Рішення № 140703392, 08.10.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2891/25

Провадження №2/713/37/26

РІШЕННЯ

іменем України

08.10.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П.., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Столяр О.А. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі свого представника звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, посилаючись на таке.

28.02.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу ОСОБА_1 видано повістку для відправки для проходження військової служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.03.2024 №77/1 позивача призвано на військову службу та направлено для її проходження під час мобілізації на особливий період.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 позивача зараховано у списки особового складу частини з 06.03.2024.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №600/1986/24-а

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.03.2024 №67/1 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано підпункт 15.18 пункту 15 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №69 від 06.03.2024р. щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення ОСОБА_1 .

Вказане рішення набуло законної сили.

Незаконною мобілізацією та незаконним перебуванням позивача у збройних силах йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, які позивач переніс внаслідок протиправних дій щодо нього.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з державного бюджету на його користь 1008830 грн. моральної шкоди, 50000 грн. витрат на правничу допомогу та 10000 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

Ухвалою від 18.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі свого представника ОСОБА_2 , подав до суду відзив (а.с.66-69), яким позов не визнав. Вказав, що позивача мобілізували законно. Витрати на правничу допомогу є необгрунтованими.

Виходячи з викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 в особі свого представника Водолазького Д.Д. подав до суду відзив (а.с.94-97), яким позов не визнав. Вказав, що військова частина НОМЕР_1 тзарахувала ОСОБА_1 до свого особового складу, оскільки той був мобілізований. Рішення про зарахування ОСОБА_1 до особового складу в/ч НОМЕР_1 є похідним вір рішення про його мобілізацію. Тому військова частина не може бути відповідачем у даній справі., оскільки вона не заподіювала шкоди позивачу.

У зв`язку з викладеним військова частина НОМЕР_1 просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа Державна казначейська служба надала письмові пояснення (а.с.51-56), в яких позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є самостійною юридичною особою, але є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тому він не може виступати відповідачем у справі та з нього не можуть стягуватись кошти.

Крім того, позивач повинен довести, що моральна шкода спричинена йому саме поведінкою відповідача. При цьому розмір шкоди, яка підлягає стягеннню, має бути розумним та справедливим.

Вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу взагалі не обгрунтована.

Ухвалою від 20.01.2026 закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Позивач в особі свого представника адвоката Столяра О.А. в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Наполягає на тому, що саме ІНФОРМАЦІЯ_4 є належним відповідачем у справі, оскільки рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2025 по справі №600/1986/24-а встановлено факт протиправності дій саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням було визнано незаконним призив позивача, незаконність направлення позивача для проходження військової служби та незаконність зарахування його до списків особового складу в/ч. Внаслідок незаконних дій органів Держави позивач тримав моральну шкоду.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в судому засіданні вказав, що позов необгрунтований. ІНФОРМАЦІЯ_4 не є юридичною особою, що підтверджується довідкою №181/21 від 26.10.2021 з відомчого обліку Міністерства оборони України. За таких обставин провадження у справі в частині звернення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає закриттю. В іншій частині позов є необгрунтованим.

Представник Державної казначейської служби України Василик І.С. в судому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнала з підстав, вказаних у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 08.10.2026 закрито провадження у справі в частині звернення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , не маючи статусу юридичної особи - не може бути відповідачем у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно довідки від 04.03.2024 ОСОБА_1 навчався у ДНЗ «Городенківський професійний ліцей» з 01.09.2022 по 30.06.2025.

З попередження від 28.02.204 вбачається, що ОСОБА_1 попереджений про притягнення до кримінальної відповідальності у разі ухиленні від військової служби.

З витягу з наказу від 04.03.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №67/1 та додатку до нього вбачається, що ОСОБА_1 призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.03.2024 №69 осіб згідно додатку зараховано в списки особового складу.

Відповідно до Витягу з наказу від 07.02.2026 №39 командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено зі спісків особового складу в/ ч НОМЕР_1 на підставі рішення Чернівцького окружного суду від 15.11.2024 по справі №600/1986/24-А.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №600/1986/24-а

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.03.2024 №67/1 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано підпункт 15.18 пункту 15 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №69 від 06.03.2024р. щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення ОСОБА_1 .

Вказане рішення набуло законної сили.

Згідно висновку експерта №2025/07/21 від 12.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та в/ч НОМЕР_1 завдана моральна шкода, рекомендована компенсація 1008830 грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що позивач був мобілізованим ІНФОРМАЦІЯ_4 . Та, як наслідок, після його мобілізації він був зарахований до особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Вказане означає, що дії відповідача в/ч НОМЕР_1 є наслідком дій ІНФОРМАЦІЯ_1 - незаконної мобілізації позивача

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_4 не є юридичною особою, не має цивільної процесуальної правоздатності та не може бути відповідачем у справі.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази які б поза розумним сумнівом підтверджували ту обставину, що безпосередньо з діяльності відповідача самої в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 була завдана моральної шкоди. За таких обставин у в/ч НОМЕР_1 відсутня вина у заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди незаконною мобілізацією.

За таких обставин вимоги позивача до в/ч НОМЕР_1 є необгрунтованими та підлягають відмові у задоволенні.

Крім того, як зазначено вище, ухвалою від 08.10.2026 провадження у справі до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди було закрите у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є юридичною особою та не може бути відповідачем у справі.

Надаючи аналіз запереченню позивача проти того, що позов звернуто до неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та що відшкодування має бути здійснене за рахунок державного бюджету, суд зазначає таке.

Так, позивач, звертаючись з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та в/ч НОМЕР_1 , посилається на те, що вказані відповідачі є суб`єктами владних повноважень. При цьому просить суд стягнути спричинену відповідачами шкоду з державного бюджету.

Третя особа вказала, що вимога про стягнення саме з державного бюджету моральної шкоди є безпідставною.

Суд зазначає, що особливість даних правовідносин свідчить, що саме держава має відшкодовувати шкоду, завдану позивачу і вона повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Тому, суд вважає позицію третьої особи необгрунтованою.

Разом з тим, оскільки позов звернуто до особи, яка не може бути відповідачем у справі до ІНФОРМАЦІЯ_1 - та первинне рішення якої, яке визнано не законним, стало підставою для винесення подальших незаконних рішень відповідача в/ч НОМЕР_1 , тому відповідач в/ч НОМЕР_1 не може нести відповідальність за незаконні рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому заперечення позивача є частково обгрунтованими, але вони містять достатньої правової підстави для задоволення позову.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Виходячи з викладеного суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176, ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76, 77, 81, 141, 258-265, 275-279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Столяр О.А. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 16.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіона,6, м. Київ, 01601).

Суддя Андрій ОСОКІН