Рішення № 140699286, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/9796/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, 31, ідентифікаційний код 31650052)

про стягнення 68 363,17 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач) про стягнення 68 363,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" застраховано автомобіль "VOLKSWAGEN", державний номер НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №225211874, який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем "MITSUBISHI", державний номер НОМЕР_2 . Позивачем, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля " MITSUBISHI", державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 135 792,40 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "VOLKSWAGEN", державний номер НОМЕР_1 , водія якого було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою Святошинського міськрайонного суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №759/28292/25, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", а тому позивач звернувся з претензією до відповідача, який сплатив тільки частину відшкодування, а саме 77 935,38 грн. Таким чином, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 57 857,02 грн несплаченої суми страхового відшкодування, 2 284,12 грн інфляційних втрат, 746,59 грн 3% річних та 7 475,44 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9796/26, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 була доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 10.08.2026 о 13:49 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Поряд з цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у відпустці з 12.10.2026 по 16.10.2026 підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03.02.2025 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та Приватним акціонерним товариством "Спецавтобаза" укладено договір страхування наземних транспортних засобів №FO 02317104, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки MITSUBISHI державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Строк дії договору: з 04.02.2025 до 03.02.2026, що відповідає строку дії Поліса ОСЦПВ серії ЕР №225211874.

11.11.2025, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN", д.р.н. НОМЕР_3 , по пр-ту. Палладіна в м. Києві, здійснила зіткнення з автомобілем "MITSUBISHI" д. р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.

В той самий день ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про настання події.

Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) зафіксовано характер пошкоджень автомобіля "MITSUBISHI" д.р.н. НОМЕР_2 .

14.11.2025 Приватне акціонерне товариство "Спецавтобаза" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про страхову виплату, в якій просило належну до виплати суму за страховим випадком перерахувати на станцію технічного обслуговування.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2025 у справі №759/28292/25 встановлено порушення водійкою ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим її притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" від 11.11.2025 №М_СчТ049466 вартість відновлювального ремонту автомобіля "MITSUBISHI" д.р.н. НОМЕР_2 склала 135 792,40 грн з ПДВ.

18.11.2025 позивачем складено та підписано страховий акт від 18.11.2025 №34086/40/925, яким пошкодження транспортного засобу - "MITSUBISHI" д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховою подією та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 135 792,40 грн.

На підставі складеного страхового акта, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FO 02317104, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" перерахувало на рахунок суб`єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоград" суму страхового відшкодування в розмірі 135 792,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.11.2025 №98569.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 29.12.2025 №09443/9225 про виплату страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "VOLKSWAGEN", д. р. н. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" згідно з полісом серії ЕР №225211874.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" виплатило на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" лише частину заявленого розміру страхового відшкодування - в сумі 77 935,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.01.2026 №1353.

Таким чином невиплата повної суми страхового відшкодування, стала підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення решти суми страхового відшкодування у розмірі 57 857,02 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7 475,44 грн пені, 2 284,12 грн інфляційних втрат та 746,59 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України "Про страхування".

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З наявної в матеріалах справи копії постанови Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №759/28292/25 вбачається, що транспортний засіб - "VOLKSWAGEN", д.р.н. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки "MITSUBISHI" д.р.н. НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 не мала права керування транспортним засобом марки "VOLKSWAGEN", д. р. н. НОМЕР_3 та притягувалася до адміністративної відповідальності за статтею 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керувала вказаним транспортним засобом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, та доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 11.11.2025, суду не надано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії ЕР №225211874, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "VOLKSWAGEN", д.р.н. НОМЕР_3 , який був діючим на момент ДТП - 11.11.2025.

Згідно з пунктами 1.1, 1.4 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатувала автомобіль марки "VOLKSWAGEN", д.р.н. НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО".

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до пункту 12.1 статті 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс ЕР №225211874) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 1 300,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду за страховим випадком, за вирахуванням франшизи, що за розрахунком суду, становить 56 557,02 грн (57 857,02 грн (розмір завданого збитку) - 1 300,00 грн (франшиза)).

За таких обставин, з урахуванням здійсненої відповідачем виплати в розмірі 77 935,38 грн, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача невиплаченого страхового відшкодування - в сумі 56 557,02 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виплачено частину суми страхового відшкодування, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7 475,44 грн пені, 2 284,12 грн інфляційних втрат та 746,59 грн 3% річних за період з 02.03.2026 до 05.08.2026.

Так, при розрахунку позивач застосовує дію Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" від 21.05.2024 №3720-ІХ, згідно з яким граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів.

Разом із тим, частиною 6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" від 21.05.2024 №3720-ІХ передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Таким чином, оскільки поліс відповідача укладено у 2024 році, на нього поширюється дія Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" від 21.05.2024 №1961-IV. Нові підвищені ліміти, 60-денний строк та скасування франшизи діють лише для полісів, укладених починаючи з 01.01.2025.

Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Здійснивши власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат (починаючи з наступного дня після спливу 90-денного строку з дня отримання відповідачем заяви про страхове відшкодування, а саме з 30.03.2026) а також враховуючи суму невиплаченого страхового відшкодування - 56 557,02 грн, суд дійшов висновку, що обґрунтованими сумами стягнення є 6 005,89 грн - пені, 1 423,49 грн інфляційних втрат та 599,66 грн 3% річних. В іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування в розмірі 56 557 грн 02 коп. 3% річних у розмірі 599 грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 423 грн 49 коп., пеню у розмірі 6 005 грн 89 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 515 грн 30 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.10.2026

Суддя Л.Г. Пукшин