Ухвала суду № 140702764, 19.10.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/8534/26

Провадження № 2-а/642/52/26

УХВАЛА

про повернення адміністративної позовної заяви

19 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Гримайло А.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення ТЦК про скасування відстрочки і скасування штрафу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення ТЦК про скасування відстрочки і скасування штрафу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2026 року справа розподілена судді Гримайло А. М.

Ухвалою суду від 01.10.2026 вказаний позов залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів для усунення вказаних в ухвалі недоліків. Зокрема, вказано, що позивачу необхідно сплатити суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. за подання адміністративного позову до Холодногірського районного суду м. Харкова та виконати інші вимоги, які зазначені вище в ухвалі в частині приведення позову у відповідність до вимог ст. 160 КАС України з наданням документів, передбачених ст. 161 КАС України.

Вказана ухвала суду від 01.10.2026 вручена особисто ОСОБА_1 07.10.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням та розпискою позивача.

Також, позивач має право отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: http://ln.kh.court.gov.ua/sud1416/. Однак до цього часу позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989) /також, див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 752/24739/19, провадження № 61-20936 св 21/.

Разом із тим, станом на 19.10.2026 вимоги ухвали про залишення без руху позовної заяви у встановлений судом строк позивачем не виконані. Будь-яких матеріалів на виконання вищевказаної ухвали стороною позивача не надано.

Таким чином, позивач не продемонстрував свого бажання, щоб ініційований ним судовий процес набув належної процесуальної форми та розпочався на підставі належно оформлених матеріалів позовної заяви, що в даному випадку вимагає активної процесуальної поведінки саме від позивача, якому ухвалою судді про залишення позовної заяви без руху вказано на дефекти поданої до суду позовної заяви і необхідність усунення виявлених недоліків такої для відкриття провадження у справі.

Подібні за змістом висновки зроблено Верховним Судом у схожій ситуації. Так, Верховний Суд наголосив, що загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п`ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №9901/949/18).

Також Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У даному ж випадку позивач ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для усунення недоліків позовної заяви, на які вказано в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху, а також не вжив жодних процесуальних заходів для того, щоб усунути перешкоди для відкриття судом провадження у справі за його адміністративним позовом.

А тому, у зв`язку з невиконанням позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху суддя приходить до переконання, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, та з урахуванням недоліків, вказаних в ухвалі суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 169 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення ТЦК про скасування відстрочки і скасування штрафу - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. М. Гримайло