Рішення № 140700180, 22.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16822/26

Провадження 2/127/4775/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/16822/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 18.05.2026 року і мотивований тим, що 03.06.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про споживче кредитування» через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора був укладений кредитний договір № 3344304434-359403, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 9830, направленим позичальнику на номер тел. 0974042550.

Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 4 500 грн. на строк 16 днів, з умовою сплати відсотків: дисконтна відсоткова ставка 2 % на добу за початковий строк кредитування; базова процентна ставка 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом та поверненням кредиту згідно графіка. Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані позивачем картковий рахунок НОМЕР_1 .

Отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитись від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів.

Сторонами у п.3.6 договору було погоджено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.3.6, 3.7. Строк користування кредитом було продовжено на 90 днів, з 20.06.2021 року до 17.09.2021 року за ставкою 2, 2 % на добу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримав та використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг у повному обсязі.

На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 376, 67 грн. Дана сума складається з: 3 318 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6 058, 67 грн. заборгованість за відсотками за користування.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Кошельок» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3344304434-359403 від 04.06.2021 року в загальній сумі 9 376, 67 грн. та судові витрати: судовий збір 2 662, 40 грн., витрати на правничу допомогу 10 000 грн.

26.05.2026 року було відкрито спрощене провадження у даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 25.06.2026 року судом зареєстровано відзив, згідно якого відповідач вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення кредитного договору, отримання ним кредитних коштів на рахунок тощо. Також позивач не надав належний розрахунок боргу, щоб перевірити правильність нарахування боргу і встановити, які саме умови порушені відповідачем. Строк кредитування становив 16 днів, з 03.06.2021 року до 19.06.2021 року, сума, що підлягала сплаті в цей період, становила 5 940 грн. (тіло 4 500 грн. + відсотки 1 440 грн.), тому нарахування процентів поза межами строку кредитування в сумі 4 618,67 грн. є безпідставним. Також відповідач ОСОБА_1 просив врахувати, що він частково погасив борг, на суму 3 315 грн., тому згоден погасити залишок - 2 625 грн. (5 940 грн. 3 315 грн. = 2 625 грн.). Крім того, просив зменшити витрати на правничу допомогу до 2 000 грн.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 03.06.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про споживче кредитування» через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора був укладений кредитний договір № 3344304434-359403, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 9830, направленим позичальнику на номер тел. 0974042550.

Згідно з умовами договору відповідач отримав споживчий кредит в сумі 4 500 грн. на строк 16 днів, з умовою сплати відсотків: дисконтна відсоткова ставка 2 % на добу за початковий строк кредитування; базова процентна ставка 2 % на добу за продовжений строк користування кредитом та повернення кредиту згідно графіка. Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані позивачем картковий рахунок НОМЕР_1 .

Згідно п.3.1, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів за користування кредитом.

Прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка) не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем (п.3.11).

При укладенні договору 03 червня 2021 року, сторонами погоджено графік платежів, згідно з яким 18.06.2021 року до сплати підлягало 5 940 грн., в т.ч. тіло 4 500 грн та відсотки 1 440 грн. (а.с. 20).

Сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 32 % від суми кредиту або 1 440 грн. (п.2 Графіку).

Однак, графік відповідач порушив, тіло кредиту та відсотки 18.06.2021 року не сплатив у повному обсязі. Згідно п. 4 додатку № 1 до договору від 03.06.2021 року, у разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в порядку, передбаченому договором. Згідно п. 5 додатку № 1 до договору плата за користування кредитом (проценти), становить 730 % річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 20).

Сторонами у п.3.6 договору було погоджено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.3.6, 3.7.

Відповідно до п. 3.8 кредитного договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Строк користування кредитом було продовжено на 90 днів, з 20.06.2021 року до 17.09.2021 року за ставкою 2, 0 % на добу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримав та використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг у повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_1 кредитного договору від 03.06.2021 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 4 500 грн.

Заперечення відповідача щодо укладення договору і отримання кредитних коштів суд вважає безпідставними.

Відповідач частково погашав кредит і всього сплатив 3 315 грн., з яких 1 182 грн. зараховано на погашення тіла кредиту і 2 133 грн. на погашення процентів.

В зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 03.06.2021 року, права позивача порушені і підлягають захисту.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, які не були спростовані відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» за кредитним договором № 3344304434-359403 від 03.06.2021 року за період з 04.06.2021 року до 17.09.2021 року становить 9 376, 67 грн.

Дана сума складається з: 3 318 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6 058,67 грн. заборгованість за відсотками.

Оскільки нарахування процентів з наступного дня після закінчення лояльного періоду (16 днів) передбачено п. 3.8 кредитного договору, твердження відповідача щодо безпідставності такого нарахування суд вважає необґрунтованим.

Враховуючи наведені обставини і те, що станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем у повному обсязі не погашена, загальна сума боргу 9 376, 67 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662, 40 грн., сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 11.05.2026 року.

Крім того, позивач заявив про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., надавши в підтвердження договір про надання правничої допомоги, укладений 12.02.2025 року із АБ «Герман Гурський та партнери», акт № 1 приймання-передачі правової допомоги по боржнику ОСОБА_1 на суму 10 000 грн., зокрема, оформлення документів щодо надання правничої допомоги гонорар 1 000 грн., збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 2 000 грн., складання позовної заяви 4 000 грн., формування додатків 2 000 грн., відправка позову стороні, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 1 000 грн.

Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, складність справи та виконану адвокатом роботу, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову і особливості розгляду конкретної справи в спрощеному провадженні, а також те, що позивач не надав до матеріалів справи квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу на вказану суму, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, інд. 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, рах. НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 3344304434-359403 від 03.06.2021 року в розмірі 9 376 (дев`ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 67 коп. та судові витрати судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 22 вересня 2026 року.

Суддя: