Рішення № 140702842, 19.10.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

19 жовтня 2026 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/4505/26

Провадження № 2/642/2061/26

19 жовтня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Петрової Н.М.

секретаря судового засідання Вольвич Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся представник КП «ХТМ» в особі філії «Харківзбут» - Шевченко В.Я., який діє на підставі довіреності №01-64/2562/114 від 16.02.2026 з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій він просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 32 134,13 грн., з яких: 31 746,23 грн. - вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 12.03.2024; 83,10 грн. - вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 по 12.03.2024; 304,80 грн. - вартість послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 по 12.03.2024, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власносності, згідно договору купівлі-продажу №5696 від 02.12.2021 належали до 12.03.2024 нежитлові приміщення цокольного поверху №20-:-26 в літ. «А-5» загальною площею 62,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У порушення ст.24 Закону України «Про теплопостачання» відповідач ОСОБА_1 не укладав договір з КП «ХТМ» та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

На тепловому вводі житловому будинку АДРЕСА_1 встановлено теплолічильник, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії.

КП «Харківські теплові мережі» здійснено розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію у нежитловому приміщенні нежитлові приміщення цокольного поверху №20-:-26 в літ. «А-5» загальною площею 62,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належали Відповідачу на праві власності.

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення/відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії від 26.03.2024 року №177/1233.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та при кінці опалюваного сезону, 2022-2023, 2023-2024 до будівель в цілому.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію.

Станом на 01.04.2024 заборгованність за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 31 746, 23 грн. яка утворилась за період з жовтня 2023 року по 12.03.2024.

Станом на 01.04.2024 абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 83,10 грн, яка утворилась за період з липня 2023 року по 12.03.2024.

Станом на 01.04.2024 вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання складає 304,80 грн., яка утворилась за період з липня 2023 року по 12.03.2024.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача КП «ХТМ» - Давидян М.Д., який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 03.08.2026, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки та ухвали суду до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), які доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 16.06.2026 о 08:20:34, 16.07.2026 о 01:30:09, 26.09.2026 о 01:25:00 год., про причини своєї неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Крім того, 19.08.2026 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання з метою надання часу щододобровільного врегулювання спору, однак станом на 19.10.2026 жодних відомостей про виконання позовних вимог КП «ХТМ» у добровільному порядку ані від позивача, ані від відповідача до суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості за житлову послугу з постачання теплової енергії повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 37838605 від 14.05.2026, нежитлові приміщення цокогольного поверху №20-:-26 в літ. А-5, загальною площею 62,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належали відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу Р.№5696 від 02.12.2021.

Договір на надання послуг централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 не укладався, але теплова енергія у житловий будинок за вказаною адресою надавалась.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався тепловою енергією, яку надав КП «ХТМ», що підтверджується актами про підключення та відключення опалення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 №177/461 від 24.10.2023, №177/1233 від 26.03.2024, №177/2303 від 29.03.2023, №177/6798 від 29.08.2023.

Тобто відповідач перебуває у фактичних договірних відносинах з КП «Харківські теплові мережі».

В матеріалах справи наявний розрахунок позивача за опалення по споживачу ОСОБА_1 о/р 17701-9382-0 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого нарахування за опалення за жовтень 2023 року 1064,35 грн.; за листопад 2023 року 4965,22 грн.; за грудень 2023 року 6807,35 грн.; за січень 2024 року 8502,43 грн.; за лютий 2024 року 8227,53 грн.; за березень 2024 року -2179,36 грн.; за квітень 2024 року 0 грн.

Згідно розрахунку нарахувань абонентної плати та за обслуговування ВБС по о/р НОМЕР_1 , заборгованість ОСОБА_1 за абонентною платою з постачання теплової енергії з урахування витрат по обслуговуванню вузлів комерційного обліку з липня 2023 року по липень 2024 року складає 149,58 грн.; вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з липня 2023 року по липень 2024 року складає 457,20 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач за кожний розрахунковий період направляв на адресу відповідача рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

06.02.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено досудове повідомлення щодо сплати заборгованості в добровільному порядку.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом п`ятим частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною третьою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Відповідно до абзацу 22 частини першої статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вимог ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 року № 630 (надалі Правила), споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Положенням статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20квітня 2016 року № 6-2951цс15.

Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі №334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року.

Статтями 610,612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до пункту четвертого частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з наданих позивачем доказів, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за вартістю спожитої теплової енергії та за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 12.03.2024 становить 31 746,23 грн., за вартістю абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 по 12.03.2024 становить 83,10 грн., вартість послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 по 12.03.2024 становить 304,80 грн.

Суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, а також не надано доказів на спростування розрахунку чи іншого розміру заборгованості перед КП «ХТМ» за отримані послуги відповідачем та його представником суду.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги КП «ХТМ» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений відповідно до платіжної інструкції №7719 від 11.05.2026 у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80-83, 141, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» заборгованість у розмірі 32 134,13 (тридцять дві тисячі сто тридцять чотири грн., 13 коп.) грн., з яких: 31 746,23 грн. - вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 12.03.2024; 83,10 грн. - вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 по 12.03.2024; 304,80 грн. - вартість послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 по 12.03.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн., 40 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», код ЄДРПОУ 4592670, адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, рахунок НОМЕР_2 у АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Представник позивача: Давидян Михайло Дмитрович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 61038, м.Харків, вул.Мефодіївська,11.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА