Рішення № 140699733, 09.10.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1135/26

2/134/713/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 жовтня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю: секретаря судового засідання Балух О.В.

представника позивача - Петрунь Н.А.

прокурора Євчена Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Городківської сільської ради до ОСОБА_2 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за участю Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області,

встановив:

26 червня 2026 року представник Городківської сільської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:

- відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі відповідно до законодавства України до досягнення ним повноліття шляхом перерахування на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Раніше орган опіки та піклування вже звертався до суду з позовом про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, однак рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року у справі № 134/1746/25, яке набрало законної сили 12 травня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.

Після набрання зазначеним рішенням законної сили працівниками служби у справах дітей Городківської сільської ради вживалися заходи з метою оцінки можливості повернення малолітнього ОСОБА_4 матері.

Так, 12 травня 2026 року під час виїзду за місцем проживання ОСОБА_2 встановлено, що остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння, мала різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів та неадекватну поведінку, у зв`язку з чим повернення їй дитини було визнано неможливим.

13 травня 2026 року комісією двічі здійснено виїзди за місцем проживання ОСОБА_2 , однак вона була відсутня. Під час телефонної розмови ОСОБА_2 не могла чітко повідомити своє місцезнаходження та надати зрозумілі відповіді на поставлені запитання.

Крім того, 20 та 27 травня 2026 року під час виїздів працівників служби за місцем проживання ОСОБА_2 остання також була відсутня.

01 червня 2026 року питання щодо захисту прав та законних інтересів малолітнього ОСОБА_3 розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини. Під час засідання ОСОБА_2 повідомила про намір змінити спосіб життя, належним чином виконувати батьківські обов`язки та повернути дитину в сім`ю. Водночас Комісією враховано, що після відібрання дитини у 2025 році позитивних змін у поведінці матері, які б свідчили про усунення обставин, що стали підставою для відібрання дитини, не відбулося.

На підставі рекомендації Комісії наказом служби у справах дітей від 02 червня 2026 року № 18 малолітнього ОСОБА_3 взято на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування. На цей час малолітній ОСОБА_3 тимчасово влаштований до прийомної сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_2 сина не відвідувала, не телефонувала йому, не цікавилася станом його здоров`я, навчанням, розвитком та умовами проживання, а також не зверталася до прийомної матері з метою отримання інформації про дитину чи організації зустрічі з нею.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 134/1746/25 ОСОБА_2 не зверталася до служби у справах дітей чи інших уповноважених органів з питання повернення їй дитини. При цьому за результатами обстеження житлово-побутових умов встановлено, що житло відповідачки є придатним для проживання, однак інші встановлені обставини не дають підстав вважати, що вона на цей час спроможна забезпечити дитині належний догляд, виховання та безпечні умови проживання.

Ураховуючи наведене, 12 червня 2026 року виконавчим комітетом Городківської сільської ради прийнято рішення № 11 «Про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав», що стало підставою для звернення органу опіки та піклування до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 22 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2026 року.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 02 вересня 2026 року до участі у справі залучено прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області та відкладено розгляд справи.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду від 22 вересня 2026 року розгляд справи відкладено за клопотанням прокурора у зв`язку з необхідністю підготовки висновку у справі.

У судовому засіданні представник позивача - Петрунь Н.А. підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. Зазначила, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , не створила належних умов для його повноцінного розвитку, не піклується про стан його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Також вказала, що орган опіки та піклування раніше звертався до суду з позовом про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, однак у задоволенні цього позову було відмовлено. Після набрання рішенням суду законної сили відповідачка дитину не забрала та заходів, спрямованих на її повернення, не вживала. Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Прокурор Євчен Д.В. не заперечував проти задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. У встановлений судом строк відзив на позов не подала.

Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду від 09 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до положень сімейного законодавства при вирішенні питань, що стосуються життя дитини, має бути врахована її думка, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Разом із тим, ураховуючи, що малолітньому ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнилося п`ять років, суд не вбачає необхідності у заслуховуванні його думки.

Заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2020 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька дитини № 00054354158 від 23 жовтня 2025 року.

Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Городківської сільської ради від 10 березня 2026 року № 27 продовжено строк тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився без батьківського піклування, у прийомній сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на три місяці - з 26 березня 2026 року по 26 червня 2026 року.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року у справі № 134/1746/25, яке набрало законної сили 12 травня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Городківської сільської ради до ОСОБА_2 про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 12 травня 2026 року, складеним за результатами виїзду за місцем проживання ОСОБА_2 , встановлено, що у будинку задовільні житлово-побутові умови: житло облаштоване необхідними меблями та побутовою технікою, наявні продукти харчування, для дитини облаштовано окреме місце для сну та відпочинку. Водночас під час обстеження ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, мала різкий запах алкоголю, порушення координації рухів та неадекватну поведінку. З її слів, вона напередодні вживала алкогольні напої. ОСОБА_2 роз`яснено необхідність утримуватися від вживання алкоголю та належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 13 травня 2026 року, під час виїзду за місцем проживання ОСОБА_2 остання була відсутня. У будинку перебував її повнолітній син, який надав членам комісії доступ до житла та повідомив, що місцезнаходження матері йому невідоме. Під час повторного виїзду цього ж дня ОСОБА_2 також була відсутня. З метою встановлення її місцезнаходження працівниками служби здійснено телефонний дзвінок, під час якого ОСОБА_2 не могла чітко повідомити, де перебуває, та надати зрозумілі відповіді на поставлені запитання.

З листа служби у справах дітей Городківської сільської ради від 15 травня 2026 року № 11-01/237 вбачається, що ОСОБА_2 повідомлено про набрання 12 травня 2026 року законної сили рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року у справі № 134/1746/25, яким відмовлено у задоволенні позову про відібрання у неї дитини без позбавлення батьківських прав. Також ОСОБА_2 запропоновано терміново звернутися до служби або повідомити про причини неможливості прибуття. Факт отримання ОСОБА_2 вказаного листа 20 травня 2026 року підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З актів обстеження умов проживання від 20 та 27 травня 2026 року вбачається, що під час виїздів за місцем проживання ОСОБА_2 остання була відсутня, у зв`язку з чим провести обстеження умов її проживання не вдалося.

Згідно з витягом з протоколу № 7 засідання Комісії з питань захисту прав дитини Городківської сільської ради від 01 червня 2026 року, Комісією розглянуто питання щодо подальшого захисту прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 . На засіданні Комісії ОСОБА_2 пояснила, що бажає повернути дитину в сім`ю, має намір змінити спосіб життя, утримуватися від вживання алкогольних напоїв та належним чином виконувати батьківські обов`язки, а також висловила готовність співпрацювати із суб`єктами соціальної роботи та виконувати надані рекомендації. Водночас Комісією враховано, що дитину було відібрано у матері ще у 2025 році, однак стійких позитивних змін, які б свідчили про усунення обставин, що стали підставою для втручання органу опіки та піклування, не відбулося. За результатами розгляду питання Комісія рекомендувала виконавчому комітету Городківської сільської ради звернутися до суду з позовом про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, а службі у справах дітей - взяти малолітнього ОСОБА_3 на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування.

Наказом служби у справах дітей Городківської сільської ради від 02 червня 2026 року № 18 малолітнього ОСОБА_3 взято на первинний облік як дитину, яка залишилася без батьківського піклування, та вирішено вжити заходів щодо надання йому відповідного статусу і влаштування до сімейної форми виховання.

Згідно з доповідною запискою від 17 червня 2026 року ОСОБА_7 повідомила, що малолітній ОСОБА_3 проживає та виховується у її прийомній сім`ї. У період з 12 травня до 17 червня 2026 року ОСОБА_2 дитину не відвідувала, не телефонувала їй, не цікавилася станом її здоров`я, навчанням, розвитком та умовами проживання. Також відповідачка не зверталася до прийомної матері з метою отримання інформації про дитину чи організації зустрічі з нею.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, крім випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним, зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка пропорційності заходу, який може призвести до розриву сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів з урахуванням конкретних обставин справи. При визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати, з одного боку, інтерес дитини у збереженні зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або явно неблагополучною, а з іншого - інтерес дитини у забезпеченні її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України передбачено можливість позбавлення батьківських прав, якщо мати, батько ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

В абзаці другому пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин п`ятої, шостої цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 170 СК України підстав для відібрання малолітнього ОСОБА_3 від матері без позбавлення її батьківських прав.

Судом установлено, що після набрання законної сили рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року у справі № 134/1746/25, яким було відмовлено у задоволенні позову органу опіки та піклування про відібрання дитини, ОСОБА_2 не вжила дієвих заходів, спрямованих на повернення сина та відновлення належного виконання батьківських обов`язків.

Зокрема, 12 травня 2026 року під час виїзду працівників служби у справах дітей за місцем проживання відповідачки остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим повернення їй дитини було визнано неможливим. Під час наступних виїздів за місцем проживання ОСОБА_2 була відсутня.

При цьому після влаштування малолітнього ОСОБА_3 до прийомної сім`ї відповідачка його не відвідувала, не телефонувала, не цікавилася станом здоров`я, навчанням, розвитком та умовами проживання сина, не зверталася до прийомної матері з метою отримання інформації про дитину або організації зустрічі з нею.

Суд ураховує, що житлово-побутові умови за місцем проживання відповідачки є задовільними та придатними для проживання дитини. Водночас наведене не спростовує висновку суду про відсутність стійких позитивних змін у поведінці ОСОБА_2 та її ставленні до виконання батьківських обов`язків.

Висловлений відповідачкою під час засідання Комісії з питань захисту прав дитини намір змінити спосіб життя, утримуватися від вживання алкогольних напоїв та належним чином виконувати батьківські обов`язки не був підтверджений її подальшою поведінкою та конкретними діями, спрямованими на повернення дитини в сім`ю.

За таких обставин суд вважає, що повернення малолітнього ОСОБА_3 матері на цей час не відповідатиме найкращим інтересам дитини та не забезпечуватиме її розвитку в безпечному і стабільному середовищі, а тому відібрання дитини без позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є необхідним та пропорційним заходом захисту прав та інтересів дитини.

При цьому відібрання дитини без позбавлення батьківських прав не має незворотного характеру. Відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника інших дітей та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, наявність у нього майна та грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про доходи та майновий стан відповідачки, а також ураховуючи встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 червня 2026 року і до досягнення ним повноліття.

Оскільки малолітній ОСОБА_3 влаштований до прийомної сім`ї, а позивачем заявлено вимогу про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини, суд вважає за необхідне перераховувати аліменти на особистий рахунок ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», а позов задоволено у повному обсязі, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, з яких 1 331,20 грн - за вимогу про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та 1 331,20 грн - за вимогу про стягнення аліментів.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 150, 170, 181, 182 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 280-282, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку органу опіки та піклування Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України, у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення строк на його апеляційне оскарження відраховується з дати постановлення відповідної ухвали.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо у встановлені ЦПК України строки не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Городківської сільської ради, місцезнаходження: вул. Благовіщенська, 51, с. Городківка Тульчинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04328789.

Відповідачка - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області, місцезнаходження: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Ростислава Покиньчереди, 14.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: