Рішення № 140699314, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026Справа № 910/16507/23

За позовом ОСОБА_1 м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" м. Києва, 2. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" м. Києва,

треті особи 1. Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал" м. Києва, 2. Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал" м. Києва

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, ціна позову 33558379,35 грн.

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від позивача: Найда М.М.,

від відповідачів: Перцев Д.П.,

від третіх осіб: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ :

у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в в суд з указаним позовом, яким просив визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 20БВ-000000652; № БВ 20201023/01-АК від 23 жовтня 2020 р., застосувати наслідки недійсності правочину та згідно ст.ст. 230, 231 ЦК України стягнути солідарно з відповідачів на його користь як відшкодування мінімальних подвійних збитків у розмірі 11795194,20 грн.

У ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та пояснив, що його вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину стосуються не лише відшкодування на його користь збитків у подвійному розмірі, а й повернення в натурі всього одержаного на виконання недійсного правочину.

Позивач зазначав, що він - український незалежний інвестор, колишній міноритарний акціонер значної кількості енергетичних та інших компаній (ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго", ПАТ "ДТЕК Західенерго", ПАТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", Шахта ДТЕК "Червоноармійька-Західна", інші підприємства).

З 1999 року був акціонером Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попереднє найменування ПрАТ "Київобленерго") (далі-відповідач 2., товариство).

Станом на вересень 2020 року він володів 5244141 акцій указаного відповідача, що становило 0,5 % статутного капіталу товариства.

Іншим акціонером товариства з 20 червня 2019 р. стала група ДТЕК, придбавши через ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" та іноземну компанію NGR B.V. пакет акцій у розмірі понад 94% статутного капіталу за ціною 5,20 грн. за одну акцію.

Пізніше цю частку було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" (далі-відповідач 1.)

Зміна мажоритарного акціонера товариства не покращила існуючого ще з 2017 року стану дотримання його корпоративних прав.

Від нього систематично приховувалася, замовчувалася або надавалася спотворена інформація про фінансово-економічне становище товариства, про концентрацію пакета акцій за однією особою (особами, що діють спільно), а також найвищу ціну придбання акцій товариства протягом 12 місяців до такої концентрації, яка, як стало відомо лише згодом 22 червня 2021 р., становила 5,2727 грн. за одну акцію.

Перебуваючи у таких умовах 23 жовтня 2020 р. він, діючи через свого брокера Спільне підприємство Товариством з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал", уклав з відповідачем 1., від імені та за рахунок якого діяло Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал", договір купівлі-продажу цінних паперів № 20БВ-000000652; № БВ 20201023/01-АК.

За умовами цього договору він продав відповідачу 1. належні йому 5244141 простих іменних акцій товариства за 21763185,15 грн., тобто за ціною однієї акції в розмірі 4,15 грн.

Указаний продаж був вчинений внаслідок навмисного введення його в оману щодо ринкової ціни акцій, а також психічного тиску з боку покупця та пов`язаних з ним посадових осіб товариства, які стверджували про дійсну можливість примусового викупу цих акцій у майбутньому за ціною 1,37-3,42 грн. за акцію, у зв`язку з чим не відповідав його внутрішньому волевиявленню.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 203, 215, 230, 231 ЦК України просив задовольнити позов, визнати договір недійсним, як наслідок недійсності правочину, повернути йому 5244141 шт. простих іменних акцій товариства та стягнути солідарно з відповідачів на його користь як відшкодування мінімальних подвійних збитків 11795194,20 грн.

Також просив покласти на відповідачів понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву, їх представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідач 1. вказував, що до часу укладення з відповідачем спірного договору він був власником пакета у розмірі 94% акцій товариства відповідача 2.

У силу вимог законодавства про акціонерні товариства до того він не набув права вимагати продажу акцій та/або обов`язку викупу акцій інших акціонерів, тому формування ціни відбувалося на принципах звичайного ринкового торгу.

З метою збільшення розміру власного пакету акцій він уклав з відповідачем оспорюваний нині договір, сплативши позивачеві за продаж 5244141 простих іменних акцій товариства 21763185,15 грн.

Під час укладення цього договору він не вводив позивача в оману та не чинив на нього психічного тиску.

Для укладення договору ними залучалися професійні торговці на ринку цінних паперів, які у точності виконали надані їм сторонами договору доручення.

Вчинений товариством з афілійованою особою договір щодо придбання акцій Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" протягом 12 місяців, що передували 26 жовтня 2020 р., по ціні 5,27 грн. за 1 акцію не є інформацією, замовчування якої могло б вплинути на формування ціни спірного продажу.

Заявив про покладення на позивача витрат по оплаті правової допомоги адвоката з попереднього розрахунку 44000 грн.

Відповідач 2. вказував, що він не є стороною оспорюваного правочину, тим не встановлювалися (змінювалися/припинялися) його права та обов`язки, він не брав участі у процедурі укладення такого договору, тому не міг ані вводити позивача в оману, ані чинити на нього психічний тиск, також його поведінкою не заподіювалися позивачеві заявлені збитки. У відносинах з надання акціонерам інформації про діяльність товариства керується вимогами чинного законодавства.

Заявив про покладення на позивача витрат по оплаті правової допомоги адвоката з попереднього розрахунку 26000 грн.

У процесі розгляду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучені Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал" (далі-третя особа 1.), Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал" (далі-третя особа 2.).

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про час і місце його проведення повідомлені в установленому порядку, третя особа 2. просила розгляд справи здійснювати без участі її представника.

Третя особа 1. у письмових поясненнях вказала, що позивач є її клієнтом з 2012 року, регулярно проводить операції з цінними паперами за її посередництва як торговця цінними паперами.

22 жовтня 2020 року позивач надав йому разове замовлення № 20БО-000000650 від 22 жовтня 2020 р. на продаж 5244141 штук акцій Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попереднє найменування ПрАТ "Київобленерго") за ціною 4,15 грн. за одну акцію. При цьому позивач повідомив, що така ціна запропонована покупцем акцій (Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі"), а також те, що представником покупця акцій виступатиме Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал".

Третя особа 2. у письмових поясненнях повідомила, що під час укладення спірного договору вона діяла як повірений відповідача 1. на підставі договору доручення № БД 20201021/01-АК від 21 жовтня 2020 р.

У ході розгляду справи позивач подав клопотання про залучення ОСОБА_2 як кінцевого бенефіціара відповідачів до у часті у справі в якості співвідповідача.

Згідно ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 48 ГПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Враховуючи, що вимог матеріально-правового характеру до ОСОБА_2 позивачем не заявлено, питання про права і обов`язки останнього у ході розгляду даної справи вирішенню не підлягають, то у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача відповідно до вимог ст. 47 ГПК України судом відмовлено.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що на жовтень 2020 року позивач та відповідач 1. були акціонерами Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попереднє найменування ПрАТ "Київобленерго").

Зокрема, позивач володів пакетом у розмірі 5244141 акцій товариства, що становило 0,5 % статутного капіталу товариства, відповідачу належав пакет акцій у розмірі близько 94% статутного капіталу товариства.

Указані обставини підтверджуються поясненнями відповідачів, частково позивача, даними із сайту Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України smida.gov.ua/db/owners/23243188/2020-09-30.

Доводи позивача про набуття відповідачем 1. або особами, які діяли з ним спільно, до того часу власності на домінуючий контрольний пакета акцій товариства належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджуються, тому є необгрунтованими.

Той факт, що у день вчинення спірного правочину з позивачем відповідачем 1. були укладені ще три правочини з придбання пакетів акцій у розмірі відповідно 0,5%, 2,4% та 0,24% статутного капіталу товариства, не свідчить про те, що набуття власності на домінуючий контрольний пакета акцій настало до вчинення цього правочину. Час та порядок оприлюднення відповідної інформації не спростовують факту вчинення усіх описаних правочинів в один і той самий день.

Отже, 23 жовтня 2020 р. позивач, діючи через свого повіреного брокера Спільне підприємство Товариством з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал", уклав з відповідачем 1., від імені та за рахунок якого діяв повірений Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал", договір купівлі-продажу цінних паперів № 20БВ-000000652; № БВ 20201023/01-АК.

За умовами цього договору позивач передав у власність відповідача 1. 5244141 простих іменних акцій товариства за ціною 4,15 грн. загальною вартістю 21763185,15 грн., а відповідач 1. зобов`язався оплатити придбані акції.

Відповідно п.п. 2.1., 2.2., 2.6. договору розрахунки за цінні папери здійснюються без дотримання принципу "Поставка цінних паперів проти оплати". Повірений покупця протягом 2 банківських днів від дати підписання договору здійснює оплату загальної суми договору на поточний рахунок продавця. Продавець виконує функції податкового агента щодо доходу клієнта продавця.

Клієнт продавця протягом 2-ох банківських днів від дати підписання даного договору за умови отримання продавцем від повіреного покупця загальної суми договору, але у будь-якому разі не пізніше наступного банківського дня з дати отримання продавцем від повіреного покупця загальної суми договору, здійснює поставку цінних паперів з рахунку клієнта продавця на рахунок покупця.

Права власності на цінні папери, що є предметом договору, переходять до покупця з моменту зарахування цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі.

Згідно п.п. 4.1.-4.4. договору продавець гарантує, що цінні папери належать клієнту продавця на праві власності та клієнт продавця має всі повноваження щодо розпорядження ними.

Сторони гарантують, що підписання та виконання ними цього договору не призведе до порушень жодного чинного нормативно-правового актів, судового рішення, що набрало законної сили на момент підписання даного договору, а також не порушить прав третіх осіб та жодного положення статуту кожної із сторін або чинних правил та розпоряджень кожної сторони, якщо такі є.

Сторони підтверджують та гарантують, що особи, які підписали договір, мають всі необхідні повноваження укладати договір.

Покупець заявляє, що при укладенні договору дотримані вимоги ст. 64 Закону України "Про акціонерні товариства".

Строк дії договору встановлений з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе згідно з договором зобов`язань.

Указані обставини підтверджуються поясненнями сторін, третіх особи, наявною у матеріалах справи копією вищевказаного договору.

Заявлені вимоги обгрунтовані недійсністю указаного договору як такого, що був вчинений під впливом обману та насильства.

За змістом положень частин першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.

Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або кваліфікований торговець та пересічний громадянин, споживач певної послуги (роботи, товару). Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом, що висувається для пересічної розумної людини.

Такий підхід використовується в кодифікованих джерелах звичаєвого права. Так ст. 3.8. Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА) 2010 року передбачає, що сторона може відмовитися від договору, якщо договір був укладений внаслідок обманних заяв іншої сторони, включно з мовою вираження чи способом дії або внаслідок недобросовісного утаювання фактів, які відповідно до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики повинні були бути повідомлені цій стороні. Водночас стаття 3.5 цих Принципів виключає відмову від договору внаслідок помилки за умови грубої необережності сторони, яка помилилася. У статті ІІ.-7:201 Модельних правил європейського приватного права 2013 року закріплено, що не дозволяється оскаржувати правочин у випадку, якщо помилка за таких обставин не може бути виправдана.

Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого у ст. 3 ЦК України. Водночас нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно суті чи наслідків правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є вочевидь нерозумними, неочікуваними, нетиповими.

Позивачем стверджується і не заперечується наявність у нього на момент укладення спірного правочину наміру відчужити належні йому акції товариства.

До того ж на час продажу на розгляді в суді перебував його позов з вимогою до товариства викупити належні йому акції (справа № 911/1815/20) за ціною 5,20 грн. за одну акцію.

Таким чином, волевиявлення позивача продати належні йому акції товариства відповідало його внутрішній волі.

Про це свідчить також надане позивачем 22 жовтня 2020 року разове замовлення № 20БО-000000650, яким він доручив своєму повіреному Спільному підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал" вчинити продаж його акцій на умовах спірного договору.

Доказів визнання в установленому порядку такого доручення суду не надано.

За твердженнями позивача через систематичне приховування, замовчування та ненадання інформації про фінансово-економічне становище товариства, за відсутності доступних відомостей про вартість акцій товариства на фондовому ринку, він не міг з достатньою певністю перевірити дійсну ринкову вартість належних йому акцій на час їх продажу.

Володіючи такою інформацією, а також відомостями про концентрацію пакета акцій за однією особою (особами, що діють спільно), а також найвищу ціну придбання акцій товариства протягом 12 місяців до такої концентрації, він не вчинив би їх продаж за ціною нижчою, ніж 5,2727 грн. за акцію.

За обставинами справи на час укладення спірного договору у власності відповідача 1. або осіб, що діяли з ним спільно, не було домінуючого контрольного пакета акцій товариства. Тому замовчати чи приховати відповідну інформацію було неможливо.

Відсутність таких обставин не зумовлювало під час визначення ринкової вартості акцій застосування правил ст.ст. 652 та 653 чинного на 2020 рік Закону України "Про акціонерні товариства".

Учинення відповідачем 1. протягом 12 місяців, що передували 23 жовтня 2020 р., правочину із придбання акцій товариства по ціні 5,27 грн. за одиницю у зв`язку з цим не має вирішального значення для визначення ринкової вартості акцій.

За загальним правилом ринкова вартість майна визначається ціною, за яку можливий його продаж у певний час у певному місці.

Убачається, що у день продажу позивачем спірних акцій відповідачем 1. були укладені ще три правочини, за якими ціна однієї акції не перевищувала 4,15 грн.

Спірний продаж був вчинений позивачем у період розгляду в суді його позову, зокрема, про викуп акцій за ціною не менше 5,20 грн. одиницю, у задоволенні якого було відмовлено.

Поясненнями позивача, третьої особи 1., яка сприяла йому у вчиненні спірного правочину, стверджується що він є незалежним інвестором, власником цінних паперів різних компаній, у т.ч акціонерних товариств.

Придбання та продаж різних цінних паперів здійснювалися ним упродовж тривалого часу (протягом більше 20 років) неодноразово з метою отримання доходу.

Отже, у питаннях купівлі-продажу цінних паперів позивач не є звичайним, пересічним споживачем на ринку цінних паперів, а наділений кваліфікуючими ознаками досвіду та професійних навичок. Відсутність формальної фіксації такого виду господарювання не заперечує самого факту відповідної активності.

Тому у спірних відносинах позивач виступає у ролі не звичайного пересічного споживача, а радше як підприємця, професійного комерсанта на ринку цінних паперів.

Наділеному досвідом, розумінням принципів формування та зміни ціни на цінні папери для позивача неодержання певної інформації про діяльність товариства прямо не свідчить про неможливість перевірки тих самих обставин з інших джерел інформації.

Вимоги позовної заяви у відповідній частині фактично зводяться до помилки позивача в економічних розрахунках одержання користі від вчиненого правочину, яка не має правового значення.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано також доказів вчинення спірного договору проти його справжньої волі внаслідок застосування до фізичного чи психічного тиску.

Доводи з цього приводу свідчать про здійснення сторонами до часу укладення спірного договору ділових переговорів, зафіксованих, зокрема, на аудіозаписах позивача, з наведенням зустрічних аргументів щодо істотних умов майбутнього правочину, у т.ч. узгодження ціни, притаманних звичайному ринковому торгу.

Під час торгу і покупець, і продавець, бажаючи укладення договору між ними, на початку можуть повідомляти про досить протилежні обставини про предмет продажу, шукаючи компромісу та взаємовигідних умов, у т.ч. стосовно ціни.

Тому підстави вважати, що під час укладення спірного договору до позивача застосовувався тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, відсутні.

Враховуючи недоведеність позивачем факту порушення відповідачами його прав у спірних правовідносинах, у позові про визнання договору недійсним відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215, 230, 231 ЦК України слід відмовити.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення вимоги про визнання договору недійсним, яка є основною, також не підлягають задоволенню вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, які є похідними від неї.

Позивач заявою про забезпечення позову просив до набрання законної сили рішенням у даній справі:

- зупинити дію рішення одноосібного акціонера Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Мережі" від 24 квітня 2026 р. про припинення Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю.

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, Міністерству юстиції України, іншим суб`єктам державної реєстрації, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку і Центральному депозитарію, іншим державним органам вчиняти будь-які дії, в т.ч. реєстраційні, щодо:

припинення/ліквідації ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; перетворення ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" у будь яку форму власності; державної реєстрації правонаступництва у зв`язку із таким перетворенням; внесення змін щодо корпоративної структури та статутного капіталу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; анулювання, відміна реєстрації, зупинення обігу та конвертації акцій ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; вжити інших ефективних законних заходів забезпечення позову на розсуд суду;

- заборонити відповідачам та пов`язаним із ними особам вчиняти дії, спрямовані на припинення існування ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та його акцій як емітента до набрання законної сили рішенням у справі № 910/16507/23;

- заборонити відповідачам та пов`язаним із ними особам вчиняти дії, спрямовані на припинення існування/дійсності акцій ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" як об`єкта цивільних прав до набрання законної сили рішенням у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З наявних матеріалів вбачається, що до подання позивачем заяви про забезпечення позову до господарського суду м. Києва реєстрація акцій, про поверненні яких було заявлено позов, була погашена і їх оборотоздатність на ринку припинена.

Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заявлені позивачем заходи забезпечення позову про заборону реорганізації/припинення/ліквідації ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" не співвідноситься з визначеним ним предметом позову про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

За таких обставин у задоволенні заяви слід також відмовити.

Питання відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката підлягає вирішенню в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Оскільки у позові відмовлено, судовий збір, у т.ч. відстрочену частину у розмірі 257224,64 грн., стосовно до вимог 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 136, 140, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 м. Києва відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 м. Києва про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 257224,64 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар