Рішення № 140702241, 15.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 623/891/21

Провадження № 2/638/643/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,

представника позивча ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Грошевої Шарапової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури

встановив:

ОСОБА_3 (далі за текстом позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Державного бюджету на його користь суму шкоди заподіяної незаконними діями органів слідства та прокуратури, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, в рахунок відшкодування втраченого заробітку у розмірі 878425,68 грн., моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.06.2015 року прокурором Харківської обласної прокуратури в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесені відомості за N?42015220000000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, щодо вчинення злочину ОСОБА_3 . Повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення було вручено позивачу 26.06.2015р. Ухвалою Черновозаводського районного суду м. Харкова від 27.06.2015 р. щодо позивача було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 23.08.2015 р. та відсторонено від посади завідувача Ізюмського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області в межах досудового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06.07.2015 р. вищевказану ухвалу скасовано частково, та застосовано до ОСОБА_3 цілодобовий домашній арешт.

На підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.06.2015 р. 25.06.2015 р. було проведено обшук квартири за місцем реєстрації позивача, в ході якого було вилучено особисті грошові кошти ОСОБА_3 , його сім?ї та його батьків.

На підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.06.2015 р., 25.06.2015 р. було проведено обшук автомобілю сина позивача - ОСОБА_4 . Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.2015р. у справі N?646/8135/15-к накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку службового кабінету та місця проживання позивача.

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2018 року у справі №623/5106/15-к ОСОБА_3 було визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та виправдано у зв?язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 3 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні було залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_3 без змін.

Позивач вважає, що зважаючи на той факт 10 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесені відомості щодо вчинення злочину ОСОБА_3 за N? 42015220000000412 що є початком перебування Позивача під слідством чи судом, а Постанова Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні є відповідно кінцем цього строку, то позивач перебував під слідством чи судом 1925 днів, або ж 5 років 6 місяці та 6 днів.

Таким чином, у зв?язку з незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконним арештом та незаконним проведення відносно позивача слідчих дій, ним було втрачено заробіток та завдано моральної шкоди.

Внаслідок незаконних дій органів, які здійснювали оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, позивач протягом 5 років та 6 місяців звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, протягом якого продовжували діяти відносно нього певні обмеження, що спричинило розлад здоров?я, втрату нормальних життєвих зв?язків позивача та його сім?ї.

Обшуки проведені в квартирі та його робочому кабінеті 25.06.2015 року наклали на позивача неймовірно сильне психічне навантаження вкупі до дій органів слідства під час затримання, дані дії змусили засумніватися позивача у можливості протидіяти органам слідства.

Обшук проведений у автомобілі сина позивача 26.06.2015 року породив у позивача страх у тому що постраждати від дій органів слідства може не тільки він особисто, але і його сім?я.

Одразу ж після вищевказаних подій, 27.06.2015 року до позивача було застосовано цілодобовий домашній арешт, що значним чином вплинуло на його настрій та самовідчуття, адже після швидких та неочікуваних дій органів слідства які не давали йому оговтатись та тримали у постійному напруженні та очікуванні лякаючій невідомості, на нього тисло відчуття безпідставного обвинувачення, а також страху відбування покарання за злочин який він не вчиняв. Під час строку коли позивач звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення стан його здоров?я значно погіршився, почались проблеми з серцево-судинною системою. Позивач 26.12.2015 року звертався до лікаря-невропатолога поліклінічного відділення Ізюмської ЦМЛ, та отримав діагноз Гіпертонічна ДЕП І ступеня з лікворноюдистензією та вертебро-базилярною недостатністю, а з 21.12.2015 року проходив курс лікування у лікаря-офтальмолога поліклінічного відділення Ізюмської ЦМЛ з діагнозом ангіоспазм, гіпертонічна агіопатія судин сітківки. Також позивача змусили звільнитися з роботи що ще більше його ввело в депресивний стан, адже окрім кримінального провадження щодо нього він набув ще й статусу безробітного. Цей факт дуже негативно відбився на моральному стані позивача. Крім того, вищевказані події широко висвітлювались в засобах масової інформації, внаслідок чого була погіршена його репутація, при тому що в подальшому, після закриття кримінального провадження стосовно нього, у тих же ЗМІ не було жодної інформації про його невинуватість. У зв?язку з незаконними діями органів досудового розслідування, а саме незаконного його притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою та підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного обвинувачення, втратою соціальних зв?язків та смертю батьків внаслідок тиску слідства на їх сина, в своєї сукупності позивач оцінює моральні втрати в розмірі 5 000 000,00 грн.

