Рішення № 140703901, 19.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9903/26

Провадження № 2/727/3261/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Бурлаці А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 11.04.2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 4685972 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначив, що кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 7700 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики. Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 29 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних Процентів 1,12% в день. Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день.

Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Вказав, що позикодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником та міститься в реквізитах Договору позики.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує та не виконав.

03.04.2017 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 03042017.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору факторингу №03042017 від 03 квітня 2017 року, укладеної між сторонами 28 грудня 2017 року, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 8.2 зазначеного Договору. Згідно з новою редакцією пункту 8.2 Договору факторингу №03042017 від 03.04.2017 року, строк дії Договору починає свій перебіг з моменту, визначеного пунктом 8.1 Договору, та діє до 31 грудня 2017 року. При цьому передбачено, що у разі якщо жодна зі Сторін не повідомить іншу Сторону у письмовій формі про намір розірвати Договір не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається автоматично продовженим на строк до 31 грудня 2018 року (включно), а в подальшому - на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Таким чином, умовами Договору факторингу передбачено механіз його автоматичної пролонгації за відсутності письмового повідомлення будь-якої зі Сторін про припинення договірних відносин у встановлений Договором строк.

26.09.2019 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 85 за договором факторингу №03042017, відповідно до котрого право вимоги за Договором позики № 4685972 від 11.04.2019 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Зазначив, що у зв`язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №4685972 від 11.04.2019 року станом на 26.09.2019 року (дата відступлення права вимоги) становить 25128,30 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 7700,00 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 17428,30 грн.

А тому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 4685972 від 11.04.2019 року в розмірі 25128,30 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Рух справи в суді

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 липня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Аргументи учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, представник надав суду заяву, в якій просив розгляд цивільної справи проводити без участі відповідача та її представника за наявними у справі матеріалами. Крім цього, 18.08.2026 року відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позовних вимог позивача, зокрема щодо: застосування наслідків спливу позовної давності (ст. 257, 261, 262, 267 Цивільного кодексу України); протиправності нарахування процентів поза межами визначеного договором строку кредитування; недоведеності використання електронного підпису та належної ідентифікації відповідача під час укладення договору; недоведеності факту надання відповідачу грошових коштів за відсутності первинних бухгалтерських документів; неспівмірності та завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 11.04.2019 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4685972 в електронній формі, який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором W8jibKw6js (а.с.16).

Згідно з пунктом 1 договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору передбачено, що сума позики 7700 грн., строк позики 29 днів, процентна ставка (базова)/день 1,6% (фіксована), дата надання позики 27 жовтня 2023 року, дата повернення позики 11.04.2019 року, знижена процентна ставка/день 0,75%, акційні проценти дорівнюють 1.12% в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%, загальна вартість позики 10200,00 грн.

Відповідно до п.3 умов договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору позики позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

В пункті 5 Договору зазначено, що договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. 6. Договір укладений в результаті зваженого рішення Сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перерахування суми Позики протягом Строку Позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим Договором.

Позичальник несе повну відповідальність перед Позикодавцем за повернення Позики, сплату Процентів та належне виконання зобов`язань за цим Договором усім своїм майном. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачену положеннями цього Договору, Правил та чинного законодавства (п.8 Договору).

Також, під час підписання договору, позичальниця зазначила рахунок: НОМЕР_1 для отримання позики.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені Рiшенням загальних зборiв учасникiв Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТIВ» (Протокол № 07/02/2019 вiд 07.02.2019) (а.с. 17-25). Зазначені Правила не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з їх змістом.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 4685972 від 11.04.2019 року, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником зроблено одноразовим ідентифікатором (W8jibKw6js) 11.04.2019 року о 21:17, який отримано останньою на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).

Довідкою №08/05-2026-2/ТНПП від 08.05.2026 ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджується прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 11.04.2019 року, сума 7700,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу №6369061424748597021384869 (а. с. 31).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" заборгованість ОСОБА_1 за період з 11.04.2019 року по 26.09.2019 року становить 25128,30 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7700,00 грн. та процентами в розмірі 2136,78 грн. та підвищеними процентами в розмірі 15291,52 грн. Розрахунок також містить інформацію щодо проплат на загальну суму 7909,32 грн. (а.с.33-34).

03.04.2017 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Профіт Капітал" укладений договір факторингу №03042017 за умовами якого ТОВ "Профіт Капітал" набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором № 4685972 від 11.04.2019 (а.с. 35-38).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору факторингу № 03042017 від 03 квітня 2017 року, укладеної між сторонами 28 грудня 2017 року (а.с. 39), сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 8.2 зазначеного Договору.Згідно з новою редакцією пункту 8.2 Договору факторингу № 03042017 від 03.04.2017 року, строк дії Договору починає свій перебіг з моменту, визначеного пунктом 8.1 Договору, та діє до 31 грудня 2017 року.При цьому передбачено, що у разі якщо жодна зі Сторін не повідомить іншу Сторону у письмовій формі про намір розірвати Договір не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається автоматично продовженим на строк до 31 грудня 2018 року (включно), а в подальшому на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з п.2742 Реєстру прав вимог №85 від 26.09.2019 року до Договору факторингу ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило новому кредитору - ТзОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» право вимоги заборгованості за Договором позики № 4685972 від 11.04.2019 року до ОСОБА_1 на суму 25128,30 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7700,00 грн. та процентами в розмірі 2136,78 грн. та підвищеними процентами в розмірі 15291,52 грн. (а.с.40-42).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/5 від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також Іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення вищевказаного договору, на таких умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У справі встановлено, що кредитний договір №4685972 від 11.04.2019 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 підписано останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором W8jibKw6js, який було надіслано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також відповідачем не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановивши, що без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір №4685972 від 11.04.2019 року не був би укладений, суд вважає, що його укладення в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача та, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року в справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20-ц.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

Представником відповідача зазначено, що позивачем не підтверджено факту надання грошових коштів саме позивачем відповідачу, щодо цього необхідно зазначити наступне.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. … Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з умов кредитного договору №4685972 від 11.04.2019, кредит надається позичальниці шляхом безготівкового переказу грошової суми на її банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , який під час підписання договору, позичальниця зазначила для отримання позики.

Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана нею в договорі, її не належить.

Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, № НОМЕР_1 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, первинний кредитор не відкривав рахунки відповідачу, а здійснював послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідача фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання кредитного договору «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 кошти в загальній сумі 7700,00 грн., що підтверджується Довідкою №08/05-2026-2/ТНПП від 08.05.2026 ТОВ «ФК Фінекспрес».

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснювала платежі на виконання договору на загальну суму 7909 гривень 32 копійок. Вчинення таких дій узгоджується з фактом отримання відповідачем кредитних коштів та виконання нею кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Отже, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (7700 грн) на банківський рахунок ОСОБА_1 , яка самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної картки та здійснювала погашення вищевказаної заборгованості.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" мала заборгованість у розмірі 25128,30 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7700,00 грн. та процентами в розмірі 2136,78 грн. та підвищеними процентами в розмірі 15291,52 грн.

Проте суд не може погодитися із вказаним розміром та порядком нарахування відсотків, з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору №4685972 від 11.04.2019, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7700,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 1,6% за кожний день користування ним, строком на 29 днів.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Матеріали справи не містять доказів погодженого продовження ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 строку позики (строк договору). Жодні додаткові угоди між сторонами договору не укладалися, а тому ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" мало право на нарахування відсотків за користування кредитом лише по 10 травня 2019 р., включно.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії вищезазначеного договору є неприйнятним, а тому за весь період користування кредитними коштами, виданими за договором №4685972 від 11.04.2019, розмір відсотків за користування кредитом повинен становити 3572,80 грн = 7700,00 грн*1,6%*29 днів.

Крім того, суд враховує, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Профіт Капітал" заборгованості за договором №4685972 від 11.04.2019 у загальному розмірі 3363,48 грн (7700,00 грн (тіло кредиту) + 3572,80 грн (відсотки, нараховані в межах обумовленого сторонами в договорі позики 29-денного строку кредитування) - 7909,32 грн (загальна сума фактично сплачених відповідачем грошових коштів у рахунок погашення заборгованості).

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

30 липня 2026 року введено в дію Закон України «Про факторинг» від 03 червня 2025 року № 4466-IX. Водночас пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.

Оскільки договір факторингу, на якому ґрунтується заявлене позивачем право вимоги, укладений до 30 липня 2026 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України про факторинг у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За статтею 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ "Профіт Капітал" наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором №4685972 від 11.04.2019 року у добровільному порядку, тому з урахуванням здійснених відповідачем платежів, в тому числі нарахованих поза межами погодженого сторонами строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 3363,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо пропуску строку позовної давності

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви через пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до даних правовідносин, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У відповідності до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

В цій справі ТОВ «Профіт Капітал» направило позов до суду 09.07.2026 року.

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року (справа №373/651/20) зазначено, що постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторі хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненням внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України діє карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID- 19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану ( розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 року; в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 року).

Законом України №4434-IX було відновлено перебіг строків позовної давності із 04 вересня 2025 року.

Таким чином, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність тривалістю у три роки), були продовжені до 30.06.2023 року, тобто закінчення дії карантину. У подальшому, перебіг строку давності було зупинено на час дії воєнного стану. Їх перебіг відновлено тільки 04.09.2025 року. Відтак можна констатувати, що станом на дату звернення позивача до суду із вказаним позовом, ним не було пропущено загальний строк позовної давності. Інших вимог, зокрема до яких може бути застосовано спеціальний строк позовної давності (ст. 258 ЦК України), позивачем пред`явлено не було.

За таких обставин, суд вважає клопотання відповідача про застосування строків позовної давності безпідставними.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Профіт Капітал» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №4685972 від 11.04.2019 року в розмірі 3363,48 грн., задовольнивши позовні вимоги частково.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Позивачем на підтвердження таких витрат надано копію договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс» (а.с. 44-47), копію додаткової угоди №1/1 до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 (а.с. 48), копію акта №59 прийому-передачі реєстру боржників, що є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, копію акта №59 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 10.06.2026 за договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, що є додатком №4 до про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 (а.с. 50), копію платіжної інструкції від 16.07.2026 з оплати договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 (а.с. 52).

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Велика палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №206/4841/20 звернула увагу на те, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи принцип пропорційності задоволених позовних вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 936,60 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 356,23 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) заборгованість за Договором позики №4685972 від 11.04.2019 р. в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 356 (триста п`ятдесят шість) гривень 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 936 (дев`ятсот тридцять шість) гривень 60 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

З повним рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 20 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: