Ухвала суду № 140702619, 15.10.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 631/587/16-к

Провадження № 1-кп/626/1/2026

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м.Берестин (Красноград)

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого -судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (відеоконференція),

обвинуваченого ОСОБА_5 (відеоконференція),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Берестин (Краснограда), матеріали кримінального провадження №12015220000000743 від 21.09.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 20.09.2015 приблизно о 20 год. 30 хв., керуючи автомобілем «MAN - TGA 26.430», р.н. НОМЕР_1 , з причепом «KOGEL - AN 24» р.н. НОМЕР_2 , рухався по автошляху Харків - Красноград - Перещепіно зі сторони м.Красноград в напрямку м.Харкова.

В ході руху по вказаній автодорозі, в районі 25 км. + 900 м., водій рухаючись зі швидкістю 70 км/год. грубо порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України згідно з якими: п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

та допустив зіткнення з автомобілем «TOYOTA-CAMRY» р.н. НОМЕР_3 , який частково перебував по ходу руху на правій смузі автомобіля «MAN - TGA 26.430» з послідуючим наїздом на пішохода ОСОБА_6 , який у час наїзду перебував в районі лівої передньої двері автомобіля «TOYOTA- CAMRY» та штовхав його.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 був смертельно травмований та відповідно до висновку експерта № 100-НВт/15 від 05.10.2015, причиною смерті останнього стала закрита суцільна травма тіла з множинними переломами кісток скелета (лівих ребер, кісток лівої голені).

Порушення правил безпеки дорожнього руху з боку водія ОСОБА_5 , які знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, при виникненні небезпеки для руху, попереду відносно напрямку первинного руху його автомобіля, у вигляді автомобіля «TOYOTA-CAMRY», р.н. НОМЕР_3 , що пересувався завдяки штовханню пішохода ОСОБА_6 , які частково розташовувались на його смузі руху зправа, негайно не вжив заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та безпечного об`їзду перешкоди, яку ОСОБА_5 мав можливість завчасно виявити та допустив наїзд на автомобіль разом з пішоходом, що спричинило тяжкі наслідки.

Порушення правил безпеки дорожнього руху відповідно до висновку автотехнічної експертизи №11343 від 26.11.2015, висновку судово-медичної експертизи №100-НВт від 05.10.2015, висновку транспортно-трассолгічної експетртизи № 9416 від 05.10.2015, а також висновку комісійної судово- медичної експертизи № 01-КЕ/2016 від 08.02.2016 перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням події.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні 13.10.2026 року обвинувачений ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_4 , заявили клопотання, в якому просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, а дане кримінальне провадження закрити, оскільки відповідно до змісту ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину. Злочин, який інкриміновано ОСОБА_7 , згідно статті 12 зазначеного кодексу відноситься до тяжких злочинів, і з моменту його вчинення на даний час минуло більше 10 років.

Крім того, після роз`яснення судом всім учасникам процесу підстав та умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а також положень ст.ст.285-288 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззастережно підтвердив суду свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, про що підтвердив це також письмово. При цьому на підстав ст.63 Конституції України, будь-які покази чи пояснення, надавати відмовився.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення даного клопотання та закриття кримінального провадження згідно положень ст.49 КК України, оскільки вважав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Потерпіла ОСОБА_8 останні кілька років до суду не з`являлася, причини своєї неявки не повідомляла, в зв`язку з чим її виклик здійснювався шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному Веб-сайті суду, а також через опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» .

Заслухавши думку сторін та дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження документи, у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про можливість задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, за умови, що обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності.

Якщо кримінальне провадження надійшло до суду з обвинувальним актом, а сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч.4 ст.286 КПК України).

Правилами ч.3 ст.288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Однією з підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є закінчення установлених ст.49 КК України строків давності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК звільняє від нього засудженого.

Звільнення від покарання на наведеній підставі застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження, вбачається наступне.

Відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель людини, тобто за ч.2 ст.289 КК України, який відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Санкцією ч.2 ст.286 КК України, станом на день скоєння кримінального правопорушення, (тобто на 20.09.2015 року) було передбачено максимальне покарання у виді позбавленням волі на строк до восьми років.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, є тяжким злочином.

Як слідує з п.4) ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений, тобто, згідно обвинувального акту це 20.09.2015 року, а день подання та розгляду даного клопотання 13.10.2026 року.

Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь - які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання захисника та обвинуваченого, сплило більше 11 років, тобто закінчився 10-ти річний строк давності, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 від явки до органів слідства, прокурора та суду він не ухилялася та не переховувалася, тобто строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався.

У правовому висновку, сформульованому у Постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа № 462/2762/14, провадження № 51-1241км18), зазначається, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

При цьому вищенаведені норми щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є імперативними, тобто такими, що виражають в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів, прямо наказуючи правила поведінки. Крім того, в разі прийняття такого рішення чинним законодавством не закріплена обов`язковість дослідження доказів по справі та встановлення винуватості особи в інкримінованому злочині. Вказана позиція національного законотворця збігається з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до рішення якого у справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 року, у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Виходячи з вищевикладеного, за змістом статей 284-288КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, що повністю наявні в даній ситуації при розгляді заявленого клопотання.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з огляду на те, що злочин за яким обвинувачується останній є тяжким злочином та з моменту скоєння злочину минуло більше десяти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту та обвинуваченої про його звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак слід задовольнити клопотання та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження за ч.2 ст.286 КК України (№12015220000000743 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.09.2015 року).

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

Поряд з цим, відповідно до матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2015 року (справа №640/16349/15-к, провадження по справі № 1-кс/640/6743/15) було накладено арешт на автомобіль марки MAN, моделі TGA 26.430, номер шасі НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 та причеп марки KOGEL модель AN 24, номер шасі НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_2 , які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ МІНО» (адреса місцезнаходження: 49050, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 65, Код ЄДРПОУ 39228006).

При цьому, відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, накладений арешт на дані транспортні засоби, підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Поряд з цим, оскільки відповідно до положень ст.124 КПК України, судові витрати по справі стягуються тільки в разі ухвалення обвинувального вироку, а в даному випадку такий не ухвалюється, оскільки ОСОБА_5 звільняється судом від кримінальної відповідальності, то судові витрати з останнього не стягуються, а відносяться за рахунок держави.

Згідно викладеного, керуючись ст.ст.128, 174, 284-288, 369-372 КПК України, ст.49 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12015220000000743 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.09.2015 року закрити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2015 року (справа №640/16349/15-к, провадження по справі № 1-кс/640/6743/15) на:

автомобіль марки MAN, моделі TGA 26.430, номер шасі НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 ;

причеп марки KOGEL модель AN 24, номер шасі НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_2 , які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ МІНО» (адреса місцезнаходження: 49050, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 65, Код ЄДРПОУ 39228006), які повернути власнику.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити всім учасникам процесу.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Берестинський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя