Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №613/720/26 Провадження № 2/613/821/26 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Сеник О.С., за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/720/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 у розмірі 22160,60 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 721940452, який було підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV65E6U. Відповідно до умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу кредит в сумі 10300,00грн.. У подальшому відповідачем було збільшено суму кредиту до 22000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора. Однак, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості. Враховуючи викладене, у відповідача за кредитним договором утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на момент подачі позовної заяви становить 22160,60 грн, у т.ч. 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 160,60 грн - заборгованість за відсотками.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до відповідача. В подальшому між сторонами договору укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. 05.05.2022 сторони підписали Реєстр прав вимоги № 175, згідно з яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було відступлено право вимоги до відповідача.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було підписано реєстр прав вимоги № 1 до вказаного договору, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до відповідача.
11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ « ФК «Онлайн Фінанс» передає ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ « ФК «Ейс» приймає належні ТОВ « ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 за зазначеним договором факторингу право вимоги до ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем у справі не здійснювалося жодних нарахувань за договором.
Внаслідок невиконання своїх зобов`язань по вказаному кредитному договору у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 22160,60 грн.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.
10.06.2026 представником відповідача було подано відзив на позов, у якому зазначено, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів факту перерахування ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» грошових коштів на рахунок відповідача та їх суми.
Крім того, за змістом позовної заяви, 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, тобто, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за неіснуючим на день укладення договору факторингу кредитним договором № 721940452 від 19 лютого 2022 року. Водночас, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи, які є похідними (за договорами факторингу № 30/1023-01 із ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від 30.10.2023 та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 із ТОВ «ФК «Ейс»), не можуть підтвердити передачу вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».
Договір № 28/1118-01 від 28.11.2018 не містить істотних умов договору факторингу (предмету договору факторингу), а саме перехід до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , а відтак, в силу ст.638 ЦК України, договір факторингу в частині переходу права вимоги до ОСОБА_1 не є укладеним, і право вимоги за ним не перейшло.
Стверджує, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн не є співмірними зі складністю справи та сумою позову, не відповідають часу, витраченому на підготовку позовної заяви та обсягу виконаних робіт, а тому в задоволенні витрат на правничу допомогу має бути відмовлено.
Водночас, зазначив, що під час підготовки відзиву відповідач користувався послугами адвоката, розмір витрат на правничу допомогу орієнтовно склав 6000,00 грн, які мають бути стягнуті з позивача.
Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
10.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, а відтак, не може видавати документів, що посвідчують переказ коштів - банківських платіжних доручень. Разом з тим, вказане ТОВ ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав у заявці на отримання кредитних коштів, для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення, видані ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 19.02.2022 № D979d8f8-b14e-4f2e-96d6-cc5df66d617c та a45299d4-7862-4d9c-be65-c92cd5f4aab7 з підписом та печаткою останнього, які належним чином підтверджують виконання первісним кредитором своїх зобов`язань та ініціювання переказів коштів на суму 22000 грн на рахунок відповідача. Електронним повідомленням АТ «Сенс Банк» підтверджено, що перерахування коштів здійснено успішно. Доказів протилежного, або ж доказів помилкового чи неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій відповідачем не надано. Ставлячи під сумнів факт зарахування коштів, Відповідач не надав доказів, зокрема, банківської виписки, якою б підтверджувалось незарахування кредитних коштів на рахунок, доказів неналежності відповідачу банківського рахунку, на який були зараховані кошти, доступу сторонніх осіб до його банківського рахунку, доказів повернення коштів та спростування суми нарахованих процентів.
Отже, позивачем документально підтверджені факти виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо перерахування коштів відповідачеві, у свою чергу, відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору № 721940452 від 19.02.2022, отримання ним кредитних коштів у сумі 22000 грн та наявність у нього заборгованості за цим договором.
Відмітила, що в силу п.1.3 Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс», предметом цього договору є не лише права грошової вимоги до боржників, строк платежу за якими настав, а й права вимоги, що виникнуть у майбутньому. В силу п.4.1 договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, за формою, наведеною в додатку. 05.05.2022 відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 175 до Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 22063,80 грн. Отже, сторони належним чином виконали всі умови договору факторингу, а саме : підписали договір, уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги. Передача права вимоги за договором відбулася не у момент укладення договору факторингу, як помилково вважає представник відповідача, а у день підписання сторонами Реєстру прав вимог № 175 від 07.05.2022 за формою, наведеною у відповідному додатку, тобто, вже після укладення кредитного договору № 721940452 від 19.02.2022. Таким чином, на момент включення до Реєстру прав вимоги кредитного договору № 721940452 від 19.02.2022 право вимоги за ним вже існувало, а не було майбутнім, як помилково вважає відповідач.
Вказала, що договором факторингу від 30.10.2023 № 30/1023-01 між ТОВ «Таліон «Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передбачено перехід права вимоги у момент підписання відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору, а договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» пов`язано цей перехід з підписанням Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком 2 до договору. Позивачем на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 надано до суду витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 за договором № 30/1023-01, згідно з яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 22160,00 грн, а також Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.
Отже, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги до ОСОБА_2 як від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, так і від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від останнього - до позивача за укладеними у подальшому договорами факторингу.
Пояснила, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому. При цьому, майбутньою вимогою є вимога, що виникає із договорів, укладених після укладення договору факторингу. Майбутня вимога вважається переданою фактору в момент виникнення права вимоги до боржника, у разі, якщо передача права грошової вимоги обумовлена певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події, у цьому випадку додаткове оформлення відступлення права грошової вимог не вимагається. Зазначеною постановою Верховного Суду узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі договору факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 та в подальшому - до ТОВ «ФК «Ейс».
Зазначила, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн є завищеним, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності, не є співмірним зі складністю справи, обсягом і складністю виконаної адвокатом роботи, а відтак, підлягає зменшенню.
Ухвалою суду від 24.08.2026 задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву, продовжити відповідачу ОСОБА_1 строк на подачу відзиву на позовну заяву та прийнято відзив представника відповідача - адвоката Жупинського М.А. на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 22.09.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «ОщадБанк» відомості : про емітування на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ; про зарахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_2 за період з 19.02.2022 по 24.02.2022 в сумі 11700,00 грн та в сумі 10300,00 грн; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , чи знаходиться/знаходився він в анкетних даних ОСОБА_1 ; про повний номер рахунку, що належить ОСОБА_1 маска картки: НОМЕР_2 ; первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію, або інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок Позичальника).
13.10.2026 до суду надійшли витребувані докази.
Сторони та їх представники у судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подали
Представник позивача у поданих до суду письмових заявах просила суд розглянути справу за її відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 19.02.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено договір кредитної лінії №721940452, відповідно до якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 10300,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернений до 21 березня 2022 року.
Другий та решта траншів надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування. Загальна сума кредиту складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом строку дії договору (п.2.4, п.2.5 договору).
Згідно з п.3.6, 3.7 договору Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті не обмежена (п. 3.7).
Для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 30,90 грн. Про суму нарахованих процентів, яку позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет (п. 3.8. договору).
Відповідно до п. 5.1.1 договору за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику в наступний спосіб : шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4790-70ХХ-ХХХХ-2800, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором; шляхом видачі готівкових коштів у відділенні фінансової установи, з якою у кредитодавця укладені відповідні договори на переказ грошових коштів.
Відповідно до п. 6.1. договору позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії договору, може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту. Повернення суми кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.
Згідно пункту 7.1 договору, сума кредиту має бути повернута кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 21.03.2022, а саме не пізніше ніж через 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до пункту 7.2.2 договору, у разі, якщо позичальник продовжує користуватись кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Таким чином, безпосередньо з умов договору вбачається, що кінцевою датою строку дії договору є дата після закінчення 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду, тобто від 21.03.2022.
Відповідно до пункту 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Інших витрат позичальника, крім процентів за користування кредитом, договором не передбачено.
Пунктом 8.2 договору визначено, що процентні ставки за договором є фіксованими.
Пунктом 8.3 встановлено, що у разі якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту на умовах п.8.5 договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту за кожен день користування (Базова процентна ставка).
Відповідно до пункту 8.4 договору зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою у розмірі 1087,70 % річних, що складає 2,98 % в день від суми залишку кредиту за кожен день користування.
Згідно з п.8.5.1 договору якщо позичальник здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 3,65 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,01 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним.
Якщо позичальник здійснить описані в.п.3.2 дії щодо продовження Дисконтного періоду пролонгації договору, та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх пролонгацій), то зобов`язання по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом за період з дня видачі кредиту до 21.03.2022 (включно) будуть визначатися на умовах пп.8.5.1 договору за дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня - за ставкою 1,65 % в день від суми кредиту (пп.8.5.2 договору).
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за кредитом та загальної вартості кредиту на умовах, описаних в п.8.5 договору, не застосовуються, загальна вартість кредиту за період всього Дисконтного періоду визначається відповідно до розміру базової процентної ставки (п.8.7 договору).
Продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору, не потребує змін цього договору та не потребує укладення додаткових угод до нього.
Договір укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV65E6U, який був введений позичальником 19.02.2022 о 20:57 год., що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №721940452 від 19.02.2022, в якому також зазначені основні умови кредитування.
Згідно з довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на виконання кредитного договору №721940452 від 19.02.2022, кредитодавцем було ініційовано платіжні операції на суму 10300,00 грн та 11700,00 грн, отримувач ОСОБА_1 , платіжна картка № 4790-70ХХ-ХХХХ-2800.
Факт переказу коштів отримувачу ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням від 19.02.2022 № D979d8f8-b14e-4f2e-96d6-cc5df66d617c на суму 10300,00 грн та a45299d4-7862-4d9c-be65-c92cd5f4aab7 на суму 11700,00 грн, призначення платежу - «Переказ коштів згідно договору №721940452 від 19.02.2022, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer».
Відповідно до листа АТ «ОщадБанк» на ухвалу суду про витребування доказів, банківську платіжну картку № НОМЕР_4 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .
Наданими на виконання ухвали суду виписками банку підтверджується факт зарахування 21.02.2022 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , відкритий за вказаною карткою, коштів у сумах 10300,00 грн та 11700,00 грн (Опис документа Way4 - CFSH2CARD MONEYVEOC2C).
28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
28.11.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
Додатковими угодами , укладеними між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс», від 31.12.2021 №27, 31.12.2022 № 31 та від 31.12.2023 № 32 продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 до 31 грудня 2022 року, до 31 грудня 2023 року та до 31 грудня 2024 року відповідно.
Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними реєстру прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №721940452 від 19.02.2022 у сумі 22063,60 грн, у т.ч. за тілом кредиту - 22000,00 грн, за процентами- 63,80 грн.
Факт здійснення розрахунків за договором факторингу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 та протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 договору).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 у сумі 22160,60 грн, у т.ч. за тілом кредиту - 22000,00 грн, за процентами - 160,60 грн.
Факт здійснення оплати фінансування за договором підтверджується платіжною інструкцією № 4939 від 31.10.2023.
10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 10/07/25-Е, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт- відступити Фактору Право грошової вимоги, строк якої настав або виникне в майбутньому до Третіх осіб-боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.
Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру заборгованості згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 у сумі 22160,60 грн, у т.ч. за тілом кредиту - 22000,00 грн, за процентами - 160,60 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» як первинним кредитодавцем 21.02.2022 видано відповідачу кредит в сумі 22000,00 грн шляхом переказів сум 10300,00 грн та 11700,00 грн. У період часу із 19.02.2022 до 05.05.2022 включно позичальнику щоденно нараховувались відсотки на умовах виключно Дисконтного періоду за ставкою 0,01% в розмірі 2,20 грн у день. Відповідачем погашень заборгованості не здійснювалося. Всього заборгованість відповідача станом на 05.05.2022 становить 22063,80 грн, яка складається з : 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 63,80грн - заборгованість за процентами.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022, складеним ТОВ «Таліон Плюс», останнім як правонаступником кредитодавця ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за період із 06.05.2022 по 18.06.2022 відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом у розмірі 2,20 грн у день. Відповідачем погашень заборгованості не здійснювалося. Всього заборгованість відповідача становить 22160,60 грн, яка складається з : 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 160,60 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №721940452 від 19.02.2022 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 22160,60 грн, яка складається з : 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 160,60 грн - заборгованість за процентами.
Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватисяв такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 721940452 від 19.02.2022.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалася заборгованість в розмірі 22160,60 грн, яка складається з : 22000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 160,60 грн - заборгованість за процентами, які нараховувалися виключно за дисконтною процентною ставкою.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості або урегулювання її сплати в позасудовому порядку.
Факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів підтверджено матеріалами справи, у т.ч. платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Порядок та розмір нарахування процентів відповідачем не оспорені, власного розрахунку заборгованості відповідач не надав.
Доводи відповідача про відсутність факту переходу права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому - від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивача по справі, спростовуються наявними в матеріалах справи копіями додаткових угод до договору факторингу № №28/1118-01 від 28.11.2018.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «ФК «Ейс»» витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн до матеріалів справи надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 20-08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між ТОВ "ФК "Ейс" та адвокатським бюро «Соломко та партнери»; Протокол погодження вартості послуг за договором про надання правничої допомоги № 20-08/25-01 від 20 серпня 2025 року за 1 годину: усна консультація - 500 грн. підготовка адвокатського запиту - 500 грн, вивчення матеріалів справи - 500 грн, аналіз судової практики - 500 грн, складання позовної заяви - 2500 грн, підготовка заяв/клопотань та інших процесуальних документів для суду - 500 грн; копію додаткової угоди № 25770934558 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20-08/25-01 від 20 серпня 2025 року, відповідно до якої Клієнт ТОВ "ФК "Ейс" доручає, а Адвокатське бюро "Соломко та партнери" приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав з питань, що відносяться, у т.ч. до юрисдикції загальних судів, по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами за переліком, у т.ч. із ОСОБА_1 (номер договору № 721940452 від 19.02.2022); акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20-08/25-01 від 20 серпня 2025 року, відповідно до якого виконавець АБ "Соломко та партнери" надав, а Клієнт ТОВ "ФК "Ейс" отримав наступні послуги : складення позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 - 2 год. - 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 - 2 год. - 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 з ОСОБА_1 - 1 год. - 500 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 721940452 від 19.02.2022 на рахунок ОСОБА_1 - 1 год. - 500 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Соломко О.В.; довіреність на ім`я Соломка О.В..
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «ФК «Ейс» до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи складність справи, яка не є складною, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, складність виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Представником відповідача на підтвердження суми понесених судових витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги, згідно з яким сторонами визначено фіксований розмір гонорару адвоката Жупинського М.А. за надання ОСОБА_1 правничої допомоги, яка полягає у складанні відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» в сумі 6000,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. Враховуючм висновок суду про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені відповідачем, не підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 134, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №721940452 від 19.02.2022 у розмірі 22160,60 грн (двадцять дві тисячі сто шістдесят грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 19.10.2026.
Суддя О.С. Сеник
Судове рішення № 140702185, Богодухівський районний суд Харківської області було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 613/720/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: