Рішення № 140699226, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/8208/26Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, ідентифікаційний код 23527052)

до 1) Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 05523398)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2, ідентифікаційний код 39038754)

про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 15.03.2023 № ВЕР24/250

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 15.03.2023 № ВЕР24/250.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2022 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (продавець) та Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (покупець) було укладено 26 договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкти нерухомого майна за адресами: місто Київ, вулиця Петра Радченка, 27 та місто Київ, бульвар Академіка Вернадського, 24, які є ідентичними за змістом. На виконання зобов`язань за цими договорами відповідач у серпні 2022 року сплатив 99% вартості майнових прав за кожним з договорів у загальній сумі 56 599 230, 75 грн. Оскільки станом на 01.05.2026 житлові будинки за вказаними адресами не здані в експлуатацію, майнові права на квартири не передані покупцю.

26.05.2026 відповідачем-1 направлено позивачу повідомлення за вих. №274/33БК-26 про розірвання договорів та вимогу про повернення сплачених коштів в сумі 56 599 230, 75 грн, а також нарахованих сум збитків, 3% річних та інфляційних втрат, яке обґрунтоване тим, що об`єкти будівництва не введені в експлуатацію та майнові права не передані покупцю, відбулося прострочення виконання зобов`язань з боку продавця яке є істотним та триває понад 10 років, відсутні будь-які підтверджені строки завершення будівництва та введення об`єктів в експлуатацію. У цьому повідомленні покупець вказав, що придбання ним майнових прав за названими договорами було здійснено для отримання певного прибутку від подальшої реалізації таких майнових прав або об`єктів нерухомості, після введення їх в експлуатацію, третім особам, та з цією метою укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" попередні договори купівлі-продажу майнових прав на відповідні об`єкти нерухомості, але оскільки компанія порушила свої зобов`язання за договорами із заводом, а саме порушені строки ведення в експлуатацію об`єктів будівництва, саме тому укладення основних договорів між заводом і товариством (як це передбачено цими попередніми договорами) стало неможливим, а відтак завод втратив можливість отримати дохід від подальшої реалізації майнових прав.

Позивач зазначає, що укладення між відповідачами попередніх договорів всупереч обов`язковим умовам договорів між відповідачем-1 і позивачем, щодо тих самих квартир до отримання майнових прав фактично є розпорядженням правом вимоги та створенням правонаступництва щодо майбутнього права, такі дії вчинені всупереч умовам договорів та вимогам статей 203, 215, 512-516, 627, 629 ЦК України.

Викладене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 15.03.2023 №ВЕР24/250, укладеним між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Стромат "СПЕЦБЕТОН" з моменту його вчинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8208/26, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2026.

03.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та просив суд відмовити у позові повністю.

03.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про неналежний спосіб захисту та відсутності порушеного права позивача, а тому просив суд відмовити у позові повністю.

04.08.2026 (зареєстровано 05.08.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло відповідь на відзиви відповідачів.

10.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано заперечення на відповідь на відзив.

10.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано клопотання про витребування документів та призначення судової технічної експертизи документів.

У підготовчому засіданні 12.08.2026 судом задоволено клопотання відповідача-1, надано час для ознайомлення з клопотанням позивача від 10.08.2026 про витребування документів та призначення судової технічної експертизи документів та відкладено підготовче засідання на 16.09.2026.

15.09.2026 (зареєстровано 16.09.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано заперечення на клопотання позивача від 10.08.2026 про витребування документів та призначення судової технічної експертизи документів.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 судом задоволено клопотання представника позивача про відкладення та відкладено підготовче засідання на 30.09.2026.

29.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання про повернення судового збору з бюджету.

29.09.2026 (зареєстровано 30.09.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем-1 подано заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у якій відповідач-1 зазначив, що докази фактичного понесення та детальний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу буде наданий у строки та в порядку визначеними ч. 8 ст. 129 ГПК та ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2026 заяву Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до 1) Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОМАТ "СПЕЦБЕТОН" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнових прав від 15.03.2023 № ВЕР24/250 залишити без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

05.10.2026 (зареєстровано 06.10.2026) через підсистему "ЄСІТС" Електронний суд" Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" подано заяву про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, у яких відповідач-1 просить суд стягнути на свою користь з позивача 18 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

13.10.2026 через підсистему "ЄСІТС" Електронний суд" Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" подано заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких позивач просить суд відмовити повністю у задоволенні заяви відповідача-1, оскільки саме лише пред`явлення позову не може ототожнюватися з необґрунтованими діями позивача, у діях позивача відсутні ознаки недобросовісності або зловживання процесуальними правами, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації будь-якої частини таких витрат, істотно зменшити їх розмір, враховуючи неспівмірність заявленого розміру зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Поряд з цим, у зв`язку з перебування судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці вирішення питання про судові витрати здійснюється після виходу судді з відпустки.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України. Так, відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: стаття 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та стаття 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України. Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому закриттям провадження у справі або залишенням його без розгляду.

Своєю чергою, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 917/243/22.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач-1 наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, наводив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних із розглядом справи №910/8208/26, у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалась відповідачу-1 на підставі договору про надання правничої допомоги №01-0626 від 01.06.2026, який був укладений між

Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі - клієнт) та адвокатом Галабудським Ігорем Ігоровичем (далі - адвокат), за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе зобов`язання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати іншу правничу допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору формою оплати послуг адвоката за цим договором із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є винагорода (гонорар). Порядок обчислення винагороди (гонорару) (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру винагороди (гонорару), порядок її сплати, умови повернення, тощо, визначаються в додаткових угодах до цього договору за кожним конкретно визначеним дорученням клієнта за цим договором та за кожною конкретно визначеною клієнтом справою, які є його невід`ємними частинами, виходячи із складності кожної конкретної справи та планованого обсягу роботи, тривалості виконання певного доручення клієнта, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставини.

Додатковою угодою від 16.07.2026 сторони погодили види та вартість правничої допомоги, зокрема: складання та направлення адвокатського запиту - 3 000, 00 грн; вивчення матеріалів, підготовка та подача відзиву на позовну заяву - 5 000, 00 грн; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву - 5 000, 00 грн; підготовка та подача інших процесуальних документів в суді першої інстанції - 1 000, 00 грн за один документ; представництво в суді першої інстанції - 3 000,00 грн за одне засідання.

Згідно з актом від 30.09.2026 на виконання умов договору та додаткової угоди до нього адвокатом було надано клієнту правничу допомогу в процесі розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/8208/26, а саме: вивчення матеріалів, підготовка та подача відзиву на позовну заяву від 03.08.2026 - вартість 5 000,00 грн; підготовка та подача заперечення на відповідь на відзив від 10.08.2026 - вартість 5 000,00 грн; підготовка та подача заперечення на клопотання позивача про експертизу - вартість 1 000,00 грн; підготовка та подача заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення від 29.09.2026 - вартість 1 000, 00 грн; представництво інтересів та участь у 2 (двох) судових засіданнях: 12.08.2026, 16.09.2026 - вартість 6 000,00 грн. Всього вартість наданої правничої допомоги в суді першої інстанції становить 18 000,00 грн.

Даним актом сторони підтверджують факт належного надання адвокатом прийняття клієнтом правничої допомоги в сумі 18 000, 00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Судом встановлено, що Галабудський І. І. є адвокатом у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8782/10 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частинами 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Передбачене частиною шостою статті 129 Господарського процесуального кодексу України поняття "істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку" є оціночним та залежить від конкретних обставин справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19.

У відзиві відповідач-1 вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000, 00 грн, тоді як подаючи заяву про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, визначено суму, що становить 18 000, 00 грн.

У контексті положень частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати не лише їх фактичне підтвердження документами, але й обґрунтованість такого перевищення відносно попереднього (орієнтовного) розрахунку, заявленого у позові та у відзиві на зустрічний позов.

Отже, заявник зобов`язаний довести, що перевищення витрат не могло бути передбаченим під час подання попереднього розрахунку, а такі витрати є наслідком об`єктивних та непередбачуваних обставин, які виникли у ході розгляду справи.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, адвокатом було виконано передбачуваний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, а саме: підготовлено та подано заяви по суті спору, подано низку процесуальних заяв/заперечень, а також забезпечено участь у судових засіданнях.

Вказані дії відповідають процесуальній поведінці сторони у господарському спорі та прямо передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність ознак непередбачуваності чи виходу за межі звичайного обсягу правничої допомоги.

Таким чином, суд приходить висновку, що надані послуги з правничої допомоги значною мірою не виходили за межі попередньо визначеного орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, та не вимагали від представника відповідача-1 вчинення додаткових, нерегламентованих процесуальним законодавством дій.

При цьому, як вбачається із наведеного детального опису робіт (наданих послуг), частиною правової допомоги є подання до суду різного роду заяв/заперечень, зокрема підготовка та подача заперечення на клопотання позивача про експертизу від 15.09.2026; підготовка та подача заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення від 29.09.2026.

Суд зазначає, що подання до суду заяв, клопотань, пояснень та заперечень є важливим, однак не визначальним елементом правничої допомоги, оскільки спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, однак їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні доводи, аргументи, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.

У даному випадку, розподіляючи витрати, понесені відповідачем-1 на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 18 000, 00 грн, адже цей розмір має бути документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником відповідача-1 докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 05523398) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 19.10.2026

Суддя Л.Г. Пукшин