Ухвала суду № 140701034, 16.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

16 вересня 2026 року Справа № 915/1197/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Савка К.Д., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради, вул. Веселинівська, 4, селище Надбузьке, Миколаївський район, Миколаївська область, 57130 (код ЄДРПОУ 01998390)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд, вул. Мечнікова, 3, офіс 808, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 40111046)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення зайво сплачених коштів

Представники сторін в підготовче засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне некомерційне підприємство Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд, в якій просить суд:

1. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 2 від 15 серпня 2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд та Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради.

2. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 3 від 19 вересня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд та Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради.

3. Визнати додаткову угоду № 4 від 13 жовтня 2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд та Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради недійсною в частині пункту 3, щодо зменшення ціни (суми) договору на 1 452 631, 42 грн. та викладення пункту 5.2. Договору в наступній редакції: Загальна ціна (сума) цього Договору становить 1 351 485, 58 грн., в тому числі ПДВ 225 247, 60 грн..

4. Визнати додаткову угоду № 5 від 21 листопада 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд та Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради недійсною в частині пункту 1, щодо зменшення ціни (суми) договору на 26 364, 20 грн. та викладення пункту 2.1. Договору в наступній редакції: Загальна сума Договору становить 1 325 121, 38 грн., в тому числі ПДВ 220 853, 56 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради 37 897, 07 грн. зайво сплачених коштів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 12 112, 00 грн. - судових витрат по сплаті судового збору та 7 000, 00 грн. - витрат на правничу допомогу адвоката за ведення справи в Господарському суді Миколаївської області (господарському суді 1 інстанції).

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

14.12.2021 року між КНП «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради (споживач) та ТОВ «Євроенерготрейд» (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 256/2273/а, укладений за результатами процедури закупівлі ID: UA-2021-11-09-008474-b.

Протягом 2022 року сторонами вносились зміни до договору № 256/2273/а в частині зміни ціни електроенергії шляхом укладення додаткових угод № 1 від 15.02.2022, № 2 від 15.08.2022, № 3 від 19.09.2022, № 4 від 13.10.2022, № 5 від 21.11.2022.

19.06.2024 Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області складений акт № 15-14-11/48 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 року, в тому числі щодо закупівлі електричної енергії в 2022 році (відкриті торги ДК 021:2015 09310000-5, Електрична енергія, UA-2021-11-09-008474-b), відповідно до договору № 256/2273/а, укладеного між позивачем та відповідачем. В акті ревізії встановлено, що протягом 2022 року до договору за додатковими угодами від 15.08.2022 року № 2 і від 19.09.2022 року № 3 внесені зміни щодо збільшення ціни за кВт*год на 17,57 % від первісної договірної ціни (з урахуванням підвищення з 01.01.2022 року на підставі додаткової угоди № 1 від 15.02.2022 року, постанови НКРЕКП від 01.12.2021 року № 2454 від 3,35 грн за 1 кВт/год до 3,412044 грн за 1 кВт/год, або на 1,85 %).

В акті ревізії зроблений висновок, що підвищення додатковими угодами № 2, 3 ціни електроенергії проведено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922; фактична вартість отриманої електроенергії (377 259 кВт*год.) складає 1 287 224,31 грн. за ціною 3,412044 грн./кВт*год з ПДВ (2 843,37 грн./кВт*год без ПДВ) з урахуванням підвищення ціни додатковою угодою № 1 від 15.02.2022 року), що на 37 897,07 грн. менше суми (1 325 121,38 грн.), сплаченої позивачем відповідачу, що призвело до безпідставної втрати бюджетних коштів у сумі 37 897, 07 грн.

Позивач зазначає, що договір виконувався сторонами з січня по липень 2022 на умовах ціни електроенергії 2 843,37 грн. без ПДВ або 3 412,044 грн. з ПДВ за 1 000 кВт*год, визначеної Додатковою угодою № 1 від 15.02.2022 року, якою збільшено первісну ціну на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, у зв`язку зі збільшенням з 01.01.2022 року тарифу на передачу електроенергії НЕК «Укренерго». Тому вказане збільшення ціни не було визнано незаконним за результатами ревізії, і не оскаржується в даній позовній заяві.

Втім, Додатковими угодами № 2 і № 3 ціну електричної енергії було поступово збільшено: за серпень до 3 711,468 грн. з ПДВ за 1000 кВт*год (на 8,78 % порівняно з 3 412,044 грн.) та за вересень, жовтень до 4 038,00 грн. з ПДВ за 1 000 кВт*год (на 8,8 %), а загалом за час дії договору на 17,58 % (8,78 + 8,8), про що зазначено в акті ревізії.

Позивач зазначає про невідповідність додаткових угод № 2, № 3 вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, як наслідок, їх недійсність згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

Позивач просить визнати недійсними додаткові угоди № 2 та № 3 повністю (не тільки в частині збільшення ціни електроенергії, але й щодо зменшення обсягу постачання, так як зменшення обсягу постачання було зумовлено необхідністю формального дотримання вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 щодо незбільшення загальної суми договору, тобто зменшення обсягу закупівлі одночасно зі збільшенням ціни за одиницю товару пов`язане єдиним умислом сторін.

Крім додаткових угод № 2 і № 3, недійсними слід визнати також додаткові угоди № 4 від 13.10.2022 в частині пункту 3 та № 5 від 21.11.2022 в частині пункту 1, оскільки вказані у додаткових угодах суми договору визначені з врахуванням незаконного збільшення ціни електричної енергії оскаржуваними додатковими угодами № 2 і № 3.

Оскільки з врахуванням недійсності додаткових угод № 2 і № 3 позивачем сплачено відповідачу суму 1 325 121,38 грн., що на 37 897, 07 грн. більше вартості фактично поставленого обсягу електроенергії 377,259 тис. кВт*год з розрахунку ціни 2 843,37 грн. без ПДВ (3 412,04 грн. з ПДВ) за 1000 кВт*год, вказана різниця в ціні (37 897, 07 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 16, 203, 215, 236, 651, 652, 670, 714 ЦК України, ст. 275 ГК України, ст. 1, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», судовою практикою та умовами договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер № 915/1197/24 та призначено головуючого суддю Коваля С.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 матеріали справи № 915/1197/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр Миколаївської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд про визнання недійсним додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 № 256/2273/а та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 37 897 грн. 07 коп., передано в електронній формі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Київської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 про передачу на розгляд іншого суду матеріалів справи № 915/1197/24 скасовано.

Матеріали справи № 915/1197/24 передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024 матеріали справи передано головуючому судді Ковалю С.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2024 визнано заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід у справі № 915/1197/24 обґрунтованою. Задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі № 915/1197/24. Справу № 915/1197/24 передано для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 № 148 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/1197/24 є ухвала суду від 10.12.2024 про самовідвід головуючого судді Коваля С.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 призначено головуючим суддею Олейняш Е.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, ухвалено здійснити розгляд справи у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підготовче засідання відкладено на 15.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 14.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 зупинено провадження у даній справі № 915/1197/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 920/19/24.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2026 поновлено провадження у справі № 915/1197/24. Призначено підготовче засідання на 07.05.2026.

В підготовчому засіданні 07.05.2026 судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання по справі на 16.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2026 повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання по справі на 16.09.2026.

В підготовче засідання 16.09.2026 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Явка учасників процесу не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши в підготовчому засіданні 16.09.2026 матеріали справи, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі № 915/1197/24 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача 37 897, 07 грн. зайво сплачених коштів.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем додаткових угод № 2 та № 3 з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та, як наслідок, вони підлягають визнанню недійсними згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, а також недійсними слід визнати також додаткові угоди № 4 від 13.10.2022 в частині пункту 3 та № 5 від 21.11.2022 в частині пункту 1, оскільки вказані у додаткових угодах суми договору визначені з врахуванням незаконного збільшення ціни електричної енергії оскаржуваними додатковими угодами № 2 і № 3. Позивач зазначає, що оскільки з врахуванням недійсності додаткових угод № 2 і № 3 позивачем сплачено відповідачу суму 1 325 121,38 грн., що на 37 897, 07 грн. більше вартості фактично поставленого обсягу електроенергії, то вказана різниця в ціні (37 897, 07 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Зі змісту оспорюваних додаткових угод № 2 від 15.08.2022 та № 3 від 19.09.2022 судом встановлено, що підставою укладення вказаних вищевказаних угод була зміна ціни за одиницю товару згідно офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (коливання ціни на ринку) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, зазначив, що оспорювані додаткові угоди (№ 2 та № 3) укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". А додаткові угоди № 4 від 13.10.2022 та № 5 від 21.11.2022 позивач просить визнати недійсними, оскільки вказані у додаткових угодах суми договору визначені з врахуванням незаконного збільшення ціни електричної енергії оскаржуваними додатковими угодами № 2 і № 3.

Судом встановлено, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України № 3-78/2026(178/26) від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в особі директора Товариства ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Товариство твердить, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (частини перша, четверта статті 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (частини перша, третя статті 42 Конституції України), а також порушено принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України) та принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Питання, пов`язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату Конституційного Суду України, що підтверджується офіційним пресрелізом Конституційного Суду України від 7 травня 2026 року: 6 травня. Відбулися засідання сенатів та колегій суддів: розглядали справи за конституційними скаргами і постановили ухвали, оприлюдненим на офіційному вебсайті КСУ (https://ccu.gov.ua), а також Інформацією з веб-сайту Конституційного Суду України про звернення з конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС (вх. № 16/178 від 6 квітня 2026 року).

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України якщо Конституційний Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення.

За своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20).

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ГПК України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної господарської справи № 915/1197/24 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як зазначено судом вище, у справі № 915/1197/24 предметом спору є вимога про визнання недійсними додаткових угод № 2, № 3 до договору про постачання електричної енергії, укладених на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення безпідставно сплачених грошових коштів згідно оспорюваних додаткових угод. Підставою позову позивачем зазначено порушення під час укладення оспорюваних додаткових угод № 2, № 3 вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана норма Закону, конституційність якої є предметом конституційного провадження, одночасно є правовою підставою позову.

Отже, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки позивач посилається на вказану норму Закону у якості підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод № 2, № 3 до договору про постачання електричної енергії.

Спір у даній справі не може бути вирішено по суті без застосування саме вказаної норми Закону. Як вказано вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, полягає не у неможливості господарського суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти) у даній справі, а у правильному застосуванні норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін. При цьому, суд у даній справі не має повноважень самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тобто, розгляд даної справи господарським судом до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону створює реальний ризик ухвалення судового рішення на підставі норми, яка може бути визнана неконституційною та втратити чинність. Така ситуація суперечить принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України, ст. 2 ГПК України) та права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/1197/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Керуючись ст. 177, 181-182, 227, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у даній справі 915/1197/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про результат розгляду справи за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 16.10.2026

Суддя Е. М. Олейняш