Ухвала суду № 140701789, 19.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"19" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3598/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Виконувача обов`язків керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (вх. №3598/26 від 15.10.2026) про забезпечення позову, поданої разом із позовною заявою у справі

за позовомВиконувача обов`язків керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 36-А; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010824) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ 04059243)доФізичної особи-підприємця Д`яченко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )провизнання права власності, зобов`язання передати нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області 15.10.2026 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач по справі) з позовом до Фізичної особи-підприємця Д`яченко Олександра Володимировича (відповідач по справі), в якому просить суд:

- усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: вул. Лосівська, 9-А, у м. Харкові, шляхом визнання за Харківською міською територіальною громадою в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) права власності на самочинно збудований гараж в літ. «А-1» загальною площею 29,3 кв.м, розташований за адресою: вул. Лосівська, 9-А у місті Харкові.

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Д`яченка Олександра Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) гараж в літ. «А-1» загальною площею 29,3 кв.м, розташований за адресою: вул. Лосівська, 9-А у м. Харкові, шляхом укладення акту прийому передачі.

- судові витрати покласти на Відповідача та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010.

Разом із позовною заявою Виконувачем обов`язків керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова подано заяву про забезпечення позов, в якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення Фізичній особі-підприємцю Д`яченку Олександру Володимировичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій щодо гаражу в літ. «А-1» загальною площею 29,3 кв.м, розташований за адресою: вул. Лосівська, 9-А у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1770193363101) до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна - Фізична особа-підприємець Д`яченко Олександр Володимирович (РНОКПП: НОМЕР_1 ) може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. ФОП Д`яченко Олександр Володимирович, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та, як власник, може ініціювати питання щодо зміни його призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

На переконання прокурора, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про виконання рішення про витребування спірного майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову. Сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім. Враховуючи те, що державна реєстрація права приватної власності на спірну нежитлову будівлю на даний час унеможливлює здійснення територіальною громадою в особі Харківської міської ради законних повноважень розпорядника земельної ділянки, її відчуження чи здійснення інших реєстраційних дій може у майбутньому істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення порушених інтересів держави в особі зазначеного органу. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, а також дослідивши матеріали, додані позовної заяви, суд виходить з такого.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Разом з тим, співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови Верховного Суду від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 06.12.2023 №917/805/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Крім того, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 06.12.2023 №917/805/23).

Таким чином, обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову виконується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

В даному випадку предметом позову є визнання за Харківською міською територіальною громадою в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) права власності на самочинно збудований гараж в літ. «А-1» загальною площею 29,3 кв.м, розташований за адресою: вул. Лосівська, 9-А у місті Харкові. Крім того, прокурором заявлено вимогу про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Д`яченка Олександра Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) гараж в літ. «А-1» загальною площею 29,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом укладення акту прийому передачі.

Вимога про визнання права власності на нерухоме майно за своєю правовою природою є вимогою майнового характеру.

Як вбачається із додатків до позову, державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем, 21.02.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45626651, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1770193363101, а саме: гаражу в літ. «А-1», загальною площею 29,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також внесено відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме: інформаційної довідки № 498192208 від 15.10.2026, підставою набуття права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт стала довідка, серія та номер: бн, видана 31.12.2018, ТОВ «АМРА ГРУП», технічний паспорт, серія та номер: бн, від 31.12.2018, видавник ТОВ «АМРА ГРУП».

Згідно з довідкою бн, виданою 31.12.2018 ТОВ «АМРА ГРУП», нежитлова будівля - гараж, загальною площею 29,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , побудована в 1990 році та перебуває у користуванні Д`яченка О.В.

Згодом приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. посвідчено договір про поділ майна подружжя, укладений 08.09.2025 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований в Реєстрі за №4741, за умовами якого у особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшов гараж в літ. «А-1» по АДРЕСА_2 , загальною площею 29,3 кв.м.

Відповідно до пункту 1 згаданого договору нежитлова будівля (гараж) в літ. «А-1» по АДРЕСА_2 , РНОНМ 1770193363101 розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 6310138500:13:004:0025, площею 0,0100 га.

При цьому з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також Державного земельного кадастру вбачається, що право користування/власності земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:13:004:0025 площею 0,0100 га за ОСОБА_1 або іншими фізичними чи юридичними особами не зареєстровано.

На цих підставах прокурор стверджує, що документи, надані власником державному реєстратору (приватному реєстратору) не відповідали вимогам законодавства, а відтак, право власності Д`яченка О.В. на нерухоме майно (гараж в літ. «А-1» по вул. Лосівська, 9-А у м. Харкові) не підлягало реєстрації.

На думку прокурора, вищевказане є порушенням вимог ст.ст. 3, 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Водночас, такими діями державного реєстратора порушено інтереси Харківської міської територіальної громади, представником якої є Харківська міська рада, адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова.

Проаналізувавши викладені у заяві прокурора обставини та вимоги чинного законодаства України, суд дійшов таких висновків.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Відповідно до ст. 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).

Можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22.

У постанові від 04.09.2025 у справі № 914/444/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірної майна, може розпорядитись вищевказаним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 915/646/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із цим слід зазначити, що у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі втрачає право власності на спірне майно та зобов`язаний буде його передати позивачу.

Суд важає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що обрані прокурором заходи забезпечення позову є співмірними і відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечують збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігають порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі та заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Суд наголошує на тому, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, суд наголошує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не перешкоджатимуть діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна.

Отже, вказаний захід має наслідком виключно збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд, також, зауважує про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18).

На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 136, 137, 139, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Виконувача обов`язків керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою (вх. №3598/26 від 15.10.2026) задовольнити.

2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення Фізичній особі-підприємцю Д`яченку Олександру Володимировичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій щодо гаражу в літ. «А-1» загальною площею 29,3 кв.м, розташований за адресою: вул. Лосівська, 9-А у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1770193363101) до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

3. Дана ухвала відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова (61099, м. Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 36-А; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010824).

5. Боржником за даною ухвалою є Фізична особа-підприємець Д`яченко Олександр Володимирович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

6. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили 19.10.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 20.10.2029.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256-257 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.10.2026.

Суддя Макаренко О.В.