Рішення № 140701531, 19.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 Справа № 917/1421/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в прядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісенерго", вул. Жулянська, 52, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015

про стягнення 203 100,11 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.,

Без виклику учасників справи,

установив :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення 203 100,11 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.04.2019 між сторонами Договору підряду № 2019-02-24/04, з яких : 41 259,83 грн три проценти річних та 161 840,28 грн інфляційні втрати.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : детальний розрахунок заборгованості, інформація про виконавче провадження №72274824 з АСВП, платіжна інструкція №70785 від 10.01.2024 року, постанова про відкриття виконавчого провадження №72274824 від 17.07.2023 року з АСВП, Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2023 року у справі №917-1504-22 з ЄДРСР.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

16.07.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" про стягнення 203 100,11 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.04.2019 між сторонами Договору підряду № 2019-02-24/04, з яких : 41 259,83 грн три проценти річних та 161 840,28 грн інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 справу № 917/1421/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 21.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 21.07.2026, якою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, була доставлена до електронного кабінету відповідача 21.07.2026. Крім того, означена ухвала суду була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/1421/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

24 квітня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (надалі як «Позивач», «Виконавець» або «Кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» (надалі також як «Замовник» або «Первісний боржник») було укладено договір №2019-02-24/04 (надалі як «Договір підряду»), згідно якого Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався виконувати на своїй території роботи з капітального ремонту якорів електродвигунів №НБ-429, НБ-430, НБ-431 в порядку та строки, встановлені Договором, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість та обсяг фактично виконаних робіт визначаються на підставі актів виконаних робіт (п.2.2 Договору підряду). Акт приймання-здачі виконаних робіт підписується сторонами протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення Виконавцем про готовність виконаних робіт (п.2.5 Договору).

Оплата виконаних робіт повинна бути здійснена Замовником у безготівковій формі двома платежами: 50% - у формі попередньої оплати, 50% - 50% - протягом 10 банківських днів після підписання відповідного акту виконаних робіт (п.2.3 Договору).

За фактом завершення виконання ремонтних робіт якорів електродвигунів постійного струму НБ-430, НБ-431, НБ-429 між Виконавцем та Замовником було підписано Акт надання послуг №614 від 16 червня 2020 р. на суму 437 998 грн. (чотириста тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок).

За рахунком №73 від 22.01.2020 р. на суму 753202,98 грн. Виконавцем отримано оплату 315 204,98 грн. згідно платіжного доручення №209 від 27.02.2020 за роботи, виконані на момент виставлення рахунку, та не отримано 50% попередньої оплати робіт, виконаних пізніше за Актом надання послуг №614 від 16 червня 2020 р.

Оплата робіт виконаних за Актом надання послуг №614 від 16 червня 2020 р. Замовником в повному обсязі проведена не була.

Наявність заборгованості Замовника у сумі 437 998 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на період січень 2020 - червень 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО».

19 серпня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» (Замовником, Первісним боржником), Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (Виконавцем, Кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИИ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» (Новий боржник) укладено договір №23/21 про переведення боргу (надалі як «Договір переведення боргу»), яким врегульовуються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору №2019-02-24/04 від 24.04.2019 (надалі також як «Основний договір»), укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Згідно п.2.1. Договору переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у сумі 437 998 грн. (чотириста тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок), що виник на підставі Основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний сплатити Кредитору зазначену суму грошового зобов`язання частинами за наступним графіком:

- суму в розмірі 100 000 грн. - в строк до 15 вересня 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 15 жовтня 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 15 листопада 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 31 грудня 2021 р.

Новий Боржник у п.2.4 Договору переведення боргу підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов`язана з Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником і Кредитором.

Кредитор надав згоду на переведення боргу шляхом підписання Договору переведення боргу згідно п.2.2. вказаного договору.

Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Договору переведення боргу (п.3.1 Договору переведення боргу).

