Рішення № 140701560, 13.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/870/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Клеванської селищної ради (35312, Рівненська обл., Рівненський р-н, селище міського типу Клевань, вул. Івана Франка, будинок 20; код ЄДРПОУ 04387094)

до відповідача КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради (вул. О. Олеся, 13 м. Рівне, 33010; код ЄДРПОУ 0111103)

про стягнення 117 377 грн 44 коп.

У судовому засіданні приймали участь:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: Борух Ольга Василівна

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Клеванської селищної ради надійшов позов до відповідача КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради про стягнення 117 377 грн 44 коп.

Ухвалою від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Клеванській селищній раді строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви усунуто в межах процесуального строку.

Ухвалою від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/870/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 01.09.2026. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

10 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив.

01 вересня 2026 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 24.09.2026.

24 вересня 2026 року від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із тим що в Рівненській області оголошено повітряну тривогу.

24 вересня 2026 року у визначений судом час для проведення судового засідання по даній справі у Рівненській області було оголошено повітряну тривогу через ракетно-дронову загрозу. Відтак судове засідання у справі 918/870/26, призначене на 24.09.2026 не відбулося.

Ухвалою від 24.09.2026 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи № 918/870/26 по суті відбудеться 30.09.2026.

30 вересня 2026 року від відповідача надійшло клопотання, в якому КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради просить суд розгляд справи № 918/870/26 проводити без участі представника відповідача.

30 вересня 2026 року від позивача надійшло клопотання, в якому Клеванська селищна рада просить суд розгляд справи № 918/870/26 та судове засідання, призначене на 30.09.2026 проводити за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Ухвалою від 30.09.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/870/26 на 13.10.2026. Запропоновано позивачу Клеванську селищну раду у строк до 12.10.2026 надати суду детальний арифметичний розрахунок суми 117 377,44 грн. заявленої до стягнення із зазначенням з яких саме документів розрахована ціна позову та зазначенням природи виникнення розміру цих витрат.

13 жовтня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача на виконання вимог ухвали від 30.09.2026.

13 жовтня 2026 року судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання. Про час, дату та місце проведення даного судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 30.09.2026 до електронного кабінету Клеванської селищної ради 05.10.2026 о 19:34 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач вважається таким, що отримав ухвалу від 30.09.2026 - 06.10.2026.

В той же час позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подав 30.09.2026 заяву про проведення розгляду справи за відсутності його представників.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на вчинену позивачем заяву в порядку ст. 196 ГПК України, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача.

Як слідує з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 117 377 грн 44 коп. збитків які відповідач завдав позивачу шляхом включення до вартості медичних послуг витрат, які, на думку позивача, не повинні були оплачуватися за рахунок коштів місцевого бюджету. При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено дев`ять договорів по наданню послуг. В ході ревізії, з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, проведено зустрічну звірку в КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради, котрою встановлено, що у 2022 році комунальним підприємством надано послуг з проведення медичного огляду особам, що проживають на території Клеванської селищної ради на загальну суму 267 092,90 грн., оплата за які проведена селищною радою в загальній сумі 94 296,53 грн. Станом на 01.01.2023 по даних бухгалтерського обліку Клеванської селищної ради відображено кредиторську заборгованість по розрахунках з КНП «Міська лікарня №2» РМР в сумі 172 796,37 грн., та відображено у Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7 м) на 01.01.2023.

