Рішення № 140703552, 19.10.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Дата ухвалення
19.10.2026
Номер справи
718/1630/26
Номер документу
140703552
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 718/1630/26

Провадження 2/718/726/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , провівши судове засідання у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи - Кіцманський відділ ДРАЦС у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державний реєстратор Кіцманської державної нотаріальної контори Беженар Алла Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановлення факту батьківства, визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що з 2007 року позивач та ОСОБА_4 почали проживати разом однією сім`єю у Австрії, а згодом в Україні, маючи спільний побут, спільний бюджет та взаємне піклування. У період з 2008 по 2013 рік у м. Донецьку у них народилося троє спільних дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Усі троє спільних дітей були зареєстровані за прізвищем матері. Запис про батька вчинено за заявою матері згідно з ч. 1 ст. 135 СК України із зазначенням імені « ОСОБА_8 » та по батькові « ОСОБА_9 » - що повністю співпадає з власним ім`ям та по батькові ОСОБА_4 . Спільне рішення про незазначення ОСОБА_4 батьком у Свідоцтвах про народження було продиктоване виключно тяжким матеріальним становищем родини. Кошти, які Позивач отримувала як державну соціальну допомогу одинокій матері на трьох дітей, фактично залишалися єдиним стабільним джерелом грошового забезпечення сім`ї. Та сама причина разом з необхідністю збереження за Позивачем статусу одинокої матері унеможливлювала державну реєстрацію шлюбу. Те, що діти походять від ОСОБА_4 , підтверджується їх спільним проживанням, хрещенням дітей та вінчанням в церкві позивача та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Шишківці Чернівецького району Чернівецької області.

Вказує, що 01.06.2019 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а 28.05.2020 - Договір купівлі-продажу цієї квартири. Загальна вартість квартири була сплачена сім`єю повністю - за рахунок особистих заощаджень Позивача (накопичених з зароблених в Австрії коштів та знятих з депозиту в АТ КБ «ПриватБанк») та заробітків ОСОБА_4 за кордоном. За спільним рішенням правовстановлюючі документи оформлено на ОСОБА_4 , оскільки він виконував роль голови родини, а Позивач мала побоювання щодо припинення виплат допомоги одинокій матері у разі реєстрації нерухомості на її ім`я. У довідках ВПО Позивача та трьох дітей фактичним місцем проживання зазначено саме спірну квартиру.

Зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення родина евакуювалася до Австрії, де з 15.03.2022 проживала за однією адресою. ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Інсбрук (Австрія) ОСОБА_4 помер. На момент відкриття спадщини єдиним формальним спадкоємцем першої черги виявилася Відповідач - ОСОБА_2 (мати померлого). Між Позивачем та Відповідачем було досягнуто усної домовленості про те, що Відповідач спочатку зареєструє квартиру на себе в порядку спадкування, а потім переоформить її на трьох своїх онуків. На підставі цієї домовленості 30.07.2025 Відповідач отримала Свідоцтво про право на спадщину та зареєструвала право власності. Після цього Відповідач відступила від домовленості та категорично відмовилася переоформляти квартиру на дітей. Жодного іншого житла в Україні Позивач та діти не мають.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просить суд встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 07.09.2009 по 18.01.2025. Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець с. Шишківці Кіцманського району Чернівецької області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Інсбрук, Австрія, є батьком: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2088714073225, загальна площа

64,90 кв. м, житлова - 42,50 кв. м, набуту за Договором купівлі-продажу від 28.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Бурлак А.В., реєстраційний № 413, - спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як фактичного подружжя. Визнати за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 ідеальну частку квартири, зазначеної у п. 5 прохальної частини, як її частку у спільній сумісній власності фактичного подружжя. Визнати за ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/8 ідеальну частку квартири за кожним, зазначеної у п. 5 прохальної частини, у порядку спадкування за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_4 . Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на квартиру, зазначену у п. 5 цієї прохальної частини (номер запису про право власності 60913168, дата державної реєстрації 30.07.2025, державний реєстратор Беженар Алла Миколаївна, Кіцманська державна нотаріальна контора Чернівецької області, підстава - Свідоцтво про право на спадщину серії НТТ № 538597 за реєстровим № 1169 від 30.07.2025) - у частині, що перевищує 1/8 ідеальної частки, яка належить ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом. Зобов`язати Кіцманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актових записів про народження: № 548 від 27.08.2008 ( ОСОБА_11 ); № 745 від 19.11.2010 ( ОСОБА_12 ); № 111 від 12.02.2013 ( ОСОБА_13 ), - у відомостях про батька зазначити анкетні дані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця с. Шишківці Кіцманського району Чернівецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Інсбрук, Австрія.

ОСОБА_2 скористалася правом на подачу відзиву, в якому заперечує проти позову, стверджуючи, що надані Позивачем свідоцтва про хрещення та вінчання є виключно релігійними обрядовими документами і не мають статусу офіційних актів цивільного стану та юридично не доводять факту перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства чи наявності спільного бюджету. Вказує, що сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки, або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою не можуть свідчити про ведення спільного господарства та побуту. Окрім того, наполягає, що спірна квартира є особистою приватною власністю покійного ОСОБА_4 , оскільки була придбана виключно за його власні кошти, тоді як Позивач не надала належних доказів внесення своїх фінансових заощаджень у придбання майна, що унеможливлювало її участь у купівлі нерухомості та спростовує факт виникнення спільної сумісної власності. Зазначає, що твердження позивача про те, що відповідач відмовляється переоформити спірну квартиру на дітей позивача та покійного сина відповідача є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 18.06.2026 склала заповіт спірку квартиру на ім`я ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . На підставі наведеного просить відмовити у позові.

Адвокат Саєнко К.М., яка представляє інтереси ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували частково, оскільки 09 липня 2026 року нею було подано заяву про часткове визнання позову в частині встановлення юридичного факту батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , щодо дітей - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; в іншій частині позовних вимог - щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя, скасування державної реєстрації та визнання права власності на частки нерухомого майна - відповідач категорично заперечувала та просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що відповідно до Підтверджень прописки з Центрального реєстру прописаних осіб (Bestatigung der Meldung aus dem zentralen Melderegister), виданих адміністрацією міста Дорнбірн, Австрія, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їхні троє дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - були спільно зареєстровані та проживали за однією адресою в м. Дорнбірн (Австрія) з 15.06.2022. Це підтверджує, що п`ятеро осіб тривалий час проживала однією сім`єю, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки подружжя, а також спільно виховували та утримували трьох спільних дітей під час перебування за кордоном.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їхніми батьками записано ОСОБА_15 та ОСОБА_3 .

Дослідженням наданих Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження дітей судом встановлено, що відомості про батька дітей - ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - були внесені органом ДРАЦС за заявою матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. При цьому, у графі «відомості про батька» в усіх трьох актових записах власне ім`я та по батькові батька зазначено як « ОСОБА_16 », що повністю збігається з анкетними даними покійного ОСОБА_4 .

Зазначені Витяги з ДРАЦС у сукупності з поданою відповідачем ОСОБА_2 заявою від 09.07.2026 про часткове визнання позову беззаперечно підтверджують, що покійний ОСОБА_4 є біологічним та фактичним батьком дітей Позивача, а внесення відомостей у порядку ст. 135 СК України мало вимушений характер та не спростовує факту кровного походження дітей від померлого.

Окрім цього, судом досліджено три свідоцтва про хрещення дітей та свідоцтво про церковне вінчання. Зважаючи на приписи ст. 35 Конституції України щодо відокремлення церкви від держави, зазначені релігійні документи не є актами цивільного стану та самі по собі не тягнуть юридичних наслідків. Разом з тим, суд бере їх до уваги та оцінює за правилами ст. 89 ЦПК України лише у сукупності з іншими належними і допустимими письмовими доказами як відображення наміру сторін щодо дотримання релігійних традицій та факт їхньої спільної участі у відповідних обрядах.

Відповідно до договору купівлі-продажу, який укладено 28.05.2020 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , останній придбав квартиру, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.2020, ОСОБА_4 є власником вказаного вище майна.

Крім того, судом досліджено виписки з банківських рахунків Позивача, з яких убачається наявність у неї власних грошових заощаджень на час, що передував придбанню квартири. Хоча в матеріалах справи відсутній прямий письмовий доказ передачі першого траншу коштів на придбання майна, наявність у Позивача власних фінансових ресурсів спростовує твердження відповідача про повну відсутність у неї будь-яких власних заощаджень чи можливості брати участь у формуванні сімейного бюджету, спрямованого на придбання нерухомості.

Відповідно до копії спадкової справи № 176/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 встановлено, що він помер в м.Інсбург (Австрія). Заяву про прийняття спадщини подано відповідачем ОСОБА_2 . 30.07.2025 державним нотаріусом Беженар А.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на квартиру, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Дослідженням наданих довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (ВПО) встановлено факт реєстрації місця проживання дітей Позивачки з 2019 року, а самої Позивачки - з 2020 року в будинку, що належить матері покійного Відповідачу - ОСОБА_2 .. Зазначені документи засвідчують факт проживання Позивачки та дітей разом із родиною покійного ОСОБА_4 , що підтверджує існування між сторонами близьких сімейних відносин, визнання Позивачки та її дітей як членів родини з боку Відповідача, а також ведення спільного побуту саме у період, що передував та супроводжував придбання спірної квартири у травні 2020 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що була однокласницею покійного ОСОБА_4 , а з Позивачем ОСОБА_3 познайомилася у 2016 році. Деякий час вони мешкали по сусідству в м. Кіцмань. Свідок підтвердила, що між Позивачем та ОСОБА_4 існували тривалі сімейні стосунки, покійний постійно піклувався про родинне благополуччя, із теплом та повагою ставився до ОСОБА_3 , називав її «моя ОСОБА_18 » та любив спільних дітей. Також свідок зазначила, що ОСОБА_4 виїжджав до Австрії, тоді як ОСОБА_3 працювала вчителькою у школі та займалася вихованням дітей і веденням спільного господарства. Квартиру для покупки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шукали разом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про встановлення факту батьківства.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 121 Сімейного кодексу України (далі - СК України), права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

За приписами ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Аналогічні роз`яснення містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлено за рішенням суду. З такою заявою до суду має право звернутися мати дитини.

Крім того, п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. Згідно з п. 13 цієї ж Постанови, факт батьківства може бути встановлено за наявності таких обставин: спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства; спільне виховання дитини; спільне утримання дитини; докази, що з вірогідністю підтверджують визнання особою батьківства.

У пунктах 7 та 9 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 роз`яснено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин на підставі будь-яких доказів (пояснення сторін, показання свідків, письмові докази тощо). Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері, так і після народження дитини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як з`ясовано судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_6 , а 03.02.2013 - ОСОБА_7 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей.

Згідно з Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дітей, відомості про батька в актових записах були внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України (за заявою матері), де ім`я та по батькові батька вказано як « ОСОБА_16 ».

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 помер, що унеможливлює вирішення питання про визнання батьківства в позасудовому порядку.

У судовому засіданні встановили, що відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву від 09.07.2026 про часткове визнання позову в частині визнання ОСОБА_4 батьком дітей: ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Зазначене визнання позову відповідачем узгоджується із дослідженими свідоцтвами про народження дітей, витягами з ДРАЦС, де у графі «батько» вказано ім`я та по батькові « ОСОБА_16 » (за заявою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України), показаннями свідка ОСОБА_17 та іншими матеріалами справи.

За таких обставин вимога Позивача про встановлення факту батьківства є повністю обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Розглядаючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд виходить із засад регулювання сімейних відносин, визначених ст. 1 Сімейного кодексу України, відповідно до яких законом визначаються особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно з ч. 4 ст. 1 та ч. 1, 2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, який створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Поняття сім`ї, сформульоване у вказаних нормах права, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як перебування осіб саме у зареєстрованому шлюбі.

При цьому ст. 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Водночас проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу може бути підставою для виникнення відповідних прав та обов`язків (зокрема права спільної сумісної власності на майно відповідно до ст. 74 СК України) за умови доведення факту заснування сім`ї та ведення спільного господарства.

Відповідно до усталеної судової практики доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, довідки житлових організацій та органів місцевого самоврядування про спільне проживання і ведення господарства, показання свідків, листи ділового та особистого характеру, виписки з банківських рахунків, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, договори, свідоцтва про право власності), а також інші документи, з яких вбачається, що чоловік та жінка вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та спільно виховували дітей.

Аналізуючи вищевикладені норми права та оцінюючи надані Позивачем докази у їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд зазначає, що факт спільного проживання Позивача ОСОБА_3 та покійного ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності між ними спільних прав та обов`язків, взаємного піклування, спільного виховання дітей і ведення єдиного господарства підтверджується послідовними та взаємопов`язаними письмовими й усними доказами.

Зокрема, реєстрація Позивача та трьох їхніх спільних дітей у будинку матері покійного ОСОБА_4 - відповідача ОСОБА_2 згідно з довідками ВПО засвідчує інтеграцію родини у спільний побут і визнання цих відносин з боку близьких родичів покійного саме в період, що передував та супроводжував купівлю спірного майна. Безперервність сімейних зв`язків підтверджується також офіційними підтвердженнями прописки м. Дорнбірн (Австрія) щодо спільного проживання всіх членів родини за однією адресою як єдиного домогосподарства, долучених до позову сімейних світлин на відпочинку, проведенні дозвілля, відео з відпочинку на морі, новорічно-різдвяного свята, а також відомостями свідоцтв про народження дітей та церковних свідоцтв про хрещення й вінчання. Крім того, наявність у Позивача власних грошових заощаджень за банківськими виписками доводить її фінансову участь у формуванні сімейного бюджету, а показання свідка ОСОБА_17 безпосередньо засвідчують існування тривалих та відкритих сімейних відносин, де покійний опікувався родиною, публічно сприймав Позивача як свою дружину, а Позивач вела спільне господарство та виховувала дітей.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_3 однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з 07 вересня 2007 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), обґрунтування позиції суду щодо підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу має бути наведено у мотивувальній частині рішення як юридична підстава (преюдиційна обставина) для вирішення спорів щодо майнових прав, оскільки вимоги про встановлення такого факту самі по собі не є окремим ефективним способом захисту, а слугують передумовою для задоволення майнових вимог у справі. Заявлена Позивачем окрема позовна вимога про встановлення цього факту не підлягає задоволенню як самостійний предмет спору.

Щодо вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності

Вирішуючи позовні вимоги в частині майнових та спадкових прав, суд виходить із того, що відповідно до положень ст. 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення цього Кодексу. Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

За змістом ст. 60 СК України належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається, крім іншого, і спільністю участі чоловіка, жінки коштами або працею в набутті майна. Виходячи з наведеного, для правильного застосування ст. 74 СК України у системному зв`язку зі ст. 60 СК України при вирішенні спору щодо статусу майна суд повинен установити джерело його набуття.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. З аналізу вказаних норм випливає, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (під якою слід розуміти їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення спільного господарства, побуту та бюджету).

Вказаний нормативно-правовий підхід повністю узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна.

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до досліджених у справі доказів, суд встановив, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 - придбана 28 травня 2020 року за договором купівлі-продажу під час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю. Майно набуто за рахунок їхніх спільних та індивідуальних трудових зусиль і заощаджень, підтверджених виписками з банківських рахунків позивача, з метою забезпечення проживання всієї родини та їхніх трьох спільних дітей. Фінансову участь покійного ОСОБА_4 в придбанні квартири сторона позивача не заперечувала в судовому засіданні. Отже, зазначена квартира за своєю правовою природою є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з рівними частками співвласників - по 1/2 частці за кожним.

Водночас, оцінюючи заявлену Позивачем окрему позовну вимогу про визнання даного майна спільною сумісною власністю, суд виходить із правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що визнання права спільної сумісної власності на майно не є ефективним способом захисту прав, оскільки воно не призводить до реального відновлення порушених прав, а лише засвідчує обставини, які мають значення для вирішення справи. Належним та ефективним способом захисту у даній категорії справ є позовні вимоги про поділ спільного майна та/або визнання права власності на конкретну частку в майні (чи скасування державних реєстраційних записів).

Таким чином, належність майна до об`єктів спільної сумісної власності є лише преюдиційною підставою (обставиною, що підлягає доказуванню в мотивувальній частині) для вирішення вимог про визнання права власності на частки та їх виділ.

З огляду на викладене, оскільки факт належності спірної квартири до об`єктів спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже встановлено судом у мотивувальній частині цього рішення, у задоволенні окремої позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю слід відмовити у зв`язку з обрання неналежного (неефективного) способу захисту.

При цьому, розглядаючи задоволені судом належні способи захисту прав (визнання права власності на частки та скасування запису про державну реєстрацію), суд зазначає наступне.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 належна йому 1/2 частка квартири увійшла до складу спадщини (ст. 1216, 1218 ЦК України) та підлягає спадкуванню за законом у рівних частках між чотирма спадкоємцями першої черги (ст. 1261 ЦК України) - трьома дітьми (Іллею, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) та матір`ю покійного ( ОСОБА_2 ) - по 1/8 частці (1/2 : 4 = 1/8) за кожним.

Вирішуючи питання про коло спадкоємців та обсяг спадкового майна, суд виходить із того, що відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України до складу спадщини входить лише належна покійному 1/2 частка в праві спільної сумісної власності на вказану квартиру. Належна Позивачу ОСОБА_3 1/2 частка як співвласнику вилучається зі складу спадкового майна, оскільки є її власністю на підставі ст. 74 СК України.

При цьому суд враховує роз`яснення, викладені в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», згідно з якими проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України ( ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги за ст. 1264 ЦК України та за наявності спадкоємців першої черги до спадкування за законом не закликається).

Зважаючи на те, що Відповідач ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на цілу квартиру за свідоцтвом про право на спадщину від 30.07.2025 без урахування прав Позивача та трьох неповнолітніх дітей, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, відповідно до якої право або інтерес позивача порушується внесенням до державного реєстру відомостей про наявність права власності іншої особи, а рішення суб`єкта державної реєстрації вичерпує свою дію. Окрім того, складання відповідачем заповіту щодо спірної квартири також не поновлює права позивачки та її дітей.

Порушене право Позивача та дітей підлягає ефективному захисту шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») та визнання права власності на належні їм частки.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання права власності на 1/2 частку квартири за ОСОБА_3 та по 1/8 частці за кожним із трьох дітей, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у відповідній частині підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність усіх законних підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки Позивач ОСОБА_3 ухвалою суду була звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з Відповідача ОСОБА_2 в дохід держави пропорційно до задоволених вимог.

Розрахунок судового збору здійснюється за кожною заявленою вимогою окремо згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», а саме: за одну вимогу немайнового характеру (1 331,20 грн), за майнову вимогу про визнання права власності за Позивачем - 15470,77) та за майнову вимогу про визнання права власності за трьома дітьми (11 603,08 грн ), що загалом становить 28405,05 грн. З урахуванням застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання процесуальних документів в електронній формі через систему «Електронний суд», загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з Відповідача на користь держави, складає 22 724,04 грн.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України, судові витрати, від сплати яких позивач був звільнений і в задоволенні вимог якого відмовлено, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя, від сплати якого ОСОБА_3 звільнена та в задоволенні яких відмовлено, в розмірі 2 662,4 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З приводу розподілу судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що позовній заяві представником позивача задекларовано розмір витрат на правничу допомогу у сумі 50 000 грн.

Відповідно до норм процесуального законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок надання доказів щодо обсягу наданих послуг, їх вартості та факту понесення покладається саме на сторону, яка заявляє про відшкодування таких витрат.

Оскільки на момент розгляду справи позивачем та його адвокатом не додано жодного доказу на підтвердження надання правничої допомоги та її вартості, суд зазначає, що самі лише вказівки у позовній заяві про розмір витрат без підтвердження їх відповідними документами не є достатньою підставою для їх стягнення.

За таких обставин, з огляду на недоведеність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 1, 3, 60, 61, 70, 71, 74 СК України, ст. 328, 368, 372, 1216, 1218, 1258, 1261, 1264 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_11 , малолітніх ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , щодо неповнолітнього ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10 , малолітнього ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_11 та малолітньої ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Внести до актового запису № 548, складеного 27.08.2008 відділом ДРАЦС Будьоннівського районного у м.Донецьк, про народження ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні зміни - в графі «батько» - « ОСОБА_15 » громадянство «громадянин України» - змінити на « ОСОБА_4 » громадянство «громадянин України», інші дані залишити без змін.

Внести до актового запису № 745, складеного 19.11.2010 відділом ДРАЦС Будьоннівського районного у м.Донецьк Донецької області, про народження ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні зміни - в графі «батько» - « ОСОБА_15 » громадянство «громадянин України» - змінити на « ОСОБА_4 » громадянство «громадянин України», інші дані залишити без змін.

Внести до актового запису № 111, складеного 12.02.2013 відділом ДРАЦС Будьоннівського районного у місті Донецьку, про народження ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні зміни - в графі «батько» - « ОСОБА_15 » громадянство «громадянин України» - змінити на « ОСОБА_4 » громадянство «громадянин України», інші дані залишити без змін.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як за співвласником спільної сумісної власності подружжя.

Визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за: ОСОБА_11 - на 1/8 частку; ОСОБА_12 - на 1/8 частку; ОСОБА_13 - на 1/8 частку.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 7/8 (сім восьмих) часток трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя - відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 22 724,04 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю фактичного подружжя, від сплати якого ОСОБА_3 звільнена та в задоволенні яких відмовлено, в розмірі 2 662,4 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_3 від 20.01.1998, місце реєстрації АДРЕСА_3 .

Треті особи: Кіцманський відділ ДРАЦС у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження м.Кіцмань вул. Незалежності, 83 Чернівецького району Чернівецької області, ЄДРПОУ 21425117.

Державний реєстратор Кіцманської державної нотаріальної контори Беженар Алла Миколаївна, місце знаходження м.Кіцмань вул. Незалежності, 83 Чернівецького району Чернівецької області, ЄДРПОУ 02901471.

Суддя Василь Скорейко

Часті запитання

Який тип судового документу № 140703552 ?

Документ № 140703552 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140703552 ?

Дата ухвалення - 19.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140703552 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140703552 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140703552, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Судове рішення № 140703552, Кіцманський районний суд Чернівецької області було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 140703552 відноситься до справи № 718/1630/26

Це рішення відноситься до справи № 718/1630/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140703547
Наступний документ : 140703553