Рішення № 140699834, 13.10.2026, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1136/26

Провадження № 2/144/825/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.,

секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 11.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі - ТОВ "Клай Інвест") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №208654, за умовами якого відповідачу на банківську картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 3000 гривень.

Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов`язання, тому 19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до якого відбулось право вимоги за кредитним договором №208654 від 11.10.2021 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 14520 грн., із яких сума заборгованості за основною сумою боргу становить 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2700 гривень - заборгованість за відсотками: 450 грн. - заборгованість за комісіями: 8370 грн. - заборгованість за пенею.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 14520 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у порядку, передбаченому ч. ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України. Окрім того, зазначено про те, що ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_2 .

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримав. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст. ст. 130, 131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомила.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11.10.2021 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №208654 (а. с. 36-37).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит.

Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 24.10.2021 року. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. (п.1.2 кредитного договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110 % річних від суми кредиту в розрахунку 3 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Згідно п. 1.4 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

За використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту (п. 1.5 договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Договір про надання фінансового кредиту №208654 від 11.10.2021 року, підписано електронним підписом CL3260.

Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: платник ТОВ «Клай Інвест» 11.10.2021 року об 09:28 здійснило переказ коштів у розмірі 3000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована PRIVAT BANK, код авторизації 486437, призначення переказу видача кредиту №208654 (а. с. 34).

19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №568/ФК-24 (а. с. 28-30).

Згідно п. 2.1 договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку та є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №208654 від 11.10.2024 року у розмірі 14520 гривень, з яких: 3000 гривень - сума заборгованості за тілом, 2700 гривень - сума заборгованості за відсотками: 450 грн. - заборгованість по комісії: 8370 грн. - заборгованість по пені (а. с. 16).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Із дослідженого судом договору про надання фінансового кредиту №208654 від 11.10.2021 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Із врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про надання фінансового кредиту №208654 від 11.10.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронним підписом, та з боку позичальника за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора CL3260), та за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Із копії вказаного договору також видно, що ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_2 ), паспорт серія НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно довідки про ідентифікацію від 01.07.2026 року клієнт ОСОБА_1 11.10.2021 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай Інвест» для укладення договору №208654 (а. с. 27).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоч б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із пунктом 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Діджи Фінанс» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за договором №208654 про надання фінансового кредиту від 11.10.2021 року у розмірі 14520 гривень, з яких: 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2700 гривень - заборгованість за відсотками; 450 грн - заборгованість за комісіями; 8370 грн. - заборгованість за пенею, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором №2089654 від 11.10.2021 (а. с. 17-24).

Відповідачем розмір заборгованості за кредитним договором за тілом, нарахованими процентами, комісією будь-якими доказами спростовано не було, свого контр-розрахунку не надано, а зі сторони позивача доведено надання кредиту ОСОБА_1 , та перехід прав вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс», тому, зважаючи на погоджені сторонами умови, встановлену орієнтовну вартість кредиту, період нарахування процентів, комісії, в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за договором про надання фінансового кредиту №208654 на суму 6150,00 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) суд зазначає наступне.

Судом установлено, що позивачем відповідачу до сплати також було нараховано за договором про надання фінансового кредиту №208654 від 11.10.2021 року пеню у розмірі 8370,00 гривень.

Однак, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23(провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків.

Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф (пеню) за час прострочення повернення кредиту під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавства (п. 15 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати пеню за кредитним договором №208654 в розмірі 8370,00 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а, отже, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

У зв`язку із зазначеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором №208654 від 11.10.2021 року в розмірі 6150 грн. 00 коп., з яких: 3000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 2700 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками; заборгованість за комісією 450,00 грн.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Діджи Фінанс» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір №42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, додаткову угоду №208654 до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт від 21.07.2026 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, адвокатом були надані послуги, що полягають у: усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин, кількість витраченого часу 0,5 години, загальна вартість - 250 грн., письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин, кількість витраченого часу 1 година, загальна вартість - 750 грн., правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», кількість витраченого часу - 1 година, вартість - 1500 гривень; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач, кількість витраченого часу - 2 годин, вартість - 3000 гривень; формування додатків до позовної заяви, кількість витраченого часу - 0,5 години, загальна вартість - 500 гривень. Послуги були надані на загальну суму 6000 гривень.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 757/29103/20-ц зазначено, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Велика палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №206/4841/20 звернула увагу на те, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених позовних вимог.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи принцип пропорційності задоволених позовних вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2520 гривень

Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1118 грн. 20 коп.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "ПУМБ", МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №208654 від 11.10.2021, в розмірі 6150 (шість тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 коп., судовий збір у розмірі 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) гривень 20 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) гривень 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місце знаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення виготовлено та підписано 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н.І. Магдяк