Ухвала суду № 140700978, 21.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відкриття провадження та

зупинення провадження у справі

21 вересня 2026 року Справа № 915/1368/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3», вул. Космонавтів, 97, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 04592434)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК, вул. Мала Морська, 108/5, офіс 526, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54002 (код ЄДРПОУ 42719687)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів в сумі 317 750, 76 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду від 17.09.2021 № 2 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 29.09.2021 № 3 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 30.09.2021 № 4 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.10.2021 № 5 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 05.10.2021 № 6 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

6. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2021 № 7 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

7. Визнати недійсною додаткову угоду від 19.10.2021 № 8 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

8. Визнати недійсною додаткову угоду від 29.10.2021 № 9 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

9. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.11.2021 № 10 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

10. Визнати недійсною додаткову угоду від 08.11.2021 № 11 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

11. Визнати недійсною додаткову угоду від 29.11.2021 № 12 до договору від 31.08.2021 № 190 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК».

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на користь Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» безпідставно одержані грошові кошти у сумі 317 750, 76 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 33 099, 41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000, 00 грн.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

Між ТОВ «ВІМК» та КНП ММР «Міська лікарня № 3» 31.08.2021 укладено договір № 190 про постачання електричної енергії споживачу.

В подальшому між КНП ММР «Міська лікарня № 3» та ТОВ «ВІМК» на підставі листів ТОВ «ВІМК» та цінових довідок Харківської торгово-промислової палати укладено 12 (дванадцять) додаткових угод, якими вносились зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю кВт/год.

Позивач зазначає, що в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.7 Договору, ст. 629 ЦК внаслідок укладання додаткових угод від 17.09.2021 № 2, від 29.09.2021 № 3, від 30.09.2021 № 4, від 01.10.2021 № 5, від 05.10.2021 № 6, від 12.10.2021 № 7, від 19.10.2021 № 8, від 29.10.2021 № 9, від 01.11.2021 № 10, від 08.11.2021 № 11, від 29.11.2021 № 12 до істотних умов Договору було внесено зміни в частині підвищення з 04.09.2021 ціни за одиницю товару з 2,007530 грн. з ПДВ до 4,44434 грн. з ПДВ з перевищенням встановленого 10-відсоткового ліміту, причому зміна ціни відбувалася з кожною із зазначених додаткових угод без належного підтвердження відповідного коливання ціни такого товару на ринку, що порушує вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умови Договору.

Позивач зазначає, що відповідно до актів прийому-передачі електричної енергії КНП ММР «Міська лікарня № 3» прийнято від ТОВ «ВІМК» за Договором електричну енергію на загальну суму 814 359, 17 грн. (з ПДВ), яка оплачена в повному обсязі (у тому числі сплачено кошти в загальній сумі 317 750, 76 грн. внаслідок збільшення цін за одиницю товару понад встановлені законодавством обмеження).

Отже в порушення п. 13.7 Договору, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 629 ЦК внаслідок укладання додаткових угод від 17.09.2021 № 2, від 29.09.2021 № 3, від 30.09.2021 № 4, від 01.10.2021 № 5, від 05.10.2021 № 6, від 12.10.2021 № 7, від 19.10.2021 № 8, від 29.10.2021 № 9, від 01.11.2021 № 10, від 08.11.2021 № 11, від 29.11.2021 № 12 до Договору була збільшена ціна за одиницю товару, тобто істотні умови договору в частині підвищення ціни більше ніж на 10% від договірної ціни було змінено безпідставно, внаслідок чого у період з 01.09.2021 по 31.12.2021 КНП ММР «Міська лікарня № 3» зайво сплачено ТОВ «ВІМК» кошти в сумі 317 750, 76 грн з ПДВ.

Грошові кошти у сумі 317 750, 76 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а отже підлягають стягненню з відповідача на користь КНП ММР «Міська лікарня №3» на підставі ст. 216, 1212 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 83, 203, 215, 216, 626, 628, 629, 632, 651, 652, 653, 1212 ЦК України, ст. 5, 32, 41 Закону України Про публічні закупівлі, судовою практикою та умовами договору.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання подана з урахуванням вимог ст. 162, 164, 172 ГПК України. Керуючись ч. 1, 2 ст. 176 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, розгляд даної справи слід проводити в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви з додатками, судом встановлено наступне.

Як зазначено судом вище, предметом спору у даній справі № 915/1368/26 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 317 750, 76 грн.

Підставою позову зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем додаткових угод від 17.09.2021 № 2, від 29.09.2021 № 3, від 30.09.2021 № 4, від 01.10.2021 № 5, від 05.10.2021 № 6, від 12.10.2021 № 7, від 19.10.2021 № 8, від 29.10.2021 № 9, від 01.11.2021 № 10, від 08.11.2021 № 11, від 29.11.2021 № 12, що не відповідають нормам ЦК України, договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними. Позивач зазначає, що оскільки підвищення ціни за одиницю товару додатковими угодами від 17.09.2021 № 2, від 29.09.2021 № 3, від 30.09.2021 № 4, від 01.10.2021 № 5, від 05.10.2021 № 6, від 12.10.2021 № 7, від 19.10.2021 № 8, від 29.10.2021 № 9, від 01.11.2021 № 10, від 08.11.2021 № 11, від 29.11.2021 № 12 до Договору від 31.08.2021 проведено з порушенням чинного законодавства, КНП ММР Міська лікарня № 3 на користь ТОВ ВІМК зайво перераховано кошти в загальній сумі 317 750, 76 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 317 750, 76 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути на підставі ст. 216, 1212 ЦК України.

Зі змісту всіх оспорюваних додаткових угод від 17.09.2021 № 2, від 29.09.2021 № 3, від 30.09.2021 № 4, від 01.10.2021 № 5, від 05.10.2021 № 6, від 12.10.2021 № 7, від 19.10.2021 № 8, від 29.10.2021 № 9, від 01.11.2021 № 10, від 08.11.2021 № 11, від 29.11.2021 № 12 судом встановлено, що підставою укладення всіх вищевказаних додаткових угод була зміна ціни за одиницю товару згідно довідок ТПП (коливання ціни на ринку) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою зазначив, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України № 3-78/2026(178/26) від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України суб`єкт права на конституційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" в особі директора Товариства ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Товариство твердить, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (частини перша, четверта статті 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (частини перша, третя статті 42 Конституції України), а також порушено принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України) та принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Питання, пов`язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату Конституційного Суду України, що підтверджується офіційним пресрелізом Конституційного Суду України від 7 травня 2026 року: 6 травня. Відбулися засідання сенатів та колегій суддів: розглядали справи за конституційними скаргами і постановили ухвали, оприлюдненим на офіційному вебсайті КСУ (https://ccu.gov.ua), а також Інформацією з веб-сайту Конституційного Суду України про звернення з конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС (вх. № 16/178 від 6 квітня 2026 року).

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України якщо Конституційний Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення.

За своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20).

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ГПК України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної господарської справи № 915/1368/26 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

Як зазначено судом вище, у справі № 915/1368/26 предметом спору є вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладених на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення безпідставно сплачених грошових коштів згідно оспорюваних додаткових угод. Підставою позову позивачем зазначено порушення під час укладення оспорюваних додаткових угод вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказана норма Закону, конституційність якої є предметом конституційного провадження, одночасно є правовою підставою позову.

Отже, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення спору у даній справі, оскільки позивач посилається на вказану норму Закону у якості підстави для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії.

Спір у даній справі не може бути вирішено по суті без застосування саме вказаної норми Закону. Як вказано вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, полягає не у неможливості господарського суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти) у даній справі, а у правильному застосуванні норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін. При цьому, суд у даній справі не має повноважень самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тобто, розгляд даної справи господарським судом до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону створює реальний ризик ухвалення судового рішення на підставі норми, яка може бути визнана неконституційною та втратити чинність. Така ситуація суперечить принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України, ст. 2 ГПК України) та права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/1368/26 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Керуючись ст. 176, 177, 181-182, 233-235, 247, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Зупинити провадження у даній справі № 915/1368/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII зі змінами.

4. Зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про результат розгляду справи за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5. Встановити строки для подання заяв по суті спору та визначити дату підготовчого засідання після поновлення провадження у справі.

6. Суд звертає увагу учасників процесу на наступне.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Суд зазначає про обов`язок осіб, зазначених у ст. 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України).

На веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається.

Ухвала в частині відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).

Ухвала в частині зупинення провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України.

Суддя Е. М. Олейняш