Ухвала суду № 140703659, 16.10.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1899/14-ц

Провадження №4-с/726/8/26

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі Гранічуку Г., за участю представника скаржника адвоката Павалюк Г.В., представника ВПВР Мельника Ю.М., представника стягувача: Бабічук А.С. скаргу ОСОБА_1 , подану в особі представника адвоката Павалюк Галини Василівни, на дії заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворського Володимира Васильовича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії посадової особи органу державної виконавчої служби, у якій просить визнати неправомірними дії заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Дворського В.В. щодо винесення постанови № 2 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 52608593 від 08.07.2026, постанови про передачу виконавчого провадження від 08.07.2026, постанови про прийняття виконавчого провадження від 08.07.2026 та постанови про скасування процесуального документа від 08.07.2026, якою скасовано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.06.2017.

На обґрунтування скарги заявниця посилається на те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до органу державної виконавчої служби зі скаргою від 30.06.2026 поза межами встановленого законом строку, а тому, на її думку, начальник органу ДВС мав залишити таке звернення без розгляду. Заявниця вважає, що за відсутності належної скарги начальник відділу фактично здійснив перевірку за власною ініціативою, вийшов за межі повноважень та без достатніх підстав скасував постанову державного виконавця, прийняту ще 23.06.2017.

Крім того, скаржниця зазначає, що державним виконавцем у 2017 році нібито було належним чином перевірено майновий стан боржника, а постанова про повернення виконавчого документа була направлена стягувачу за адресою, яку його представник використовував у судовому провадженні. На переконання заявниці, реалізація предмета іпотеки у 2019 році мала спонукати стягувача повідомити виконавця про часткове виконання рішення та з`ясувати стан виконавчого провадження. Окремо скаржниця посилається на відсутність паперових матеріалів виконавчого провадження, вважаючи, що за таких обставин проведення перевірки та скасування постанови 2017 року були неправомірними.

ТОВ «Кредитні ініціативи» подало письмові заперечення, у яких просило відмовити у задоволенні скарги. Стягувач зазначив, що звернення від 30.06.2026 було подане після з`ясування фактичних обставин виконавчого провадження та отримання документів, які дали змогу оцінити законність постанови про повернення виконавчого документа. На думку стягувача, заявниця безпідставно ототожнює строки судового оскарження рішень виконавця зі здійсненням внутрішнього контролю за законністю виконавчих дій, а також помилково стверджує, що начальник відділу діяв за власною ініціативою.

У судовому засіданні державний виконавець заперечував проти задоволення скарги, вважав оскаржувані постанови законними та обґрунтованими, надав суду матеріали виконавчого провадження № 52608593 для дослідження.

Дослідивши матеріали скарги, письмові заперечення, надані документи та матеріали, що стосуються виконавчого провадження № 52608593, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 04.10.2016 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 52608593 з примусового виконання виконавчого листа № 726/1899/14-ц, виданого 26.04.2016 Садгірським районним судом міста Чернівці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 478 від 05.03.2007, яка станом на 01.07.2014 становила 229 594,29 євро, а також судових витрат у розмірі 3 654 грн.

23.06.2017 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У постанові зазначено, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, а вжиті заходи щодо розшуку такого майна не дали результатів.

У подальшому, у 2026 році, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до органів державної виконавчої служби з метою з`ясування обставин виконання судового рішення, підстав повернення виконавчого документа та фактичного здійснення виконавчих дій у межах ВП № 52608593.

Як убачається з матеріалів, стягувач спочатку звертався до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області для отримання інформації щодо виконавчого провадження. Відповідь від 03.06.2026 містила інформацію про повернення виконавчого документа у 2017 році, однак, за доводами стягувача, не супроводжувалася документами, необхідними для повного з`ясування обставин такого повернення.

З метою отримання додаткової інформації та документального підтвердження обставин виконання рішення представник ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся з адвокатським запитом від 08.06.2026 № 1615/0806/26. У відповіді від 16.06.2026 № 2244/04.1-15/05-26 орган державної виконавчої служби повідомив про обставини виконання виконавчого провадження, зазначив про знищення паперових матеріалів після закінчення строку зберігання та надав наявні документи, зокрема копію постанови про повернення виконавчого документа і відомості щодо її направлення. Водночас зазначену відповідь орган державної виконавчої служби направив лише 25.06.2026 на електронну адресу Адвокатського об`єднання «Кравченко і партнери».

Після отримання та аналізу наявних документів ТОВ «Кредитні ініціативи» 30.06.2026 звернулося до керівника органу державної виконавчої служби зі скаргою, у якій просило провести перевірку законності дій державного виконавця під час здійснення ВП № 52608593.

За результатами розгляду цього звернення 08.07.2026 заступником начальника Управління начальником відділу примусового виконання рішень Дворським В.В. було винесено постанову № 2 про результати перевірки законності виконавчого провадження, а також постанови про передачу, прийняття виконавчого провадження та скасування процесуального документа постанови державного виконавця від 23.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, наведені матеріали свідчать, що перевірка була проведена не з власної ініціативи посадової особи, а у зв`язку з конкретним зверненням стягувача, в якому були наведені обставини, що потребували перевірки.

Основним аргументом скарги є твердження про те, що начальник відділу примусового виконання рішень нібито самостійно, без належної правової підстави, втрутився у виконавче провадження, яке було завершене у 2017 році.

Суд не погоджується з таким твердженням.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» керівник органу державної виконавчої служби наділений повноваженнями щодо контролю за законністю виконавчих дій, повнотою вжиття виконавцями передбачених законом заходів примусового виконання рішень та дотриманням вимог законодавства під час здійснення виконавчого провадження.

Зазначені повноваження спрямовані на забезпечення законності діяльності органів державної виконавчої служби та не можуть тлумачитися як такі, що виключають можливість перевірки раніше прийнятих процесуальних рішень у разі надходження звернення учасника виконавчого провадження, у якому наведено конкретні доводи щодо можливих порушень.

У цьому випадку підставою для перевірки стало звернення ТОВ «Кредитні ініціативи» від 30.06.2026. У ньому стягувач просив перевірити повноту здійснення виконавчих дій, обґрунтованість висновку про відсутність майна боржника, дотримання вимог щодо направлення постанови та виконавчого документа, а також правомірність повернення виконавчого документа без фактичного виконання судового рішення.

Таким чином, предмет перевірки був визначений самим заявником у поданому зверненні. Посадова особа органу державної виконавчої служби не формувала самостійно новий предмет перевірки, не діяла без будь-якого приводу та не здійснювала втручання у виконавче провадження поза зв`язком із доводами стягувача.

Сам по собі факт того, що перевірка стосувалася процесуального рішення, прийнятого у 2017 році, не свідчить про відсутність повноважень на її проведення. Вирішальним є те, чи була перевірка здійснена уповноваженою посадовою особою, у зв`язку з відповідним зверненням та з метою з`ясування дотримання вимог законодавства під час виконання судового рішення.

Доводи скаржниці про те, що начальник відділу фактично діяв за власною ініціативою, оскільки звернення стягувача нібито було подано із пропуском строку, не спростовують самого факту надходження такого звернення та не доводять, що посадова особа не мала права перевірити наведені в ньому обставини.

Питання про дотримання строку звернення та питання про наявність контрольних повноважень органу державної виконавчої служби є різними за своєю правовою природою. Зі спливу строку, встановленого для оскарження рішення виконавця, не випливає автоматично припинення всіх контрольних повноважень керівника органу ДВС або заборона перевіряти відомості про можливі порушення законодавства.

Частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює строк оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Водночас скаржниця не навела норми закону, яка б прямо передбачала, що в разі надходження до керівника органу ДВС звернення після закінчення цього строку він безумовно позбавляється можливості перевірити наведені обставини в межах контрольної діяльності.

Посилання заявниці на можливість застосування за аналогією абзацу другого частини другої статті 449 ЦПК України не є достатнім для висновку про незаконність проведеної перевірки. Зазначена норма визначає наслідки пропуску строку звернення до суду зі скаргою та порядок вирішення судом питання про поновлення такого строку. Вона не встановлює безпосередньо порядок розгляду керівником органу ДВС звернення в межах здійснення контролю за законністю виконавчих дій.

Суд також враховує, що в результаті розгляду звернення стягувача було складено постанову за результатами перевірки, у якій наведено встановлені обставини та підстави прийнятого рішення. Отже, наявні матеріали не підтверджують твердження про довільне, безпідставне втручання посадової особи у виконавче провадження.

Скаржниця вважає, що ТОВ «Кредитні ініціативи» було обізнане про повернення виконавчого документа не пізніше 03.06.2026 або 08.06.2026, а тому звернення від 30.06.2026 було подано з пропуском строку.

Однак такий висновок ґрунтується на ототожненні факту отримання загальної інформації про повернення виконавчого документа з фактом отримання самої постанови та відомостей, необхідних для оцінки законності дій державного виконавця.

З матеріалів убачається, що стягувач неодноразово звертався до органів державної виконавчої служби для з`ясування обставин виконавчого провадження. Первісна відповідь від 03.06.2026, на яку посилається скаржниця, повідомляла про повернення виконавчого документа у 2017 році. Водночас, за твердженням стягувача, копії документів, які дозволяли б перевірити підстави прийняття такого рішення, до відповіді не додавалися.

Саме тому 08.06.2026 було направлено адвокатський запит щодо отримання детальної інформації про виконавче провадження, підстави повернення виконавчого документа, адресу його направлення, докази такого направлення та інші відомості, які мали значення для оцінки дій державного виконавця.

У відповідь від 16.06.2026 № 2244/04.1-15/05-26 органом ДВС було надано додаткові відомості та документи, які фактично направлено стягувачу 25.06.2026 на електронну адресу Адвокатського об`єднання «Кравченко і партнери». Після отримання зазначеної відповіді стягувач мав можливість ознайомитися з наданими документами, зіставити зміст постанови державного виконавця від 23.06.2017 із наявними відомостями про перебіг виконавчого провадження та сформулювати конкретні доводи щодо обставин повернення виконавчого документа і можливих порушень, допущених під час його повернення.

Таким чином, саме по собі знання про те, що виконавчий документ був повернутий, не означає автоматичного знання про всі обставини прийняття такого рішення, про зміст відповідної постанови, про повноту проведених виконавчих дій та про можливі порушення під час направлення документів стягувачу.

Крім того, необхідно розмежовувати строк, передбачений частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» для оскарження рішень виконавця, та звернення до керівника органу ДВС з метою проведення перевірки законності виконавчих дій. Навіть за наявності спору щодо початку перебігу строку це саме по собі не доводить неправомірності всіх подальших дій начальника відділу.

Скаржниця не довела, що ТОВ «Кредитні ініціативи» фактично отримало постанову від 23.06.2017, що йому були відомі її мотиви та що до отримання документів у червні 2026 року товариство мало у своєму розпорядженні відомості, достатні для формування конкретних претензій до законності дій державного виконавця.

Отже, доводи про те, що звернення стягувача було завідомо несвоєчасним та не могло бути підставою для проведення перевірки, не є достатніми для визнання оскаржуваних постанов неправомірними.

Скаржниця посилається на відомості журналу реєстрації вихідної кореспонденції, відповідно до яких постанова про повернення виконавчого документа від 23.06.2017 разом із виконавчим документом була направлена ТОВ «Кредитні ініціативи» за адресою: м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 22, раніше вул. Стасюка, 22.

Суд бере до уваги, що матеріали справи № 726/1899/14-ц містять документи, з яких убачається використання представником ТОВ «Кредитні ініціативи» Кисилицею Є.І. зазначеної адреси для листування із судом у 2016 році. Зокрема, у заяві від 16.06.2016 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та у подальших зверненнях представника зазначалася адреса для листування в АДРЕСА_1 .

Разом із тим факт зазначення певної адреси для листування у 2016 році сам по собі не підтверджує фактичного вручення стягувачу постанови від 23.06.2017 та виконавчого документа. Журнал вихідної кореспонденції може підтверджувати оформлення та направлення відповідного відправлення, але за відсутності інших доказів не є безумовним підтвердженням його вручення адресату.

Крім того, у постанові державного виконавця від 23.06.2017 місцезнаходженням стягувача було зазначено адресу в місті Бровари Київської області, тоді як кореспонденцію направлено на адресу в місті Чернівці. Ця обставина вимагала оцінки під час перевірки належності повідомлення стягувача.

За таких обставин суд не вважає доведеним твердження скаржниці про безумовне та належне повідомлення ТОВ «Кредитні ініціативи» про повернення виконавчого документа у червні 2017 року. Саме наявність різних адрес у матеріалах та відсутність беззаперечних доказів фактичного отримання документів зумовлювали необхідність перевірити обставини направлення кореспонденції.

При цьому предметом розгляду цієї скарги не є самостійне встановлення всіх обставин вручення поштового відправлення у 2017 році. Суд оцінює ці обставини настільки, наскільки вони мають значення для вирішення питання про правомірність проведення перевірки та прийняття оскаржуваних постанов. Надані заявницею документи не спростовують наявності підстав для перевірки та не доводять незаконності дій начальника відділу.

Скаржниця зазначає, що 22.07.2019 будинковолодіння, передане в іпотеку на забезпечення зобов`язань за кредитним договором, було реалізовано на електронних торгах у межах іншого виконавчого провадження за ціною 847 420 грн. На думку скаржниці, після реалізації предмета іпотеки ТОВ «Кредитні ініціативи» мало повідомити державного виконавця про часткове виконання рішення, а відтак повинно було дізнатися про стан ВП № 52608593.

Суд зазначає, що сам факт реалізації майна в межах іншого виконавчого провадження не доводить, що стягувач фактично отримав інформацію про повернення виконавчого документа у 2017 році або про існування відповідної постанови.

Твердження про те, що за умови звернення до виконавця стягувач міг би дізнатися про стан ВП № 52608593, є припущенням щодо можливого розвитку подій, а не доказом фактичного отримання відповідної інформації.

Крім того, сама ціна реалізації майна не дає змоги без додаткових документів визначити точний розмір коштів, фактично зарахованих у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, порядок їх розподілу та залишок зобов`язання. Для встановлення цих обставин необхідно дослідити документи щодо реалізації майна та розподілу отриманих коштів.

Отже, посилання на реалізацію предмета іпотеки у 2019 році не спростовує доводів стягувача про відсутність у нього належних відомостей щодо обставин повернення виконавчого документа та не доводить незаконності проведеної у 2026 році перевірки.

У скарзі зазначено, що паперові матеріали ВП № 52608593 були знищені після закінчення строку їх зберігання. Заявниця вважає, що за таких обставин начальник відділу не мав достатніх підстав для перевірки законності дій державного виконавця у 2017 році.

Суд не погоджується з таким підходом.

Відсутність паперових матеріалів виконавчого провадження внаслідок закінчення строку їх зберігання не означає автоматичного підтвердження законності всіх раніше вчинених виконавчих дій. Так само вона не позбавляє уповноважену посадову особу можливості досліджувати відомості, які збереглися в автоматизованій системі виконавчого провадження, наявні процесуальні документи, відомості журналів реєстрації та інші документи, що стосуються виконання рішення.

У постанові № 2 від 08.07.2026 зазначено, що під час перевірки було встановлено відсутність в АСВП відомостей про формування низки запитів для перевірки майнового стану боржника, зокрема щодо джерел доходів, відкритих рахунків та зареєстрованого майна, а також відсутність сканованих копій відповідних запитів, відповідей та інших документів, пов`язаних із виконанням виконавчого документа.

Водночас у постанові державного виконавця від 23.06.2017 наведено загальні висновки про відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення, та про безрезультатність заходів щодо його розшуку.

За таких обставин перевірка полягала, зокрема, у зіставленні висновків, викладених у постанові 2017 року, з наявними відомостями автоматизованої системи та іншими документами, які збереглися. Виявлення відсутності відповідних відомостей в АСВП було обставиною, що потребувала оцінки, а не обставиною, яка унеможливлювала будь-яку перевірку.

Заявниця фактично пропонує виходити з того, що за відсутності первинних матеріалів виконавчого провадження всі дії державного виконавця слід вважати належно здійсненими лише на підставі змісту постанови про повернення виконавчого документа. Однак такий підхід не випливає з вимог законодавства.

Саме по собі зазначення в постанові певного переліку вжитих заходів не виключає можливості перевірити, чи підтверджуються ці відомості іншими матеріалами та чи відповідає прийняте рішення вимогам закону.

Відтак відсутність паперових матеріалів ВП № 52608593 не свідчить про незаконність перевірки, а також не є достатньою підставою для скасування її результатів.

Скаржниця просить скасувати не лише постанову № 2 про результати перевірки законності виконавчого провадження, а й постанови про передачу та прийняття виконавчого провадження, а також постанову про скасування процесуального документа постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.06.2017.

Суд виходить із того, що законність кожного з оскаржуваних процесуальних документів необхідно оцінювати з урахуванням його змісту, правової природи та підстав прийняття.

Як установлено судом, перевірка була проведена у зв`язку зі зверненням стягувача від 30.06.2026, а її результатом стала постанова № 2 від 08.07.2026. У межах перевірки посадова особа дослідила обставини повернення виконавчого документа, відомості про виконані виконавчі дії та наявність документального підтвердження таких дій.

Скаржниця не довела, що постанову № 2 було прийнято неуповноваженою посадовою особою, що перевірка здійснювалася без будь-якого звернення учасника виконавчого провадження або що посадова особа діяла з метою, не пов`язаною із забезпеченням законності виконавчих дій.

Також не доведено, що сам факт відсутності паперових матеріалів виконавчого провадження виключав можливість перевірки наявних відомостей та прийняття рішення за її результатами.

