього часу.

Розпорядженням Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації № 351 від 23 червня 2026 року « Про негайне відібрання дитини ОСОБА_4 у матері ОСОБА_2 у зв`язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров`я» дитина була відібрана у матері та поміщена в спеціалізований державний заклад - Центр соціально-психологічної реабілітації №1 в м.Києві.

Відповідно до частин 1, 3 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту прав та інтересів громадян судом.

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов`язки субЙ`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

Судом встановлено та підтверджено відповідачкою, можливості виїхати до США у неї немає в зв`язку з закінченням строку дії грін-карти та відмовою посольства США в видачі візи.

Повторне її звернення від липня 2026 року не розглянуто і за наявною практикою строк розгляду клопотань про видачу візи триває близько 6 місяців.

Таким чином, рішення суду не може бути виконано відповідачкою у спосіб, встановлений судом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 11 Конвенції про права дитини на держави-учасниці покладено зобов`язання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Суд враховує, що з точки зору Закону України « Про виконавче провадження» рішення суду зобов`язального характеру тягне за собою його виконання в примусовому порядку.

В той же час, суд також враховує, що заходи примусового виконання рішення суду не є перешкодою для його добровільного виконання боржником.

Боржник має право в будь-який момент виконати ухвалене судом рішення.

Тобто, з точки зору закону добровільне виконання рішення суду є законодавчо встановленим обов`язком боржника.

Суд враховує, що рішення суду по спору між сторонами було ухвалено 26 листопада 2024 року, набрало законної сили 10 вересня 2025 року.

Доказів вжиття будь-яких заходів, направлених на його виконання в добровільному порядку з урахуванням перешкод у виїзді до США, в тому числі передачі дитини батькові, відповідачка не надала.

З урахуванням цього суд вважає, що повторні заходи, направлені на ймовірність отримання візи до США після відмови в її видачі, не можуть ставитися в залежність від необхідності виконання рішення суду.

Встановлено також, що Висновком Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації № 100/09-3956 від 07 жовтня 2026 року, встановлено доцільність повернення дитини матері.

Представник заінтересованої особи - Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації в судовому засіданні зазначив, що дитина в день розгляду справи ще знаходиться в спеціалізованому закладі.

При цьому зазначила, що протягом вересня 2025 року - червня 2026 року мати дитини повідомляла консула про всі дії та намагалася здійснити заходи щодо повернення дитини.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (пункти 25 -32 рішення у справі Трихліб проти України, заява № 58312/00, пункт 66 рішення від 20 вересня 2005 року у справі Іммобіліаре Саффі проти Італії, заява № 22774/93).

Згідно з практикою ЄСПЛ несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

У системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Враховуючи встановлені судом обставини, предмет спору сторін, невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку, а також встановлені судом обставини неможливості його виконання боржником як у добровільному, так і у примусовому порядку, виходячи з самого предмету спору та неможливості відповідачкою доставити дитину до США відповідно до ухваленого судового рішення, суд вважає заяву обгрунтоованою та необхідною до задоволення.

Однак враховуючи, що рішення про повернення дитині матері винесено Голосіївською районною в м.Києві державною адміністрацією 07 жовтня 2026 року, на момент його винесення та розгляду справи дитина ще знаходиться в спеціалізованому закладі, поміщеному відповідно до рішення від 23 червня 2026 року, суд вважає за доцільне ухвалити рішення за заявою з урахування вказаних обставин.

Керуючись статтями 273, 384, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року шляхом передачі дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , або будь-якого закладу (установи, організації), де вона знаходиться, батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого повернення дитини до місця його постійного проживання в США, штат Іллінойс, Кук Кавнті,Чікаго, 2444, В. Блумінгдейл Еве, (2444, USA, W Bloomingdale, Chicago, IL 60647).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич