Рішення № 140702276, 16.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9372/26

Провадження № 2/638/7917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкаво під головуванням судді Штих Т. В., за участю секретаря судового засідання Харченко К. О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № C01.204.71311 від 11.07.2016 року у розмірі 237042,45 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.07.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № C01.204.71311 від 11.07.2016 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної Картки.

Відповідно до умов Договору кредиту № C01.204.71311 від 11.07.2016 року, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у валюті гривня (надалі Рахунок), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у том числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну карту MasterCard (далі Кредитна карта).

Як йдеться в п. 3 Договору Банк надає Клієнту Кредит шляхом встановлення відповідної Кредитної лінії по поточному рахунку (надалі Кредитна лінія та/або Кредит) на наступних умовах: Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн (п.п. 3.1 Договору).

Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 50000,00грн (п.п.3.2Договору кредиту 1).

Згідно п.п. 3.3 Договору Кредиту за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 42% річних.

Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 50000,00 грн строком до 11.07.2024 року, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до тарифів Банку, які розміщені на сайті Банку за адресою: www.ideabank.ua ) Як йдеться по тексту Угоди Клієнт ознайомлений з умовами Угоди, ДКБО, Тарифами Банку та іншими умовами обслуговування, які оприлюднені на інтернет-сторінці Банку www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний.

Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено та надавши кредитні кошти в розмірі 50000,00 грн в межах кредитного ліміту визначеного в п.п. 3.2 Договору.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № C01.204.71311 від 11.07.2016 року станом на 19.12.2023 року (дата відступлення) становить 237042,45 грн, яка складається з: - заборгованості за основним боргом - 94172,29 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 142870,16 грн.; - заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями 0 грн.

19.12.2023 року між акціонерне товариство «Ідея Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (далі ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» / Фактор) укладено договір факторингу № 19/12-2023 (далі Договір факторингу 1).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

Так, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».

22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги за Кредитним договором № C01.204.71311 від 11.07.2016 року.

Відповідно до п. 2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з положенням п. 2.2 цього договору, права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.

П. 3.2 цього договору передбачена загальна сума фінансування після відступлення прав вимоги яка становить 11861032,61 грн.

На виконання вимоги даного договору, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11861032,61 грн (докази перерахування надаються), та відповідно були здійснено передачі реєстру боржників (реєстру боржників надається).

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за кредитним Договорам № C01.204.71311 від 11.07.2016 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за кредитним Договорам № C01.204.71311 від 11.07.2016 року, що укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

15 жовтня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому вказав, що до позовної заяви не долучено повну виписку по рахунку, а саме за період 14.04.2018 по 07.07.2020. Основну суму боргу складає лише 50 000.00 грн. В цій частині позову представник відповідача просить відмовити, посилається на сплив позовної давності та сплату відповідачкою добровільну цієї частини.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 травня 2026 року в справі відкрито спрощене позовне провадження з призначенням до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 клопотала про розгляду справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належно.

Представник відповідачки в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Беручи до уваги те, що явка до суду є правом, а не обов`язком сторони у справі, суд, враховуючи положення частини 4 статті 223 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до положення частини 2 статті 247 ЦК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставинах, об`єктивно та безпосередньо досліджених, суд дійшов наступного висновку.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.07.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) було укладено Угоду № C01.204.71311 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка укладається згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою: www.idеabank.ua. Відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за якими можуть здійснюватися за дебитно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 (два) роки з моменту її випуску (пункт 2). Максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн (підпункт 3.1. пункту 3). Кредитний ліміт на момент укладання угоди становить 50 000,00 грн (підпункт 3.2 пункту 3) з процентною ставкою за користування коштами Кредитною лінії 42,0000 % річних (підпункт 3.3 пункту 3). Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та Договором здійснюється згідно умов Договору, Типового графіку та Розрахунку сукупної вартості кредиту, а також Тарифів, які розміщені на сайті Банку за адресю www.ideabank.ua. Підписанням Угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з Типовим графіком і розрахунком сукупної вартості кредиту (пункт 4).

Угода № C01.204.71311 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, заява, згода фізичної особи - суб`єкта кредитної історії, Тарифи на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб - нових клієнтів банку, підписані 11.07.2016 власноручно відповідачем, та як вбачається із поданого до суду відзиву, факт укладення кредитного договору не заперечується ОСОБА_1 .

Отже, банк свої зобов`язання за Угодою виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок НОМЕР_1 та надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти.

Відповідно до копії виписки АТ "Ідея Банк" по рахунку № НОМЕР_1 , з 11.07.2016 по 19.12.2023, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, в тому числі шляхом внесення коштів в рахунок погашення заборгованості.

З наданої позивачем копії довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № C01.204.71311 від 11.07.2016 року за підписом заступника директора Операційного департаменту АТ "Ідея Банк" вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 19.12.2023 року (момент переходу права вимоги) становить 237 042,45 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 94 172,29 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 142 870,16 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, статті 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.12.2023 року між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та Товариством з обмеженою відповідальінстю "ОПТІМА ФАКТОРИНГ" укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ "Ідея Банк" відступило "ОПТІМА ФАКТОРИНГ за плату належні йому права вимоги боржників вказаних у реєстрі боржників. В підтвердження надано Платіжну інструкцію від 20.12.2023 року № 45 на суму платежу 11 576 112,00 грн. Та, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 19.12.2023 року ТОВ "ОПТІМА ФАКТОРИНГ" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі боргу 237 045,42 грн (порядковий номер 33).

22.12.2023 року між "ОПТІМА ФАКТОРИНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого, до ТОВ "ФК "Профіт Капітал" перейшло право вимоги за Договором № C01.204.71311 від 11.07.2016 року, що укладено між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 на суму 234 042,45 грн.

За нормами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Досудове врегулювання спору з відповідачем відбулося, шляхом направлення ТОВ "ФК "Профіт Капітал" досудової вимоги щодо дострокового стягнення заборгованості від 20 лютого 2026 року Вих. № 10/26, з вимогою повернути заборгованість за Кредитним договором № C01.204.71311 від 11.07.2016, на суму боргу 237 042,45 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 94 172,29 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 142 870,16 грн, і яка залишена без реагування відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

За змістом статей 3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Оскільки суду, ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів повного погашення заборгованості за договором № C01.204.71311 від 11.07.2016 останньою як первісному кредитору, так і позивачеві, тому заборгованість підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "Профіт Капітал".

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за Угодою № C01.204.71311 від 11.07.2016, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 19.12.2023 року (момент переходу права вимоги) становить 237 042,45 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 94 172,29 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 142 870,16 грн.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозвязку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

З огляду на принципи обовязковості договору, презумпцію правомірності правочину, змагальності та диспозитивності, враховуючи межі заявлених вимог, з відповідача слід стягнути заборгованість за основним боргом в сумі 94 172,29 грн, яка підтверджується випискою по рахунку відповідача та довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № C01.204.71311 від 11.07.2016.

Разом з тим, щодо правомірності вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 142 870,16 грн за вказаним договором, суд виходить з того, що на підтвердження такої заборгованості позивачем надано тільки довідку-розрахунок заборгованості, яка не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні те, як нараховуватись відсотки.

Суд враховує, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за відсотками, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення відсотків за кредитним договором № C01.204.71311 від 11.07.2016, оскільки позивач не надав до суду належних доказів на її підтвердження, тоді як саме на позивача покладено обов`язок щодо доведення заявлених позовних вимог, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих складових боргу (процентів) відповідачу не є можливим.

Таким чином, з урахуванням вище встановленого, та того, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, позовні вимоги ТОВ "ФК "Профіт Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 за Угодою № C01.204.71311 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної Картки від 11.07.2016 року, в заявленому розмірі 237 042,45 грн, підлягають до часткового задоволення. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач повністю повернула борг.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, законодавець надав сторонам цивільних правовідносин право за взаємною домовленістю встановити більш тривалий, ніж визначений законом, строк позовної давності.

Як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2016 року сторони у письмовій формі погодили, що позовна давність за вимогами, які випливають із цього договору, становить десять років.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню не загальна трирічна позовна давність, передбачена статтею 257 ЦК України, а збільшена за домовленістю сторін десятирічна позовна давність відповідно до статті 259 ЦК України.

При цьому відповідно до частини другої статті 260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, а тому момент початку її перебігу визначається відповідно до положень статті 261 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини п`ятої цієї статті за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Установлено, що кредитний договір укладено 11 липня 2016 року, тому навіть без урахування спеціальних законодавчих положень, прийнятих у зв`язку із запровадженням карантину та воєнного стану, встановлена сторонами десятирічна позовна давність станом на день звернення позивача до суду 01 травня 2026 року не спливла.

Крім того, суд ураховує, що законодавством у відповідні періоди встановлювалися спеціальні правила щодо перебігу позовної давності.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, провадження № 61-5238св22, сформульовано висновок про те, що положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків позовної давності під час карантину підлягають застосуванню також у випадку, коли тривалість позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Отже, саме по собі встановлення сторонами десятирічної позовної давності не виключало застосування до неї законодавчих положень щодо продовження її тривалості на період дії карантину.

Крім того, у період дії воєнного стану законодавством також було встановлено спеціальне регулювання перебігу позовної давності. Відповідні положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачали особливості перебігу строків позовної давності в період воєнного стану, а з 30 січня 2024 року зупинення їх перебігу на строк дії такого стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Зазначений Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, у зв`язку з чим з цієї дати перебіг позовної давності продовжився з урахуванням тієї її частини, яка залишалася невикористаною до запровадження відповідних законодавчих обмежень.

Водночас наведені законодавчі зміни у цій справі мають додаткове значення, оскільки навіть без урахування періодів продовження та зупинення перебігу позовної давності встановлений сторонами десятирічний строк на момент пред`явлення позову не закінчився.

Таким чином, оскільки сторони у письмовій формі збільшили встановлену законом позовну давність до десяти років, договір укладено 11.07.2016, а позивач звернувся до суду 01 травня 2026 року, підстав для висновку про сплив позовної давності за заявленими вимогами немає.

З огляду на викладене доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у позові відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.

За правилами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 39,7%, тому на користь позивача, слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, за подання позовної заяви, в розмірі 1129,27 грн.

Згідно з положенням пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надаючи правову оцінку документам на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги (загальна вартість яких складає 7000 грн), де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт, та враховуючи те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 611, 629, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 274, 275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" (код ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) заборгованість за Угодою № C01.204.71311 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної Картки від 11.07.2016 року, в розмірі 94 172,29 грн (Дев`яносто чотири тисячі сто сімдесят дві гривні двадцять дев`ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" (код ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) сплачений судовий збір в розмірі 1129,27 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а загальні судові витрати 4129,27 грн (Чотири тисячі сто двадцять дев`ять гривень двадцять сім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя Т. В. Штих