Постанови про передачу та прийняття виконавчого провадження від 08.07.2026 були прийняті в межах процесуального оформлення подальшого руху виконавчого провадження. У матеріалах скарги не наведено достатніх доказів того, що ці документи порушують права заявниці самостійно від установлених нею заперечень проти проведення перевірки та скасування постанови від 23.06.2017.

Оскільки основні доводи скарги про відсутність повноважень на проведення перевірки, недопустимість її проведення через сплив строку звернення та неможливість перевірки за відсутності паперових матеріалів не знайшли належного підтвердження, підстав для скасування оскаржуваних постанов суд не вбачає.

Відповідно до статей 447453 ЦПК України учасник виконавчого провадження має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено його права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд перевіряє, чи доведено порушення прав заявника оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю та чи наявні передбачені законом підстави для задоволення заявлених вимог.

У цій справі скаржниця не довела сукупності обставин, які б свідчили про неправомірність дій заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Дворського В.В. під час проведення перевірки ВП № 52608593 та прийняття оскаржуваних постанов від 08.07.2026.

Зокрема, не підтверджено, що посадова особа діяла з власної ініціативи без звернення учасника виконавчого провадження; що закон прямо забороняв проведення перевірки за наявності звернення стягувача; що отримання загальної інформації про повернення виконавчого документа 03.06.2026 свідчило про обізнаність стягувача з усіма обставинами прийняття постанови 2017 року; або що відсутність паперових матеріалів виконавчого провадження виключала можливість оцінки інших наявних відомостей.

Натомість матеріали підтверджують, що ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до органу державної виконавчої служби з конкретними доводами щодо можливих порушень, після чого уповноваженою посадовою особою було проведено перевірку та прийнято рішення за її результатами.

Суд ураховує, що контроль за законністю виконавчих дій є складовою діяльності органів державної виконавчої служби, спрямованою на забезпечення належного виконання судових рішень. Сам факт давності процесуального рішення, яке перевіряється, або відсутності частини первинних документів не свідчить автоматично про незаконність перевірки, якщо її проведення зумовлене зверненням учасника виконавчого провадження та наявністю відомостей, що потребують оцінки.

Суд також бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.04.2026 у справі № 127/6664/14-ц, на який посилається скаржниця на підтвердження твердження про недопустимість проведення перевірки законності виконавчого провадження з власної ініціативи посадової особи органу державної виконавчої служби. Водночас зазначений висновок необхідно застосовувати з урахуванням фактичних підстав проведення перевірки в конкретному виконавчому провадженні.

У справі, що розглядається, на відміну від випадку самостійного ініціювання перевірки посадовою особою, безпосередньою підставою для її проведення стала скарга стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» від 30.06.2026. Ця скарга містила конкретні доводи про можливі порушення під час повернення виконавчого документа та прохання перевірити законність відповідних дій державного виконавця. Відтак проведення перевірки не було наслідком довільного втручання начальника відділу у виконавче провадження за власною ініціативою.

Отже, посилання скаржниці на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду не спростовує встановлених у цій справі обставин та не підтверджує незаконності перевірки саме з підстав її самостійного ініціювання посадовою особою. При цьому наявність скарги стягувача не звільняє посадову особу від обов`язку дотримуватися інших вимог закону, законність виконання яких суд оцінив вище.

Таким чином, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 127/6664/14-ц ураховується судом при вирішенні цієї скарги та підтверджує необхідність розмежування перевірки, ініційованої посадовою особою органу державної виконавчої служби самостійно, та перевірки, проведеної у зв`язку зі зверненням учасника виконавчого провадження. У цій справі встановлено саме другу ситуацію: стягувач звернувся зі скаргою, у якій порушив питання щодо законності повернення виконавчого документа, а посадова особа органу ДВС відреагувала на це звернення шляхом проведення перевірки. Отже, обставини, на які поширюється правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості самостійного ініціювання перевірки, не є тотожними обставинам цієї справи, а тому наведений висновок не свідчить про відсутність у посадової особи повноважень діяти за результатами звернення стягувача та сам по собі не є підставою для визнання оскаржуваних постанов незаконними.

З вищевикладеного вбачається, що заявлені вимоги не знайшли належного підтвердження, а підстав для визнання неправомірними та скасування оскаржуваних постанов суд не встановив.

Керуючись статтями 447453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дворського Володимира Васильовича щодо винесення постанови № 2 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 52608593 від 08.07.2026, постанови про передачу виконавчого провадження від 08.07.2026, постанови про прийняття виконавчого провадження від 08.07.2026 та постанови про скасування процесуального документа від 08.07.2026 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику учасників справи з дня складення її повного тексту, з урахуванням вимог ЦПК України.

СуддяЛ. В. Байцар