Відповідно до довідки щодо заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи на посаді завідувача Ізюмського районного сектору ГУ ДМС України в Харківській області, яка видана Головним управлінням Державної міграційної служби України, нарахована заробітна плата за два останні місяці перед відстороненням від посади становила 9225,34 грн. Відповідно до розрахунку втраченої заробітної плати, внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, загальна втрачена заробітна плата становить 878 425,68 грн., яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 березня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.06.2021 року по справі призначено судову психологічну експертизу.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.12.2021 поновлено провадження по справі.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2022 року витребувано з Головного управління Національної поліції Харківської області особову справу працівника МВС на ім`я ОСОБА_3 та Ізюмської окружної прокуратури Харківської області матеріали кримінального провадження № 42015220000000412 від 10.06.2015 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2024 року призначено по справі судову психологічну експертизу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова 10 вересня 2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі .

Відповідачем Харківською обласною прокуратурою подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Харківською обласною прокуратурою 10.06.2015 на підставі рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 2 відділу ГВ «К» УСБУ в Харківській області від 09.06.2015 про вимагання посадовими особами ГУ ДМС в Харківській області неправомірної вигоди за складання документів та продовження терміну дії семи довідок без особистої явки переселенців зареєстровано кримінальне провадження № 42015220000000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У вказаному кримінальному провадженні 25.06.2015 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.06.2015 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2018 ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передаченого ч. з ст. 368 КК України та виправдано у зв?язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.09.2019 апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2018 відносно ОСОБА_3 - без змін. Таким чином, ОСОБА_3 з 25.06.2015 (дати затримання в порядку ст. 208 КПК України) по 03.09.2019 (набрання законної сили вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області) перебував під слідством та судом, а саме 50 місяців та 9 днів. Отже, у разі доведеності позивачем заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір відшкодування підлягає розрахунку враховуючи строк його перебування під слідством та судом, а саме з 25.06.2015 (дати затримання в порядку ст. 208 КПК України) по 03.09.2019 (набрання законної сили вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області). Крім того, представником відповідача зазначено, що ОСОБА_3 не надано наказу підприємства про відсторонення його від посади , а тому не можливо встановити період та умови такого відсторонення (із збереженням заробітної плати чи без такого), а тому вимоги про відшкодування втраченого заробітку задоволенню не підлягають як недоведені.

Відповідачем Управлінням Служби безпеки України в Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_3 було звільнено з посади, яку він займав в Ізюмському районному секторі ГУ ДМС України в Харківській області 30.09.2015 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України. В тексті позовної заяви ОСОБА_3 хибно зазначено, що його звільнення відбулося внаслідок незаконних дій з боку органів досудового слідства, але разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаних дій надано не було, що свою чергу зводить на нівець вимоги позивача щодо відшкодування нібито втраченої заробітної плати. Враховуючи вищенаведені обставини, жодних доказів, того звільнення позивача відбувалось не за його власним бажанням надано не було. Інформація, що вказана в трудовій книжці доводить добровільність такого звільнення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати втраченої заробітної плати в розмірі 878 425, 68 грн. Також позовна заява ОСОБА_3 не містить відомостей з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди саме в сумі 5 мільйонів гривень та якими доказами це підтверджується.

Відповідачем Управлінням Державної казначейської служби України надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та зазначає, що позивач помилково визначив, що Казначейство є належним відповідачем у цій справі та несе відповідальність за шкоду завдану незаконними діями органів, що здійснюють ОРД, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Розрахунок втраченої заробітної плати зроблений позивачем в супереч встановленого порядку обчислення середньої заробітної плати та є помилковим враховуючи, що він не був відсторонений від посади, а звільнився за власним бажанням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача - Харківської обласної прокуратури в Харківській області в судовому засіданні проти задовлення позову заперечував у повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Служби безпеки України в Харківській області у судовому засіданні зазначив, що Управління не є належним відповідачем у даній справі та просив відмовити у задовленні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.06.2015 року прокурором Харківської обласної прокуратури в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесені відомості за N?42015220000000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, щодо вчинення злочину ОСОБА_3 .

Повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення було вручено позивачу 26.06.2015р.

Ухвалою Черновозаводського районного суду м. Харкова від 27.06.2015 р. щодо позивача було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 23.08.2015 р. та відсторонено від посади завідувача Ізюмського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області в межах досудового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06.07.2015 р. вищевказану ухвалу скасовано частково, та застосовано до ОСОБА_3 цілодобовий домашній арешт, який було неодноразово продовжено.

На підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.06.2015 р., 25.06.2015 р. було проведено обшук квартири за місцем реєстрації Позивача, в ході якого було вилучено особисті грошові кошти ОСОБА_3 , його сім?ї та його батьків.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.07.2015р. накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку службового кабінету та місця проживання Позивача.

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2018 року ОСОБА_3 було визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та виправдано у зв?язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 3 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні було залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_3 без змін.

Позивач зазначає, що він перебував під слідством чи судом 1925 днів, або ж 5 років 6 місяці та 6 днів. Отже, у зв?язку з незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконним арештом та незаконним проведення відносно позивача слідчих дій, ним було втрачено заробіток та завдано моральної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

постановлення виправдувального вироку суду;

встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

закриття справи про адміністративне правопорушення.

Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.

Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 незаконно перебував під слідством та судом з 25.06.2015 року ( з дати набуття позивачем статусу підозрюваного) по 03.09.2019 року (дати прийняття Харківським апеляційним судом ухвали від 3 вересня 2019 року, якою апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні було залишено без задоволення, а виправдовувальний вирок щодо позивача без змін), тобто 50 місяців та 9 днів.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частина третя статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 647,00 грн.

Відтак, на момент вирішення спору в основу розрахунку моральної шкоди має бути покладено розмір мінімальної заробітної плати на 2026 рік в розмірі 8 647,00 грн.

Таким чином, виходячи з положень статті 13 Закону, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, який гарантовано державою, становить 434944,10 грн. (50 місяців x 8647,00 грн = 432350 грн; 9днів = 9 х 8647 / 30 = 2594,10 грн).

Оскільки позивач незаконно перебував під слідством та судом 50 місяців 9 днів, тому мінімальний розмір моральної шкоди, визначений законодавством, становить 434944,10 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Визначаючи розмір відшкодування, необхідно керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див: постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21)). Указане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка, разом із іншим, зазначила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Крім того, визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.

Суд враховує, пояснення позивача, що одразу після вищевказаних подій, 27.06.2015 до позивача було застосовано цілодобовий домашній арешт, що значним чином вплинуло на його настрій та самовідчуття, оскільки він знаходився в постійному напруженні. Під час строку коли позивач звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення стан його здоров`я значно погіршився, почались проблеми з серцево-судинною системою. Позивач 26.12.2015 року звертався до лікаря-невропатолога поліклінічного відділення Ізюмської ЦМЛ, та отримав діагноз Гіпертонічна ДЕП І ступеня з лікворноюдистензією та вертебро-базилярною недостатністю, а з 21.12.2015 року проходив курс лікування у лікаря-офтальмолога поліклінічного відділення Ізюмської ЦМЛ з діагнозом ангіоспазм, гіпертонічна агіопатія судин сітківки, про що надав відповідну медичну документацію. Також позивача втратив роботу, що призвело до його депресивного стану та дуже негативно відобразилось на моральному стані позивача.

Крім того, вищевказані події широко висвітлювались в засобах масової інформації, внаслідок чого була погіршена його репутація, при тому що в подальшому, після закриття кримінального провадження стосовно нього, у тих же ЗМІ не було жодної інформації про його невинуватість. Також позивач посилається на втрату соціальних зв`язків через незаконне затримання та незаконне обвинувачення.

З огляду на викладене, враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнав позивач, пов`язаних з перебуванням під слідством та судом, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, інші негативні наслідки морального характеру, обрання запобіжного заходу відносно позивача, арешт майна, суд дійшов висновку, що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.

Отже суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Щодо відшкодування позивачу втраченого заробітку у розмірі 878425,68 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.06.2015 у справі № 646/8087/15-к ОСОБА_3 відсторонено від посади завідувача Ізюмського районного сектору ГУ ДМС України в Харківській області. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06.07.2015.

Також, встановлено, що згідно відомостей трудової книжки, наданої позивачем до позовної заяви, 30.09.2015 його звільнено з посади завідувача Ізюмського районного сектору ГУ ДМС України в Харківській області відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Між тим, ОСОБА_3 до матеріалів не надано наказу підприємства про відсторонення його від посади, а тому не можливо встановити період та умови такого відсторонення (із збереженням заробітної плати, чи без такого), тому вказані вимоги не підлягають задоволенню, як недоведені належними та допустимими доказами.

Щодо доводів представника Управління Служби безпеки України в Харківській області про те, що Управління не є належним відповідачем у зазначеній справі, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. також постанови ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)). У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою (див. постанову ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)).

Отже, в даній категорії справ, відповідачем є держава, яка бере участь як відповідач у справі через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Відповідно до діючого ЦПК коло відповідачів у справі визначає позивач. За приписами ч.1 ст.51 ЦПК суд першої інстанції за клопотанням позивача у справі може залучити до участі у ній співвідповідача.

Враховуючи, що позивачем самостійно визначено коло відповідачів по справі, суд не вбачає підстав для визнання Управління Служби безпеки України в Харківській області неналежним відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Харківської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Харківська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 029101058, адреса: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького 4).

Відповідач: Управління Служби безпеки України в Харківській області (ЄДРПОУ 20001711, м. Харків, вул. Мироносицька 2)

Відповідач: Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна 6).

Суддя Л.М. Рибальченко