Ухвала суду № 140699321, 14.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

14.10.2026Справа № 910/7031/26Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі

За позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 1.326.231.737,53 грн

Представники сторін:

від заявника (боржника): Яковченко Р.Г.;

від стягувача: Кострець Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у справі №910/7031/26 позов Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму основного боргу у розмірі 1.313.830.967 грн 30 коп., 3% річних у розмірі 4.152.758 грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 8.248.012 грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 931840 грн 00 коп.

18.09.2026 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у справі №910/7031/26 на 1 рік з дня його ухвалення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 розгляд вказаної заяви призначено на 30.09.2026.

30.09.2026 до Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли заперечення на заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Судове засідання, призначене на 30.09.2026, не відбулось у зв`язку з тривалою повітряною тривогою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2026 судове засідання у справі №910/7031/256 призначено на 14.10.2026.

У судове засідання 14.10.2026 з`явився представник заявника (боржника), надав усні пояснення з приводу поданої заяви, просив суд її задовольнити.

Представник стягувача у судовому засіданні 14.10.2026 надав усні пояснення, проти задоволення заяви заперечив.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на такі обставини.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у справі №910/7031/26 обгрунтована тим, що заявник є єдиним в Україні підприємством, на яке покладено виконання функцій оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 31, 33, п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.07.2014 № 1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго», від 17.12.2021 № 2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»; п. 2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго»).

Засновником і єдиним акціонером НЕК «Укренерго» є держава в особі Міністерства енергетики України (п. 6.1 Статуту НЕК «Укренерго»).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) НЕК «Укренерго» виконує функції єдиного в Україні адміністратора розрахунків (юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків, зокрема, на балансуючому ринку).

Спір у справі №910/7031/26 виник у зв`язку з виконанням договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 0424-04013 (далі - Договір), який НЕК «Укренерго» вимушене укласти з Позивачем на виконання імперативних вимог Закону (зокрема, ч. 3 ст. 68).

Загальний розмір заборгованості учасників балансуючого ринку перед НЕК «Укренерго» станом на 10.09.2026 складає понад 46,9 млрд.грн. Отже, для виконання судового рішення і сплати коштів, зазначених у позові, НЕК «Укренерго» має бути забезпечене джерелами фінансування відповідних витрат. Проте функції і джерела доходів відповідача як оператора системи передачі визначені Законом; обмежені і напрямки використання коштів.

Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 33 Закону відповідач має право отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Водночас, як вказує відповідач, такі доходи повинні використовуватись згідно з їх цільовим призначенням. Зокрема, на відповідача як оператора системи передачі поширюється дія нормативно-правового акта Регулятора - Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388 (далі - Ліцензійні умови). Відповідно до пп. 15, 43 п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат (відповідач) повинен: дотримуватися визначених напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої НКРЕКП структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовувати кошти, отримані за рахунок діяльності з передачі електричної енергії, за цільовим призначенням; цільове призначення (використання) коштів - використання коштів, отриманих від здійснення діяльності з передачі електричної енергії, диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у напрямках та обсягах, визначених структурою тарифу на передачу електричної енергії та тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

При цьому структура тарифів на послуги відповідача не передбачає спрямування відповідних доходів на оплату балансуючої електричної енергії (у тому числі позивачу). Тарифи на послуги НЕК «Укренерго» у 2026 році затверджені постановами НКРЕКП: від 05.12.2025 № 2009 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «Укренерго» на 2026 рік»; від 05.12.2025 № 2010 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління «НЕК «Укренерго» на 2026 рік». Відповідні постанови є нормативно-правовими актами, публічно доступними, зокрема, в базі даних «Законодавство України» за адресою https://zakon.rada.gov.ua/. Додатками до зазначених постанов визначена структура тарифів, яка не включає витрати на вищезгадані виплати постачальникам послуг з балансування; це перешкоджає виконанню рішення суду у справі №910/7031/26.

Відповідач вказав, що на відміну від суб`єктів господарювання, які добровільно беруть на себе господарські зобов`язання і діють на власний ризик для отримання прибутку, діяльність відповідача не можна розглядати як підприємництво (тобто діяльність, що здійснюється самостійно, ініціативно, на власний ризик). Відповідач не має можливості вільного вибору видів діяльності, свободи комерційного розрахунку, вільного розпорядження прибутком і т.д.; на відміну від позивача, не може виробляти електричну енергію і отримувати прибуток від її продажу за ринковими цінами.

Натомість на відповідача (як єдиного в Україні оператора системи передачі) Законом (зокрема, статтею 33), актами НКРЕКП і Статутом покладені функції щодо забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України.

З цією метою відповідач повинен, зокрема, укладати договори про участь у балансуючому ринку і отримувати відповідну балансуючу електроенергію (у тому числі від Позивача). Таким чином, НЕК «Укренерго» не може спрямувати на виконання рішення у справі №910/7031/26 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інше цільове призначення. Більше того, навіть передбачені структурою тарифу кошти не потрапляють у розпорядження НЕК «Укренерго» автоматично й одночасно, а мають сплачуватись користувачами послуг НЕК «Укренерго» протягом 12 місяців календарного року (і можуть бути витрачені лише за визначеними напрямками), адже тариф затверджується щорічно. Водночас внесення НКРЕКП додаткових витрат до структури тарифу на послуги відповідача (зокрема, для розрахунку з Позивачем і виконання судового рішення) потребує значного часу.

Так, порядок перегляду тарифу передбачає тривалу процедуру згідно з постановами НКРЕКП від 22.04.2019 № 585 «Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії», від 22.04.2019 № 586 «Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління».

При встановленні тарифу враховується прогнозований необхідний дохід (прогнозовані витрати) НЕК «Укренерго» на прогнозний рік - період тривалістю календарний рік, на який здійснюється розрахунок тарифу. Аналогічно, НКРЕКП встановлена процедура змін до тарифу. Відтак, акумулювання коштів для виконання судового рішення потребує часу і можливе орієнтовно протягом 1 року після прийняття рішення у справі №910/7031/26.

Наведені обставини, як вказує заявник (боржник), на сьогодні перешкоджають виконанню судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання.

Крім того, заявник зазначив, що стягувач має заборгованість перед відповідачем за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013-ПД (далі - Договір про диспетчеризацію) в сумі понад 2,2 млрд грн. Через порушення зобов`язань позивачем за Договором про диспетчеризацію відповідні кошти не могли бути спрямовані на оплату позивачу за Договором про участь у балансуючому ринку.

Також, як вказав боржник, спроба невідкладного стягнення з НЕК «Укренерго» надзвичайно великих витрат (понад 1,3 млрд грн), джерела покриття яких не передбачені структурою тарифів, дестабілізує його діяльність, поставить під загрозу нормальну роботу енергетичної інфраструктури України. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення.

НЕК «Укренерго» забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн. Організаційна структура НЕК «Укренерго» побудована за регіональним принципом та включає 4 територіальні управління обслуговування мережі: Північне, Південне, Східне та Західне. До їх складу входять 15 регіональних центрів обслуговування мереж (РЦОМ). Функції диспетчерського контролю в компанії виконують 6 регіональних диспетчерських центрів. Крім цього, в складі компанії функціонують спеціалізовані відокремлені підрозділи «Будівництво і ремонт» та «Укренергосервіс».

Персонал НЕК «Укренерго» чисельністю понад 7 тисяч працівників обслуговує унікальне високотехнологічне обладнання 103 підстанцій 220-750 кВ та понад 19 тис. км магістральних та міждержавних ліній електропередачі, якими щороку передається сотні мільярдів кіловат-годин електроенергії від генерації у розподільчі мереж Укренерго будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС, можливості інтеграції ВДЕ в енергосистему та забезпечення технічної відповідності роботи мережі стандартам та вимогам ENTSO-E.

Додатково боржник зауважив, що державою покладено саме на позивача спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії. Так, згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на оператора системи передачі (тобто на Позивача).

Так, відповідно до ч. 7 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» позивач сплачує гарантованому покупцю кошти за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Крім того, відповідно до ч. 2-6 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Боржник зауважив, що на сьогодні численні пошкодження об`єктів об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат НЕК «Укренерго» для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим для національної безпеки і життєзабезпечення населення. З осені 2022 року відбуваються масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, що призвело до вкрай тяжких наслідків. Об`єкти НЕК «Укренерго» зазнають масштабних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат.

Першочерговим завданням НЕК «Укренерго» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення в Україні, а відтак відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов`язань. Таким чином, дії агресора мають критичний негативний вплив на діяльність відповідача та функціонування системи передачі електричної енергїї. Наведені вище обставини вкрай негативно вплинули і на фінансовий стан відповідача. Так, з об`єктивних причин (у т.ч. вплив законодавчих обмежень та обставин воєнного часу) протягом тривалого часу НЕК «Укренерго» отримувало збитки. Збиток за 2024 рік склав 38,9 мільярдів гривень; загалом на кінець 2024 р. непокритий збиток склав понад 60 мільярдів гривень; поточні зобов`язання зросли до 143 мільярдів гривень.

За 2025 рік чистий збиток НЕК «Укренерго» склав 4,6 млрд грн.

Суд зазначає, що визначальним фактором є не тільки винятковість наведених вище випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Фінансовий стан (стійкість) підприємства є динамічним явищем, адже є сукупністю фінансових та господарських показників, що постійно змінюються під впливом внутрішніх рішень та зовнішнього середовища.

Оцінка цього стану може бути здійснена за результатами регулярного моніторингу динаміки фінансово-економічних показників (індикаторів) підприємства, зокрема за такими групами, як: показники майнового потенціалу, показники ліквідності показники фінансової стійкості показники рентабельності.

Як повідомив заявник, загальний розмір заборгованості учасників балансуючого ринку перед НЕК «Укренерго» станом на 10.09.2026 складає понад 46,9 млрд.грн.

Надана відповідачем вказана інформація фактично свідчить про наявність в нього джерела фінансування витрат з погашення заборгованості присудженої за рішенням суду на користь позивача. Погашення цієї дебіторської заборгованості інших контрагентів, розмір якої значно перевищує присуджену суму, цілком залежить від активних дій самого НЕК «Укренерго», зокрема, проведення належної претензійно-позовної роботи. Тобто, відповідач має потенційне джерело для виконання обов`язку перед стягувачем у вигляді дебіторської заборгованості інших осіб.

Вказана обставина не свідчить про необхідність відстрочення виконання рішення суду, а навпаки підтверджують можливість його виконання.

Наведених висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 18.06.2026 у справі №910/14311/25.

Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Норми закону не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок коштів своїх контрагентів або бюджету, у виконанні власних обов`язків за зобов`язаннями (звільнення від відповідальності, відстрочення або розстрочення зобов`язань), такого не передбачають також і положення укладеного між сторонами договору.

За таких обставин суд вважає, що факт ненадходження коштів від його контрагентів, не є виключною обставиною для звільнення боржника від виконання судового рішення, зважаючи також на те, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.

Отже саме лише посилання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, судом до уваги не приймається, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентом товариства або зміни у законодавстві не є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду.

Поряд з цим судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають вищевказані наслідки.

З огляду на викладене вище, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у справі №910/7031/26 на 1 рік з дня його ухвалення.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2026 у справі №910/7031/26.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 19.10.2026.

Суддя О.М. Спичак