В Клеванській селищний раді відбувся фінансовий аудит проведений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області з 28.10.2025 по 22.12.2025. Під час проведення аудиту було встановлено, що дев`ять Договорів укладено на цілі, які не узгоджуються з завданнями Програми в частині включення до вартості послуг, окрім заробітної плати лікарів та матеріалів на проведення медоглядів інших витрат (загальновиробничих, адміністративних витрат та рентабельності -20%) у розмірі 117 377 грн 44 коп. У той же час ані у вказаних договорах, ані в актах приймання-передачі про відшкодування загальновиробничих, адміністративних витрат та рентабельності - 20% не зазначено. В договорах про надання послуг з медичного огляду відсутні будь-які додатки, що передбачають ці витрати. Загальна вартість послуг з проведення медичного огляду призовників, допризовників, резервістів контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби, жителям Клеванської селищної територіальної громади наданих КНП «Міська лікарня №2» у відповідності до розподілу витрат за 2022 -2023 роки становить 306 957,26 грн. та враховує: прямі матеріальні витрати (заробітна плата, нарахування ЄСВ, матеріальні витрати) 189 579,82 грн., в тому числі за 2022 - 164 102,41 грн., за 2023 рік - 25 477,41 грн.; загальновиробничі витрати - 52 037,70 грн., у тому числі за 2022 рік - 46 153,12грн., за 2023 рік 5 884,58 грн. адміністративні витрати - 14 231,36 грн., в тому числі за 2022 рік - 12 366,40грн., за 2023 рік - 1864,96 грн. рентабельність - 51 108,38 грн. у тому числі 30 2022 рік 44 470,97 грн., за 2023 рік - 6 637,42 грн.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що у вартості наданих комунальним підприємством послуг Клеванській селищній раді за період 2022 - та 9 місяців 2025 року включено інші витрати, а саме: загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність, окрім заробітної плати та витрат на матеріали, які в цілому склали 117 377,44 грн. в тому числі за 2022 рік - 102 990,49 грн., у 2023 році - 14 386,95 грн. В результаті включення до вартості витрат, які не узгоджувалися з заходами Програми, та вартість послуг визначена не у відповідності до Методики, Клеванській селищній раді завдано матеріальної шкоди (збитків) станом на 01.10.2025 на суму 117 377,44 грн.

Як вбачається із відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із огляду на наступне. Сам факт проведення аудиту та надання аудитором певної оцінки порядку формування вартості послуг не доводить ані протиправності дій відповідача, ані наявності у позивача збитків саме у заявленому розмірі, ані причинного зв`язку між діями відповідача та такими збитками. Доводи позивача фактично не стосуються ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, а зводяться виключно до незгоди з окремими складовими ціни вже фактично наданих та прийнятих послуг.

Водночас позивач та відповідач як сторони договорів, погодили не довільне визначення ціни відповідачем, а конкретний порядок її визначення - відповідно до чинного на відповідний період Прейскуранта тарифів КНП «МЛ №2» РМР.

Відповідач акцентує увагу, що позивач не зазначає, якою саме конкретною дією відповідач порушив законодавство або умови укладених договорів. Саме по собі посилання на те, що при формуванні тарифу враховувалися загальновиробничі та адміністративні витрати, а також рентабельність, не є доказом неправомірності дій відповідача. Більше того, відповідно до умов укладених договорів вартість послуг визначалася на підставі затвердженого та діючого Прейскуранта тарифів відповідача.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довів: що зазначений Прейскурант тарифів був незаконним; що його було скасовано або визнано недійсним; що відповідач не мав права застосовувати відповідні тарифи; що ціни, зазначені у рахунках та актах, не відповідали чинному на той момент Прейскуранту; що відповідач відступив від погодженого сторонами механізму визначення вартості послуг. Отже, необхідний елемент протиправності поведінки відповідача позивачем не доведений. Відповідач не є розробником, розпорядником чи виконавцем зазначеної Програми Клеванської селищної ради, не брав участі в її затвердженні та не був повідомленим належним чином про те, що укладення договорів із позивачем має здійснюватися в межах або виключно для реалізації зазначеної Програми. Крім того на момент укладання таких договорів між сторонами, позивачем не було подано будь-яких заперечень щодо умов договорів при їх погодженні між сторонами, зокрема, тих, що стосувались би механізму визначення вартості послуг з урахуванням Програми Клеванської селищної ради.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Рішенням Клеванської селищної ради від 27.09.2022 року № 830 затверджено Програму підготовки територіальної оборони та населення Клеванської територіальної громади до участі в русі національного спротиву на 2022-2024 роки (надалі - Програма).

Прийняття програми обумовлене необхідністю забезпечення умов для безперебійного та ефективного виконання місцевими органами покладених на них функцій, оперативного вирішення проблем соціально-економічного характеру, надзвичайних ситуацій, які потребують безпосереднього та невідкладного втручання представників військових адміністрацій та їх структурних підрозділів та інших повноважень згідно чинного законодавства. Розв`язання нагальних проблем забезпечення повноцінної роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з питань мобілізаційної підготовки, готовності до проведення мобілізації, організації та виконання завдань територіальної оборони району, підготовки громадян допризовного та призовного віку до військової служби в Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній службі України. Метою програми є забезпечення державного суверенітету та незалежності України, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, зокрема забезпечення мобілізаційної підготовки, готовності до проведення заходів мобілізації та виконання завдань територіальної оборони.

Основними завданнями Програми є оплата праці лікарів-спеціалістів за проведення медичного огляду громадян, які призиваються на строкову військову службу в Збройні сили України, проведення ФА-тестування, придбання інструментарію, господарчого майна, необхідного для забезпечення якісного та повного медичного огляду військовозобов`язаних, контрактників, резервістів, в тому числі громадян для проведення приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу. Згідно програми обсяг витрат з місцевого бюджету на її виконання складає 500,0 тис. грн., у тому числі: у 2022 році - 200,00 тис. грн., у 2023 році - 150,00 тис. грн. та у 2024 році 150,00 тис. грн.

Як стверджується матеріалами справи, що у період із 01.01.2022 по 30.09.2025 між Клеванською селищною радою (позивач) та Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради (відповідач) було укладено дев`ять договорів по наданню послуг, а саме:

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 01.02.2022 № 7 на суму 6 044,2 гривень. (далі - Договір №7);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 10.03.2022 № 39 на суму 12 461,98 гривень (далі - Договір №39);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 05.04.2022 №68 на суму 26 714,97 гривень (далі - Договір №68);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 15.06.2022 №102 на суму 54 000,0 грн. (далі - Договір № 102);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 31.10.2022 №199 на суму 52 905,33 грн. (далі - Договір № 199).

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 02.12.2022 №216 на суму 61 443,28 грн. (далі - Договір № 216);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 27.12.2022 №241 на суму 33 758,62 грн. (далі - Договір № 241);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 28.12.2022 №242 на суму 24 689,14 грн. (далі - Договір № 242);

- договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів призовників для визначення ступеня придатності їх до військової служби від 12.01.2023 № 3, вартість послуг на суму 99 000,0 гривень, (далі - Договір №3);

- Додаткова угода №1 до договору №3 від 12.01.2023, якою змінено ціну договору, яка становить - 39 864,36 гривень.

Відповідно до розділу І предметом вищезазначених Договорів є надання послуг з організації і забезпечення проведення медичних оглядів призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби.

Пунктом 2.1 вищезазначених Договорів передбачено, що загальна вартість послуг визначається на підставі нарядів, обрахованих згідно затвердженого та діючого Прейскуранту тарифів на послуги в КНП «Міська лікарня № 2».

Послуги надавались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від17.09.1996 № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров`я та вищих медичних закладах освіти» зі змінами, яка втратила чинність з 01.01.2025 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2024 № 781 від 05.07.2024, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

У відповідності до п.п. 3 п. 7 Методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1075, зі змінами (надалі - Методика), при визначенні видатків, які включаються до розрахунку витрат включають: загальний бюджет закладу охорони здоров`я, на основі якого здійснюється подальший розподіл витрат, охоплює всі витрати закладу з основного та спеціального фондів.

Крім того, до аналізу витрат не відносяться витрати, що безпосередньо не пов`язані з наданням закладом охорони здоров`я медичних послуг, що не передбачені програмою медичних гарантій. Відповідно до п.п. 4 п. 7 Методики розподіл прямих витрат між усіма структурними підрозділами/відділами закладу охорони здоров`я здійснюється розподіл загальної суми витрат на всі адміністративні та допоміжні підрозділи, а також клінічні відділення закладу охорони здоров`я. Прямими витратами є витрати, які за даними бухгалтерського обліку можуть бути безпосередньо віднесені до центру витрат.

Згідно з п.п. 4 п. 7 Методики для забезпечення необхідного рівня стандартизації та точності розрахунків до обов`язкового переліку прямих витрат відносять: витрати на заробітну плату та пов`язані з нею нарахування; витрати на лікарські засоби; витрати на технічне забезпечення та обслуговування (поточний ремонт); високовартісного обладнання; комунальні витрати за можливості прямого віднесення.

Оплата за надані послуги проводиться щомісячно за наявності належним чином оформлених та підписаних Сторонами документів: акту приймання передачі наданих послуг, рахунка на оплату послуг та списків призовників, що пройшли медичний огляд (пункт 3.2 вище перелічених Договорів).

Проведення медичного огляду та обстеження і визначення ступеня придатності до військової служби військовозобов`язаних проводиться лікарями згідно наказу Управління охорони здоров`я від 04.03.2021 № 15 «Про організацію проведення приписки громадян України 2004 року народження до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 », наказу комунального підприємства від 01.10.2021 № 194 «Про затвердження складу позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 та у підпорядкованих відділах на території Рівненського району», наказу комунального підприємства від 30.12.2022 № 176 «Про створення позаштатної постійно-діючої військово - лікарської комісії на території Рівненської міської територіальної громади для проведення медичного огляду допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів, кандидатів на військову службу за контрактом та офіцерів запасу у 2023 році».

В ході ревізії, з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, проведено зустрічну звірку в КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради. Зустрічною звіркою встановлено, що у 2022 році комунальним підприємством надано послуг з проведення медичного огляду особам, що проживають на території Клеванської селищної ради на загальну суму 267 092,90 грн., оплата за які проведена селищною радою в загальній сумі 94 296,53 гривень.

Станом на 01.01.2023 по даних бухгалтерського обліку Клеванської селищної ради відображено кредиторську заборгованість по розрахунках з КНП «Міська лікарня №2» РМР в сумі 172 796,37 грн., та відображено у Звіті про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7 м) на 1 січня 2023 року.

У Клеванській селищний раді відбувся фінансовий аудит проведений Управлянням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області з 28.10.2025 по 22.12.2025. Під час проведення аудиту було встановлено, що договори про надання послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності до військової служби, укладено на цілі, які не узгоджуються з завданнями Програми в частині включення до вартості послуг, окрім заробітної плати лікарів та матеріалів на проведення медоглядів інших витрат (загальновиробничих, адміністративних витрат та рентабельності - 20%) у розмірі 117 377 гривень 44 коп.

За результатами проведеного аудиту було складено Акт № 13-17-20-06/169 від 16.12.2025 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Клеванської селищної ради за період із 01.01.2022 по 30.09.2025.

У Акті ревізії № 13-17-20-06/169 від 16.12.2025 вказано, що послуги по медичних оглядах надавалися спеціалістами-лікарями у військово-лікарської комісії, вартість яких визначалась у відповідності до Тарифів на платні послуги, які надаються КНП «Міська лікарня №2», затверджених головним лікарем комунального підприємства та погоджених начальником Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради та які діяли упродовж 2021- 2023 років. Вартість затверджених тарифів на платні послуги, які надавалися КНП «Міськалікарня № 2», визначена на підставі калькуляції вартості платних медичних послуг комунального підприємства на 2021 рік, затвердженої головним лікарем, 16.06.2021 (діяла 2021-2023 роках). Калькуляція вартості платної медичної послуги враховує прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати (ЄСВ, амортизація), загально видавничі витрати, адміністративні витрати та рентабельність у розмірі 20 відсотків. Загальна вартість послуг з проведення медичного огляду призовників, допризовників, резервістів контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби, жителям Клеванської селищної територіальної громади наданих КНП «Міська лікарня №2» у відповідності до розподілу витрат за 2022 -2023 роки становить 306 957,26 грн. та враховує: прямі матеріальні витрати (заробітна плата, нарахування ЄСВ, матеріальні витрати) 189 579,82 грн., в тому числі за 2022 - 164 102,41 грн., за 2023 рік - 25 477,41 грн.; загальновиробничі витрати - 52 037,70 грн., у тому числі за 2022 рік - 46 153,12грн., за 2023 рік 5 884,58 грн. адміністративні витрати - 14 231,36 грн., в тому числі за 2022 рік - 12 366,40грн., за 2023 рік - 1864,96 грн. рентабельність - 51 108,38 грн. у тому числі 30 2022 рік 44 470,97 грн., за 2023 рік - 6 637,42 грн. Підсумовуючи вищевикладене у вартості наданих комунальним підприємством послуг Клеванській селищній раді за період 2022 - та 9 місяців 2025 року включено інші витрати, а саме: загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність, окрім заробітної плати та витрат на матеріали, які в цілому склали 117 377,44 грн, в тому числі за 2022 - 102 990,49 грн, та у 2023 - 14 386,95 грн, що не узгоджується з вимогами п.2.14 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, яким визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників, так, як у вартість послуги, що надавалась КНП Клеванській селищній раді включено витрати, що не відповідають заходам Програми, затвердженої рішенням Клеванської селищної ради від 27.09.2022 №830. В результаті включення до вартості витрат, які не узгоджуються з заходами Програми, та вартість послуг визначена не у відповідності Методики №1075, в результаті чого Клеванській селищній раді завдано матеріальної шкоди (збитків) станом на 01.10.2025 на суму 117 377,44 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) на суму 117 377,44 грн.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи викладене, виходячи із приписів ст. 4 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902, 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків у сумі 117 377 грн 44 коп. безпосередньо пов`язує їх виникнення із тим, що у вартість наданих відповідачем послуг по Договорах включено інші витрати, а саме: загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність, окрім заробітної плати та витрат на матеріали, які в цілому склали 117 377,44 грн. В результаті включення до вартості витрат, які не узгоджувалися з заходами Програми, та вартість послуг визначена не у відповідності до Методики, Клеванській селищній раді завдано матеріальної шкоди, що встановлено на підставі акту ревізії.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем у період з 01.01.2022 по 30.09.2025 було укладено вісім договорів по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів приписників, призовників, допризовників, резервістів, контрактників, військовозобов`язаних та інших для визначення ступеня придатності їх до військової служби, а також дев`ятий договір по наданню послуг з організації та проведення медичних оглядів призовників для визначення ступеня придатності їх до військової служби.

Із п. 2.1. Договору № 7 від 01.02.2022, Договору № 68 від 05.04.2022, Договору № 102 від 15.06.2022, Договору № 199 від 31.10.2022, Договору № 216 від 02.12.2022, Договору № 241 від 27.12.2022, Договору № 242 від 28.12.2022, Договору № 3 від 12.01.2023 вбачається, що сторони узгодили між собою, що загальна вартість послуг з організації та проведення медичних оглядів призовників за Договором визначається як сума рахунків виставлених виконавцем та Актів наданих послуг на підставі нарядів, та обрахованих згідно затвердженого та діючого на момент надання послуг Прейскуранту - тарифів на послуги в КНП «Міська лікарня №2» РМР, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Із п. 3.1. Договору № 39 від 10.03.2022 вбачається, що сторони узгодили між собою, що загальна вартість робіт за Договором визначається як сума рахунків виставлених виконавцем на підставі Актів наданих послуг, та обрахованих згідно затвердженого Прейскуранту тарифів на послуги в КНП "Міська лікарня № 2" РМР.

За умовами вказаних договорів відповідач надав послуги, які прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписані та скріплені печатками сторін, а саме:

- акт № 1 від 01.02.2022 на суму 6 044 грн 20 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 70 від 10.03.2022 на суму 12 461 грн 98 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 70 від 05.04.2022 на суму 26 714 грн 97 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 196 від 15.06.2022 на суму 16 555 грн 27 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 389 від 26.10.2022 на суму 32 520 грн 11 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 412 від 31.10.2022 на суму 52 905 грн 33 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 242 від 02.12.2022 на суму 61 443 грн 28 коп (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 516 від 27.12.2022 на суму 33 758 грн 62 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 540 від 28.12.2022 на суму 24 689 грн 14 коп. (найменування послуг: за медичний огляд призовників);

- акт № 53 від 23.02.2023 на суму 17 694 грн 52 коп. (найменування послуг: за медичний огляд);

- акт № 8 від 23.01.2023 на суму 22169 грн 84 коп. (найменування послуг: за медичний огляд).

Як встановлено судом, надані та підтверджені актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) послуги прийняті позивачем у повному обсязі без зауважень, докази звернення позивача до відповідача із вимогами щодо виявлених недоліків у роботі відповідача та їх документального оформлення матеріали справи не містять.

Натомість, вимоги про стягнення суми збитків у сумі 117 377 грн 44 коп. заявлені позивачем з посиланням тільки на акт ревізії, складений за результатом проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Клеванської селищної ради за період з 01.01.2022 по 30.09.2025.

Саме за результатом такої перевірки було встановлено порушення відповідача у вигляді включення до вартості за надані послуги окрім заробітної плати та витрат на матеріали, інші витрати, а саме: загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність, які в цілому склали 117 377,44 грн.

Щодо наявного в матеріалах справи акту ревізії № 13-17-20-06/169 від 16.12.2025, в якому зазначено про завдання Клеванській селищній раді матеріальної шкоди (збитків), суд зазначає наступне.

Складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби акт ревізії не має для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки суд має оцінити належність та допустимість кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

В свою чергу, юридична рівність учасників цивільно-правових відносин проявляється в тому, що сторони визнаються самостійними, незалежними одна від одної особами, а, отже, кожна особа має власний комплекс прав та обов`язків. При цьому не допускається надання певній особі переваг у випадку не вжиття такою особою своєчасних та розумних заходів з метою недопущення порушення власних прав.

Таким чином, на Клеванську селищну раду, як замовника послуг згідно договорів надання послуг, покладається відповідальність за прийняття наданих послуг із урахуванням їх фактичних обсягів, зазначених у актах прийому-передачі.

За результатами дослідження доказів суд відхиляє доводи позивача, побудовані на тому, що у вартість наданих відповідачем послуг по Договорах за період 2022 - та 9 місяців 2025 року включено інші витрати, а саме: загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність, окрім заробітної плати та витрат на матеріали, які в цілому склали 117 377,44 грн. в тому числі за 2022 рік - 102 990,49 грн., у 2023 році - 14 386,95 грн, виходячи з наступного.

Ухвалою від 30.09.2026 суд запропонував позивачу Клеванську селищну раду надати детальний арифметичний розрахунок суми 117 377,44 грн. заявленої до стягнення із зазначенням з яких саме документів розрахована ціна позову та зазначенням природи виникнення розміру цих витрат.

12 жовтня 2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що під час укладання договорів калькуляції вартості послуг iз деталізацією окремих складових витрат Клеванській селищній раді не надавалися. Розрахунок, покладений в основу суми позовних вимог, здійснений посадовою особою органу державного фінансового контролю під час проведення ревізії та зустрічної звірки в КНП "Міська лікарня" РМР і оформлений додатком до акта ревізії. та Відповідно до зазначеного розрахунку, сума 117 377,44 грн визначена шляхом урахування окремих складових вартості послуг, зокрема загальновиробничих витрат у cyмi 52 037,70 грн, адміністративних витрат у cyмі 14 231,36 грн та рентабельності у сумі 51 108,38 грн. Таким чином, наведені показники є результатом розрахунку, здійсненого органом державного фінансового контролю, а не самостійного розрахунку Клеванської селищної ради.

Таким чином, суд зазначає, що матеріали справи не містять інших доказів у підтвердження того, що у вартість наданих відповідачем послуг по дев`яти Договорах за період 2022 - та 9 місяців 2025 року включено загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність.

Суд констатує, що до акту ревізії додано додаток № 2, котрий має назву Інформація про вартість послуг по проведенню медичних оглядів призовників Клеванської селищної ради з врахуванням розподілу витрат згідно калькуляції в розрізі періодів та видів витрат за період з 01.01.2022-01.10.2025. У даному додатку відображено відомості про вартість послуг із проведення медичних оглядів призовників Клеванської селищної ради з розподілом відповідних сум за окремими документами, датами їх оформлення та видами витрат. Зокрема, таблиця містить відомості про загальну вартість послуг, прямі матеріальні витрати, до складу яких віднесено заробітну плату, нарахування єдиного соціального внеску та матеріальні витрати, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, а також рентабельність.

Таким чином, наведена в додатку інформація передбачає розподіл вартості послуг на окремі складові, що дає змогу простежити, які суми віднесено до кожного виду витрат та яку частину загальної вартості становить рентабельність.

Зокрема, за документами, датованими 2022 роком, у таблиці наведено такі показники:

- за Договором від 01.02.2022 № 1 загальна вартість послуг становить 6 044,20 грн, у тому числі прямі матеріальні витрати 3 713,57 грн, загальновиробничі витрати 1 044,43 грн, адміністративні витрати 279,85 грн, рентабельність 1 006,36 грн;

- за документом від 30.09.2022 № 5 загальна вартість послуг становить 55 732,22 грн, з яких прямі матеріальні витрати 34 241,99 грн, загальновиробничі витрати 9 630,42 грн, адміністративні витрати 2 580,40 грн, рентабельність 9 279,41 грн;

- за документом від 26.10.2022 № 9481 загальна вартість послуг становить 32 520,11 грн, у тому числі прямі матеріальні витрати 19 980,42 грн, загальновиробничі витрати 5 619,40 грн, адміністративні витрати 1 505,68 грн, рентабельність 5 414,60 грн;

- за документом від 24.10.2022 № 412 загальна вартість послуг становить 52 905,33 грн, з яких прямі матеріальні витрати 32 505,14 грн, загальновиробничі витрати 9 141,94 грн, адміністративні витрати 2 449,52 грн, рентабельність 8 808,74 грн;

- за документом від 02.12.2022 № 242 загальна вартість послуг становить 61 443,28 грн, у тому числі прямі матеріальні витрати 37 750,87 грн, загальновиробничі витрати 10 617,28 грн, адміністративні витрати 2 844,82 грн, рентабельність 10 230,31 грн;

- за документом від 15.12.2022 № 516 загальна вартість послуг становить 33 758,62 грн, прямі матеріальні витрати 20 741,36 грн, загальновиробничі витрати 5 833,42 грн, адміністративні витрати 1 563,02 грн, рентабельність 5 620,81 грн;

- за документом від 28.12.2022 № 540 загальна вартість послуг становить 24 869,14 грн, прямі матеріальні витрати 15 169,06 грн, загальновиробничі витрати 4 266,23 грн, адміністративні витрати 1 143,11 грн, рентабельність 4 410,74 грн.

Однак як вбачається із матеріалів справи будь-яких доказів того що у вартість наданих відповідачем послуг по Договорах включено будь-які інші витрати окрім як за медичний огляд, а саме: загальновиробничі, адміністративні витрати та рентабельність, - матеріали справи не містять. Позивач не вказав на жоден первинний документ, з якого можна було б встановити калькуляцію вартості та зміст наданих послуг.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять нарядів, передбачених умовами відповідних договорів, які, згідно з їх положеннями, використовувалися для визначення вартості послуг на підставі затвердженого та чинного на момент їх надання Прейскуранта тарифів КНП «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради. Також матеріали справи не містять достатніх первинних документів, які б дали змогу простежити механізм формування вартості кожної послуг.

Натомість наведені в додатку № 2 до акта ревізії відомості відображають розподіл загальної вартості послуг за окремими складовими витрат, однак самі по собі не дають змоги встановити, яким саме чином відповідні складові були включені до ціни кожної послуги, фактично наданої відповідачем позивачу за укладеними між сторонами договорами. Додаток № 2 містить узагальнені розрахункові показники за окремими документами та підсумкові дані за 2022 і 2023 роки. Водночас із його змісту не вбачається, на підставі яких саме первинних документів визначено кожну складову витрат та яким чином перевірено відповідність наведених сум вартості послуг, погодженій сторонами в договорах.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Водночас суд зазначає, що сам по собі розрахунок, наведений у додатку № 2 до акта ревізії, не є доказом того, що відповідні складові вартості послуг були включені до ціни саме всупереч умовам укладених між сторонами договорів або вимогам законодавства. Зазначений додаток не є первинним документом, та не має для суду наперед встановленої сили.

Позивачем не надано суду належного та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми у розмірі 117 377,44 грн, який би давав можливість встановити порядок її формування, складові та документальне підтвердження кожної з них.

Для належного обґрунтування розрахунку заявленої до стягнення суми позивачу, перш за все, необхідно було вказати природу виникнення суми 117 377,44 грн, а саме зазначити, на підставі яких конкретних документів здійснено її розрахунок та які саме первинні документи містять відомості про суми витрат, покладені позивачем в основу такого розрахунку.

Зокрема, позивач мав зазначити та надати можливість ідентифікувати: конкретні первинні документи, на підставі яких визначено загальновиробничі витрати у розмірі 52 037,70 грн, адміністративні витрати у розмірі 14 231,36 грн, рентабельність у розмірі 51 108,38 грн; договори, акти приймання-передачі, рахунки, наряди та інші документи, до яких відносяться відповідні витрати; арифметичний розрахунок, за результатами якого сума зазначених складових становить саме 117 377,44 грн. Однак цього не зробив.

При цьому суд зауважує, що посилання позивача на матеріали фінансового аудиту та наведення в позовній заяві узагальнених сум без розкриття джерел їх формування не дає можливості встановити, яким чином конкретні господарські операції та дані первинних документів, зокрема актів прийому-передачі виконаних робіт до дев`яти договорів трансформувалися у заявлену до стягнення суму 117 377,44 грн.

Більше того, суд підкреслює, що із актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по дев`яти договорах чітко вбачається, що у вартість послуг включено виключно послуги за медичний огляд. У зазначених актах відсутні відомості про окреме надання або включення до вартості послуг загальновиробничих витрат, адміністративних витрат чи рентабельності, так само як і про визначення вартості таких складових в окремих сумах.

За таких обставин для встановлення обґрунтованості позовних вимог позивач мав надати докази, які б давали змогу простежити взаємозв`язок між застосованими відповідачем тарифами, фактично наданими послугами, їх калькуляцією та конкретною сумою збитків, заявленою до стягнення. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач порушив погоджений сторонами порядок визначення вартості послуг або застосував тарифи всупереч вимогам законодавства.

Суд констатує, що Клеванською селищною радою не доведено, що КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради як виконавець послуг фактично включив до вартості послуг за укладеними між сторонами договорами загальновиробничі витрати, адміністративні витрати та рентабельність, також, що відповідач завдав збитків для позивача по дев`яти Договорах про надання послуг. Натомість, відповідальність за прийняття наданих послуг лежить на Клеванській селищній раді як замовнику послуг.

За відсутності документального підтвердження неправомірності дій відповідача сам факт відображення у додатку № 2 до акта ревізії розподілу вартості послуг за окремими видами витрат не є підставою для стягнення з відповідача 117 377,44 грн збитків.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами про завдання йому зі сторони відповідача збитків.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 1 цього Закону судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву про стягнення 1 926 163 грн 56 коп. подано 23.04.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 280 від 09.07.2026.

В той же час необхідно було сплатити 2 662 грн 40 коп. (із урахуванням коефіцієнту 0*8).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Клеванській селищній раді з Державного бюджету України становить 665 грн 60 коп.

Відтак суд роз`яснює Клеванській селищній раді про її можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 665 грн 60 коп. у зв`язку із сплатою судового збору із надлишком.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. залишається за Клеванською селищною радою та не підлягає покладенню на відповідача КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Клеванської селищної ради до відповідача КНП «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради про стягнення 117 377 грн 44 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "19" жовтня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич