Ухвала суду № 140701046, 19.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про залучення третьої особи та зупинення провадження у справі

19 серпня 2026 року Справа № 915/86/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Савка К.Д., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом Баштанської міської ради, вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Миколаївська обл., 56101 (код ЄДРПОУ 04376469)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК, вул. Мала Морська, 108/5, офіс 526, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54020 (код ЄДРПОУ 42719687)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 147 225, 43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Виноградова О.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Баштанська міська рада з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати недійсними додаткові угоди № 4 від 01.09.2022, № 5 від 01.09.2022, № 6 від 20.09.2022 до Договору № 349 від 15.12.2021 року про постачання електричної енергії споживачу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК на користь Баштанської міської ради безпідставно сплачені грошові кошти в розмірі 147 225, 43 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 6 656, 00 грн.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

За результатами проведення відкритих торгів UA-2021-11-01-013096-а між Баштанською міською радою та ТОВ ВІМК було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021 № 349.

В подальшому між Баштанською міською радою та ТОВ ВІМК на підставі п. 1, 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та п. 5.3, 13.7 договору № 349 укладено 8 (вісім) додаткових угод, якими вносились зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю кВт/год.

Позивач зазначає, що додаткові угоди № 4 від 01.09.2022, № 5 від 01.09.2022, № 6 від 20.09.2022 до договору № 349 суперечать нормам ст. 632, 652 ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, оскільки внаслідок укладення вказаних додаткових угод безпідставно збільшено змінено ціну за 1 кВт/год електричної енергії понад 10 % з 2,871 грн. до 3,653535.

Позивач зазначає, що внаслідок безпідставного збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % та без документального підтвердження наявності факту коливання ціни електричної енергії на ринку органом місцевого самоврядування протягом січня-грудня 2022 прийнято до оплати рахунки за спожиту електроенергію та протягом лютого-грудня 2022 зайво перераховано постачальнику ТОВ ВІМК бюджетних коштів в сумі 147 225, 43 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 147 225, 43 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 203, 215, 216, 626, 628, 629, 632, 651, 652, 714, 1212 ЦК України, ст. 180, 189, 275 ГК України, ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії, ст. 5, 41 Закону України Про публічні закупівлі, судовою практикою та умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2026 позовну заяву (вх. № 1190/26 від 26.01.2026) Баштанської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 147 225, 43 грн. залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.04.2026.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 08.04.2026, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному з 06.04.2026 по 17.04.2026 (включно), з 21.04.2026 по 24.04.2026 (включно).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2026 призначено підготовче засідання по справі на 18.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 19.08.2026.

Відповідач в підготовче засідання 19.08.2026 не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.06.2026 явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою.

06.04.2026 до суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4878/26 від 06.04.2026).

Поданий відзив судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

10.04.2026 до суду за допомогою системи "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5106/26 від 10.04.26).

Подану відповідь на відзив судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем в якості третьої особи зазначено Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

В підготовчому засіданні 19.08.2026 представник позивача усно просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 ГПК України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, атакож про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у вигляді завищеної вартості поставленого відповідачем товару у розмірі 147 225, 43 грн., оплату якого було здійснено позивачем у повному обсязі коштом державного бюджету. Позивач зазначає, що за результатами державного фінансового контролю Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області складено акт перевірки № 15-14-11/129 від 26.09.2025, в якому було встановлено порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від договірної ціни, зайво перераховано ТОВ ВІМК бюджетні кошти в сумі 147 225, 43 грн., що призвело до втрат бюджетних коштів на цю ж суму.

Суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього як контролюючого органу.

Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено докази направлення на адресу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області копії позовної заяви з додатками.

Отже, в суду відсутні підстави для зобов`язання позивача повторно надсилати на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.

18.06.2026 до суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 8988/26 від 18.06.2026), в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 915/86/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі від 25 грудня 2015 року № 922VIII.

Відповідач вважає наявні об`єктивні підстави для зупинення провадження у справі, у зв`язку із тим, що:

- у конституційному провадженні Конституційний Суд України розглядає юридичне питання про відповідність пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII Конституції України, зокрема в аспектах юридичної визначеності, права власності, свободи підприємницької діяльності та рівності суб`єктів господарювання;

- у справі № 915/86/26 господарський суд розглядає матеріально-правове питання про правомірність укладення оспорюваної додаткової угоди, що ґрунтується виключно на застосуванні саме цієї норми;

- обидва предмети судового розгляду мають спільну правову основу, а саме пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Розгляд господарського спору до завершення конституційного провадження неминуче призведе до того, що господарський суд буде змушений самостійно сформувати позицію щодо змісту, меж дії та критеріїв застосування оспорюваної норми у той час, коли ці самі питання перебувають на вирішенні Конституційного Суду України в межах його виключної компетенції.

З огляду на наведене, у справі № 915/86/26 наявні всі передбачені законом підстави для обов`язкового зупинення провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

В підготовчому засіданні 19.08.2026 представник позивача зазначив, що залишає вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши в підготовчому засіданні 19.08.2026 клопотання про зупинення провадження у даній справі, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі № 915/86/26 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача безпідставно сплачених грошових коштів у сумі 147 225, 43 грн.

Підставою позову зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем додаткових угод від 01.09.2022 № 4, від 01.09.2022 № 5, від 20.09.2022 № 6, що не відповідають нормам ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними.

Позивач зазначає, що додаткові угоди № 4 від 01.09.2022, № 5 від 01.09.2022, № 6 від 20.09.2022 до договору № 349 суперечать нормам ст. 632, 652 ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, оскільки внаслідок укладення вказаних додаткових угод безпідставно збільшено змінено ціну за 1 кВт/год електричної енергії понад 10 % з 2,871 грн. до 3,653535.

Позивач зазначає, що внаслідок безпідставного збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % та без документального підтвердження наявності факту коливання ціни електричної енергії на ринку органом місцевого самоврядування протягом січня-грудня 2022 прийнято до оплати рахунки за спожиту електроенергію та протягом лютого-грудня 2022 зайво перераховано постачальнику ТОВ ВІМК бюджетних коштів в сумі 147 225, 43 грн.

Зі змісту всіх оспорюваних додаткових угод від 01.09.2022 № 4, від 01.09.2022 № 5, від 20.09.2022 № 6 судом встановлено, що підставою укладення всіх вищевказаних додаткових угод була зміна ціни за одиницю товару згідно довідок ТПП (коливання ціни на ринку) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою зазначив, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України № 3-78/2026(178/26) від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в особі директора Товариства ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Товариство твердить, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (частини перша, четверта статті 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (частини перша, третя статті 42 Конституції України), а також порушено принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України) та принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Питання, пов`язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату Конституційного Суду України, що підтверджується офіційним пресрелізом Конституційного Суду України від 7 травня 2026 року: 6 травня. Відбулися засідання сенатів та колегій суддів: розглядали справи за конституційними скаргами і постановили ухвали, оприлюдненим на офіційному вебсайті КСУ (https://ccu.gov.ua), а також Інформацією з веб-сайту Конституційного Суду України про звернення з конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС (вх. № 16/178 від 6 квітня 2026 року).

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України якщо Конституційний Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення.

За своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20).

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ГПК України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної господарської справи № 915/86/26 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як зазначено судом вище, у справі № 915/86/26 предметом спору є вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладених на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення безпідставно сплачених грошових коштів згідно оспорюваних додаткових угод. Підставою позову позивачем зазначено порушення під час укладення оспорюваних додаткових угод вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана норма Закону, конституційність якої є предметом конституційного провадження, одночасно є правовою підставою позову.

Отже, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки позивач посилається на вказану норму Закону у якості підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії.

Спір у даній справі не може бути вирішено по суті без застосування саме вказаної норми Закону. Як вказано вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, полягає не у неможливості господарського суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти) у даній справі, а у правильному застосуванні норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін. При цьому, суд у даній справі не має повноважень самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тобто, розгляд даної справи господарським судом до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону створює реальний ризик ухвалення судового рішення на підставі норми, яка може бути визнана неконституційною та втратити чинність. Така ситуація суперечить принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України, ст. 2 ГПК України) та права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/86/26 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Керуючись ст. 50, 177, 181-182, 227, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41168670).

2. Встановити третій особі строк у 10 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду пояснень в порядку ст. 168, 179 ГПК України та всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, якщо такі докази не надані сторонами, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч. 2, 4 ст. 161 ГПК України).

3. Зупинити провадження у даній справі 915/86/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

4. Зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про результат розгляду справи за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено 16.10.2026

Суддя Е. М. Олейняш