Згідно п. 4.1 Договору переведення боргу у випадку порушення цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

З огляду на невиконання новим боржником зобов`язання із сплати грошового зобов`язання в сумі 437 998 грн. в строки, визначені п.2.1 Договору переведення боргу, в повному обсязі, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою з вимогою про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 437 998 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 112 650,17 та 3% річних у розмірі 14 366,42 гривень, а всього 565 014,59 гривень.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 20.04.2023 по справі №917/26/23 (з урахуванням ухвали від 27.04.2023 про виправлення описки) позовні вимоги задовольнив повністю та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» 437 998 грн. заборгованості, 122 286,12 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 17 364,41 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8 664,57 грн.

В означеному рішенні суду від 20.04.2023 по справі № 917/26/23 суд встановив: факт порушення Відповідачем зобов`язань за Договором переведення боргу, факт існування основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» у розмірі 437 998,00 грн, строк оплати якої настав, а також визнав правомірним нарахування позивачем в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені Господарським судом Полтавської області у рішенні від 20.04.2023 по справі №917/26/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2023 року у справі №917/26/23 16.05.2023 року було видано відповідний наказ, який перебуває на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталії Володимирівни (ВП № 72274824), про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2023.

10 січня 2024 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ" частково стягнуто основну заборгованість у розмірі 4 250,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №70785.

Позивач зазначає, що станом на день подання цієї позовної заяви Відповідач не сплатив суму основного боргу, судове рішення у справі №917/26/23 Відповідачем у повному обсязі не виконане.

Викладене Позивач розцінює як підставу для здійснення нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 16.05.2023 року (дня набрання рішенням законної сили) по день, що передує дню часткового стягнення боргу - 09.01.2024 року та за період з 10.01.2024 року по день написання позовної заяви - 14.07.2026 року - на зменшений залишок заборгованості.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як встановив суд під час розгляду цієї справи, у рішенні суду від 20.04.2023 по справі № 917/26/23 встановлено преюдиційні факти: факт порушення Відповідачем зобов`язань за Договором переведення боргу, факт існування основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» у розмірі 437 998,00 грн, строк оплати якої настав, також суд визнав правомірним нарахування позивачем в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що в ході примусового виконання означеного рішення суду (ВП № 72274824) 10 січня 2024 року з Відповідача стягнуто частину основної заборгованості у розмірі 4 250,10 грн, решта заборгованості не сплачена.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 161 840,28 грн інфляційних втрат за період червень 2023 червень 2026 з урахуванням суми часткової погашення заборгованості та 41 259,82 грн 3% річних за період з 16.05.2023 по 14.07.2026 з урахуванням суми часткової погашення заборгованості, визнає його математично правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому суд в силу наведених приписів 4 ст. 236 ГПК України при вирішенні цього спору враховує правову позицію Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду, наведену у постанові від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19 та у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 щодо розрахунку інфляційних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору Відповідач суду не надав.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача в сумі 2 662,40 грн.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісенерго" просить суд в порядку ч.10 ст.238 ГПК України зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 437 998 грн., починаючи з 15.07.2026 року до виконання рішення суду.

Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Як зазначив суд вище, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених, зокрема, ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України унормовано, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд дійшов висновку, що застосування ч.10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, наведені у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

Згідно з ч.11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача у відповідній частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу за Договором, починаючи з 15.07.2026 року (наступний день після вказаного позивачем періоду нарахування 3 % річних у цій справі) до моменту повної оплати основного боргу за цим правочином, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

При цьому, суд роз`яснює органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ" (код за ЄДРПОУ 41372742) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості за означеною формулою.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ" (вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36015, код ЄДРПОУ 41372742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСЕНЕРГО" (вул. Жулянська, 52, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, код ЄДРПОУ 32517276) заборгованість у загальному розмірі 203 100,11 грн, що складається з 161 840,28 грн. інфляційних втрат та 41 259,83 грн. - 3% річних, та 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.10.2026 по справі №917/1421/26, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 437 998 грн., починаючи з 15.07.2026 року до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році; стягнути відповідну суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ" (код за ЄДРПОУ 41372742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСЕНЕРГО" (код за ЄДРПОУ 32498348).

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ" (код за ЄДРПОУ 41372742) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 19.10.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик