Рішення № 140702401, 19.10.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3010/26

Провадження № 2/621/2429/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання - Сумцова С. О.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс",

представник позивача - Юхименко Ю. Ю.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

05.08.2026 від представника ТОВ "Цикл Фінанс", через підсистему "Електронний суд", до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № F-00094414 від 17.06.2024 у загальному розмірі 4 235 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.06.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Гвадіана" та ОСОБА_1 укладено договір № F-00094414 (ID Договору 88413) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 3 500 грн 00 коп., строком на 14 днів зі сплатою 1,5 % на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Одноразовий персональний ідентифікатор № F691698 направлено відповідачу 17.06.2024 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання кредиту - НОМЕР_1 та введено позичальником у відповідне поле на сайті первісного кредитора 17.06.2024.

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

09.01.2025 згідно умов договору факторингу № 0901-01, ТОВ "ФК "Гвадіана" відступило право вимоги за кредитним договором № № F-00094414 від 17.06.2024 на користь ТОВ "Цикл фінанс".

Заборгованість за кредитним договором № F-00094414 від 17.06.2024 становить 4 235 грн 00 коп., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 500 грн 00 коп., заборгованість по відсотках - 735 грн 00 коп.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.08.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 29.09.2026, а також витребувано від АТ "Універсал Банк" інформацію щодо банківської картки ОСОБА_1 та виписку про рух коштів.

21.08.2026 до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі

На обґрунтування відзиву зазначив, що жодних кредитів не брав та договорів з фінансовими установами не укладав, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування та отримання ним кредитних коштів за договором, також і не надано таких доказів на підтвердження укладення кредитного договору, зокрема, доказів накладення ОСОБА_1 підпису одноразовим ідентифікатором. Також й не надано позивачем доказів на підтвердження наявності заборгованості за договором, зокрема не надано первинних бухгалтерських документів. Також позивачем безпідставно нараховані комісія та неустойка за договором. Крім того, зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності, розумності та такі є необґрунтованими, а тому просив зменшити їх розмір до 1 000 грн 00 коп. Крім того, відповідач є внутрішньо переміщеною особою та внаслідок воєнних дій втратив майно та джерело доходу, а тому виходячи з принципу розподілу судових витрат вважав, що стягнення з особи зі статусом ВПО суми, що майже втричі перевищує початкове тіло кредиту, є несправедливим та неприпустимим фінансовим тягарем для відповідача (а. с. 47-64).

25.08.2026 до суду надійшли витребувані, відповідно до ухвали суду від 17.08.2026, докази (а. с. 70-80).

29.09.2026 у зв`язку з необхідністю надання позивачу часу для ознайомлення з поданим відповідачем відзивом, судове засідання відкладено до 19.10.2026.

19.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача Юхименко Ю. Ю. в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 разом з відзивом до канцелярії суду надав заяву відповідно до якої просив проводити розгляд справи за його відсутності та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними договору № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2024, графіку платежів, реальної річної процентної ставки та обчислення загальної вартості кредиту (додаток № до Договору), паспорту споживчого кредиту, копії паспорту громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 , довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ "ФК "Гвадіана", заяви на отримання коштів в кредит від 17.06.2024, анкети позичальника, інформаційної довідки щодо зарахування коштів за договором через платіжний сервіс "Platon" №2317/01 від 16.01.2025, інформації наданої АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали суду від 17.08.2026 в частині витребування доказів, виписки про рух коштів по картці НОМЕР_2 відкритої на ім`я ОСОБА_1 в період з 17.06.2026 по 19.06.2026, підтверджується, що 17.06.2026 між ТОВ "ФК "Гвадіана" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № F-00094414, за умовами якого останній отримав 3 500 грн 00 коп., строком на 14 днів від дати його надання, тобто до 30.06.2024, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,5 відсотків на добу (а. с. 7-19, 26).

Згідно п. 4.2 Договору кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_2 , вказаної позичальником.

Відповідно до Додатку №1 до договору № F-00094414 від 17.06.2024 погоджено графік платежів, реальна річна процентна ставка та обчислення загальної вартості кредиту з розрахунку сума кредиту 3 500 грн 00 коп., процент за користування кредитом 735 грн 00 коп., загальна вартість кредиту 4 235 грн 00 коп. (а. с.13)

До укладення кредитного договору, 17.06.2026 ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування (а. с. 13 зворот-14 зворот).

Договір та його складові, а також паспорт споживчого кредиту містять електронний підпис ОСОБА_1 в якості позичальника накладений одноразовим ідентифікатором F691698.

З довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "ФК "Гвадіана" вбачається, що одноразовий ідентифікатор F691698 було надіслано позичальнику 17.06.2024 о 06:44:41 на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор було введено 17.06.2024 о 06:44:49, перерахування коштів відбулося 17.06.2024 о 06:45:11 (а. с. 17).

Номер телефону + НОМЕР_1 та номер банківської картки НОМЕР_2 , були зазначені відповідачем при заповненні анкети (а. с. 18).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 3 500 грн 00 коп. на картку НОМЕР_2 та факт належності ОСОБА_2 відповідної банківської картки, а також факт користування кредитним коштами підтверджується інформацією та випискою про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 у період з 17.06.2024 по 19.,04.2024 наданої АТ "Універсал Банк", довідкою директора ТОВ "Платежі Онлайн" щодо здійснення переказу грошових коштів (а. с. 26, 70-80).

З графіку платежів, реальної річної процентної ставки та обчислення загальної вартості кредиту та тексту позовної заяви вбачається, що загальна сума заборгованості становить 4 235 грн 00 коп., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 500 грн 00 коп., заборгованість по відсотках - 735 грн 00 коп. (а. с. 13).

Право вимоги ТОВ "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за договором № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2024, підтверджується: договором факторингу № 2501-01 укладеного 09.01.2025 між ТОВ "Цикл Фінанс" та ТОВ "ФК "Гвадіана" та додатками до нього, платіжними інструкціями щодо оплати послуг згідно договору факторингу №2501-01, Реєстром прав вимоги від 09.01.2025 до договору факторингу № 2501-01 від 09.01.2025 (а. с. 21-22, 23-25).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції..

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП, номер паспорту, номер телефону, адреса, електронна адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мала можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

Разом з тим, інформацією наданою АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали суду в частині витребування доказів, в тому числі випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується факт надходження 17.06.2024 грошових коштів у розмірі 3 500 грн 00 коп. через платіжного провайдера.

За таких обставин, доводи відповідача про не підписання ним кредитного договору та неотримання кредитних коштів суд відхиляє з огляду на вищевикладене.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договорами не виконав, у передбачений в договорами строк, кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту за договором.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, положеннями статей 512, 1077 Цивільного кодексу України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням 17.06.2024 між ТОВ "ФК "Гвадіана" та ОСОБА_1 договору № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та подальшим укладанням між ТОВ "ФК "Гвадіана" та ТОВ "Цикл Фінанс" договору факторингу № 2501-01 від 09.01.2025, у результаті чого ТОВ "Цикл Фінанс" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2024, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з Договору № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2024, та додатку №1 до Договору, сума кредиту склала - 3 500 грн 00 коп.; строк кредитування - 14 днів; відсоткова ставка - 1,5 відсотків на добу, сума відсотків у грошовому виразі за увесь строк кредитування - 735 грн 00 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 500 грн 00 коп., оскільки умовами договору та матеріалами справи підтверджено надання відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі, та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 735 грн 00 коп. які нараховані в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору, які були погоджені сторонами.

Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували заявлений до стягнення розмір заборгованості, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, відповідачем не надано.

Також в не надано відповідачем доказів виконання відповідачем виконань за договором, як в повному обсязі так і частково.

Щодо посилань відповідача про неправомірність та безпідставність нарахувань за комісією та неустойкою, то суд звертає увагу відповідача, що такі позивачем до стягнення з відповідача в раках даного позову не заявлені та відомості щодо їх нарахувань позивачем або первісним кредитором матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволенню в межах заявлених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.06.2024 у розмірі 4 235 грн 00 коп., з яких: 3 500 грн 00 коп. заборгованість за кредитом; 735 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги № 12/01/26 від 12.01.2026, додаткової угоди №8 до договору про надання правничої допомоги № 12/01/26 від 12.01.2026, акту № 228 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №12/01/26 від 12.01.2026 (а. с. 20, 31-34).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги, що розглядувана справа, має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

Відповідач заперечував щодо оплати професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн 00 коп. у зв`язку з тим, що зазначена сума є завищеною та необґрунтованою.

Суд частково погодився із запереченнями відповідача та, враховуючи конкретні обставини спору, сталість судової практики щодо категорії справ, до якої відноситься цей спір, суму тіла кредиту та нарахованих відсотків, дійшов висновку, що вказана сума є завищеною щодо іншої сторони спору та підлягає зменшенню на 3 000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, суд вбачає правові підстави для визначення вартості витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, в розмірі 2 000 грн 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Таким чином відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" заборгованість за договором № F-00094414 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17 червня 2024 року у розмірі 4 235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 19.10.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 43453613.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Головуючий: