Рішення № 140700442, 19.10.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3541/15-ц

Провадження № 2/488/20/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Гейко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком Лізінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач по даній справі ТОВ «Олком-Лізінг», звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , 2012 р.н., в обґрунтування якого, із врахуванням внесених змін, вказав наступне.

08.06.2007 р. між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Банк) та ОСОБА_4 (далі Позичальник), був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 145-kis-2007, а також додаткову угоду № 1 від 19.03.2008 р. Згідно укладених договорів, Банк надав позичальнику кредит у сумі 45 000 доларів США, зі строком остаточного повернення коштів до 07.06.2022 р., сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних. За прострочення повернення коштів та/або сплати процентів Позичальник зобов`язаний у відповідності до п. 6.1 Кредитного договору сплачувати банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р., між Банком та Позичальником був укладений іпотечний договір № 729 від 08.06.2007 р., згідно якого остання передала в іпотеку Банку належний їй житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 128,9 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м.

Крім цього, 08.06.2007 р. між Банком і відповідачем по даній справі ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір за № 730, згідно якого він передав в іпотеку Банку належний йому житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м.

Вказані договори іпотеки забезпечували належне виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Однак Позичальник не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, і рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.03.2011 року, винесеним по цивільній справі № 2-118/2011, з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у солідарному порядку, стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р., станом на 08.07.2009 р., у розмірі 919 308,74 грн., а також стягнуто судові витрати. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17.08.2011 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Через невиконання відповідачами даного судового рішення, Банк скористався своїми правами іпотекодержателя та направив 03.07.2014 року іпотекодавцям вимогу про усунення порушення шляхом погашення кредитної заборгованості. Проте ця вимога була проігнорована, у зв`язку із чим банк звернувся до суду із даним позовом, в якому з урахуванням змін до предмету позову, просив:

-в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р. та укладеними до нього змінами і доповненнями, яка станом на 27.07.2015 р. складає - 12 761 041,89 грн., із яких:

строкова заборгованість за кредитом 55 749,03 долари США, що еквівалентно 1 230 576,21 грн. за офіційним курсом НБУ;

прострочена заборгованість за кредитом 45 500,69 доларів США, що еквівалентно 1 004 359,48 грн. за офіційним курсом НБУ;

строкова заборгованість за відсотками 1 440,50 доларів США,

що еквівалентно 31 796,88 грн. за офіційним курсом НБУ;

прострочена заборгованість за відсотками 91 654,67 доларів США, що еквівалентно 2 023 139,36 грн. за офіційним курсом НБУ;

пеня, нарахована за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам 8 471 169,96 грн.,

звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 128,9 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки згідно п. 3 договору іпотеки від 08.06.2007 р. за № 729, із початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 648 360 грн.;

та звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки згідно п. 3 договору іпотеки від 08.06.2007 р. за № 730, із початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 124 384, 00 грн.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18.02.2021 р. проведена заміна первісного позивача - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на його правонаступника ТОВ «Олком-Лізінг».

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла відповідач ОСОБА_4 , її правонаступником є відповідач по даній справі ОСОБА_3 , яка є її донькою, та відповідно спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку. Дане підтверджується матеріалами спадкової справи № 25/2019, яка була заведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевською Т.Б.

Представник позивача - ТОВ «Олком-Лізінг» у призначені по справі судові засідання не з`явився, подав заяву про слухання у його відсутність та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у жодне із призначених по справі судових засідань не з`явилися, про час та місце судових засідань повідомлялися своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

У матеріалах справи є заперечення відповідача ОСОБА_2 , у яких він заперечував проти позову та посилався, зокрема, на те, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.03.2011 р. (справа № 2-118/2011), вже було стягнуто заборгованість за даним кредитним договором, тому звернення до суду із даним позовом є намаганням позивача здійснити подвійне притягнення відповідачів до відповідальності за одне і те ж порушення. Також він посилався на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки під час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Аналогічні заперечення викладені відповідачкою ОСОБА_4 , та наявні у матеріалах даної справи. Крім цього, вона просила відмовити у задоволення позову з підстав пропуску позивачем позовної давності, оскільки вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, направив ще у 2009 році, а з даним позовом до суду звернувся у 2015 році, пропустивши визначений законом строк (а.с. 83-85 том 2).

Представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області та Органу опіки та піклування Миколаївської міськради у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі, у матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутність.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, надані учасниками справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.06.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Банк) та ОСОБА_4 (далі Позичальник), був укладений кредитний договір № 145-kis-2007, і 19.03.2008 р. до нього була укладена Додаткова угода № 1, згідно яких Банк надав Позичальнику кредитні кошти на суму 113 721,96 доларів США, зі строком остаточного повернення коштів до 07.06.2022 р., а позичальник взяла на себе зобов`язання щомісячно здійснювати погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом згідно з графіком зниження розміру заборгованості.

На забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором, 19.03.2008 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, згідно якого останній виступив Поручителем за належне виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р.

Крім цього, 08.06.2007 р., між Банком та Позичальником ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір за реєстр. № 729, згідно якого вона передала в іпотеку Банку належний їй житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 128,9 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м. . Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. В подальшому, 19.03.2008 р. до пунктів 2, 3, 5 цього договору були внесені зміни договором, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. за реєстр. № 550. Предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором і змінами до нього, належить позичальнику та відповідно іпотекодавцю ОСОБА_4 , на підставі договору дарування від 03.05.1993 р., посвідченого державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-1360, та зареєстрованого у ММБТІ за № 10010.

Також, 08.06.2007 р. між Банком і відповідачем по даній справі ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір за реєстр. № 730, згідно якого він передав в іпотеку Банку належний йому житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. В подальшому, 19.03.2008 р. до п. 2 цього договору були внесені зміни договором, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. за реєстр. № 551. Предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором і змінами до нього, належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М. за реєстр. № 989, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10010.

Судовим розглядом встановлено, що позичальник ОСОБА_4 не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, через що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.03.2011 року, винесеним по цивільній справі № 2-118/2011, з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у солідарному порядку, було стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р., станом на 08.07.2009 р., у розмірі 919 308,74 грн., а також стягнуто судові витрати. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17.08.2011 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У подальшому, 08.09.2011 р. судом був виданий виконавчий лист № 2-118, за яким постановою старшого державного виконавця Корабельного ВДВС Миколаївського МУЮ від 08.06.2012 р. було відкрито виконавче провадження № 32893543 відносно боржника ОСОБА_4 .

За заявою боржника ОСОБА_4 , ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.09.2012 р. (справа № 1414/4003/2012 провадження № 6/1414/169/2012), було розстрочено виконання рішення суду від 09.03.2011 року, зі сплатою боржником наступних платежів:

-з липня 2012 року по червень 2013 року по 3 256 грн. щомісячно;

-з липня 2013 року по червень 2014 року по 4 884 грн. щомісячно;

-з липня 2014 року по червень 2016 року по 6 512 грн. щомісячно;

-з липня 2016 року по червень 2017 року по 8 140 грн. щомісячно;

-з липня 2017 року по лютий 2022 року по 8 954 грн. щомісячно;

-у березні 2022 року 3 772 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором боржником належним чином не було виконано.

12.07.2019 року позичальник за кредитним договором, відповідач по даній справі ОСОБА_4 померла.

Із матеріалів спадкової справи № 25/2019, заведеної приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Свіржевською Т.Б. до майна померлої ОСОБА_4 , вбачається, що на випадок своєї смерті вона заповіту не залишила. Спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, є її дочка, відповідачка по даній справі ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги за законом, чоловік та син спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 також відмовився від видачі свідоцтва про право власності на частину у спільному майні подружжя.

09.10.2020 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке є правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ТОВ «Олком-Лізинг» були укладені Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами застави та договорами поруки та Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави. За цими договорами ТОВ «Олком-Лізинг» набув права вимоги за вищевказаними кредитним, іпотечними договорами та договором поруки, до ОСОБА_4 (як Позичальника та Іпотекодавця) та до ОСОБА_1 (як Іпотекодавця та Поручителя).

Згідно п. 8.4.3 Іпотечного договору за реєст. № 730 та п. 8.4.3 Іпотечного договору за реєст. № 729, - іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Пунктами 10-11 обох Іпотечних договорів визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду; або за виконавчим написом нотаріуса; або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. За вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

-за рішенням суду;

-у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

-згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» чи продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").

Аналогічне правило передбачене у частині другій статті 590 ЦК України.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, ч. 1 цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.ч. 1-2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду визначена ст. 39 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

-загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

-опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

-заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

-спосіб реалізації предмета іпотеки;

-пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку»).

Пунктом 5? розділу VI Прикінцеві положення Закону України «Про іпотеку» визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Вказані приписи закону застосовуються за наявності таких критеріїв: 1) нерухоме майно належить фізичній особі; 2) нерухоме майно передано в іпотеку за споживчим кредитом; 3) зобов`язання виникло за договорами, які укладені до 17 березня 2022 року, за умови, що після 17 березня 2022 року до них не вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Норма також має ретроспективний характер. Зупиняється дія статей 37, 38, 40, 41, 47 Закону України «Про іпотеку», починаючи із 24 лютого 2022 року на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення.

Пункт 5-2 Розділу VI Прикінцеві положення Закону України «Про іпотеку» не містить статтю 39 цього Закону про реалізацію предмета іпотеки за рішенням суду, і зупинено лише дію статей 41, 47 у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах.

Суд вважає необхідним зазначити, що в силу принципу диспозитивності цивільного процесу, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з прохальної частини уточненої позовної заяви, позивач просив, в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах. Оцінюючи правомірність та ефективність обраного способу захисту, суд виходить із того, що умовами договорів іпотеки від 08.06. 2007 року за реєстр. № 730 та № 729, було передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом, зокрема, їх продажу на публічних торгах.

При цьому, ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) було передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У подальшому, Законом України від 16 липня 2021 року № 1701-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні" у Законі України "Про іпотеку" частину другу статті 15, частину другу статті 39, назву і частину першу статті 41, частину першу статті 42, статті 47-50 викладено в нових редакціях, а статті 43-46 виключено. Так, згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час вирішення справи судом) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Водночас внесення змін Законом України від 16 липня 2021 року № 1701-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні" до Закону України "Про іпотеку", зокрема, в частині порядку (способу) реалізації предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі, оскільки вимоги іпотекодержателя фактично спрямовані на погашення заборгованості у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". Позивач заявив вимогу про звернення стягнення відповідно до умов іпотечних договорів та не заперечував щодо реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на електронному аукціоні.

За такого, на думку суду, зміни у законодавчому регулюванні процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, не є порушенням принципу диспозитивності, оскільки при цьому не змінюється предмет та підстави позову, спосіб захисту порушених прав позивачем обрано вірно - звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду з метою погашення кредитної заборгованості.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що спірні правовідносини виникли із споживчого кредиту, укладеного між фінансовою установою та фізичною особою - позичальником і іпотекодавцем, тому пункт 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» поширюється на спірні правовідносини.

Та обставина, що після смерті ОСОБА_4 , її спадкоємець ОСОБА_3 прийняла спадщину, проте не оформила своє право власності на спадковий будинок по АДРЕСА_1 , який є відповідно предметом іпотеки, на думку суду, не є перешкодою для звернення стягнення на нього як предмет іпотеки.

Суд виходить із того, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (тобто з дня смерті спадкодавця), незалежно від часу її прийняття чи державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, зокрема в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2025 року по справі № 761/382/21 зробила висновок, що норми статей 1281, 1282 ЦК України (щодо необхідності пред`явлення кредитором вимоги у визначений строк, так і щодо порядку виконання спадкоємцями зобов`язання) не поширюються на правовідносини, які виникають у зв`язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов`язань третьою особою (відмінною від особи іпотекодавця). У цій ситуації іпотека є дійсною для набувача відповідного майна, який набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором. Описані обставини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», які є спеціальними та підлягають застосуванню у цих правовідносинах.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права не позбавляє спадкоємця статусу власника майна з юридичної точки зору, оскільки особа подала заяву про прийняття спадщини у встановлений 6-місячний строк, тому вона вже фактично є власником будинку і набула статусу іпотекодавця. Неоформлення спадкоємцем своїх прав на майно не може звільняти його від обов`язків за іпотекою та не може обмежувати права кредитора (іпотекодержателя) на задоволення своїх вимог. У такому випадку, оскільки спадкоємець став новим іпотекодавцем, то у разі порушення зобов`язання він відповідає за задоволення вимог банку виключно в межах вартості самого предмета іпотеки (спадкового будинку).

Щодо наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_4 про застосування позовної давності, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як судом вже зазначалося раніше, за заявою ОСОБА_4 , ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.09.2012 року, було розстрочено виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.03.2011 р. про стягнення з неї та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р., з кінцевим строком платежу у березні 2022 року. Матеріалами справи підтверджується сплата ОСОБА_4 платежів, останній з яких зроблено у серпні 2015 року.

Позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення 12 серпня 2015 року, тобто у межах встановленого законом трирічного строку позовної давності. Таким чином, для застосування позовної давності у даних правовідносинах суд не вбачає підстав, і вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки.

Окрім вищенаведеного, суд вважає необхідним звернути увагу на належний склад відповідачів у даній справі. Так, згідно первісних позовних вимог, з якими звернувся позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», він просив звернути стягнення на предмети іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом визнання права власності на них, а також виселити з них осіб, які там проживають.

Після зміни предмета позову, позивач просив звернути стягнення на вищевказані предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, без вимог про виселення осіб з житлових будинків, що є предметами іпотеки. У такому випадку ОСОБА_2 , який не є ні іпотекодавцем ні спадкоємцем померлої позичальниці та іпотекодавця ОСОБА_4 , на думку суду не є належним відповідачем за актуальними позовними вимогами.

Так само, суд вважає такими, що не є належними третіми особами без самостійних вимог на предмет спору - Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області та Орган опіки та піклування Миколаївської міськради, через те, що після зміни предмета позову у даній справі рішення суду не впливає на їхні права та обов`язки у розумінні ст. 53 ЦПК України.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позову, у розмірі по 1 827,00 грн. із кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 145-kis-2007 від 08.06.2007 р. та укладеними до нього змінами і доповненнями, укладеними між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Олком Лізінг», та ОСОБА_4 , - яка станом на 27.07.2015 р. складає - 12 761 041,89 грн., із яких:

строкова заборгованість за кредитом 55 749,03 долари США, що еквівалентно 1 230 576,21 грн. за офіційним курсом НБУ;

прострочена заборгованість за кредитом 45 500,69 доларів США, що еквівалентно 1 004 359,48 грн. за офіційним курсом НБУ;

строкова заборгованість за відсотками 1 440,50 доларів США,

що еквівалентно 31 796,88 грн. за офіційним курсом НБУ;

прострочена заборгованість за відсотками 91 654,67 доларів США, що еквівалентно 2 023 139,36 грн. за офіційним курсом НБУ;

пеня, нарахована за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам 8 471 169,96 грн.,

звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , загальною площею 128,9 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом його продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

та звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком Лізінг» з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 1 827,00 грн. із кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком Лізінг», місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Прахових Сім`ї 58/10, код ЄДРПОУ 40001502.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 49610 Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького 21 А, код ЄДРПОУ 43315529.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області, місцезнаходження: 54001 Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів 5-а, код ЄДРПОУ 37844163.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Миколаївської міськради, місцезнаходження: 54027 Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська 20 , код ЄДРПОУ 22434727.

СУДДЯ Л.І. СЕЛІЩЕВА