Рішення № 140700249, 19.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3198/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

у червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 165,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.10.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з відповідачем договір про споживчий кредит № 204734. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 10811,00 грн зі строком користування коштами протягом 98 днів, а відповідач зобов`язався частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 20.01.2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 360 % річних, комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 100,00 грн (знижений тариф комісії 1,00 грн), а також одноразово сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 26% від суми кредиту (2810,86 грн).

У разі порушення позичальницею взятих на себе зобов`язань остання зобов`язалася сплатити на користь кредитодавця штраф: на шостий день неналежного виконання зобов`язань у розмірі 300,00 грн; починаючи з сьомого дня неналежного виконання зобов`язань у розмірі 30,00 грн за кожен день прострочення платежу.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №10102025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №204734 від 14.10.2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 18165,47 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 10811,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 6753,47 грн, заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту в розмірі 601,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Кукса К.О. не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві (позові) не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 14.10.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з відповідачем договір про споживчий кредит № 204734. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10811,00 грн зі строком користування коштами протягом 98 днів, а відповідач зобов`язався частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 20.01.2026 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 360 % річних, комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 100,00 грн (знижений тариф комісії 1,00 грн), а також одноразово сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 26% від суми кредиту (2810,86 грн).

У разі порушення позичальником взятих на себе зобов`язань останній зобов`язався сплатити на користь кредитодавця штраф: на шостий день неналежного виконання зобов`язань у розмірі 300,00 грн; починаючи з сьомого дня неналежного виконання зобов`язань у розмірі 30,00 грн за кожен день прострочення платежу.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №10102025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №204734 від 14 жовтня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги заборгованості за договором №204734 від 14.10.2025 року.

З матеріалів справи також убачається, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало зобов`язання за договором №204734 від 14.10.2025 року в наступному порядку: шляхом перерахування 8000 грн на картковий рахунок позичальника, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту в розмірі 2810,86 грн.

Зі свого боку відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості становить 18165,47 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 10811,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 6753,47 грн, заборгованість за комісією в розмірі 601,00 грн.

Обумовлений розрахунок відповідачем не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2662,40 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-02, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тимошенко та партнери», з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно вказаних документів вартість наданих послуг становить 7000,00 грн (дослідження документів, складання позовної заяви, підготовка та подання адвокатського запиту, підготовка клопотання про витребування доказів).

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34 офіс 333, ідентифікаційний код 43541163, заборгованість за договором про споживчий кредит №204734 від 14 жовтня 2025 року в розмірі 18 165,47 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 10 811,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 6 753,47 грн, заборгованість за комісією в розмірі 601,00 грн, а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя М.М. Ротар